Постанова

від 08.09.2009 по справі 42/155-09

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

42/155-09

Україна

Харківський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" вересня 2009 р.                                                           Справа № 42/155-09  

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя , судді  ,   

при секретарі Парасочці Н.В.

за участю представників сторін:

позивача –Мажари С.В. за довіреністю № 208 від 05.06.2009 року

відповідача –не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Мерефянська скляна компанія" (вх. № 2235Х/3-9) на рішення господарського суду Харківської області від 09.07.2009 року у справі №  42/155-09

за позовом Акціонерного товариства "Харківстальконструкція", м. Харків

до  Товариства з обмеженою відповідальністю "Мерефянська скляна компанія",         м. Мерефа Харківської області

про  стягнення 93587,51 грн.,  

                                               встановила:

Позивач, АТ "Харківстальконструкція", у червні 2009 року звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача, ТОВ "Мерефянська скляна компанія", про стягнення вартості наданих послуг за договором № 15/08 від 17.03.2008 р. в сумі 93587,51 грн.

Рішенням рішення господарського суду Харківської області від 09.07.2009 року у справі №  42/155-09 (суддя Яризько В.О.) позовні вимоги задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Мерефянська скляна компанія" на користь Акціонерного товариства "Харківстальконструкція" заборгованість у сумі 93587,51 грн., витрати по сплаті державного мита в сумі 935,88 грн. та витрати на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу в сумі 312,50 грн.

Відповідач з зазначеним рішенням суду першої інстанції не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить  рішення господарського суду Харківської області від 09.07.2009 року у справі № 42/155-09 частково скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити частково, стягнути з ТОВ "Мерефянська скляна компанія" на користь АТ "Харківстальконструкція" 89529,47 грн. У апеляційній скарзі відповідач посилається на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи та порушення норм матеріального права при прийнятті оскаржуваного рішення. Відповідач стверджує, що станом на дату прийняття оскаржуваного рішення його заборгованість перед позивачем за договором № 15/08 від 17.03.2008 року складала 89529,47 грн., а не 93587,51 грн., яка була стягнута судом.

Позивач 07.09.2009 року вх. № 6160 надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить рішення господарського суду Харківської області від 09.07.2009 року залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача –без задоволення. У відзиві на апеляційну скаргу позивач наголошує на тому, що дійсним боргом станом на дату прийняття рішення по справі є 93587,51 грн. Відповідачем же не надано будь-яких доказів, які б підтверджували, що такий борг є меншим, ніж заявлено до стягнення та стягнуто оскаржуваним рішенням.

Представник відповідача у призначене судове засідання апеляційного господарського суду не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про час та місце проведення судового засідання, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення № 5643612 від 07.08.2009 року, причину неявки не повідомив, будь-яких письмових клопотань (в т.ч. і про відкладення розгляду справи не заявляв).

Враховуючи належне повідомлення відповідача про час та місце засідання суду, відсутність будь-яких клопотань, а також те, що явка представників сторін у судове засідання не була визнана обов'язковою, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу відповідача за відсутності його належного представника, за наявними у матеріалах справи доказами.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі та відзиві на неї доводи сторін, заслухавши у судовому засіданні пояснення уповноваженого представника позивача, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу в порядку ст. 101 ГПК України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне:

як свідчать матеріали справи та вірно встановлено місцевим господарським судом, між 17.03.2008 р. між Акціонерним товариством "Харківстальконструкція" (підрядник) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Мерефянська скляна компанія" (замовник) був укладений договір № 15/08 (далі - договір), відповідно до умов якого підрядник прийняв на себе зобов'язання за дорученням замовника виконати роботи по монтажу перекриття пройми під піччю, а замовник, відповідно, прийняти та оплатити виконані роботи.

Вартість робіт (п. 2.2. договору) складала 139217,72 грн., в т. ч. ПДВ 20 %, строк закінчення робіт –31 березня 2008 р. (п. 3.1 договору).

Протягом березня 2008 р. позивачем були виконані роботи, зазначені в договорі, що підтверджується довідкою про вартість виконаних робіт за березень 2008 р., відповідно до якої вартість виконаних робіт склала 93587,51грн. та актом № 24 прийомки виконаних робіт за березень 2008 р.

Вказані документи підписані обома сторонами, відповідач факт виконання позивачем робіт та факт підписання ним акту виконаних робіт не заперечує, через що колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що роботи за договором позивачем були виконано своєчасно та якісно, претензій від відповідача щодо недоліків виконаних робіт не надходило.

Матеріали справи свідчать, що на виконання умов договору відповідно до п. 2.5 договору відповідач повинен був перерахувати позивачу аванс в розмірі 100% вартості робіт за договором протягом 3-х днів після підписання договору, відповідно до п. 3.1. договору позивач повинен розпочати роботи з моменту перерахування авансу на розрахунковий рахунок, однак, роботи позивачем виконані без перерахування відповідачем авансу та в подальшому такі роботи прийняті відповідачем, що свідчить про зміну сторонами умов договору стосовно оплати за виконані роботи, тобто, як вірно встановлено місцевим господарським судом, строк сплати за договором став невизначеним.

17.03.2009 року за вих. № 91 позивачем на адресу відповідача була направлена вимога щодо оплати заборгованості за договором № 15/08 від 17.03.2008р. в загальній сумі 93587,51 грн., в порядку ст. 530 ЦК України, що підтверджено описом вкладення у цінний лист (згідно поштового штемпеля вимога була направлена 19.03.2009 р.). Факт отримання вимоги відповідач не заперечує.

З урахуванням вищенаведеного та положень ст.ст. 193 ГК України, ч. 2 ст. 530, ст.ст. 526, 610, 611 ЦК України, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції зроблені обґрунтовані висновки, що загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем за спірним договором становить 93587,51 грн., яка була заявлена до стягнення та стягнута оскаржуваним рішенням.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що заперечуючи проти суми основного боргу та визнаючи її лише частково, відповідач ані до суду першої інстанції, ані до суду апеляційної скарги, ані на виконання вимог ухвали апеляційного господарського суду не надав доказів часткового погашення заборгованості.

При цьому, колегія суддів зазначає, що як свідчать матеріали справи, ухвалу господарського суду Харківської області про порушення провадження по справі та призначення її до розгляду на 09 липня 2009 р. та ухвалу Харківського апеляційного господарського суду про прийняття апеляційної скарги до провадження та призначення її до розгляду на 07 вересня 2009 року відповідач отримав завчасно –24 червня 2009 р. та 07 серпня 2009 року (арк. справи 24, 42), однак, в судове засідання суду першої інстанції 09 липня 2009 р. та апеляційного суду 07 вересня 2009 року не з'являвся, причину неявки не повідомляв, будь-яких клопотань (в тому числі і про відкладення розгляду справи) не заявляв, на вимоги суду першої та апеляційної інстанції жодних документів (в тому числі і на підтвердження оплати боргу не надав).

Таким чином, колегія суддів вважає, що у відповідності до ст. 4–3 ГПК України судом першої інстанції були створені сторонам всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи та правильного застосування законодавства, досліджені усі належні та допустимі докази по справі, з яких вбачається, що позовні вимоги є обґрунтованими.

Відповідач же не скористався своїм правом бути присутнім у судових засіданнях, подавати докази та брати участь у дослідженні доказів, в порушення ч. 3 ст. 22 ГПК України не здійснював заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи. Подання ж апеляційної скарги без належного документального обгрунтування, на думку колегії суддів, свідчить про затягування розгляду справи з метою ухилення від сплати боргу.

На підставі вищевикладеного колегія суддів вважає, що твердження відповідача, викладені ним в апеляційній скарзі ґрунтуються на припущеннях, не доведені належними доказами, тоді як господарським судом першої інстанції в повній мірі з'ясовані та правильно оцінені обставини у справі та ухвалене ним рішення є законним та обґрунтованим, у зв'язку з чим підстав для його скасування та задоволення апеляційної скарги колегія суддів не вбачає.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 99,101,102, п.1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України,

                                                   постановила:

Рішення господарського суду Харківської області від  09 липня  2009 року по справі № 42/155-09 залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення.

         Головуючий суддя                                                                      

                                 Судді