Постанова

від 11.09.2009 по справі 21/51-09

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

21/51-09

Україна

Харківський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 вересня 2009 р.                                                          Справа № 21/51-09  

Колегія суддів у складі:

головуючого - судді - Пушай, суддів –Такмакова Ю.В., Плужник О.В.

при секретарі – Голозубової О.І.

за участю представників сторін:

позивача – не з'явився

відповідача – не з'явився

розглянувши апеляційну скаргу позивача вх. № 2415Х/3-7; вх. № 2293Х/3-7 на рішення господарського суду Харківської області від 07.07.09 р. по справі № 21/51-09

за позовом - ТОВ "Донбас Милк Груп", м. Єнакієво

до - ЗАТ Агропромислової компанії "Колос України", с. Тимченки

про  стягнення 104125,04 грн.,-

встановила:

       Позивач звернувся із позовною заявою до господарського суду Харківської області із позовною заявою в якій просив стягнути з відповідача - 64472,50 грн. основного  боргу, проценти за користування  чужими грошовими коштами в сумі 6958,73 грн., пеню в сумі  457,56 грн., збитки в сумі  32236,25 грн., та судові  витрати, посилаючись на те, що позивач на підставі договору поставки № 6/01-09 від 06.01.2009 р. поставив відповідачеві продукцію по  накладним, а відповідач свої зобов'язання  щодо оплати  товару  здійснив частково.

      Рішенням господарського суду Харківської області від 07.07.09 по справі № 21/51-09 (суддя Пелипенко Н.М. ) позовні вимоги  задоволені частково.

Стягнуто з відповідача на користь - 6958,73грн. процентів за користування  чужими грошовими коштами, пеню в сумі  457,56грн., витрати  на державне мито в сумі 718,88грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118 грн.

       В задоволенні позовних вимог  на суму  32236,25 грн. збитків  відмовлено.

    Рішення мотивоване з тих підстав, що представник позивача за вх.№7391 від  07.07.2009 р. надав  уточнення  до  заявлених позовних вимог, в яких зазначив  про  сплату відповідачем  основного боргу  в сумі 64472,50 грн. Враховуючи, що згідно ст.22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі  змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог, суд першої інстанції прийняв заяву позивача як таку, що не суперечить інтересам сторін та  діючому законодавству.

Правомірність нарахування процентів за користування чужими грошовими коштами в сумі 6958,73 грн. та пені в сумі 457,56 грн. підтверджена наданими до матеріалів справи доказами та розрахунком, тому, суд першої інстанції задовольнив позовні вимоги в цій частині з віднесенням на відповідача судових витрат. В задоволенні позовних вимог про стягнення збитків на суму 32 236,25 грн. суд першої інстанції відмовив з тих підстав, що відповідачем не надано доказів причинного зв'язку  між порушенням зобов'язань і завданими збитками, їх розміром та причинами її виникнення.

Позивач з рішенням господарського суду не погоджується, подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення збитків на суму 32236,25 грн. та прийняти нове рішення, яким позов в цій частині задовольнити.

Свою скаргу позивач обґрунтовує тим, що на підставі укладеного договору поставки  01.12.2008 р. з ЗАТ "Енакіївський  міський  молочний  завод" за порушення строків оплати за зазначеним  договором, ним були сплачені  штрафні санкції. В підтвердження оплати штрафних санкцій позивач (скаржник) надав платіжні  доручення №135 від 13.02.2009 р. на суму  10000,00 грн., та №124 від  09.02.2009 р. на суму 24000,00 грн.

      Проте, суд не взяв до уваги, що саме внаслідок невиконання відповідачем своїх зобов'язань позивач поніс збитки у вигляді сплачених штрафних санкцій в сумі  32236,25 грн.

Свого представника в засідання судової колегії позивач не направив хоча належним чином був повідомлений про час і місце розгляду справи.

     Відповідач також не направив свого представника в судове засідання та надав клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з відрядженням його представника.

   Судова колегія розглянула клопотання відповідача і враховуючи на те, що відповідач був своєчасно повідомлений про час і місце розгляду справи. Неявка представника відповідача у засідання не є обставиною, що позбавляє судову колегію розглянути подану скаргу, оскільки відповідачем не надано будь-яких доказів (документів), котрі не були розглянуті місцевим господарським судом і, відповідач як юридична особа мав змогу та повинен був направити  у засідання іншого представника (керівника, заступника) для надання пояснень щодо заявленої скарги. За таких обставин та враховуючи встановлений ст. 102 ГПК України строк розгляду апеляційної скарги, судова вважає, що клопотання відповідача про відкладення розгляду справи задоволенню не підлягає.

       Перевіривши повноту встановлення судом обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія приходить до висновку про залишення рішення місцевого господарського суду без змін, а апеляційної скарги без задоволення з наступних підстав.

      Відповідно до ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, підставою для скасування або зміни рішення є невиконання або невірне застосування вимог передбачених зазначеною статтею. Порушення або неправильне застосування норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення. Жодних обставин які можуть бути підставою для скасування рішення позивач не зазначив та відповідних доказів не надав.

       Згідно з ч.2 ст. 22 Цивільного кодексу України збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до ч.2 ст.224 Господарського кодексу України, під збитками розуміються витрати зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи.

Згідно вимогами ст. 33 Господарсько-процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу свої вимог і заперечень.

     Відповідно до чинного законодавства, необхідними умовами та підставами для несення відповідальності за збитки є, окрім наявності збитків, докази вини відповідача у їх спричиненні, а також докази того, що ці збитки заподіяні саме неправомірними діями відповідача, а також причинний зв'язок між завданою шкодою та відповідальною особою і, заявивши позов, позивач, в обґрунтування позову повинен був довести суду зазначені умови та підстави для задоволення його позовних вимог.

    Як вбачається з наданих платіжних доручень №135 від 13.02.2009 р. на суму  10000,00 грн., та №124 від  09.02.2009 р. на суму 24000,00 грн. це сплата за отриману молочну продукцію, згідно отриманих рахунків. Доказів того, що зазначена оплата проведена в рахунок сплати штрафних санкцій позивач не надав.

     Відповідно до вимог ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, у процесі перегляду справи апеляційний господарсь кий суд за наявними у справі і додатково поданими дока зами повторно розглядає справу. Додаткові докази при ймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежа ли від нього.

Апеляційний господарський суд не зв'язаний довода ми апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

     В апеляційній інстанції не приймаються і не розгля даються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

     Як правомірно зазначив суд першої інстанції в своєму рішенні, позовні вимоги в частині стягнення збитків є необґрунтованими, недоведеними і не підлягаючими задоволенню, оскільки позивач не довів наявність збитків, прямого причинного зв'язку між порушенням відповідачем зобов'язання і завданими збитками та не надав доказів вжиття заходів до зменшення суми збитків.

    З огляду на вищевказане, висновки, викладені в рішенні господарського суду Харківської області від 07.07.2009 р. відповідають чинному законодавству та фактичним обставинам справи, а мотиви відповідача з яких вони оспорюються не можуть бути підставою для його скасування.

     Враховуючи вищевикладене та керуючись, ст. 22 Цивільного кодексу України, ст. 224 Господарського кодексу України, ст.ст. 33, 35, 49, 99, 101, п.1 ст.103, ст.ст. 104,105 ГПК України, судова колегія, -

                                                            постановила:

     Рішення господарського суду Харківської області від 07.07.2009 р. по справі № 21/51-09 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

      Головуючий суддя                                                           Пушай В.І.

                              судді                                                            Такмаков Ю.В.

                                                                                                    Плужник О.В.

            Повний текст постанови підписаний 11.09.2009 року.