Постанова

від 17.08.2015 по справі 5015/4013/12

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" серпня 2015 р. Справа № 5015/4013/12

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого - судді Зварич О.В.

суддів Кравчук Н.М.

ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (надалі ФОП ОСОБА_2Я.) б/н від 21.02.2013р. (вх.№369 від 26.02.2013р.)

на рішення господарського суду Львівської області від 11.02.2013р. та додаткове рішення господарського суду Львівської області від 18.02.2013р.

у справі № 5015/4013/12

за позовом: Прокурора Личаківського району міста Львова в інтересах держави в особі Державної інспекції сільського господарства у Львівській області

до відповідача-1: ФОП ОСОБА_2

до відповідача-2: Львівської міської ради

до відповідача-3: Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 (надалі ФОП ОСОБА_3Ф.)

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Львівського комунального підприємства „Зелений ЛьвівВ» (надалі ЛКП „Зелений ЛьвівВ» )

про визнання незаконними дій з укладення правочинів та звільнення земельної ділянки (шляхом демонтажу малої архітектурної форми),

за участю:

від прокуратури: ОСОБА_4 (посвідчення № 011137 від 24.10.2012р.);

від позивача: не з'явився;

від відповідачів: не з'явились;

від третьої особи: не з'явився,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Львівської області від 11.02.2013р. у справі №5015/4013/12 (суддя Шпакович О.Ф.) позов задоволено частково. Зобов'язано ФОП ОСОБА_2 у 15-денний строк звільнити земельну ділянку площею 0,0045 га (кадастровий номер 4610137200:05:003:0021), що знаходиться у місті Львові, вулиця Пасічна- кінцева зупинка міського трамваю № 2 (навпроти будинків №11 та № 13, розташованих на протилежному боці вулиці Пасічної), - шляхом повного демонтажу малої архітектурної форми (тимчасової споруди - павільйону), розміщеної на зазначеній земельній ділянці. Визнано особою, уповноваженою на звернення в орган ДВСУ для виконання даного рішення - ОСОБА_5 інспекцію сільського господарства у Львівській області. Відмовлено у задоволенні решти позовних вимог.

Додатковим рішенням господарського суду Львівської області від 18.02.2013р. у справі № 5015/4013/12 (суддя Шпакович О.Ф.) стягнуто з ФОП ОСОБА_2 у дохід Державного бюджету України судовий збір у сумі 536,50 грн.

В ході розгляду справи суд встановив, що договір оренди землі від 30.12.2009р. та додаткова угода до нього від 25.04.2012р. не пройшли державної реєстрації. ФОП ОСОБА_2 займає земельну ділянку без належних правових підстав, а тому позов в частині звільнення спірної земельної ділянки заявлено правомірно. Відмовляючи у задоволенні позовної вимоги про зобов'язання відповідача-1 відновити земельну ділянку і привести її до стану, який існував до часу її зайняття, суд зазначив, що дана позовна вимога не підтверджена належними і допустимими доказами наявності фактичного стану земельної ділянки на час її зайняття відповідачем-1, відповідно відсутні підстави для задоволення позову у зазначеній частині. В частині вимоги про визнання незаконними дій орендаря і орендодавця щодо підписання договору оренди землі від 30.12.2009р. і додаткової угоди до нього від 25.04.2012р., суд дійшов висновку, що даний спосіб захисту порушених прав не відповідає передбаченим ст. 16 ЦК України та ст.20 ГК України способам захисту цивільних прав та інтересів, відтак до задоволення не підлягає.

ФОП ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій вважає рішення суду першої інстанції прийнятим з порушенням вимог чинного законодавства, неповним з'ясуванням обставин справи, що мають значення для вирішення спору, неправильним та неповним дослідженням доказів, невідповідністю висновків суду обставинам справи, невірним застосуванням норм матеріального та процесуального права. Зокрема, скаржник звертає увагу на те, що судом порушено п.2 ч.1 ст. 83 ГПК України, а саме без відповідного клопотання сторони, суд вийшов за межі позовних вимог, та задоволив вимогу про зобов'язання звільнити земельну ділянку за іншим кадастровим номером, ніж було заявлено прокурором. Просить скасувати рішення господарського суду Львівської області від 11.02.2013р. у справі №5015/4013/12 в частині зобов'язання ФОП ОСОБА_2 у 15-денний строк звільнити земельну ділянку площею 0,0045 га (кадастровий номер 4610137200:05:003:0021), що знаходиться у місті Львові, вулиця Пасічна - кінцева зупинка міського трамваю № 2 (навпроти будинків № 11 та № 13, розташованих на протилежному боці вулиці Пасічної), - шляхом повного демонтажу малої архітектурної форми (тимчасової споруди - павільйону), розміщеної на зазначеній земельній ділянці. В решті рішення суду залишити без змін. Одночасно, відповідач-1 просить повністю скасувати додаткове рішення від 18.02.2013р. у справі №5015/4013/12.

Позивач ОСОБА_5 інспекція сільського господарства у Львівській області в письмових поясненнях у справі б/н і дати (вх. № 01-04/2830/15 від 06.05.2015р.) вказує, що спірна мала архітектурна форма знаходиться на земельній ділянці без належних правових підстав, оскільки договір оренди землі № Л-1153 від 30.12.209р. та додаткова угода до нього не пройшли державної реєстрації, у зв'язку з чим не породжують виникнення у сторін договору жодних взаємних прав та відносин стосовно спірної земельної ділянки. Стверджує, що факт відсутності у ФОП ОСОБА_2 права оренди спірної земельної ділянки (у зв'язку з відсутністю державної реєстрації такого права) зумовлює відсутність у нього права на використання цієї земельної ділянки для обслуговування малої архітектурної форми, яка на ній розміщена. Просить залишити без змін рішення господарського суду Львівської області від 11.02.2013р. та додаткове рішення від 18.02.2013р. у справі №5015/4013/12, а апеляційну скаргу ФОП ОСОБА_2 - без задоволення.

Прокурор, відповідачі-2, 3 та третя особа не надавали письмових відзивів на апеляційну скаргу.

В судовому засіданні прокурор заперечив проти вимог і доводів апеляційної скарги, просив залишити без змін оскаржуване рішення місцевого господарського суду, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Позивач, відповідачі та третя особа не забезпечили явки в судове засідання уповноважених представників, про час, дату і місце розгляду апеляційної скарги належно повідомлені, про що свідчать повідомлення про вручення поштових відправлень та ознайомлення під розписку з датою наступного судового засідання від 22.07.2015р.

Апеляційний господарський суд, дослідивши наявні матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення учасників судового процесу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшов висновку про відсутність підстав для скасування рішення господарського суду Львівської області від 11.02.2013р. та додаткового рішення від 18.02.2013р. у справі №914/4013/12.

Як вбачається з матеріалів справи, 30.12.2009р. між Львівською міською радою (орендодавець) та ФОП ОСОБА_2 (орендар) укладено договір оренди землі (далі - договір), згідно якого орендар прийняв у строкове платне користування земельну ділянку, яка знаходиться у м. Львові по вул. Пасічній (кінцева зупинка трамваю № 2), для обслуговування малої архітектурної форми. Згідно з п.2 даного договору в оренду передано земельну ділянку кадастровий номер №4610136900:05:003:0021, загальною площею 0,0045 га. Вказаний договір зареєстрований у Львівській міській раді 30.12.2009 року за №Л-1153, про що у книзі записів реєстрації Договорів оренди землі Л-2 вчинено запис (а.с. 25-28, т. 1).

25.04.2012р. між Львівською міською радою (орендодавець) та ФОП ОСОБА_2 (орендар) укладено додаткову угоду (договір) до договору оренди земельної ділянки, зареєстрованого у Львівській міській раді 30.12.2009 року за №Л-1153, згідно з яким термін дії вказаного договору продовжено до 15.12.2013р. Вказана додаткова угода (договір) зареєстрована у Львівській міській раді 25.04.2012 року за №Л-1529, про що у книзі записів реєстрації Договорів оренди землі Л-2 зроблено запис (а.с. 29, т. 1).

В листопаді 2012 року ОСОБА_5 інспекцією сільського господарства у Львівській області було проведено перевірку дотримання вимог земельного законодавства на території земельної ділянки пам'ятки садово-паркового мистецтва місцевого значення В«Личаківський паркВ» .

За результатами перевірки складено акт від 22.11.2012р., яким встановлено, що на земельній ділянці, яка надана ФОП ОСОБА_2 згідно договору оренди землі від 30.12.2009р., зареєстрованого в Львівській міській раді 30.12.2009р. за №Л-1153 площею 0,0045 га для обслуговування малої архітектурної форми у м. Львові по вул. Пасічній (кінцева зупинка трамваю № 2), знаходиться мала архітектурна форма. Вищевказана земельна ділянка входить в межі земельної ділянки пам'ятки садово-паркового мистецтва місцевого значення В«Личаківський паркВ» , межі якого затверджені ухвалою Львівської міської ради №1294 від 01.03.2012р. Даний договір оренди землі та зміни до нього не пройшли державної реєстрації, чим порушено вимоги ст. 125 Земельного кодексу України (а.с.102,т.1).

У поданій позовній заяві прокурор стверджує, що ФОП ОСОБА_2 використовує земельну ділянку загальною площею 0,0045 га, яка знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Пасічна, (кінцева зупинка трамваю № 2), для обслуговування малої архітектурної форми без достатньої правової підстави.

При винесенні постанови колегія суддів керувалася наступним.

Відповідно до статті 20 Закону України В«Про прокуратуруВ» (в редакції, чинній на момент заявлення даного позову) при виявленні порушень закону прокурор або його заступник у межах своєї компетенції мають право звертатися до суду із заявою про захист прав і законних інтересів громадян, держави, а також підприємств та інших юридичних осіб. Згідно ч.1 ст. 36 1 даного Закону представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом. Частиною 2 ст.36 1 Закону України В«Про прокуратуруВ» встановлено, що підставою представництва в суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень інтересів держави.

Відповідно до статті 2 Закону України В«Про державний контроль за використанням та охороною земельВ» основними завданнями державного контролю за використанням та охороною земель є забезпечення додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, фізичними та юридичними особами земельного законодавства України.

У підпункті 6.3 п.6 Положення про державну інспекцію сільського господарства в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі", затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 23.12.2011р. №770, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.01.2012 року за №34/20347, вказано, що Держсільгоспінспекція та її посадові особи в межах своїх повноважень мають право звертатися до органів прокуратури з клопотанням про подання позову до суду щодо відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, а також повернення самовільно чи тимчасово зайнятих земельних ділянок, строк користування якими закінчився.

Як видно з матеріалів справи, згідно рішення виконавчого комітету Львівської обласної ради народних депутатів №495 від 09.10.1984 року В«Про мережу територій і об'єктів природно-заповідного фонду областіВ» до об'єктів природно-заповідного фонду області включено Личаківський парк, який розташований в північно-східній частині міста (а.с. 46-51, т. 1).

У відповідності з рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради №1273 від 28.11.2008 року В«Про визначення юридичних осіб, відповідальних за утримання парківВ» , відповідальним за утримання пам'ятки садово-паркового мистецтва місцевого значення В«Личаківський паркВ» визначено ЛКП В«Зелений ЛьвівВ» (а.с. 43, т. 1).

Ухвалою Львівської міської ради №2663 від 21.05.2009 року В«Про затвердження меж земельної ділянки пам'ятки садово-паркового мистецтва місцевого значення В«Личаківський паркВ» у м.ЛьвовіВ» затверджено межі земельної ділянки пам'ятки садово-паркового мистецтва місцевого значення В«Личаківський паркВ» , обмеженої вул.Личаківською, вул.Пасічною, територією Львівського національного університету імені ОСОБА_6, житловою забудовою на вул. Цетнерівка, територією Львівського державного університету фізичної культури, житловою забудовою на вул. Личаківській, площею 9,6326 га у межах фактичного землекористування, у тому числі меморіального комплексу В«Пагорб СлавиВ» площею 1,8924 га (а.с. 42, т. 1).

01.03.2012 року Львівська міська рада прийняла ухвалу №1294 В«Про затвердження меж та передачу Львівському комунальному підприємству В«Зелений ЛьвівВ» для збереження та використання пам'ятки садово-паркового мистецтва місцевого значення В«Личаківський паркВ» , згідно п.1 якої ухвалено затвердити зовнішні межі земельної ділянки площею 9,4334 га пам'ятки садово-паркового мистецтва місцевого значення В«Личаківський паркВ» ; п.2 - передати Львівському комунальному підприємству В«Зелений ЛьвівВ» земельну ділянку площею 9,4334 га, обмежену вул. Личаківською, вул. Пасічною, територією Львівського національного університету імені ОСОБА_6, житловою забудовою на вул. Цетнерівці, територією Львівського державного університету фізичної культури, житловою забудовою на вул. Личаківській, у постійне користування для збереження та використання пам'ятки садово-паркового мистецтва місцевого значення В«Личаківський паркВ» за рахунок земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення за функцією використання - землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення (а.с. 44-45, т. 1).

Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про природно-заповідний фонд України"" № 1826-VI від 21.01.10р. (який набрав чинності 16.02.10р.), ст. 7 Закону доповнено ч. 4 такого змісту: "Межі територій та об'єктів природно-заповідного фонду встановлюються в натурі відповідно до законодавства. До встановлення меж територій та об'єктів природно-заповідного фонду в натурі їх межі визначаються відповідно до проектів створення територій та об'єктів природно-заповідного фонду".

Прокурор надав суду технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, які посвідчують право на земельну ділянку ЛКП В«Зелений ЛьвівВ» Парк В«ЛичаківськийВ» . Однак, вказана технічна документація не затверджена Львівською міською радою та не видано держваний акт на право постійного користування земельною ділянкою.

До встановлення меж Парку В«ЛичаківськийВ» в натурі його межі визначаються відповідно до проекту створення території та об'єкту природно-заповідного фонду.

З огляду на наведене, суд вважає, що прокурором та позивачем не доведено належним чином того, що спірна земельна ділянка знаходиться в межах земель парку пам'ятки садово-паркового мистецтва місцевого значення В«Личаківський паркВ» .

Щодо договору оренди землі від 30.12.2009р., укладеного між Львівською міською радою та ФОП ОСОБА_2, то у ньому відсутні будь-які записи про його державну реєстрацію.

Частиною 3 статті 792 Цивільного кодексу України передбачено, що відносини найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Відповідно до статті 18 Закону України В«Про оренду земліВ» (в редакції станом на 30.12.2009р.) договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації.

Згідно приписів частини 5 статті 126 Земельного кодексу України, яка діяла на момент укладення спірного договору оренди земельної ділянки, право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону.

В статті 640 Цивільного кодексу України (в редакції станом на 30.12.2009р.) зазначено, що договір, який підлягає державній реєстрації, є укладеним з моменту його державної реєстрації.

Відповідно до пунктів 3, 4 Порядку державної реєстрації договорів оренди землі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №2073 від 25.12.1998 року (який діяв на момент укладення договору оренди від 30.12.2009р. та втратив чинність згідно Постанови КМУ №791 від 20.07.2011р.) (надалі Порядок) державна реєстрація договорів оренди проводиться виконавчим комітетом сільської, селищної та міської ради, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями за місцем розташування земельної ділянки. Забезпечення реєстрації договорів оренди покладається на відповідні державні органи земельних ресурсів: районні відділи земельних ресурсів; управління (відділи) земельних ресурсів у містах обласного і районного підпорядкування; Київське і Севастопольське міське управління земельних ресурсів.

В пункті 5 вказаного Порядку зазначено, які саме документи подає особисто або надсилає поштою до відповідного органу земельних ресурсів для державної реєстрації договорів оренди юридична або фізична особа (заявник).

Згідно пункту 11 Порядку державний орган земельних ресурсів у 20-денний термін перевіряє подані документи на відповідність чинному законодавству та за результатами перевірки готує висновок про державну реєстрацію або обгрунтований висновок про відмову у такій реєстрації і передає реєстраційну справу відповідно виконавчому комітету сільської, селищної та міської ради, Київській та Севастопольській міським державним адміністраціям за місцем розташування земельної ділянки для засвідчення факту державної реєстрації або відмови у такій реєстрації, а у пункті 12 вказано, що факт державної реєстрації засвідчується у 10-денний термін гербовою печаткою та підписом голови відповідної ради, Київської, Севастопольської міської державної адміністрації або уповноваженої ними посадової особи.

Пунктом 13 Порядку визначено, що після засвідчення факту державної реєстрації договір оренди реєструється у Книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі, яка ведеться державним органом земельних ресурсів за формою згідно з додатком. Книга записів державної реєстрації договорів оренди землі ведеться окремо в розрізі кожної сільської, селищної, міської ради, а також у розрізі Київської, Севастопольської міської державної адміністрації. Книга прошнуровується, засвідчується підписами сільського, селищного, міського голови та начальника районного відділу, міського управління (відділу) земельних ресурсів і скріплюється печатками.

Згідно пункту 14 Порядку датою реєстрації договору оренди у Книзі записів є дата засвідчення факту державної реєстрації.

В ході розгляду справи суд встановив, що згідно листа Відділу Держземагентства у м.Львові за № 40/7/28 від 06.02.13р. земельна ділянка площею 0,0045 га на вул. Пасічній у м. Львові надана в оренду ОСОБА_2 для комерційного використання. 14.11.2007 року даній земельній ділянці присвоєно кадастровий номер 4610137200:05:003:0021. Договір оренди на дану земельну ділянку державної реєстрації не проходив. Крім того, в листі зазначено, що кадастровий номер 46101136900:05:003:0021 був присвоєний 19.01.2004р. земельній ділянці площею 0,0548 га на вул.Куликівській,10а у м. Львові, наданій у власність ОСОБА_7 для обслуговування житлового будинку (а.с. 6, т.2).

Отже, вірним є висновок суду першої інстанції про те, що договір оренди землі від 30.12.2009р., підписаний Львівською міською радою та ФОП ОСОБА_2, не пройшов державної реєстрації, відтак, є неукладеним.

У Постанові Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009р. "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" зазначено, що згідно із статтями 210 та 640 ЦК не є вчиненим правочин у разі нездійснення його державної реєстрації, якщо правочин підлягає такій реєстрації. Такий правочин не створює прав і обов'язків для сторін.

Відповідно до пункту б) частини 3 статті 152 Земельного кодексу України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції про задоволення позову в частині зобов'язання ФОП ОСОБА_2 у 15-денний строк звільнити земельну ділянку площею 0,0045 га (кадастровий номер 4610137200:05:003:0021), що знаходиться у місті Львові, вулиця Пасічна - кінцева зупинка міського трамваю № 2 (навпроти будинків № 11 та № 13, розташованих на протилежному боці вулиці Пасічної), - шляхом повного демонтажу малої архітектурної форми (тимчасової споруди - павільйону), розміщеної на зазначеній земельній ділянці.

Суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції врахував нечітке зазначення місцезнаходження спірної земельної ділянки у договорі оренди землі від 30.12.2009р. та під час слухання справи встановив і конкретизував фактичне місце розташування спірного торгівельного павільйону.

Щодо вимоги про визнання незаконними дій орендаря і орендодавця при підписанні договору оренди землі від 30.12.2009р. і додаткової угоди (до договору) від 25.04.2012р., необхідно зазначити таке.

Як вказувалось вище, прокурор та позивач не довели належним чином того факту, що спірна земельна ділянка знаходиться в межах земель парку пам'ятки садово-паркового мистецтва місцевого значення В«Личаківський паркВ» , оскільки не надали суду доказів про затвердження Львівською міською радою технічної документації на землі даного парку з визначенням його меж в натурі. Тому, на думку колегії суддів, суд першої інстанції правомірно відмовив у задоволенні позову в частині вимоги про визнання незаконними дій орендаря і орендодавця при підписанні договору оренди землі від 30.12.2009р. і додаткової угоди (до договору) від 25.04.2012р.

При цьому, суд апеляційної інстанції не погоджується із зазначеним в оскаржуваному судовому рішенні твердженням про те, що обраний прокурором і позивачем спосіб захисту порушених прав не відповідає передбаченим ст. 16 ЦК України та ст.20 ГК України способам захисту цивільних прав та інтересів.

Насправді, пунктом 10 статті 16 Цивільного кодексу України передбачено право кожної особи звернутися до суду з вимогою про визнання незаконними рішень, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, а Львівська міська рада є органом місцевого самоврядування й, одночасно, орендодавцем за договором оренди землі від 30.12.2009р.

В задоволенні позовної вимоги прокурора про зобов'язання відповідача-1 відновити земельну ділянку і привести її до стану, який існував до часу її зайняття місцевий господарський суд правомірно відмовив, як не підтвердженої належними і допустимими доказами, тобто доказами фактичного стану земельної ділянки на момент її зайняття відповідачем-1.

Надаючи правову оцінку судовому рішенню в частині відмови у задоволенні клопотань відповідача-1 про призначення землевпорядної експертизи та зупинення провадження у даній справі до вирішення іншим судом спору у справі №914/333/13-г про визнання договору оренди від 30.12.2009р. дійсним, колегія суддів виходить з такого.

Відповідно до ст. 79 ГПК України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом, а також у разі звернення господарського суду із судовим дорученням про надання правової допомоги до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави. Господарський суд має право зупинити провадження у справі за клопотанням сторони, прокурора, який бере участь в судовому процесі, або за своєю ініціативою у випадку призначення господарським судом судової експертизи.

Судова експертиза повинна призначатися лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про безпідставність заявленого клопотання відповідача-1 про призначення землевпорядної експертизи, проведення якої, при відсутності факту встановлення меж земельної ділянки Пам'ятки садово-паркового мистецтва місцевого значення В«Личаківський паркВ» в натурі та Державного акту на право постійного землекористування, є неможливим. Разом з тим, заявлені в клопотаннях вимоги не стосуються предмету спору та не впливають на його розгляд по суті, оскільки перевірка наявності у відповідних суб'єктів певних документів (зазначених відповідачем-1 у клопотанні) здійснюється шляхом їх витребування у належних суб'єктів, а не шляхом проведення експертизи.

Щодо клопотання відповідача-1 про зупинення провадження у справі до часу вирішення іншим судом спору у справі № 914/333/13-г про визнання договору оренди від 30.12.2009р. дійсним, то суд вірно відмовив у його задоволенні з огляду на те, що розгляд справи № 914/333/13-г жодним чином не перешкоджає розгляду даної справи, оскільки суд не позбавлений можливості встановити в даному судовому процесі всі обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

18.02.2013р. місцевий господарський суд прийняв додаткове рішення у справі №5015/4013/12, керуючись ст. 49, 82, 88 ГПК України та враховуючи те, що в резолютивній частині рішення від 11.02.2013р. у даній справі суд помилково не зазначив обов'язок сплати судовий збір за розгляд позовної заяви прокурора.

Колегія суддів вважає безпідставними твердження скаржника про порушення судом першої інстанції п.2 ч.1 ст. 83 ГПК України, а саме щодо виходу суду за межі позовних вимог без відповідного клопотання сторони, шляхом задоволення вимоги про зобов'язання звільнити земельну ділянку за іншим кадастровим номером, ніж було заявлено, оскільки, як встановлено судом першої інстанції, в спірному договорі вказано кадастровий номер спірної земельної ділянки, який не відповідає дійсності - №4610136900:05:003:0021. Цей номер присвоєно іншій земельній ділянці, що підтвердив Відділ Держземагентства у м.Львові в листі № 40/7/28 від 06.02.13р.

Технічність помилки в кадастровому номері земельної ділянки, зазначеному в договорі оренди землі від 30.12.2009р., і, в подальшому, у позовній заяві, підтвердило Управління природних ресурсів та регулювання земельних відносин Департаменту містобудування Львівської міської ради в листі № 240-3-1вих-55 від 07.02.2013р., зазначивши, що при виготовленні ліцензованою спеціалізованою землевпорядною організацією проекту договору оренди землі допущено технічну помилку при комп'ютерному наборі тексту, а саме, замість кадастрового номеру земельної ділянки згідно з технічною документацією № 4610136900:05:003:0021 помилково вдруковано кадастровий номер 4610137200:05:003:0021 (а.с.213, т.2).

Колегія суддів відхиляє покликання апелянта про те, що суд не встановив зв'язку відповідача-3 ФОП ОСОБА_3 з предметом розгляду справи та не визначив, як даний спір стосується його прав, оскільки в оскаржуваному рішенні місцевий господарський суд вказав про відсутність доказів наявності у відповідача-3 будь-яких речових прав на спірну малу архітектурну форму, тому визначив, що зазначена особа не є належним відповідачем у даному спорі. Однак, суд першої інстанції помилково не відтворив в резолютивній частині оскаржуваного рішення свого висновку про відмову в позові стосовно відповідача-3, що зумовило необхідність прийняття додаткового рішення від 22.02.2013р. у справі №5015/4013, яким відмовлено у задоволенні позову стосовно ФОП ОСОБА_3 (залученого до участі у справі як відповідача-3) (а.с.46, т.2).

З огляду на вищевказане, апеляційний господарський суд вважає, що судом першої інстанції вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального і процесуального права, тому його необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги слід покласти на скаржника згідно вимог ст.49 ГПК України.

Керуючись, ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ :

Рішення господарського суду Львівської області від 11.02.2013р. та додаткове рішення господарського суду Львівської області від 18.02.2013р. у справі № 5015/4013/12 залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

Справу повернути в господарський суд Львівської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку згідно з Розділом ХІІ-1 ГПК України.

Головуючий суддя Зварич О.В.

судді Кравчук Н.М.

ОСОБА_1