Постанова

від 28.08.2009 по справі 33/78-09

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33/78-09

Україна

Харківський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" серпня 2009 р.                                                           Справа № 33/78-09  

Колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду у складі:

головуючого судді   (доповідача), судді  , судді  

при секретарі Горбачової О.А.

за участю представників сторін:

позивача –Мар'їної І.О. –довіреність № 220/10 від 31.12.2008 р.,

відповідача – Зубрича Д.О. - довіреність № 06/3861 від 31.12.2008 р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Дочірньої компанії “Газ України” Національної акціонерної компанії ”Нафтогаз  України”, м. Київ (вх. № 2258Х/2-5) на рішення Господарського суду Харківської області від 06.07.2009р. по справі №33/78-09

за позовом  Дочірньої компанії “Газ України” Національної акціонерної компанії ”Нафтогаз  України”, м. Київ

до    Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації “Харківміськгаз”, м. Харків

про стягнення 35059193,99 грн., -   

встановила:

В квітні 2009 р. ДК “Газ України” НАК ”Нафтогаз  України” звернулась до суду з позовом про стягнення на її користь з ВАТ по газопостачанню та газифікації “Харківміськгаз ” боргу та штрафних санкцій за поставлений природний газ згідно договору постачання № 126/4-06/06-843 від 29.12.2006 р. на загальну суму 35059193,99 грн., з яких 22286759,39 грн. –основний борг, 2738510,82 грн. –пеня, 8799277,10 грн. –інфляційні, 1234646,68 грн. –три відсотки річних за несвоєчасні розрахунки. Судові витрати позивач просив покласти на відповідача.

01.06.2009 р. відповідач звернувся до суду з клопотанням про зменшення розміру пені на 90%, з посиланням на те, що  газ був поставлений виключно для надання населенню  послуг з опалення та гарячого водопостачання, і його заборгованість перед ВАТ по газопостачанню та газифікації "Харківміськгаз" складає 77854074,21 грн.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 06.07.2009 р. (суддя Савченко А.А.) було задоволено клопотання відповідача про зменшення пені; позов  задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача 22286759,39 грн. основного боргу, 8040738,56 грн. інфляційних витрат, 1234646,68 грн. 3 % річних, 1369255,41 грн. пені, витрати по сплаті державного мита у сумі 24946,65 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 115,43 грн.; в решті позову відмовлено, з посиланням на те, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню, оскільки відповідач не виконав належним чином свої зобов'язання за договором.

Не погодившись із зазначеним рішенням, позивач в апеляційній скарзі просить його в частині відмови в задоволенні позовних вимог стосовно інфляційних збитків скасувати та прийняти нове рішення,   яким  позов у зазначеній частині задовольнити в повному обсязі, а також покласти на відповідача судові витрати, посилаючись на те, що рішення в цій частині необґрунтоване, безпідставне, оскільки прийняте з порушенням норм матеріального і процесуального права, а тому підлягає скасуванню в цій частині.

Відповідач відзиву на апеляційну скаргу не надав. Представник відповідача в судовому засіданні просив залишити оскаржуване рішення без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, посилаючись на те, що зазначене рішення прийняте з дотриманням норм матеріального та процесуального права, всебічною та вичерпною перевіркою обставин справи, що підтверджується дослідженими доказами, а тому підстави для скасування судового акту відсутні.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, а також правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, дослідивши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення у судовому засіданні представників сторін, колегія суддів приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 29.12.2006 р. між сторонами був укладений договір № 126/4-06/06-843 на постачання природного газу, згідно якого позивач зобов'язався передати у власність відповідача у 2007 р. природний газ з урахуванням можливих обсягів розбалансування (відтоків/притоків) газу, а відповідач зобов'язався прийняти та оплатити  природний  газ на умовах даного договору.

Відповідно до п. 5.1. даного договору оплата за газ здійснюється відповідачем виключно грошовими коштами шляхом 100 % поточної оплати протягом місяця поставки; остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 10 числа, наступного за місяцем поставки газу.

Позивач свої зобов'язання виконав в повному обсязі, на підставі вищезазначеного договору протягом січня - грудня 2007 р. передав у власність відповідача природний газ на загальну суму 93447742,75 грн., що підтверджується актами прийому-передачі природного газу (а.с. 34 - 45).

У той час, як відповідач не виконав належним чином свої договірні зобов'язання, лише частково оплативши поставлений природний газ, внаслідок чого утворилась заборгованість в сумі 22286759,39 грн., яка до  цього часу не сплачена.

У своїй скарзі апелянт зазначає, місцевий суд, мотивуючи підстави для часткового задоволення позову в частині інфляційних збитків, помилково посилається на те, що позивачем невірно застосовано методику розрахунку інфляційних збитків, а саме, оплати відповідача після 15-го числа в поточному місяці при розрахунку інфляційних збитків безпідставно віднесено до місяця наступного, внаслідок чого позивачем неправомірно збільшено розмір основного боргу в поточному місяці на суми оплат, здійснених після 15-го числа, на який нараховані інфляційні збитки.

Колегія суддів з таким твердженням апелянта не погоджується, виходячи з наступного.

В силу ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від   відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно п. 6.2. договору № 126/4-06/06-843 від 29.12.2006 р. за несвоєчасну оплату за спожитий газ у строки, зазначені у п. 5.1. даного договору, відповідач сплачує на користь позивача суму заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу.

На підтвердження позовних вимог позивач надав розрахунок боргу (а.с. 13-16) та Акти звіряння розрахунків (а.с. 32-33), підписані в односторонньому порядку. При цьому, ні в розрахунку, ні в актах звіряння не має  даних про платіжні документи відповідача (і такі документи не надані суду),  на підставі яких проводилась сплата за газ, і які б підтверджували суму заборгованості в період поставки газу по місяцям.

Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Враховуючи, що позивач не підтвердив документально які саме суми були внесені відповідачем з 1 по 15 число та з 16 по 30 (31) число відповідного місяця, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що обґрунтованою та підлягаючою стягненню є сума 8040738,56 грн. інфляційних витрат.

На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що  рішення суду першої інстанції по даній справі не підлягає скасуванню, оскільки відповідає нормам матеріального та процесуального права, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Керуючись ст.ст. 99, 101, п. 1 ст. 103,  ст. 105 ГПК України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, одностайно, -

постановила:

Апеляційну скаргу Дочірньої компанії “Газ України” Національної акціонерної компанії ”Нафтогаз  України”, м. Київ залишити без задоволення.

Рішення на рішення Господарського суду Харківської області від 06.07.2009 р. по справі № 33/78-09 залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її підписання і може бути оскаржена протягом місяця до касаційної інстанції Вищого господарського суду України.  

Повний текст постанови підписаний 28.08.2009 р.

         Головуючий суддя                                                                      

                                 Судді