Постанова

від 03.09.2009 по справі 11/216/46

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

11/216/46

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 03 вересня 2009 р.                                                                                    № 11/216/46  

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Кочерової Н.О.

суддів:Стратієнко Л.В.

Черкащенка М.М.

розглянувши касаційну  скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Українсько-німецьке спільне підприємство "Ліс-Біоенергія"

на постановувід 06.07.2009 рокуКиївського апеляційного господарського суду

у справі№ 11/216/46 господарського Чернігівської області

за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю "Чернігівхімпром"

дотовариства з обмеженою відповідальністю "Українсько-німецьке спільне підприємство "Ліс-Біоенергія"

простягнення 92900,0 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явилися

від відповідача: не з'явилися

ВСТАНОВИВ:

В грудні 2008 року товариство з обмеженою відповідальністю "Чернігівхімпром" звернулося до господарського суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Українсько-німецьке спільне підприємство "Ліс-Біоенергія" про стягнення 92900,0 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що відповідач в порушення умов укладеного між сторонами договору не повністю оплатив надані послуги із зберігання майна.

Рішенням господарського суду Чернігівської області від 16.02.2009 року (суддя Бобров Ю.М.) позов задоволено повністю. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Українсько-німецьке спільне підприємство "Ліс-Біоенергія" 92900,0 грн. боргу та судові витрати.

Рішення мотивоване обгрунтованістю позовних вимог.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 06.07.2009 року (судді: Студенець В.І. –головуючий, Баранець О.М., Шапран В.В.) рішення місцевого господарського суду залишено без змін з тих же мотивів.

В касаційній скарзі товариство з обмеженою відповідальністю "Українсько-німецьке спільне підприємство "Ліс-Біоенергія" просить судові рішення скасувати, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши повноту встановлених судом обставин справи та їх юридичну оцінку, Вищий господарський суд України  вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до п.1 ст.1119 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що рішення місцевого господарського суду або постанова апеляційного господарського суду прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, 11.09.2007 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Чернігівхімпром" (виконавець) та товариством з обмеженою відповідальністю "Українсько-Німецьке спільне підприємство "Ліс-Біоенергія" (замовник) укладено договір доручення № 6/07 про надання послуг з декларування на митниці товарів та інших предметів і надання послуг митного ліцензійного складу, за умовами якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов'язання згідно Митного кодексу України за обумовлену плату та у встановлений строк надавати послуги з декларування товарів, майна, транспортних засобів та інших предметів замовника, які переміщаються через митний кордон України, і їх оформлення в Чернігівській митниці, а також надавати інші, зв'язані з зовнішньоекономічною діяльністю замовника, послуги.

Відповідно до п.1.2 вказаного договору виконавець приймає товар на зберігання під митним контролем, надає замовнику послуги з приймання, видачі, обробки, зберігання товарів замовника, митного оформлення на митному ліцензійному складі / з митного ліцензійного складу.

  Згідно з п. 5.5. договору в кінці кожного місяця виконавець виставляє замовнику рахунок на оплату за зберігання вантажу на складі відповідно до Тарифу на послуги. Замовник зобов'язаний провести оплату за цим рахунком протягом 3-х банківських днів.

Строк дії договору визначено сторонами з 11.09.2007 року по 31.12.2007 року (п.9.2. договору).

Додатками до договору № 6/07 від 04.01.2008 року, 11.02.2008 року, 29.02.2008 року, 15.03.2008 року, 01.04.2008 року, 30.04.2008 року, 30.05.2008 року, 01.07.2008 року, 01.10.2008 року, 31.10.2008 року строк дії договору продовжувався, останнім додатком до –30.11.2008 року.

Також встановлено, що на виконання умов договору позивач 12.09.2007 року прийняв на зберігання вантаж, а саме трактор колісний марки John Deere Schlepper 6620 SE –1 шт., установку для подрібнення деревини Biber 7 Plus ZK –1 шт., нож зі сталі Eschlbock –1 шт., привідний пас –22 шт., фільтр –8 шт., джойстікове кріплення –1 шт., сегмент контрножа –6 шт., який надійшов відповідачу від компанії "Harder Und Partner J.B. Harder Verwaltung GmbH & Co. KG" (Німеччина).

За зберігання переданого вантажу відповідачу були виставлені рахунки-фактури на загальну суму 108900, 0 грн.

Однак, відповідач оплатив послуги зберігання лише частково, в розмірі 16000,0 грн., в зв'язку з чим утворилась заборгованість в розмірі 92900,0 грн.

Відповідно до ч.1 ст.936 Цивільного кодексу України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Плата за зберігання та строки її внесення встановлюються договором зберігання (ч.1 ст.946 ЦК України).

Згідно ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статтей 525, 526 Цивільного кодексу України та положень  статті 193 Господарського кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином згідно умов договору та вимог діючого законодавства. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або зміна його умов не допускається,  якщо інше не встановлено договором чи законом.

Враховуючи, що відповідач жодних доказів про погашення наявної заборгованості не надав, претензій стосовно нарахування плати за зберігання вантажу на складі не пред'являв, колегія суддів касаційної інстанції вважає, що місцевий господарський суд, з яким погодився і апеляційний, правомірно стягнув з нього 92900,0 грн. боргу.

Той факт, що договір № 6/07 від 11.09.2007 року припинив свою дію 30.10.2008 року не звільняє відповідача від обов'язку оплатити отримані послуги, так як заборгованість виникла у період дії укладеного між сторонами договору.

Матеріали справи свідчать про те, що місцевий господарський суд в порядку ст.43 Господарського процесуального кодексу України правильно встановив обставини справи та прийняв рішення у відповідності до вимог закону.

Господарський суд апеляційної інстанції, переглядаючи справу повторно, правильно залишив рішення місцевого господарського суду без змін, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування прийнятої ним постанови, колегія суддів не вбачає.

Доводи, викладені скаржником в касаційній скарзі, не спростовують правильного висновку господарського суду, а тому не заслуговують на увагу.

З огляду на викладене та керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Українсько-німецьке спільне підприємство "Ліс-Біоенергія" залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 06.07.2009 року у справі № 11/216/46 без змін.      

Головуючий                                                                                    Н.Кочерова

Судді                                                                                                        Л.Стратієнко

                                                                                                                М.Черкащенко