Постанова

від 30.09.2009 по справі 15/59-09-2060

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

15/59-09-2060

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 30 вересня 2009 р.                                                                                    № 15/59-09-2060  

Вищий  господарський суд  України у складі колегії  суддів:

головуючого судді      Кривди Д.С.,

суддів:Полянського А.Г.,Фролової Г.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуПриватного підприємства "Агрофірма "Україна"   

на  постановуОдеського апеляційного господарського суду від  16.06.2009 року

у справі№15/59-09-2060 господарського суду Одеської області   

за позовомПриватного підприємства "Агрофірма "Україна"

доСільськогосподарського кооперативу "Україна"   

простягнення суми та зобов'язання виконати певні дії,

за участю представників сторін від:

позивача:не з'явились

відповідача:Пєтков О.Ф. –керівник, Воронков В.О. –за довіреністю від 23.03.2009р., Кулаковський О.О. –за довіреністю від 23.03.2009р.

Згідно розпорядження В.о. голови судової палати з розгляду спорів, пов'язаних з державним регулюванням економічних відносин, Першикова Є.В. від 29.09.2009р. розгляд касаційної скарги здійснюється у складі колегії суддів: Кривда Д.С. (головуючий), Полянський А.Г., Фролова Г.М.

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Одеської області від 30.04.2009р. (суддя Петров В.С.) заборонено СК „Україна” здійснювати збирання врожаю 2009р. у полях №№ 1,2,3,4,5,6,7 по цеху №1 загальною площею 547,8га, у полях №№ 2,4,5,6,7,8 по цеху №2  загальною площею 691,5га згідно доповнення №1 від 20.09.2008р., а також додатку №2 до договору про сумісну діяльність №56 від 04.09.2008р.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 16.06.2009р. (судді Таценко Н.Б. –головуючий, Сидоренко М.В., Мишкіна М.А.) ухвалу господарського суду Одеської області від 30.04.2009р. скасовано.

В касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову апеляційної інстанції, посилаючись на порушення ст.ст.66, 98 ГПК України, а ухвалу місцевого господарського суду –залишити в силі.

Колегія суддів, перевіривши наявні матеріали (фактичні обставини) справи на предмет правильності застосування господарськими судами норм процесуального права, заслухавши пояснення представників відповідача, дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, ПП „Агрофірма „Україна” звернулось до господарського суду з позовом про стягнення з СК „Україна” 500000грн. штрафу на підставі п.6.1 укладеного між позивачем та відповідачем договору про сумісну діяльність №56 від 04.09.2008р. з строком до 31.12.2012р. за невиконання зобов'язань по п.п.2.4, 3.1, 4.3 останнього, зобов'язання відповідача не чинити перешкод позивачу у здійсненні дискування, орання, посіву, внесення добрива і отрутохімікатів, збирання та розпорядження врожаєм по полям №№1,2,3,4,5,6,7 по цеху №1 загальною площею 547,8га, по полям №№2,4,5,6,7,8 по цеху № 2 загальною площею 691,5га згідно доповнення №1 від 20.09.2008р. і додатку №2 до договору про сумісну діяльність №56 від 04.09.2008р.

Одночасно позивачем заявлене клопотання про застосування заходів забезпечення позову.

Відповідно до ст. 66 ГПК України, господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Згідно статті 67 ГПК України позов забезпечується, зокрема,  накладенням арешту на майно, забороною відповідачеві вчиняти певні дії, забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору, отже, приймаючи ухвалу про забезпечення позову, господарський суд повинен визначитись як з предметом спору, так і доцільністю та обґрунтованістю вжиття певних заходів забезпечення позову.

Застосування заходів забезпечення позову не може мати наслідків досягнення позивачем результатів, які є змістом позовних вимог.

Право здійснення забезпечення позову та вибору тих чи інших заходів належить господарському суду, який виходить із предмету спору, конкретних обставин справи та пропозицій заявника.

При цьому, на особу, яка подала заяву про забезпечення позову, в силу вимог статті 33 Господарського процесуального кодексу, покладається тягар доказування наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Однак, клопотання позивача про забезпечення позову, ухвала господарського суду першої інстанції не містять доводів, припущень чи обґрунтувань, що обумовлюють необхідність застосування заходів забезпечення позову до вказаного предмету позову та обґрунтовують обраний судом спосіб забезпечення; з судової ухвали не вбачається, яким чином обраний судом захід забезпечення позову може запобігти утрудненню чи унеможливленню виконання судового рішення у даній справі.

Судом першої інстанції не була дана належна оцінка розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги.

Таким чином, судова колегія погоджується з висновком апеляційного господарського суду, що ухвала місцевого господарського суду про застосування заходів забезпечення позову не містить викладення обставин, що, згідно з вищевказаними нормами законодавства, є підставами забезпечення позову, та не обґрунтовує припущення про унеможливлення виконання рішення суду.

Також колегія приймає до уваги, що заборона відповідачу здійснювати збирання врожаю, призведе до заподіяння значних збитків, оскільки стосується заборони вчиняти дії, які є звичайними та необхідними для раціонального використання землі. Крім того, застосування такого заходу забезпечення позову може призвести до загибелі врожаю, що не забезпечить захисту інтересів сторін по справі.

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції щодо порушення місцевим судом норм процесуального права, що є підставою для скасування ухвали господарського суду Одеської області від 30.04.2009р.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що висновки суду апеляційної інстанції відповідають встановленим обставинам справи, доводи касаційної скарги їх не спростовують, а тому підстав для зміни чи скасування постанови апеляційного суду не вбачається.

Керуючись ст.ст. 108, 1115, 1117, ст.ст.1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В :

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 16.06.2009 року у справі № 15/59-09-2060 залишити без змін, а касаційну скаргу –без задоволення.

Головуючий суддя                                                                   Д.Кривда

           Судді                                                                                       А.Полянський

                                                                                                                Г.Фролова