Постанова

від 03.09.2009 по справі 11/290/09

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

11/290/09

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 03 вересня 2009 р.                                                                                    № 11/290/09  

Вищий  господарський суд  України у складі колегії  суддів:

головуючого –суддіКапацин Н.В. –(доповідача у справі),

суддів :Грека Б.М.Подоляк О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма ім. А. Суворова"

на ухвалугосподарського суду Запорізької області від 30.06.2009

у справі № 11/290/09

господарського судуЗапорізької області

за позовомПриватного підприємства "Лорілоп"

доТовариства з обмеженою відповідальністю  "Агрофірма ім. А. Суворова "

простягнення 15 286 465,75 грн.

за участю представників від:

позивача не з"явився

відповідача Мирна М.Г. (довір. № 02  від 30.09.09р.)Гончарук В.Г. (довір. від 30.09.09р.)Симоненко І.Й. (довір. № 04 від 30.08.09р.)Сидоренко А.О. (довір. від 30.09.09р.)

В С Т А Н О В И В :

Приватне підприємство "Лорілоп" звернулося до Господарського суду Запорізької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма ім. А. Суворова " про стягнення штрафних санкцій  та збитків на суму 15 286 465,75 грн. за невиконання зобов"язань за договором купівлі-продажу насіння соняшника врожаю 2007 року № 18/08 від 18.08.08р.

В процесі розгляду справи в суді першої інстанції сторони уклали мирову угоду від 26.06.09р., яка затверджена ухвалою Господарського суду Запорізької області від 30.06.09р. у справі № 11/290/09.

Ухвала місцевого господарського суду ґрунтується на тому, що позивач звернувся до відповідача з позовом про стягнення штрафних санкцій в розмірі 8 400 000 грн., втраченої вигоди на суму 1 400 000 грн. та пені на суму 5 486 465,75 грн. Разом ціна позову складає 15 286 465,75 грн. В ухвалі Господарського суду Запорізької області від 30.06.09 вказується на те, що в судовому засіданні, яке відбулося 30.06.09р., сторони надали суду мирову угоду, яка не суперечить закону, здійснена в інтересах сторін, виконання умов мирової угоди не порушує інтересів інших осіб, а тому суд визнав можливим затвердити мирову угоду та припинити провадження у справі.

За умовами мирової угоди  від 26.06.09р. сторони, з метою мирного врегулювання спору, дійшли згоди, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма ім. А. Суворова" визнало позовні вимоги Приватного підприємства "Лорілон" на суму 15 286 465,75 грн. і передає останньому майно Агрофірми на цю суму.

          В мировій угоді зазначено перелік майна, що передається позивачеві, зокрема, врожай озимого ячменю, озимої пшениці, ярового ячменю, соняшника загальною площею 3 7551 га, будівлі, споруди, транспортні засоби, тваринництво.

Не погоджуючись з ухвалою місцевого господарського суду директор Агрофірми ім. А. Суворова Рибалко Ю.М. звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Запорізької області від 30.06.09, справу                    № 11/290/09 передати на новий розгляд.

В касаційній скарзі відповідач вказує на те, що мирову угоду зі сторони  відповідача підписано не уповноваженою на те особою, судом першої інстанції не досліджені установчі документи відповідача, директор відповідача не вправі делегувати іншим особам управлінські функції щодо підписання угод, статут Товариства передбачає затвердження зборами Товариства договорів, укладених на суму, що перевищує 50 000 дол. США, зборами Товариства приймається рішення  про відчуження майна на суму, що становить 50% і більше майна Товариства, за мировою угодою від 26.06.09 передано 100% майна відповідача, що суперечить установчим документам, судом першої інстанції не досліджено обґрунтованість позовних вимог Приватного підприємства "Лорілоп", наявність  збитків (упущеної вигоди) документально не доведена, розрахунки штрафних санкцій відсутні.

В судове засідання 03.09.09р. касаційної інстанції не з"явилися представники позивача, заяв, клопотань про неможливість прийняти участь в судовому засіданні не надали.

Матеріали справи містять докази належного повідомлення учасників судового процесу про дату та час розгляду справи. Враховуючи, що явка представників сторін не визнана судом обов'язковою, розгляд касаційної скарги здійснюється у відсутності представників позивача.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги щодо дотримання судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

19.06.09 Приватне підприємство "Лорілоп" звернулося до Господарського суду Запорізької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма ім. А. Суворова" про стягнення суми 15 286 465,75 грн.

          Позовні вимоги ПП "Лорілоп" ґрунтуються на тому, що за договором купівлі-продажу № 18/08 від 18.08.08р. ТОВ "Агрофірма ім. А. Суворова" мало передати до 30.10.08 Приватному підприємству "Лорілоп" насіння соняшника врожаю 2007 року в кількості  8 000 тн на загальну суму 28 000 000 грн., відповідач не виконав умови договору, товар не поставив.

          Згідно з пунктом 5.3 договору, який передбачає оплату продавцем штрафу за відмову від виконання договірних зобов"язань в розмірі 30% від суми договору, позивачем нараховано штраф на суму 8 400 000 грн. Пунктом 5.1 договору сторони закріпили розмір збитків і упущеної вимоги у разі невиконання або неналежного виконання умов договору, а саме: 5% від суми договору, позивачем пред"явлено до стягнення суму 1 400 000 грн. Крім того, позовні вимоги Приватного підприємства "Лорілоп"  передбачають стягнення пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за 292 дні на суму 5 486 465,75 грн.

          26 червня 2009 року директор Приватного підприємства "Лорілоп" Толчинський О.В. і представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма ім. А. Суворова" Живий Г.Г. підписали мирову угоду, за умовами якої ТОВ "Агрофірма ім. А. Суворова" в якості погашення заборгованості перед позивачем зобов"язується передати у власність Приватного підприємства "Лорілоп" майно на загальну суму 15 286 465, 75 грн., а приватне  підприємство "Лорілоп" відмовляється від позовних вимог та зобов"язується прийняти у власність майно,яке належить ТОВ "Агрофірма ім. А. Суворова".

          Мирова угода містить перелік майна, яке підлягає передачі відповідачем у власність позивача, а саме: врожай озимого ячменю загальною площею 155 га, врожай озимої пшениці загальною площею 1 248 га, врожай ярового ячменю загальною площею 1 073 га, врожай соняшника загальною площею 1 275 га, 32 об"єкти нерухомого майна, 8 одиниць транспортних засобів, а також сіялки, жатки, комбайни, трактори, культиватори і інше майно.

          Ухвалою від 30.06.09 р. Господарський суд Запорізької області затвердив мирову угоду, укладену між Приватним підприємством "Лорілоп" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агрофірма ім. А. Суворова", зазначивши, що право власності на перелічене в мировій угоді майно виникає у Приватного підприємства "Лорілоп" з моменту набрання чинності ухвалою Господарського суду Запорізької області. Відповідно до пункту 7 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України місцевим господарським судом припинено провадження у справі.

З висновками суду першої інстанції не погоджується колегія суддів Вищого господарського суду України з огляду на наступне.

          Відповідно до частини 2 статті 78 Господарського процесуального кодексу України до затвердження мирової угоди господарський суд зобов"язаний  перевірити, чи є повноваження у представників сторін на укладення мирової угоди. Якщо умови угоди містять зобов"язання щодо розпорядження майном, господарський суд повинен перевірити повноваження сторони щодо розпорядження цим майном.

          Крім того, господарський суд має відмовити в затвердженні мирової угоди, якщо вона суперечить закону, порушує права і законні інтереси інших осіб, мирову угоду підписано представником, який не має на це повноважень, мирова угода містить умови, які виходять за межі предмета спору.

          Матеріали справи не містять доказів про повноваження особи, яка підписала договір купівлі-продажу № 18/08 від 18.08.08р. зі сторони ТОВ "Агрофірма ім. А. Суворова", договір № 18/08 від 18.08.08р. підписав виконуючий обов"язки директора ТОВ "Агрофірма ім. А. Суворова"                Живий Г.Г., згідно доданої до матеріалів справи довіреності № 01 від 29.07.08р. посада Живого Г.Г. зазначена юрист, мирова угода від 26.06.09  підписана  представником ТОВ "Агрофірма ім. А. Суворова"  Живим Г.Г. без зазначення номера і дати довіреності.

          Судом першої інстанції не витребувані відповідні докази на право вчинення представником Живим Г.Г. дій від імені відповідача, не перевірені його повноваження на укладення угод.

          Згідно зі статтею 13 Цивільного кодексу України при здійсненні своїх прав особа зобов"язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в іншій формі.

          До касаційної скарги відповідачем надано Статут ТОВ "Агрофірма ім. А. Суворова", який передбачає, що учасниками Товариства є сім фізичних осіб і одна юридична особа, статутний фонд товариства складає суму 327 000 грн.

          Судом першої інстанції не досліджено, як укладення мирової угоди може вплинути на права учасників товариства, чи зможе Товариство здійснювати підприємницьку діяльність відповідно до статті 3 Статуту у зв"язку з передачею майна останнього Приватному підприємству "Лорілоп" за мировою угодою від 26.06.09р.

          Крім того, позовні вимоги по даній справі передбачають стягнення грошових коштів і судом першої інстанції не досліджено питання щодо правових підстав для передачі позивачеві у власність майна відповідача.

          Стаття 14 Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма ім. А. Суворова" до виключної компетенції загальних зборів учасників відносить затвердження договорів (угод), укладених на суму, що перевищує суму еквівалентну 100 000 дол. США перераховану в національну валюту України за офіційним курсом НБУ на момент підписання договору (угоди) та прийняття рішення про відчуження майна товариства на суму, що становить 50 і більше відсотків майна Товариства.

Господарським судом Запорізької області не досліджено питання щодо затвердження загальними зборами учасників ТОВ "Агрофірма ім. А. Суворова" договору купівлі-продажу № 18/08 від 18.08.08р. на суму                       28 000 000 грн. та мирової угоди на суму 15 286 465,75 грн.

Крім того, позивачем не доведено, а судом першої інстанції не досліджені правові підстави для нарахування позивачем пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на суму 5 486 465, 75 грн.

За таких обставин колегія суддів Вищого господарського суду України прийшла до висновку, що Господарський суд Запорізької області не в повному обсязі дослідив всі обставини справи в їх сукупності, чим порушив вимоги статті 43 Господарського процесуального кодексу України

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 1115 –1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма ім. А. Суворова" задовольнити.

Ухвалу Господарського суду Запорізької області від 30.06.09р. у справі № 11/290/09 скасувати.

Справу № 11/290/09 направити до Господарського суду Запорізької області для розгляду.

Головуючий - суддя                                                                      Н.В. Капацин          

Судді                                                                                                    Б.М. Грек

О.А. Подоляк