35/66-09
Україна
Харківський апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"02" вересня 2009 р. Справа № 35/66-09
Колегія суддів у складі:
головуючий суддя , судді ,
при секретарі Парасочці Н.В.
за участю представників сторін:
позивача –Смагіної Г.Ю. за довіреністю № 57 від 22.01.2008 року
відповідача –не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства "Макрохім" (вх. № 2196Х/3-9) на рішення господарського суду Харківської області від 11 червня 2009 року у справі № 35/66-09
за позовом Закритого акціонерного товариства "Макрохім", м. Київ
до Відкритого акціонерного товариства "Харківський завод харчових кислот", м. Харків
про стягнення 495666,06 грн.,
встановила:
У березні 2009 року Закрите акціонерне товариство "Макрохім" (далі позивач) звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до Відкритого акціонерного товариства "Харківський завод харчових кислот" (далі відповідач), в якому просило суд стягнути з відповідача на свою користь 400000,00 грн. основного боргу, 44415,60 грн. пені, 18455,37 грн. 10% річних, 32795,09 грн. інфляційних, а також віднести на відповідача витрати по сплаті держмита та за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Свої вимоги позивач обґрунтовує неналежним виконанням з боку відповідача умов договору поставки № 1215 від 09.11.2007 р.
Рішенням господарського суду Харківської області від 11 червня 2009 р. у справі № 35/66-09 (суддя Яризько В.О.) стягнуто з ВАТ "Харківський завод харчових кислот" на користь ЗАТ "Макрохім" основну суму заборгованості 395000,00 грн., пеню у сумі 44415,60 грн., 10% річних у сумі 18455,37 грн., інфляційні втрати у сумі 32795,09 грн., державне мито в сумі 4956,70 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118,00 грн. Розстрочено стягнення заборгованості на 18 місяців зі сплатою: з червня 2009 р. по серпень 2009 р. по 20315,00 грн. щомісяця, з вересня 2009 р. по жовтень 2010 р. зі сплатою по 28648,00 грн. щомісяця, в листопаді 2010 р. - 28649,06 грн. В частині стягнення 5000,00 грн. провадження у справі припинено.
Позивач з даним рішенням суду першої інстанції в частині розстрочення суми боргу не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Харківської області від 11.06.2009 р. у справі №35/66-09 скасувати в частині розстрочення стягнення заборгованості, стягнути з відповідача на користь позивача суму боргу з урахуванням пені, 10% річних з простроченої суми, індексу інфляції в сумі 495666,06 грн., а також судові витрати покласти на відповідача. В обґрунтування апеляційних вимог позивач посилається на неповне з'ясування місцевим господарським судом обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, оскільки, як вважає позивач, жодних передбачених законом підстав для надання розстрочки відповідач не навів. Позивач зазначає, що економічна криза негативно відображається не тільки на відповідачеві, але й на позивачеві, а тому суд першої інстанції повинен був враховувати не тільки інтереси відповідача, а й позивача.
В судовому засіданні апеляційного господарського суду представник позивача додатково зазначив, що на час розгляду даної апеляційної скарги відповідач не здійснював жодних дій по погашенню заборгованості навіть у тій її частині, що розстрочена судом першої інстанції.
Відповідач відзиву на апеляційну скаргу не надав, його повноважний представник в судове засідання не з'явився, через канцелярію Харківського апеляційного господарського суду від відповідача надійшло клопотання за вхідним № 6067 від 02.09.2009 року про відкладення розгляду справи, яке мотивоване неможливістю забезпечити явку представника у судове засідання. Представник позивача проти заявленого клопотання заперечує.
Розглянувши заявлене відповідачем клопотання та вислухавши представника позивача з приводу заявленого клопотання, колегія суддів вирішила у задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи відмовити, оскільки воно є необґрунтованим (причин та доказів неможливості забезпечення явки представника до клопотання не надано).
При цьому колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що явка представників сторін у судове засідання не була визнана обов'язковою, чинне законодавство не обмежує сторін певним колом осіб, які можуть представляти його в суді. Разом з тим, у будь-якому випадку відповідач повинен був на виконання ухвали апеляційного господарського суду про порушення провадження по справі надати суду апеляційної інстанції письмові пояснення з посиланням на відповідні норми чинного законодавства в обгрунтування своєї позиції по справі та докази на підтвердження фактів, викладених в апеляційній скарзі, чого також зроблено не було.
Таким чином, колегія суддів, враховуючи те, що відповідач, достеменно знаючи про час і місце судового засідання, не скористався своїм диспозитивним правом на участь в розгляді справи в суді апеляційної інстанції, дійшла висновку про можливість розгляду справи у відсутність представника відповідача за наявними у справі документами.
Дослідивши матеріали справи, а також викладені у апеляційній скарзі доводи позивача, заслухавши у судовому засіданні пояснення його уповноваженого представника, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу в порядку ст. 101 ГПК України, колегія суддів встановила наступне.
Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено місцевим господарським судом, між ЗАТ "Макрохім" та ВАТ "Харківський завод харчових кислот" 09.11.2007 р. був укладений договір № 1215 (далі-договір), за умовами якого позивач взяв на себе обов'язок поставити на адресу відповідача продукцію відповідно до додатків, які є невід'ємними частинами договору, а відповідач, відповідно, прийняти та оплатити цей товар. Відповідно до п.2.2 договору фактична кількість, асортимент та комплектність продукції, що підлягає поставці, погоджується сторонами шляхом оформлення додатків до договору, на підставі заявок на поставки окремих партій продукції.
Згідно пунктів 6.1, 6.2 договору, оплата вартості товару здійснюється шляхом безготівкового переказу грошових коштів на поточний рахунок постачальника, 50% вартості продукції сплачується в строк 3-х банківських дні з дати виписки рахунку на оплату партії продукції, а решта 50% - протягом 10 банківських днів з дати поставки відповідної партії продукції.
На виконання умов договору позивачем на адресу відповідача була поставлена продукція - лимонна кислота харчова згідно видаткових накладних № М0033797 від 26.08.2008р. на суму 160080,00 грн., № МХ004320 від 08.10.2008р. на суму 154000,00 грн., № МХ004281 від 08.10.2008р. на суму 154000, на загальну суму 468080,00 грн.
Як зазначає позивач в позовній заяві та не заперечується сторонами, відповідачем частково оплачена отримана продукція на суму 68080,00 грн., у зв'язку з чим, станом на дату подання позову заборгованість відповідача перед позивачем складає 400000,00 грн.
Після звернення позивача з даним позовом до суду, відповідачем згідно платіжного доручення № 214 від 10.06.2009 р. на рахунок позивача перерахована заборгованість у сумі 5000,00 грн., у зв'язку з чим провадження в цій суми правомірно припинено господарським судом через відсутність предмету спору.
Таким чином, як вірно встановлено господарським судом Харківської області, на час прийняття оскаржуваного рішення основна сума заборгованості відповідача перед позивачем складає 395000,00 грн. При цьому, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що наявність спірної суми заборгованості підтверджується як актом звірки взаєморозрахунків станом на 19.12.2008 р., так і безпосередньо відповідачем у судовому засіданні суду першої інстанції.
З урахуванням фактичних обставин справи та положень ст. 193 ГК України, ст.ст. 526, 610, 611 ЦК України колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що відповідач не виконав передбачені договором зобов'язання по сплаті грошових коштів у визначений строк, через що позивачем обґрунтовано пред'явлено до стягнення основний борг у сумі 400000,00 грн., з яких 395000,00 грн. підлягає стягненню з відповідача, а в частині стягнення 5000,00 грн. провадження у справі підлягає припиненню на підставі п.1-1 ст.80 ГПК України, оскільки дана сума сплачена відповідачем під час розгляду справи у суді першої інстанції, до прийняття рішення по справі.
Також, з урахуванням п. 3.3 договору, яким передбачено, що у випадку порушення строку оплати продукції, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від несплаченої суми за кожен день прострочення, ст. 625 ЦК України та п.10.4 договору, яким передбачено, що покупець, у випадку несвоєчасної оплати товару зобов'язаний сплатити суму основного боргу з урахуванням десяти відсотків річних від простроченої суми, колегія суддів погоджується і з висновками суду першої інстанції стосовно обгрунтованості позовних вимог в частині стягнення пені, інфляційних та річних у сумах, що заявлені до стягнення.
Наданий позивачем розрахунок вказаних сум є вірним та відповідає вимогам чинного законодавства.
При цьому, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що під час розгляду справи у суді першої інстанції відповідач не заперечував правильність наданих позивачем розрахунків, погодився з ним, та до прийняття рішення по справі заявив клопотання про розстрочення стягнення заборгованості на 18 місяців зі сплатою з червня 2009 р. по серпень 2009 р. по 20315,00 грн. щомісяця, з вересня 2009 р. по жовтень 2010 р. зі сплатою 28648,00 грн. щомісяця, а в листопаді 2010 р. –28649,06 грн., яке було задоволено судом першої інстанції оскаржуваним рішенням.
Задовольняючи клопотання відповідача про розстрочку, місцевий господарський суд посилався на те, що підприємство відповідача неспроможне на даний час розрахуватися з позивачем, а стягнення всієї суми заборгованості може привести до погіршення фінансового стану підприємства, що може потягнути за собою виникнення заборгованості по заробітній платі, податкам та зборам, та в подальшому –до банкрутства підприємства, а як наслідок і непогашення заборгованості перед позивачем.
Колегія суддів не може погодитися з такими висновками суду першої інстанції, вважає їх безпідставними, та такими, що грунтуються на припущеннях, оскільки, як вірно вказує позивач у апеляційній скарзі, як позивач так і відповідач є комерційними підприємствами приватної форми власності, що несуть однакову економічну відповідальність за свої дії та однакові ризики. Відповідач, підписуючи з позивачем договір поставки №1215 та приймаючи згідно нього поставки, брав на себе відповідні зобов'язання та всі ризики, з ним пов'язані. Останні строки оплати за цими зобов'язаннями настали ще у вересні - жовтні 2008 року, тобто, відповідач вже на дату подачі позовної заяви прострочив сплату заборгованості відповідно на 5-6 місяців. Розстрочення ж виконання ним своїх зобов'язань призведе до затягування оплати за поставлений товар на 26 місяців.
Економічна ж криза, на яку посилається відповідач, негативно відображається не тільки на підприємстві відповідача, а рівною мірою і на підприємстві позивача та інших підприємствах, однак, судом першої інстанції при вирішенні питання про відстрочку виконання рішення, не враховані матеріальні інтереси обох сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції не у повній мірі з'ясовані усі фактичні обставини справи при наданні відповідачеві розстрочки виконання зобов'язань, наявні у матеріалах справи фактичні дані дають підстави суду апеляційної інстанції зробити висновки, що клопотання відповідача про надання йому розстрочки є необгрунтованим та підстав для його задоволення не вбачається, через що апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції по даній справі в частині надання відповідачеві розстрочки підлягає скасуванню.
При цьому, колегія суддів також враховує і те, що представником позивача у судовому засіданні були надані пояснення щодо того, що з моменту винесення оскаржуваного рішення та до теперішнього часу відповідачем не було сплачено позивачу грошових коштів, хоча, відповідно до наданої судом першої інстанції розстрочки, відповідач повинен був з червня 2009 року по серпень 2009 року сплатити позивачеві 60945,00 грн. (по 20315,00 грн. щомісяця).
Колегія суддів зазначає, що у зв'язку з оскарження позивачем рішення суду, таке рішення дійсно не набуло чинності, однак, відповідне не позбавляло відповідача можливості здійснювати розрахунки з позивачем у добровільному порядку, згідно з ним же затвердженим графіком погашення заборгованості (т. 1 арк.справи 68).
На думку колегії суддів, відсутність з боку відповідача жодних дій по погашенню заборгованості після прийняття оскаржуваного рішення, подання ним необгрунтованого клопотання про відкладення розгляду справи свідчить про відсутність у відповідача наміру погашати заборгованість перед позивачем навіть у визначені ним самим графіки погашення заборгованості.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 99, 101, п. 2 ст. 103, п. 1 ч. 1 ст. 104, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів
постановила:
У задоволенні клопотання відповідача про відкладення розгляду справи відмовити.
Апеляційну скаргу позивача задовольнити.
Рішення господарського суду Харківської області від 11 червня 2009 року у справі № 35/66-09 в частині розстрочення стягнення заборгованості скасувати та в цій частині прийняти нове рішення, яким у задоволенні клопотання відповідача про розстрочення стягнення заборгованості відмовити.
В іншій частині рішення залишити без змін.
Стягнути з ВАТ "Харківський завод харчових кислот" (61145 м.Харків, вул.Клочківська, 309, код 00382266, п/рахунок 260060436704 в ВАТ "Інпромбанк" м.Харків МФО 351878, п/рахунок 26009277119001 у Харківському ГРУ Приватбанку, м.Харків МФО 351533) на користь ЗАТ "Макрохім" (02022 м.Київ, вул.Луначарського, 4, код 24720905, п/рахунок 26007925 в ЗАТ "Райффайзен Банк Аваль" м.Київ, МФО 300335) 2479,00 грн. витрат по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги.
Доручити господарському суду Харківської області видати відповідний наказ
Головуючий суддя
Судді
Суд | Харківський апеляційний господарський суд |
Дата ухвалення рішення | 14.09.2009 |
Оприлюднено | 08.10.2009 |
Номер документу | 4887924 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Харківський апеляційний господарський суд
Шевель О.В.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні