Постанова

від 03.09.2009 по справі 20/295-08

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

20/295-08

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 03 вересня 2009 р.                                                                                    № 20/295-08  

Вищий  господарський суд  України у складі колегії  суддів:

головуючого      Кочерової Н.О.

суддів                                                           Стратієнко Л.В.                                                                      Черкащенка М.М.

з участю представників:позивача: відповідача:

Люба А.М.Добриніна О.О.

розглянувши  у     відкритому              судовому засіданні  касаційну  скаргу акціонерного товариства закритого типу фірми "Релеекспорт"

на рішення

та постановугосподарського суду Дніпропетровської області від 31 березня 2009 р.Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 16 червня 2009 р.

у справі№ 20/295-08

за позовомакціонерного товариства закритого типу фірми "Релеекспорт"

довідкритого акціонерного товариства "Орджонікідзевський гірничо-збагачувальний комбінат"

про стягнення 8 938,38 грн.

та за зустрічним позовом

до

про  відкритого акціонерного товариства "Орджонікідзевський гірничо-збагачувальний комбінат"акціонерного товариства закритого типу фірми "Релеекспорт"розірвання договору та стягнення 3 031,20 грн.

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2008 р. позивач звернувся з позовом про стягнення з відповідача 8163 грн. боргу за поставлену за договором поставки № 353 від 02.08.2007 р. продукцію, а також інфляційні втрати  у сумі 620,39 грн. та 154,99 грн. 3% річних.

У лютому 2009 р. відповідач звернувся до позивача з зустрічним позовом про стягнення 504 грн. штрафу та 2 527,2 грн. пені, а всього –3 031,2 грн. за несвоєчасну поставку товару. В березні 2009 р. доповнив позов вимогами про розірвання договору поставки відповідно до ч.2 ст. 651 ЦК України.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 31.03.2009 р. (суддя Пархоменко Н.В.), залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 16.06.2009 р. (головуючий –Кузнецова І.Л., судді –Прокопенко А.Є., Дмитренко А.К.), зустрічний позов задоволено частково.

Стягнуто з АТЗТ фірми "Релеекспорт" на користь ВАТ   "Орджонікідзевський гірничо-збагачувальний комбінат" 504 грн. штрафу та 1317 грн. пені. В решті позовних вимог відмовлено.

Первісний позов задоволено частково.

Стягнуто з ВАТ "Орджонікідзевський гірничо-збагачувальний комбінат" на користь АТЗТ фірми "Релеекспорт" 963 грн. основного боргу, 102,65 грн. інфляційних втрат  та 18,28 грн. 3% річних. В решті позовних вимог відмовлено.

В касаційній скарзі позивач АТЗТ фірма "Релеекспорт", посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати постановлені у справі судові рішення в частині задоволення зустрічних позовних вимог та постановити в цій частині нове рішення, яким в задоволенні зустрічного позову відмовити.

У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить залишити її без задоволення, а судові рішення –без змін.

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, суд вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи і встановлено господарськими судами, 02.08.2007р. АТЗТ фірмою "Релеекспорт" (продавцем) та ВАТ"ОГЗК" (покупцем) було укладено договір поставки №353, на підставі якого продавець зобов'язався передати в обумовлені строки покупцю, а покупець –прийняти товар, асортимент, кількість, ціна та строки передачі якого узгоджуються в додатках-специфікаціях до договору.

Відповідно до п.3.2 договору кожна партія товару поставляється після письмового підтвердження покупцем необхідних обсягів продукції згідно з замовленнями -специфікаціями.

В п.п.4.1, 4.2 договору сторонами узгоджено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття з пакетом товаророзпорядчих документів протягом 5-ти банківських днів. Покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у специфікації до договору.

На виконання умов договору шляхом підписання специфікації, яка є додатком №2 від 30.01.2008р. до договору сторони узгодили поставку конкретних видів продукції в строк до 15.02.2008р.

28.03.2008р. за видатковою накладною №РН-0000206 та на підставі довіреності серії НБЕ №806801 від 26.03.2008р. АТЗТ фірма "Релеекспорт" здійснила поставку передбаченої специфікацією продукції, але замість контакторів в/в КВ-2м -400U кат=110В, було поставлено контактори КВ2-400-3ВЗ, 110В, в зв'язку з чим товар не був оплачений.

Факт поставки контакторів, які не відповідають вимогам специфікації підтверджується актом вхідного контролю якості продукції №22 від 28.03.2008р. та актом про прийняття продукції виробничо-технічного призначення за якістю №2 від 04.02.2008р., складеними уповноваженими особами ВАТ"ОГЗК".

Докази поставки контакторів відповідно до вимог специфікації позивачем суду не надані.

Згідно з ч.1 ст. 199 ГК України виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбачених цим Кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Виходячи зі змісту ст. ст. 546, 548, 549 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися у відповідності до закону або умов договору, зокрема, неустойкою, яку боржник повинен сплатити у разі порушення зобов'язання.

Крім того, відповідно до вимог ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до ч. 4 ст. 231 ГК України у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Пунктом 5.3 договору передбачена відповідальність продавця за несвоєчасну поставку товару у вигляді пені в розмірі 0,1%  вартості товару, по якому допущена прострочка виконання за кожний день прострочки, а за прострочку більше 30-ти днів –додатково у вигляді штрафу в розмірі 7%  вказаної вартості.

Не може бути підставою для відмови у стягненні неустойки те, що вона встановлена за кожний день простроченні іншого, а не грошового зобов'язання.

Встановлення сторонами в договорі за прострочку поставки товару пені та штрафу цілком узгоджується зі ст. 231 ГК України і висновок суду щодо можливості стягнення і пені і штрафу є правильним.  

Але, задовольняючи зустрічний позов частково, суд виходив з того, що позивачем допущено прострочку поставки товару з 15.02.2008 р. до розгляду справи в суді. Проте,  виходячи з приписів ч.6 ст.232 ГК України, стягнув пеню за шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконане.

З такими висновками суду погодитися неможливо, оскільки в даному випадку прострочення  поставки товару мало місце з 16.02.2008 р. по 27.03.2008 р., адже 28.03.2008 р. товар був поставлений, але з порушенням умов договору щодо його асортименту, визначеного специфікацією.

Початком нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання є день, наступний за днем, коли воно мало бути виконане.

Правові наслідки порушення умови договору щодо асортименту товару визначені ч.1 ст. 672 ЦК України –покупець має право відмовитися від його прийняття та оплати, а якщо він вже оплачений –вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Місцевий господарський суд при розгляді справи не дав належної правової оцінки вказаній обставині та припустився помилки в застосуванні норм матеріального права.

Суд апеляційної інстанції в порушення вимог ст. ст. 99,101 ГПК України не усунув помилку, допущену судом першої інстанції.

Враховуючи викладене, судові рішення в частині вирішення зустрічного позову підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд.

 При новому розгляді справи суду слід врахувати наведене, більш ретельно з'ясувати питання відповідальності за допущене АТЗТ фірмою "Релеекспорт" порушення зобов'язання за договором і в залежності від встановленого та відповідно до закону і умов укладеного між сторонами договору вирішити спір.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 –11112 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

касаційну скаргу акціонерного товариства закритого типу фірми "Релеекспорт" задовольнити частково.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 31 березня 2009 р. та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 16 червня 2009 р. у справі за № 20/295-08 в частині вирішення зустрічного позову скасувати і справу в цій частині передати на новий розгляд до суду першої інстанції в іншому складі суду.

В решті судові рішення залишити без змін.

                 Головуючий                                                                   Н.О. Кочерова

        Судді                                                                              Л.В. Стратієнко                                                                  

                                                                                                М.М. Черкащенко