ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
11 серпня 2015 року м. Київ К/800/12318/15
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Головуючого: Маринчак Н.Є.,
Суддів: Бухтіярової І.О., Костенка М.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Комерційна Фірма «Світанок»
на ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 25 лютого 2015 року
по справі №820/690/15
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Комерційна Фірма «Світанок» (надалі - ТОВ «КФ «Світанок»)
до Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області (надалі - Харківська ОДП ГУ Міндоходів у Харківській області)
про визнання незаконним та скасування наказу, -
встановив:
Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому, поставлено питання про визнання протиправним та скасування наказу Харківської ОДПІ ГУ Міндоходів у Харківській області від 21.05.2015р. №50 «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Комерційна Фірма «Світанок».
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 29.01.2015р. клопотання про забезпечення адміністративного позову ТОВ «КФ «Світанок» задоволено. До набрання законної сили судовим рішенням у даній справі зупинено дію наказу від 20.01.2015р. № 50 про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «КФ «Світанок». До набрання законної сили судовим рішенням у даній справі заборонено Харківській ОДПІ ГУ Міндоходів у Харківській області проводити документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «КФ «Світанок» на підставі наказу від 20.01.2015р. №50 та складати за її результатами акт перевірки та податкові повідомлення-рішення.
Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 25.02.2015р. назване рішення суду першої інстанції скасовано, у задоволенні клопотання ТОВ «КФ «Світанок» про забезпечення позову у справі №820/690/15 відмовлено.
Не погодившись з висновками суду апеляційної інстанції, ТОВ «КФ «Світанок» звернулось із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, ставить питання про скасування рішення суду апеляційної інстанції та залишення в силі рішення суду першої інстанції.
Сторони в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце судового засідання були повідомлені належним чином. Відповідно до п.2 ч.1 ст.222 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження.
Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ч.1 ст.117 Кодексу адміністративного судочинства України, суд за клопотанням позивача або з власної ініціативи може постановити ухвалу про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.
Відповідно до положень ч.3 цієї ж статті, подання адміністративного позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб'єкта владних повноважень, але суд у порядку забезпечення адміністративного позову може відповідною ухвалою зупинити дію рішення суб'єкта владних повноважень чи його окремих положень, що оскаржуються. Ухвала негайно надсилається до суб'єкта владних повноважень, що прийняв рішення, та є обов'язковою для виконання.
Підставою для вжиття заходів забезпечення позову можуть стати такі обставини: 1) існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі; 2) неможливість захисту прав, свобод та інтересів позивача після набрання законної сили рішенням в адміністративній справі без вжиття таких заходів; 3) необхідність докладання значних зусиль та витрат для відновлення прав позивача у майбутньому; 4) очевидність ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.
Правова позиція по даному питанню висловлена в Постанові Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006р. №9 «Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» в тій частині, яка стосується загальних положень застосування забезпечення позову, а також у Постанові Пленуму Вищого Адміністративного Суду України від 06.03.2008р. №2 «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства під час розгляду адміністративних справ», за змістом яких при розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів. Також суд має враховувати співрозмірність вимог клопотання про забезпечення позову заявленим позовним вимогам та обставинам справи.
Приймаючи рішення про скасування заходів забезпечення позову суд апеляційної інстанції правомірно виходив з того, що позивачем належним чином не було зазначено підстави та не надано доказів, у відповідності ст.117 КАС України, для задоволення клопотання про забезпечення позову.
Також, матеріали справи не містять доказів того, що захист прав, свобод та інтересів позивача стане неможливим без вжиття таких заходів або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.
Згідно з вимогами п.п.20.1.4 п.20.1. ст.20 ПК України органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку встановленому Податковим кодексом України.
Судом апеляційної вірно зазначено, що за своєю правовою природою повноваження податкового органу щодо проведення перевірок платників податків є дискреційними, які є компетенцією виключно уповноваженого органу, тобто повноваженнями, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, зокрема, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Видання керівником податкового органу наказу про призначення документальної позапланової перевірки не створює небезпеки інтересам ТОВ "КФ "Світанок", як платника податків, оскільки сам собою факт проведення перевірки не може безпосередньо заподіяти майнову чи іншу шкоду підприємству, не призведе до настання невідворотних негативних наслідків. Проведення перевірки є лише процедурою встановлення обставин, які необхідні для контролю за правильністю нарахування і сплати податків та інших обов'язкових платежів.
Забезпечення позову шляхом заборони проводити перевірку фактично призводить до відсторонення контролюючого органу від виконання повноваження, передбачених Податковим Кодексом України.
Крім того, судом апеляційної інстанції вірно зауважено, що до перевірки службові особи відповідача допущені не були, станом на час прийняття ухвали про забезпечення позову оскаржуваний наказ від 20.01.2015р. №50 «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Комерційна Фірма «Світанок» вичерпав свою дію, оскільки термін проведення перевірки закінчився (5 робочих днів, починаючи з 21.01.2015р.) і об'єктивних підстав для забезпечення позову шляхом зупинення дії нереалізованого наказу не існувало.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд касаційної інстанції вважає, що висновки суду апеляційної інстанції відповідають вимогам законодавства та не спростовуються доводами касаційної скарги.
Керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -
ухвалив:
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Комерційна Фірма «Світанок» - залишити без задоволення.
Ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 25 лютого 2015 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий:
Судді:
Суд | Вищий адміністративний суд України |
Дата ухвалення рішення | 11.08.2015 |
Оприлюднено | 25.08.2015 |
Номер документу | 48888494 |
Судочинство | Адміністративне |
Адміністративне
Вищий адміністративний суд України
Маринчак Н.Є.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні