Ухвала

від 29.12.2012 по справі 15/189

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

У Х В А Л А

про відмову в прийнятті апеляційної скарги

"29" грудня 2012 р. Справа №15/189

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Гудак А.В.

судді Сініцина Л.М. ,

судді Олексюк Г.Є.

розглянувши апеляційну скаргу Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1

на рішення господарського суду Житомирської області від 07.04.11 р.

у справі № 15/189

за позовом Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2 (с. Підгородне Золочівського району Львівської області)

до Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 (смт. Мар'янівка Баранівського району)

про стягнення 91 459,04 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Житомирської області від 07.04.11р. по справі №15/189 за позовом суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2 до суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 про стягнення 91459,04 грн. позов задоволено частково.

Стягнуто з суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 ( 12725, Житомирської області, Баранівський р-н, смт. Мар"янівка, вул. 60-річчя Жовтня, 18, ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2 (80743, Львівська область, Золочівський р-н, с.Підгородне, ідентифікаційний код НОМЕР_2) 61184,72 грн. безпідставно одержаних коштів, 611,85 грн. - витрат по сплаті державного мита, 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. У задоволенні позову в частині стягнення 0,08 грн. відмовлено. Повернуто суб'єкту підприємницької діяльності ОСОБА_2 (80743, Львівська область, Золочівський р-н, с. Підгородне, ідентифікаційний код НОМЕР_2) зайво сплачену суму судових витрат в розмірі 136,00 грн., сплачених за квитанцією до заяви на переказ готівки від 19.02.2010р. оригінал якої знаходиться в матеріалах справи.

Не погоджуючись з прийнятим судом першої інстанції рішенням відповідач суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, яка ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 13.05.11р. прийнята до провадження та призначена до розгляду.

Апелянт вважає, що рішення господарського суду Житомирської області від 07.04.11р. по справі №15/189 прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, виходячи з наступного.

Ухвалою суду першої інстанції від 16.03.11р. поновлено провадження у даній справі та призначено судове засідання на 07.04.11р. на 13:30 год. Але відповідач не мав можливості направити свого представника чи самостійно прийняти участь у вищевказаному засіданні. Так як приймав участь у іншому судовому засіданні, проте доказів суду не надав. А тому відповідач усно звернувася до представника позивача та суду про перенесення засідання на наступний день (08.04.11р.) і останній проінформував, що справу перенесено на 08.04.11р. 10 год., що підтверджено заявою представника позивача (а.с.18 т.2).

Однак, суд першої інстанції не взяв це до уваги, розцінив дане клопотання, як затягування слухання справи зі сторони відповідача і виніс рішення по справі тільки за участю представника позивача.

Своїм рішенням суд позбавив відповідача можливості надати відповідні додаткові докази для послідуючого об'єктивного встановлення фактичних обставин справи і справедливого та неупередженого застосування законодавства, що вважає є грубим порушенням прав відповідача.

Щодо заявлених позовних вимог апелянт відзначив наступне. Позивач у позовній заяві та під час судових засідань аргументує свої вимоги наявністю усного договору купівлі-продажу товару ( пиловника дубового ) з відповідачем з огляду на що ним попередньо сплачені кошти за загальну суму 112500 грн. 00 коп., згідно до доданих платіжних доручень. Також позивач надає свої накладні на поставлений йому товар на суму 51315 грн. 20 коп., мотивуючи тим, що на решту суми 61184 грн. 80 коп., відповідач товар не поставив, грошові кошти не повернув.

Відповідач заперечує факт недопоставки товару з огляду на занижену його вартість у накладних позивачем, а саме №17 від 18.10.07р., №17/4 від 18.10.07р., №18 від 18.10.07р., незважаючи на наявність на даних накладних печатки відповідача та начебто підпису. Факт печаток та підпису відповідача на вищезазначених накладних, апелянт пояснює як момент зловживання довірою відповідача по вилученню у останнього пропечатаних бланків зі сторони громадянина ОСОБА_3, який проводив купівлю у відповідача лісоматеріалу від імені позивача ОСОБА_4, якої відповідач не бачив та ніяких переговорів з приводу купівлі-продажу з нею не вів. Її доручення від 11.10.07р. на отриманий товар в кількості 50м-3 передано мені гр. ОСОБА_3, наявність Доручення вважає фактом відсутності будь-якого спору.

Проведеною по справі судово-почеркознавчою експертизою (т.2 ар.1-4) підтверджується, що почерк з зазначеною в спірних накладних ціною непочерком відповідача, що свідчить про відсутність згоди відповідача з написаною ціною поставленого товару. Позивачем не надано пропуск на вивіз пиловника дубового з зони відчуження, а саме такою є територія м.Вільча Київської області, даний пункт відпуску товару записано в накладних №І7, №17/4, №18. Відсутність до накладних пропуску та відмітки радіоекологічного центру на вивіз є фактом їх недійсності Як доказ в обгрунтвання доводів, викладених в апеляційній скарзі додано ксерокопію накладної з пропуском на зворотній її стороні на поставлений 11.10.2007 року позивачу пиловник дубовий. По справі дана поставка сторонами визнається безспірною.А саме, не на письмовий Договір, який чомусь не складався, а на вище відмічені накладні в питаннях ціни товару вперто посилається позивач, як на один із своїх єдиних твердих аргументів щодо вимог повернення грошових коштів.

Таким чином, висновок з рішення по даній справі, що доказів поставки товару позивачу на суму 61184,80 грн. відповідач не надав, вважає помилковим, тому що з акту звіряння взаємних розрахунків від 02.04.2010 року між ПП Солтівською та ПП Багінським, вбачається заборгованість останнього на суму 4362,32 грн. Дане питання з повернення коштів відповідачем врегульовувалось з посередником Позивача, а саме гр. ОСОБА_3, з яким і проводились згідно усних домовленостей відправки пиловника дубового, суму коштів, що підлягала поверненню з поставок товару в 2007 році було визнано усною двосторонньою домовленістю в 20 000 грн. Відповідачем згідно до квитанції №733 від 14.10.2008 року було переведено дану суму на рахунок гр.ОСОБА_3 як він і просив, на цьому всі відносини з купівлі - продажу лісоматеріалу було припинено. Ксерокопія квитанції №773 від 14.10.2008 року та копії карток поштових повідомлень про направлення листів від відповідача до гр. ОСОБА_3. в 2010 році, відповідей на які не отримано, додаються до скарги.

Вивчивши зміст апеляційної скарги та розглянувши додані до неї документи, колегія суддів апеляційного господарського суду прийшла до висновку про відсутність підстав для прийняття апеляційної скарги до розгляду, з огляду на таке.

Пунктом 5.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 17.05.2011 "Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України" із змінами і доповненнями внесеними Постановою Пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 17.10.2012 року "Про внесення змін до деяких Постанов Пленуму Вищого господарського суду України" передбачено, що частиною третьою статті 22 ГПК на сторони покладено обов’язок добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, до яких законом віднесено, зокрема, право апеляційного і касаційного оскарження. При цьому за вимогами статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, кожний має право на розгляд його справи судом упродовж розумного строку.

Таким чином, зловживання процесуальними правами, спрямоване на свідоме невиправдане затягування судового процесу, порушує права інших учасників цього процесу та вимоги названих Конвенції і Кодексу.

Якщо таке зловживання виявляється у повторному (два і більше разів) поданні апеляційних або касаційних скарг на судові рішення, які вже переглянуто відповідно в апеляційному або в касаційному порядку, то суд першої інстанції своєю ухвалою повертає повторно (і більше разів) подану одним і тим же учасником судового процесу апеляційну скаргу на одне й те саме судове рішення місцевого господарського суду, яке вже перевірено в апеляційному порядку, а так само на процесуальний документ, який не ухвалювався та відсутній у справі.

Ухвали про повернення апеляційних і касаційних скарг у наведених випадках можуть виноситися судом апеляційної інстанції й за відсутності у ньому матеріалів справи, - на підставі даних діловодства суду та Єдиного державного реєстру судових рішень.

Так, як вбачається з даних Діловодства спеціалізованого суду, постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 03.08.11р. рішення господарського суду Житомирської області від 07.04.2011р. у справі №15/189 залишено без змін, а апеляційну скаргу Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 - без задоволення.

Вказана вище постанова апеляційної інстанції згідно даних Діловодства спеціалізованого суду та Єдиного державного реєстру судових рішень в касаційному порядку не оскаржувалась.

Відповідно до п.8 ч.3 ст.129 Конституції України основними засадами судочинства є, зокрема, забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч.1 ст.91 ГПК України, сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов’язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили.

В силу ст.101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Пунктом 5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 17.05.2011 року "Про деякі питання практики застосування розділу ХІІ Господарського процесуального кодексу України" передбачено, що якщо апеляційну скаргу подано на рішення чи ухвалу місцевого господарського суду, яку вже було переглянуто в апеляційному (касаційному) порядку, то відповідна обставина виключає перегляд судових актів суду першої інстанції апеляційним господарським судом.

Враховуючи те, що відповідно до ч.2 ст.101 ГПК України Рівненським апеляційним господарським судом рішення місцевого господарського суду переглянуто в повному обсязі, повторне звернення будь-якої особи вказаної в ч.1 ст.91 ГПК України, з апеляційною скаргою не допускається.

Враховуючи наведене, судова колегія приходить до висновку, що у прийнятті апеляційної скарги Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 рішення господарського суду Житомирської області від 07.04.2011 року слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 86,91, 98 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ:

Відмовити у прийнятті апеляційної скарги Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 рішення господарського суду Житомирської області від 07.04.2011 року.

Головуючий суддя Гудак А.В.

Суддя Сініцина Л.М.

Суддя Олексюк Г.Є.