Постанова

від 30.09.2009 по справі 6/113-09

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

6/113-09

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

          30.09.2009 року                                    Справа №  6/113-09

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:                   

головуючого судді –Тищик І.В. (доповідач)

суддів – Чимбар Л.О., Чоха Л.В.

при секретарі –Врона С.В.

        за участю представників сторін:

        позивач: Сальник М.А.

        відповідач: Поліщук П.І.

розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма „Вишневе", с. Вишневе Криничанського району  Дніпропетровської області на рішення господарського суду Дніпропетровської області від  31.03.09р. у справі № 6/113-09

за позовом Українського державного науково-дослідного і проектного інституту азотної промисловості і продуктів органічного синтезу, м. Дніпродзержинськ Дніпропетровської області

до товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма „Вишневе", с. Вишневе Криничанського району  Дніпропетровської області

про стягнення 453 544,07 грн.,

                                                    ВСТАНОВИВ:

У березні 2009 року позивач звернувся до господарського суду з позовом до відповідача про стягнення з останнього заборгованості в сумі 453 544,07грн. за договором № 69-1/06 від 24.01.2006 року. В подальшому позивач уточнив позовні вимоги та просив стягнути з агрофірми суму 436 489,21 грн., що  становить:

- 32 064,0 грн. заборгованості по чистому прибутку (заборгованість за договором у сумі 94 064,0 грн. мінус вартість відвантаженого зерна у сумі 62000,0 грн.);

- 6 651,47 грн. –пені на суму чистого прибутку за період з 18.08.2008р. по 17.02.2009р.;

- 2937,04 грн. –3% річних на суму чистого прибутку за період з 18.08.2008р. по 17.02. 2009р.;

- 21 360,74 грн. –інфляційних втрат з суми чистого прибутку за період з 20.10.06р. по 17.02.2009р.;

- 300 000,0 грн. –цільового внеску у сумісну діяльність, що підлягає поверненню,

- 4 610,96 грн. –3% річних на суму цільового внеску;

- 28 440,00 грн. - інфляційних втрат з суми цільового внеску за період з 15.08.2008р. по 17.02.2009р.;

- 40 425,00 грн. –витрат на юридичне обслуговування.  

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 31.03.2009  року у справі № 6/113-09 (суддя Коваленко О.О.) позовні вимоги задоволені у розмірі уточнених позовних вимог у сумі 436 489,21грн. Вмотивовуючи рішення, господарський суд дійшов висновку, що відповідачем не виконані зобов'язання щодо розподілу прибутку за договором № 69-1/06 від 24.01.2006 року про сумісну діяльність, а факт наявності заборгованості підтверджується матеріалами справи.

Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, у якій просить рішення господарського суду скасувати та прийняти нове рішення. При цьому скаржник послався на той факт, що за результатами господарської діяльності за 2006, 2007 роки агрофірма не мала прибутку, внаслідок чого, зобов'язання з розподілу отриманого прибутку не могли бути виконані. Окрім того, скаржник вказав на часткове погашення заборгованості з повернення цільового внеску шляхом відвантаження на адресу позивача зернових на суму 62000,0 грн., які не були враховані господарським судом.

Доповненням до апеляційної скарги скаржник заявив вимоги щодо розподілу збитків підприємства між сторонами за договором та покладення на позивача відповідної частини збитків, яка становить 180 000 грн.  

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу вважає доводи апеляційної скарги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню та просить рішення суду першої інстанції залишити без змін.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, вислухавши представників сторін, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного:

Як убачається з матеріалів справи, 24.01.06р. між Українським державним науково-дослідним і проектним інститутом азотної промисловості і продуктів органічного синтезу (УкрДІАП) та ТОВ „АФ „Вишневе” був укладений договір про сумісну діяльність за № 69-1/06, згідно якого сторони домовилися спільно використовувати свій виробничий, інтелектуальний та фінансово-економічний потенціал для ведення сумісної господарської діяльності.

Відповідно до даного договору сумісна діяльність повинна була здійснюватися на основі об'єднання вкладів та майна сторін.  Вкладом УкрДІАП у сумісну діяльність явився цільовий внесок у сумі 300 000,0 грн. (п.2.2.1 договору, з урахуванням додаткової угоди №2 про внесення змін та доповнень до договору про спільну діяльність), відповідно, вкладом АФ „Вишневе” –майно вартістю 2 000 000,0 грн. (п.2.2.2 договору).

Пунктом 2.3 договору з урахуванням додаткової угоди №2 від 25.10.2006 року сторони встановили, що внесок позивача у сумісну діяльність становить 17%, відповідача –83% та визначили, що чистий прибуток, отриманий сторонами від спільної діяльності, підлягає розподілу пропорційно дольової участі сторін.

Техніко-економічним обґрунтуванням спільної діяльності сторонами передбачено, що розподіл прибутку між сторонами повинен здійснюватися 2 рази на рік: після збирання та часткової реалізації зернових –до 20 жовтня поточного року (при цьому сума перерахування для позивача - не менше 11000,0 грн.) та після закінчення реалізації врожаю –до 20 квітня наступного за поточним роком (сума перерахування для позивача –не менше 43000,0 грн.)

На виконання договірних зобов'язань позивачем 24.01.2006р. був перерахований ТОВ „АФ „Вишневе” цільовий внесок у сумі 300.000,0 грн. (а.с. 78); відповідно, відповідачем в оплату долі чистого прибутку було перераховано 24 000,0грн. (05.02.07р. –11 000,0грн., 16.10.07р. –13 000,0 грн.).

З вимогою оплати долі чистого прибутку в повному обсязі позивач звернувся до господарського суду і позовні вимоги в даній частині були задоволені судом у повному обсязі, однак, з даним висновком погодитись не можна.

Як убачається з розрахунків наданих позивачем, доля чистого прибутку УкрДІАП у спільній діяльності сторін становить 119 000,0 грн. (20.10.06р. –11000,0 грн., 20.04.07р. –43000,0 грн., 20.10.07р. –11000,0 грн., 20.04.08р. –43000,0 грн., 20.10.08р. – 11000,0 грн., як то передбачено техніко-економічним обґрунтуванням договору).

Дане твердження матеріалами справи не підтверджується. Так, техніко-економічне обґрунтування договору не тягне правових наслідків для сторін, а лише підтверджує технічну та економічну доцільність укладеного сторонами договору та прогнозує приблизні фінансові наслідки такої діяльності. З техніко-економічного обґрунтування договору обов'язку щодо сплати позивачу конкретних сум у відповідача не виникло.

В силу умов договору відповідач повинен був перераховувати позивачу 17% чистого прибутку щорічно, тобто, умовами договору розподіл грошових сум у визначених долях безпосередньо пов'язаний з отриманням прибутку підприємством; а розподілу підлягав лише чистий прибуток.

Згідно чинного законодавства прибутком являється сума, на яку доходи підприємства перевищують пов'язані з ними витрати; чистим прибутком є ця ж сума з вирахуванням податку на прибуток.

Доказів отримання агрофірмою прибутку протягом періоду спільної діяльності матеріали справи не містять, не надані вказані докази і позивачем. Натомість відповідачем представлені до суду копії фінансових звітів, що посвідчують отримання останнім протягом спірного періоду збитків.

Акт звірки від 22.10.2008 року (а.с.38), на який позивач посилається як на доказ наявності заборгованості відповідача перед позивачем, не може вважатися належним доказом у справі, оскільки чинним законодавством акту звірки взаєморозрахунків не надано юридичної сили доказу наявності обов'язку сплатити грошові кошти або ж відсутності такого обов'язку, а в розумінні ст.ст. 9, 10 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” вказаний акт є зведеним обліковим документом, який відображає загальну суму заборгованості та фіксує стан розрахунків між сторонами, але сам по собі не породжує будь-яких прав та обов'язків. Що ж до спірного акту звірки взаєморозрахунків, то останній посилань на договір №69-1/06 від 24.01.2006р. взагалі не містить.  

За вказаних обставин позовні вимоги в частині стягнення долі чистого прибутку являються не доведеними і підстави для їх задоволення відсутні, відповідно, відсутні підстави для стягнення інфляційних втрат та відсотків річних, нарахованих позивачем на суму неотриманого прибутку.

Позовні вимоги щодо повернення цільового внеску у сумі 300 000,0 грн. колегія суддів вважає обґрунтованими частково.

Відповідно до п. 8.4, 8.5 договору №69-1/06 дія цього договору може бути припинена за взаємною згодою сторін про дострокове розірвання договору; письмове повідомлення про це надсилається стороні за 10 робочих днів до дати розірвання; при цьому протягом 10 (десяти) банківських днів з дня повідомлення про розірвання договору відповідач повинен повернути позивачу грошові кошти, перераховані в якості внеску в сумісну діяльність.

Матеріалами справи посвідчується, що з 08.08.2008 року спірний договір був розірваний (лист УкрДІАП від 25.07.08р. № Д/54 –а.с.39) і відповідачу належало повернути позивачу цільовий внесок у розмірі 300 000 грн. Повернення вказаних грошових коштів в установлені строки відповідачем здійснено не було. У жовтні 2008 року сторони узгодили можливість часткового погашення заборгованості по договору сільськогосподарською продукцією; 24.10.08р. в рахунок заборгованості по договору позивачу була відвантажена сільгосппродукція (пшениця та соняшник) на загальну суму 62 000грн. (а.с. 79); факт отримання останньої позивачем не заперечується; з урахуванням вартості відвантаженої продукції сума заборгованості складає 238 000 грн.

За вказаних обставин позовні вимоги в частині основного боргу підлягають задоволенню у розмірі 238 000 грн.

За неналежне виконання грошових зобов'язань на підставі ст. 625 ЦК України позивачем були нараховані відповідачу відповідні компенсаційні виплати у вигляді 3% річних та інфляційних втрат, розмір яких безпідставно завищений внаслідок неврахування позивачем вищезазначеної суми. З урахуванням часткового погашення заборгованості у розмірі 62 000 грн. сума 3% річних за період з 15.08.2008 року по 17.02.2009 року становить 3995,18 грн., інфляційних втрат –27750,19 грн.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення 3% річних та інфляційних втрат підлягають задоволенню у розмірі 3995,18 грн. та 27750,19 грн. відповідно.

Колегія суддів вважає передчасним висновок господарського суду щодо задоволення у повному обсязі вимог  про стягнення з відповідача 40 425,00 грн. витрат на юридичне обслуговування позивача.

Витрати сторін, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді відносяться до складу судових витрат відповідно до ст. 44 ГПК України та розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, і платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг.

Позивач не надав доказів, які б підтверджували оплату юридичних послуг. Акт приймання-передачі наданих послуг від 17.02.2009р. посвідчує лише передачу, а не оплату послуг, внаслідок чого не являється належним доказом понесених витрат.

За відсутності доказів понесення витрат на оплату юридичних послуг відсутні підстави для їх відшкодування.

За викладених обставин підстав для задоволення позовних вимог в частині відшкодування витрат з надання юридичної допомоги не убачається.

Щодо вимог відповідача про стягнення з позивача відповідної частини збитків у розмірі 180 000 грн., то вказані збитки відповідачу належало відшукувати в установленому чинним законодавством позовному порядку (в тому числі в межах даної справи шляхом подання зустрічного позову). Зазначені вимоги не заявлялися і не розглядалися в суді першої інстанції, внаслідок чого відповідно до ч. 3 ст. 101 ГПК України не можуть бути прийняті та розглянуті в апеляційній інстанції.   

З огляду на невідповідність висновків, викладених в рішенні господарського суду, обставинам справи та чинному законодавству, вимоги скаржника про скасування оспорюваного рішення являються обґрунтованими і підлягають задоволенню частково.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 99, 101, 103-105 ГПК України, суд          

                                                          ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу  товариства з обмеженою відповідальністю „Агрофірма „Вишневе” задовольнити частково.   

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 31.03.2009 року у справі №6/113-09 змінити, виклавши частину другу резолютивної частини рішення в наступній редакції:

„Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Агрофірма „Вишневе” (52314, с. Вишневе Криничанського району Дніпропетровської обл., р/р 26043045436400 в ДОД АППБ „Аваль”, МФО 305653, ЄДРПОУ 30012544)  на користь Українського державного науково-дослідного і проектного інституту азотної промисловості і продуктів органічного синтезу (51909, м. Дніпродзержинськ Дніпропетровської області, вул. Горобця, 2, р/р 26003310062601 в АКБ „Новий”, МФО 305062, ЄДОПОУ 04687867) 238 000 грн. основного боргу, 3 995,18 грн. трьох відсотків річних, 27 750,19 грн. інфляційних втрат, 3047,10 грн. витрат по сплаті державного мита та 70,80 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.”

В іншій частині рішення господарського суду залишити без змін.

Видачу наказу доручити господарському суду Дніпропетровської області.

Наказ про примусове виконання від 13.04.09р. у справі №6/113-09 визнати таким, що не підлягає виконанню.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом одного місяця до Вищого господарського суду України.

              Головуючий                                                                            І.В. Тищик

              Судді:                                                                                       Л.О.Чимбар

                                                                                                                 Л.В. Чоха