Постанова

від 16.02.2011 по справі 11/86-10

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" лютого 2011 р. Справа № 11/86-10

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючої судді Гудак А.В.

суддя Гулова А.Г.

суддя Олексюк Г.Є.

при секретарі судового засідання Михайлюк К.В.

розглянувши апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 ОСОБА_2 на рішення господарського суду Вінницької області від 07.09.10 р.

у справі № 11/86-10 (суддя Матвійчук В.В. )

позивач ОСОБА_1 ОСОБА_2

відповідач ОСОБА_3 міська рада

про припинення дії договору земельного сервітуту

за участю представників сторін:

позивача - не з"явився

відповідача - не з"явився

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду від 07.09.10 у справі № 11/86-10 в позові суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_2 до ОСОБА_3 міської ради про припинення дії договору про встановлення земельного сервітуту на частку площею 0,0047 га прибудинкової території багатоквартирного будинку по проспекту Коцюбинського,33 у м.Вінниці, який укладено 18 серпня 2008 року між суб’єктом підприємницької діяльності та ОСОБА_3 міською радою та зареєстрований 23.09.2008р. за № 137 відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, підприємець ОСОБА_2 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просив рішення суду першої інстанції скасувати з підстав, наведених у скарзі. Зокрема апелянт відзначив, що рішення є незаконним та підлягає скасуванню, так як неправильно застосовані норми матеріального права, що призвело до прийняття неправильного рішення. Відповідно до ч.2 ст.598 ЦК Уукраїни припинення зобов"язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом. Пунктом "б" ч.1 ст.102 ЗК України визначено, що дія земельного сервітуту підлягає припиненню у випадку відмови особи в інтересах якої встановлено земельний сервітут, аналогічне передбачено п.14.2 договору, в якому зазначено: "Дія договору припиняється.... у разі відмови особи в інтересах якої встановлений сервітут."

Таким чином, законом передбачено право на відмову від встановленого згідно вищевказаного договору земельного сервітуту та припинення його дії і відповідно зобов"язань за цим договором без будь-яких обмежень та обтяжень на вимогу, з якою позивач і звернувся до суду.

Оскільки, земельний сервітут виник не на підставі закону чи рішення суб"єкта владних повноважень а саме на підставі договору, тому звернення до суду з вимогою про припинення дії договору земельного сервітуту є належним способом захисту прав позивача ( апелянта) та відповідає ст.16 ЦК України та ст.20 ГК України щодо способів захисту цивільного права.

Представник позивача ( апелянта) направив клопотання б/н від 20.01.2011 року, яке зареєстроване канцелярією суду апеляційної інстанції - 25.01.2011 року про розгляд справи без участі представника позивача.

Відповідачем - ОСОБА_3 міською радою направлено на адресу суду заперечення № 01-03-11/2084 від 25.01.2011 року на апеляційну скаргу позивача. Свої заперечення обгрунтовують тим, що ст.401 ЦК України визначено, що право користування чужим майном може бути встановлено щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом. Укладаючи з позивачем договір про встановлення земельного сервітут від 18.08.2008 року, відповідач надав можливість підприємцю ОСОБА_2. використовувати належне йому майно ( квартиру) та прибудинкову територію ( землі міської ради) для здійснення комерційної діяльності та отримання прибутків.

Відповідно до ст.406 ЦК України сервітут припиняється за умови припинення обставин, які були підставою для його встановлення. також сервітут може бути припинений за рішенням суду на вимогу власника майна, за наявності обставин, які мають істотне значення. Припинення даного договору про встановлння земельного сервітут за заявою особи, в інтресах якої встановлений сервітут можливо за умови припинення обставин, які були підставою укладення договору, припинення використання прибудинкової тероторії для комерційних потреб та реконструкції магазину промислової групи товарів в житлову квартиру. На даний час позивач ( апелянт) використовує вбудовані приміщення магазину для комерційних потреб і відповідно до вимог чинного законодавства зобов"язаний сплачувати ставку земельного податку.

А тому, враховуючи вищевикладене просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Преставник відповідача - ОСОБА_3 міська рада в судове засідання не з"явився, при направленні відзиву зазначив, що в зв"язку з відсутністю авансування витрат на відрядження, просить розглянути справу у відсутності представника відповідача.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, оцінивши висновки суду на відповідність дійсним обставинам справи, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, зважаючи на наступне.

ОСОБА_3 міською радою на підставі рішення ОСОБА_3 міської ради від 04.07.2008р. № 2029 надано згоду суб’єкту підприємницької діяльності - ОСОБА_2 на встановлення земельного сервітуту на частку площею 0,0047 га прибудинкової території багатоквартирного будинку по просп.Коцюьинського,33, м.Вінниця.

На підставі вказаного рішення 18 серпня 2008 року між ОСОБА_3 міською радою (відповідач) та суб’єктом підприємницької діяльності ОСОБА_2 (позивач) укладено договір про встановлення земельного сервітуту ( надалі по тексту - договір). Даний договір зареєстровано у книзі обліку договорів земельного сервітуту від 23.09.08 за № 137.

Пунктом 2.1 договору визначено, що в багатоквартирному будинку частка при будинкової території буде використовуватись підприємцем ОСОБА_2 для комерційного використання (реконструкція кв. № 1 під магазин промислової групи товарів з прибудовою 0,0047 га та його обслуговування).

Відповідно до п. 3.1 договору сервітутне землекористування встановлюється терміном на 4 роки 11 місяців з моменту прийняття рішення ОСОБА_3 міською радою.

Пунктом 4.2 договору встановлено, що плата за сервітутне користування обчислюється в розмірі 7% від грошової оцінки 255 203,08 грн.* коефіцієнт 1,3= 23 223,48 грн. в рік (комерційне користування).

Згідно п. 4.3 договору плата вноситься щомісячно протягом 30-ти календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового місяця).

Пунктом 14.2. договору сторони передбачили підстави припинення дії договору, зокрема: відмова Особи в інтересах якої встановлений земельний сервітут, тощо.

Посилаючись на важкі фінансові обставини, позивач 04.02.2010р. звернувся до відповідача з заявою про розірвання договору, оскільки бажає припинити його дію відповідно до п. б ч. 1 ст. 102 Земельного кодексу України, п. 14.2 договору в зв"язку з відмовою від встановлення земельного сервітут у ( а.с 46).

На вказану заяву, відповідач листом за № С-1-01-427/01-15 від 22.02.2010р. повідомив позивача, що для вирішення питання розірвання договору необхідно надати документ, що підтверджує використання приміщень не для комерційних потреб та копію договору земельного сервітуту, що на думку позивача не узгоджується з положеннями ст. 598 Цивільного кодексу України та ч. 1 ст. 102 Земельного кодексу України ( а.с.47).

Статтею 401 Цивільного кодексу України право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлено відносно земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншими засобами. Сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій, конкретно визначеній особі (особистий сервітут).

Згідно до ст. 98 Земельного кодексу України право земельного сервітуту - це право власника або землекористувача земельної ділянки на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками). Статтею 99 Земельного кодексу України передбачені види права земельного сервітуту.

Відповідно до статті 402 Цивільного кодексу України сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду. Земельний сервітут може бути встановлений договором між особою, яка вимагає його встановлення, та власником (володільцем) земельної ділянки. Договір про встановлення земельного сервітуту підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому для державної реєстрації прав на нерухоме майно.

Пунктом 2 ч.1 статті 406 ЦК України та п.б.ч.1 статті 102 Земельного кодексу України дія сервітуту припиняється в т.ч. і земельного у разі відмови від нього особи, в інтересах якої встановлений сервітут. Тобто даними нормами закріплено не припинення дії договору про встановлення земельного сервітуту, а припинення дії самого земельного сервітуту, що є нетотожними поняттями.

А, пунктом 14.2 договорупро встановлення земельного сервітуту визначено, дія договору припиняється у разі відмови особи в інтересах якої встановлений земельний сервітут. В даному випадку мова йде про те, що відповідно до статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов"язання або одностороння зміна його умови не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Тобто одностороння відмова від зобов"язання - це розірвання договору внаслідок односторонньої відмови.

Окрім того, суд апеляційної інстанції відзначає, що відповідно до пункту 5.1 договору сервітутне землекористування встановлюється для забезпечення права позивача, для комерційного використання ( реконструкція кв.№ 1 під магазин промислової групи товарів з прибудовою площею 0,0047 га. та його обслуговування).

Основне цільове призначення земельної ділянки прибудинкової території (землі житлової та громадської забудови) функціональне призначення сервітуту для комерційного використання. Пункт 5.2 договору).

В даному випадку судова колегія вважає, що сервітутні відносини, не можуть бути принені в зв"язку з відмовою особи, в інтересах якої встановлено земельний сервітут, оскільки обставиною виникнення сервітутних відносин є те, що земельний сервітут встановлено для забезпечення права позивача, для комерційного використання (реконструкція кв.№ 1 під магазин промислової групи товарів з прибудовою площею 0,0047 га. та його обслуговування). Доказів щодо зміни в житлове приміщення реконструкції кв.№ 1 під магазин промислової групи товарів з прибудовою площею 0,0047 га. та його обслуговування позивач суду не подав.

Поряд з цим, відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України права та законні інтереси суб'єктів господарювання можуть захищатися судом як шляхом визнання права, так і іншими способами.

Частиною 1 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарським судам підвідомчі, зокрема, справи у спорах, що виникають при укладенні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав.

В позовній заяві позивач просить припинити дію договору про встановлення земельного сервітуту на частку площею 0,0047 га прибудинкової території багатоквартирного будинку по проспекту ґкоцюбинськього,33 який укладено 18 серпня 2008 року між суб’єктом підприємницької діяльності ОСОБА_2. та ОСОБА_3 міською радою та зареєстрований 23.09.2008р. за № 137.

Відповідно до п. 7 ч. 2 ст. 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав є припинення правовідношення. Згідно з абзацами 2 і 11 ч. 2 ст. 20 ГК України способами захисту прав суб'єктів господарювання є визнання наявності або відсутності прав та припинення господарських правовідносин. Тобто, припинення правовідношення, пов'язані з необхідністю припинити існуюче правовідношення у зв'язку з, наприклад, порушенням його однією із сторін (ст. 651, 652 ЦК - для договірних зобов'язань). Зокрема, ця вимога може проявлятися у позові про розірвання договору у зв'язку з невиконанням або неналежним його виконанням другою стороною (статті 708, 726, 755, 782, 783 ЦК та ін.).

Підстави та порядок припинення зобов’язання визначено главою 50 Цивільного кодексу України. При цьому, заявляючи вимогу про припинення дії договору, позивачем не визначено яким чином припинити його дію.

Статтею 406 ЦК України встановлено підстави припинення сервітуту. Частина 1 статті встановлює перелік випадків безспірного припинення сервітутних прав. До таких віднесено: 1) поєднання в одній особі особи, в інтересах якої встановлений сервітут, і власника майна, обтяженого сервітутом; 2) відмови від нього особи, в інтересах якої встановлений сервітут; 3) спливу строку, на який було встановлено сервітут; 4) припинення обставини, яка була підставою для встановлення сервітуту; 5) невикористання сервітуту протягом трьох років підряд; 6) смерті особи, на користь якої було встановлено особистий сервітут. Разом з тим ч. 4 коментованої статті передбачає, що сервітути можуть бути припиненні і у інших випадках, серед яких необхідно назвати у першу чергу підстави припинення речових прав: загибель об'єкта сервітуту; визнання недійсним правочину, яким встановлено сервітут або заповіту; скасування судового рішення, яким встановлено сервітутне право.

Окрім того, відповідно до частини 5 п.22-2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 16.04.2004 року № 7 "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ", редакція від 19.02.2010 року визначено, що при розгляді спору щодо припинення сервітуту , тощо.

Таким чином, судова колегія погоджується із висновком суду першої інстанції щодо позивачем не вірно обрано спосіб захисту порушеного права.

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Згідно зі статтею 34 вказаного Кодексу обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи те, що позивач належними засобами доказування не довів обставини викладені в позові, так як обрав невірний спосіб захисту прав суб"єктів господарювання, судова колегія дійшла висновку, що суд першої інстанції обґрунтовано, у відповідності до норм чинного законодавства, відмовив у позові.

Керуючись ст.ст.99,101,102-105 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Рішення господарського суду Вінницької області від 07.09.10 р. у справі № 11/86-10 залишити без змін, а апеляційну скаргу позивача - підприємця ОСОБА_2 - без задоволення.

2.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

3.Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуюча суддя Гудак А.В.

Суддя Гулова А.Г.

Суддя Олексюк Г.Є.