Постанова

від 17.09.2009 по справі 11/892

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

11/892

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

10002, м.Житомир, майдан Путятинський, 3/65  тел.(8-0412) 48-16-02

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 "17" вересня 2009 р.                                                           Справа № 11/892

Житомирський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого   судді                                                  

суддів:                                                                        

при секретарі                                                             ,

за участю представників сторін:

від позивача : Віхрова А.В. - представника за довіреністю №8 від 10.09.2009 р.,

від відповідача : Оксенюка А.П. - представника за довіреністю від 16.09.2009 р.,

розглянувши апеляційну скаргу Приватного сільськогосподарського підприємства

"Степ", с. Криве Попільнянського району Житомирської області

на рішення господарського суду Житомирської області

від "09" липня 2009 р. у справі № 11/892 ( суддя Маріщенко Л.О. )

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Донхімоптторг", м. Горлівка

до Приватного сільськогосподарського підприємства "Степ", с. Криве Попільнянського

району Житомирської області

про стягнення 79613,38 грн.,  

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Житомирської області від "09" липня 2009 р. у справі №11/892 задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Донхімоптторг" ( м. Горлівка Донецької області ) до Приватного сільськогосподарського підприємства "Степ" ( с. Криве Попільнянського району Житомирської області ) про стягнення 79613,38 грн.

Стягнуто з відповідача на користь позивача 46 988,60 грн. основної заборгованості, 29 743,78 грн. інфляційних, 2 881,00 грн. збитків, 796,13 грн. державного мита та 312,50 грн. витрат з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

Повернуто позивачу з державного бюджету України надлишково сплачені згідно з платіжним дорученням №1493 від 18.12.2008 р. 1903,87 грн. державного мита.

Не погоджуючись з прийнятим судом першої інстанції рішенням в частині стягнення інфляційних та збитків, відповідач у справі подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржене рішення скасувати з підстав, зазначених у скарзі, та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити в частині стягнення основної заборгованості.

Апеляційну скаргу мотивовано, зокрема таким:

- інфляційні стягненню не підлягали, оскільки має місце вина позивача;

- обставини, викладені у позовній заяві, не відповідають фактичним обставинам;

- суд не прийняв до уваги, що вагон №23618143 не замовлявся;

- судом не досліджено, при яких обставинах на одну і ту поставку виявилось два договори під одним номером і датою, проте з різними текстами;

- у матеріалах справи, які не досліджені судом, зокрема у первинних документах є протиріччя; у квитанції про прийом вантажу неправильно зазначено найменування підприємства відповідача та адреса станції призначення;

- позивачем подано ксерокопії документів, які викликають сумнів у їх достовірності; клопотання відповідача про надання оригіналів цих документів проігноровано;

- позивач не виконав вимоги суду про надання оригіналів документів, на яких ґрунтуються позовні вимоги;

- позивачем не доведено, як він виконав умови договору в частині відвантаження продукції; заявки на відвантаження не надавались;

- договір був складений після фактичного отримання продукції.

Згідно з ч.2 ст.101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв"язаний  доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

У судовому засіданні представник відповідача апеляційну скаргу підтримав, просив її задовольнити.

Представник позивача в засіданні проти доводів й вимог скарги заперечив, вважаючи оскаржене рішення законним і обґрунтованим, просив залишити його без змін, а скаргу - без задоволення ( більш детально позицію позивача викладено в письмових запереченнях на апеляційну скаргу ).

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм  матеріального й процесуального права, обговоривши доводи апеляційної скарги, суд вважає за необхідне зазначити таке.

09.06.2009 р. ТзОВ "Донхимоптторг" звернулось до господарського суду Житомирської області з позовною заявою про стягнення з Приватного  сільськогосподарського підприємства "Степ" ( вказану особу зазначено у якості відповідача ) 46 988,60 грн. боргу за отримані згідно з укладеним між вказаними особами договором купівлі-продажу №045 від 03.08.2006 р. мінеральні добрива,               29 743,78 грн. інфляційних та 2 881,00 грн. вартості залізничного тарифу  ( а.спр.3-5).

При цьому, позивач посилався на умови договору, приписи ст.ст.224,230,231,232,265 ГК України.

Ухвалою господарського суду Житомирської області від 11.06.2009 р. вищезазначену позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у справі №11/892 ( а.спр. 1).

Як вже зазначалось, рішенням господарського суду Житомирської області від             9 липня 2009 р. у справі №11/892  позов задоволено.

Стягнуто з відповідача на користь позивача 46 988,60 грн. основної заборгованості, 29 743,78 грн. інфляційних, 2 881,00 грн. збитків, 796,13 грн. державного мита та 312,50 грн. витрат з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу       ( а.спр.34,35 ).

Мотивуючи своє рішення, суд першої інстанції з посиланням, зокрема на     умови договору, приписи ст.ст.11,509,525,526,530, 626-628 ЦК України вказав, що факт виконання позивачем своїх зобов'язань перед відповідачем в повному обсязі підтверджується квитанціями про приймання вантажу, видатковою накладною №1410 від 11.09.2006р., а тому вимога про стягнення боргу є обґрунтованою, підтверджується належними доказами. Місцевий господарський суд погодився з розрахунком позивача  29743,78 грн. інфляційних втрат, 2881,00 грн. вартості залізничного тарифу. Заперечення відповідача щодо відсутності його вини судом не прийнято, так як вони не доведені в порядку ст.ст. 33, 34 ГПК України.

Апеляційний суд погоджується з тим, що позов підлягає задоволенню та вважає за необхідне зазначити наступне.

Матеріали справи свідчать: 03.08.2006 р. між ТзОВ "Донхимоптторг"                     ( продавець, позивач ) та  Приватним сільськогосподарським підприємством "Степ"                         ( покупець, відповідач ) було укладено договір купівлі-продажу №045 ( його оригінал подано до апеляційного суду - а.спр.48-50 ), відповідно до умов якого позивач зобов'язувався поставити, на умовах, визначених договором, а відповідач прийняти і оплатити аміачну селітру ГОСТ 2-85 Марки Б згідно з умовами договору.

Пунктами 2.1. та 3.1 договору сторони погодили, що продавець поставляє відповідачу товар в кількості 64 тонни, по ціні 804 грн. за одну тонну з врахуванням ПДВ на умовах FCA cт. Горлівка ( Інкотермс 2000).

В пункті 5.1 договору сторонами погоджені умови оплати - оплата партії товару проводиться покупцем по факту поставки.

У відповідності до ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Згідно зі ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

За ст.ст.6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За приписом ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договором купівлі-продажу №045 від 03.05.2006р. сторони погодили усі істотні умови, зокрема визначили порядок розрахунків відповідача.

Згідно зі ст.655 ЦК України за  договором  купівлі-продажу  одна  сторона  (продавець) передає або зобов'язується  передати  майно  (товар)  у  власність другій стороні (покупцеві),  а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Укладений між сторонами у справі договір №045 є підставою виникнення у них цивільних прав та обов'язків.

За приписом ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов'язана вчинити на користь другої сторони певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст.525 ЦК України одностороння  відмова  від  зобов'язання  або одностороння зміна  його  умов  не  допускається,  якщо  інше  не   встановлено договором або законом. Аналогічними є положення ч.7 ст.193 ГК України.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов  договору  та  вимог  цього  Кодексу,  інших актів цивільного законодавства,  а за відсутності таких умов та вимог -  відповідно до   звичаїв   ділового  обороту  або  інших  вимог,  що  звичайно ставляться. Аналогічними є положення ч.1 ст.193 ГК України.

Якщо у зобов"язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) - ч.1 ст.530 ЦК України.

Як було зазначено вище, за умовами договору №045 поставка товару здійснюється на умовах FCA ст. Горлівка (п.3.1 договору).

Згідно з Міжнародними правилами інтерпретації комерційних термінів, підготовлених Міжнародною торговою палатою у 1953 році (далі - Правила Інкотермс), термін "Франко-перевізник" означає, що зобов'язання продавця щодо поставки вважається виконаним після передачі товару, очищеного від мита на експорт, під відповідальність перевізника, названого покупцем у погодженому місці або пункті.

Під перевізником розуміють будь-яку особу, яка за договором перевезення зобов'язується виконати або забезпечити виконання перевезення залізницею чи автомобільним шляхом, морем, повітрям, внутрішніми (судноплавними) шляхами, або сполучаючи ці способи.

Фактично товар ( селітру ) було передано перевізнику ( копія квитанції про приймання вантажу міститься на а.спр.13, видаткової накладної №1410 від        11.09.2006 р. - на а.спр.14 ), що свідчить про виконання продавцем свого зобов"язання.

Покупець (відповідач) отримав товар ( про що йдеться, зокрема в апеляційній скарзі).

Однак відповідач свої зобов'язання виконав лише частково, в результаті чого утворилась заборгованість в сумі 46988,60 грн. Проти стягнення боргу ПСП "Степ" не заперечує.

Як зазначалось раніше, однією з позовних вимог було стягнення 29 743,78 грн.  інфляційних, яку позивач помилково назвав в позовній заяві упущеною вигодою.

Судова колегія розцінює цю вимогу як стягнення інфляційних, нарахованих у відповідності з положеннями ст.625 ЦК України ( згідно з якою боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов"язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов"язання, на вимогу кредитора зобов"язаний сплатити, зокрема суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення ).

Вимогу про стягнення інфляційних судова колегія вважає обґрунтованою.

При цьому, слід вказати, що прострочка оплати виникла у першій половині вересня 2006 р.

Інфляційні позивачем нараховано за період з серпня 2006 р. по квітень 2009 р. у сумі 29 743,78 грн.

Апеляційний суд вважає, що обґрунтованим є період нарахування інфляційних з вересня 2006 р. по квітень 2009 р. включно ( з врахуванням рекомендацій ВСУ, викладених в листі від 03.04.1997 р. №62-97-р ).

За розрахунком апеляційного суду  за вказаний період інфляційні складають           29 979,95 грн. (розрахунок здійснено за формулою : сума боргу:100хіндекс інфляції).

Апеляційний суд не виходить за межі позовних вимог в частині стягнення інфляційних та вважає, що з відповідача на користь позивача слід стягнути                   29 743,78 грн. інфляційних.

Стосовно нарахованих інфляційних втрат відповідач в апеляційній скарзі  зазначив, що заборгованість відповідача сталася через позивача, а саме останній підробив умови договору, тобто є вина позивача.

На думку апеляційного суду, такі посилання є помилковими ( у даному випадку вина як підстава відповідальності не є обов"язковою), зважаючи на наступне.

Частина перша ст.625 ЦК України встановлює виняток із загального правила ст. 614 ЦК України, яка закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника. За невиконання грошового зобов'язання боржник відповідає, хоч би його виконання стало неможливим не тільки в результаті його винних дій чи бездіяльності, а і внаслідок дії непереборної сили або простого випадку. Відповідальність боржника означає можливість як стягнення за рахунок майна боржника суми невиконаного грошового зобов'язання, так і стягнення сум, право на яке виникає у кредитора на підставі ч.2 ст.625 ЦК України. Тобто боржник не звільняється від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошового зобов'язання за будь-яких обставин (аналогічною є позиція ВГСУ у постанові від 25.09.2007 р. №20/223 ).

Враховуючи наведене, посилання скаржника в апеляційній скарзі на відсутність підстав для покладання на нього відповідальності за даним позовом ( у вигляді інфляційних) у зв"язку з наявністю вини позивача є безпідставними.

Щодо позовної вимоги про стягнення 2 881,00 грн. вартості залізничного тарифу слід вказати таке.

Згідно з п.3.3 договору №045 при поставці товару залізничним транспортом покупець додатково проводить оплату залізничного тарифу до станції призначення та оплату залізничного тарифу за повернення  рухомого складу при відправці товару у власних вагонах вантажовідправника.

Таким чином, це обов"язок покупця ( у нашому випадку відповідача).

Фактично цей тариф сплатив позивач, а тому правомірною є його вимога, заявлена до відповідача, про стягнення 2 881,00 грн.

Місцевий суд помилково зазначив в рішенні про стягнення 2 881,00 грн. саме збитків ( оскільки в резолютивній частині позовної заяви позивач просив стягнути суму залізничного тарифу в розмірі 2 881,00 грн.), однак вказане не призвело до прийняття неправильного по суті рішення. Ця помилка підлягає виправленню судом першої інстанції.

Разом з тим, необхідно зазначити, що місцевий суд правильно вирішив питання повернення зайво сплаченого державного мита з державного бюджету та розподілу судових витрат.

Підсумовуючи вищенаведене, колегія дійшла висновку про відсутність підстав для скасування оскарженого рішення, а тому його слід залишити без змін.

Доводи скарги не є переконливими.

Апеляційну скаргу  Приватного сільськогосподарського підприємства "Степ"          ( с. Криве Попільнянського району Житомирської області ) слід залишити без задоволення.

Керуючись ст.ст.  101,103,105 Господарського процесуального кодексу України, Житомирський апеляційний господарський суд

                                      ПОСТАНОВИВ:

 1. Рішення господарського суду Житомирської області від "09" липня 2009 р. у справі № 11/892 залишити без змін, а апеляційну скаргу  Приватного сільськогосподарського підприємства "Степ", с. Криве Попільнянського району Житомирської області - без задоволення.

2. Справу № 11/892 повернути до господарського суду Житомирської області.

Головуючий суддя                                                                  

судді:

Віддрук. 4 прим.:

------------------------

1 - до справи

2,3 - сторонам

4 - в наряд