Постанова

від 10.09.2009 по справі 16/96-09-3263

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

16/96-09-3263

 ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В АІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"10" вересня 2009 р. Справа № 16/96-09-3263

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Тофана В.М.,

суддів: Журавльова О.О., Михайлова М.В.,

(згідно з розпорядженням голови суду від 01.09.2009р. №151 розгляд апеляційної скарги здійснюється даною судовою колегією)

при секретарі судового засідання Павленко Н.А.

за участю представників сторін:

від позивача –Нікишенко В.О., за дов.,

від відповідача –не з'явився, належним чином повідомлений,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Марінком Одеса”

на рішення господарського суду Одеської області від 13 липня 2009 року

у справі №16/96-09-3263

за позовом Акціонерної судноплавної компанії „УКРРІЧФЛОТ” в особі філії акціонерної судноплавної компанії „УКРРІЧФЛОТ” Херсонського суднобудівного–судноремонтного заводу ім. Комінтерну, м. Херсон

до Товариства з обмеженою відповідальністю „МАРІНКОМ ОДЕСА”, м. Одеса

про стягнення 174859,26 грн., -    

встановив:

Відповідачу було відомо про час та місце розгляду справи за його апеляційною скаргою, але в судове засідання апеляційної інстанції свого представника не забезпечив і не сповістив судову колегію про причини неявки, а матеріали справи дають можливість розглянути справу за апеляційною скаргою по наявним в ній матеріалам у відсутності представника апелянта.

Акціонерна судноплавна компанія „УКРРІЧФЛОТ” в особі філії акціонерної судноплавної компанії „УКРРІЧФЛОТ” –Херсонського суднобудівного-судноремонтного заводу ім. Комінтерну (далі-позивач) звернулась у місцевий господарський суд Одеської області з позовними вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю „МАРІНКОМ ОДЕСА” (далі-відповідач) про стягнення 129207,75 грн. основного боргу за мировою угодою, укладеною 10.07.2007р. між сторонами під час розгляду справи №34/127–07–2696 та затвердженою ухвалою суду від 19.07.2007р., а також 3% річних у розмірі  6881,41грн. та інфляційних витрат у сумі 38770,10грн. Свої вимоги позивач обґрунтовує неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за умовами цієї мирової угоди.

Відповідач відзиву на позов не надав і не забезпечив явку свого представника на засідання суду першої інстанції, не дивлячись на повідомлення про час та місце розгляду справи, у зв'язку з чим справа судом розглядалась за наявними матеріалами в порядку ст.75 Господарського процесуального кодексу (ГПК) України.

Рішенням місцевого господарського суду від 13 липня 2009 року (суддя Желєзна С.П.) позов задоволено у повному обсязі з огляду на його обґрунтованість.

Не погоджуючись з ухваленим рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржене рішення суду скасувати та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити, посилаючись при цьому на те, що він знаходиться у скрутному становищі, на що суд, приймаючи рішення, не звернув увагу, тобто неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи. Судом, як далі зазначає апелянт, було порушено право на захист, а також посилається на інші порушення судом норм процесуального та матеріального права.

Представник позивача апеляційну скаргу вважає необґрунтованою, а рішення суду законним та обґрунтованим.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши доводи апеляційної скарги, заслухавши представника позивача, перевіривши юридичну оцінку встановлених судом першої інстанції фактичних обставин справи і їх повноту, правильність застосування норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

10.07.2007р. в процесі вирішення справи № 34 / 127- 07 –2696 за позовом АСК „УКРРІЧФЛОТ” в особі філії акціонерної судноплавної компанії „УКРРІЧФЛОТ” –Херсонського суднобудівного-судноремонтного заводу ім. Комінтерну про стягнення з ТОВ „МАРІНКОМ ОДЕСА” заборгованості з врахуванням індексу інфляції у сумі 190378,77грн., 10708,38 грн. пені та 3% річних у сумі 1636,35грн. між сторонами по вищевказаній справі було укладено мирову угоду, яку було затверджено ухвалою господарського суду Одеської області від 19.07.2007р.

Зі змісту ст.78 ГПК України вбачається, що одним із способів вирішення господарського спору є мирова угода сторін, яка визначає права і обов'язки сторін щодо предмету позову та затверджується ухвалою суду.

Підпунктом 3.9.6 п.3 роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.97 р. №02-5/289 „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України” (з подальшими змінами) передбачено, що у разі ухилення однієї зі сторін від виконання мирової угоди, якщо ухвала господарського суду про затвердження мирової угоди відповідає вимогам статті 19 Закону України „Про виконавче провадження”, то вона є виконавчим документом у розумінні пункту 2 частини другої статті 3 названого Закону і підлягає виконанню державною виконавчою службою, тому за наявності зазначеної умови позовна заява про спонукання до виконання мирової угоди не підлягає розгляду в господарських судах; якщо ж ухвала суду про затвердження мирової угоди не містить усіх даних, зазначених у статті 19 названого Закону, то така ухвала не має статусу виконавчого документа, і інша сторона у справі не позбавлена права звернутися з позовом про спонукання до виконання мирової угоди.

Відповідно до ст.19 цього Закону України „Про виконавче провадження” у виконавчому документі повинні бути зазначені: 1) назва документа, дата видачі та найменування органу, посадової особи, що видали документ; 2) дата і номер рішення, за яким видано виконавчий документ; 3) найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові за його наявності для фізичних осіб) стягувача і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код суб'єкта господарської діяльності стягувача та боржника за його наявності (для юридичних осіб), індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача та боржника за його наявності (для фізичних осіб - платників податків), а також інші відомості, якщо вони відомі суду чи іншому органу, що видав виконавчий документ, які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню, такі як дата і місце народження боржника та його місце роботи (для фізичних осіб), місцезнаходження майна боржника тощо; 4) резолютивна частина рішення; 5) дата набрання чинності рішенням; 6) строк пред'явлення виконавчого документа до виконання.

Однак, як вбачається зі змісту ухвали господарського суду Одеської області від 19.07.2007р., якою було затверджено мирову угоду та припинено провадження по справі № 34 / 127- 07 –2696, зазначений процесуальний документ не відповідає вимогам ст.19 Закону України „Про виконавче провадження”, оскільки резолютивна частина зазначеної ухвали обмежується лише вказівкою про затвердження мирової угоди, а відтак не може вважатися виконавчим документом.

З цього приводу також є постанова Судової палати у господарських справах Верховного суду України від 16.05.2006р. у справі №30/404 господарського суду міста Києва за позовом ВАТ „Укрнафта” до НАК „Нафтогаз України” про затвердження ухвалою господарського суду м. Києва мирової угоди між цими сторонами.

Згідно цієї постанови Верховного Суду України ухвала суду про затвердження мирової угоди як виконавчий документ повинна відповідати загальним вимогам, викладеним у ст.86 ГПК України та статті 19 Закону України „Про виконавче провадження” (Вісник господарського суду України №6 (2006).

З огляду на викладене, позов про спонукання до виконання  мирової угоди  від 10.07.2007р. підлягає розгляду на загальних підставах у позовному провадженні.

За умовами п.п.1, 2 мирової угоди відповідачем було визнано заборгованість перед позивачем у розмірі  308256,10 грн., яку він зобов'язався погасити протягом одного року з моменту затвердження даної мирової угоди господарським судом. Відповідно до п. 3 мирової угоди сторони домовилися, що боржник погашає заборгованість шляхом безготівкового перерахунку коштів на поточний рахунок кредитора.

Виходячи з наведених умов мирової угоди, строк виконання зобов'язання ТОВ „МАРІНКОМ ОДЕСА” по сплаті грошових коштів у сумі 308256,10 грн. сплинув 19.07.2008 року, а свої зобов'язання за мировою угодою відповідач у повному обсязі не виконав.

Як вбачається із матеріалів справи, станом на 01.03.2009р. позивач був зобов'язаний відповідачу грошові кошти у розмірі 212714,97 грн. При наявності зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, позивач у відповідності зі ст.601 ЦК України звернувся до відповідача із заявою від 31.03.2009р. про їх зарахування та припинення зобов'язання відповідача щодо сплати частини боргу, яка за ним рахувалася. При цьому, як вбачається зі змісту зазначеної заяви станом на 01.03.2009р., до складу грошових вимог позивача до відповідача були включені як вимоги щодо сплати заборгованості на підставі мирової угоди у розмірі  308256,10 грн., так і інші грошові  вимоги на суму 33666,62 грн., які виникли у межах договірних відносин між сторонами по справі. Таким чином, сума грошових зобов'язань, які виникли на підставі мирової угоди від 10.07.2007р., непогашених зарахуванням зустрічних однорідних вимог, складає 129207,75грн. (308256,10 - (212714,97 - 33666,62), що не заперечується апелянтом.

У відповідності до ч.2 ст.509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів та інших правочинів. Згідно ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Зобов'язання, в свою чергу, згідно вимог ст.ст.525, 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. Мирова угода, із якої виникли зобов'язання, повинна виконуватись належним чином у відповідності до вимог вказаних статей Цивільного кодексу України.

Але в порушення умов п.п.1, 2, 3 мирової угоди від 10.07.2007р., вимог ст.ст. 525, 526 ЦК України ТОВ „МАРІНКОМ ОДЕСА” (відповідачем) зобов'язання з погашення заборгованості у розмірі 129207,75 грн. виконані не були, внаслідок чого за відповідачем утворилася заборгованість на зазначену суму, яка до теперішнього часу у добровільному порядку погашена ним не була.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції щодо задоволення вимог позивача про стягнення з відповідача 3% річних та індексу інфляції відповідно до ст.625 ЦК України за непогашену заборгованість в сумі 129207,75 грн. за мировою угодою, затвердженою ухвалою суду від 19.07.2007р., оскільки такі висновки суду ґрунтуються на чинному законодавстві.

При таких обставинах суд апеляційної інстанції не вбачає порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, оскільки оскаржене рішення суду відповідає фактичним обставинам справи і чинному законодавству.

Враховуючи викладене і керуючись ст.ст. 99, 101, 103-105

Господарського процесуального кодексу України,

апеляційний господарський суд, -

постановив:

Рішення господарського суду Одеської області від 13 липня 2009 року у справі №16/96-09-3263 залишити без змін, а апеляційну скаргу –без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий суддя                                                            В.М.Тофан

Судді                                                                                          М.В.Михайлов

                                                                                                    О.О.Журавльов