Ухвала

від 28.07.2015 по справі 820/10239/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"28" липня 2015 р. м. Київ К/800/13800/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: головуючого суддіБорисенко І.В. суддів Кошіля В.В. Моторного О.А. за участю секретаряГончар Н.О. та представників сторін: від позивача Москаленко Я.М. від відповідачане з'явився розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства «Дергачівська Райагрохімія» на постановуХарківського апеляційного адміністративного суду від 21.01.2014 у справі № 820/10239/13-а за позовомПублічного акціонерного товариства «Дергачівська Райагрохімія» доЗахідної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкові Головного управління Міндоходів у Харківській області проскасування податкового повідомлення-рішення ,-

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Дергачівська Райагрохімія» звернулось до суду з позовом до Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області, в якому, з урахуванням уточнень позовних вимог, просить скасувати податкове повідомлення-рішення від 16.07.2012 за № 0001421542 в частині зменшення суми бюджетного відшкодування за квітень 2012 року на 67 758 грн.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 29.11.2013 позов задоволено.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 21.01.2014 постанову Харківського окружного адміністративного суду від 29.11.2013 скасовано та прийнято нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить його скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції, оскільки вважає, що рішення суду апеляційної інстанції було прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що:

- відповідачем проведена документальна позапланова виїзна перевірка позивача з питань правомірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку по податковій декларації з ПДВ за квітень 2012 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення, що декларувалось за березень 2012 року, за результатами якої складено акт перевірки №1114/15-404/05491072 від 05.07.2012;

- названим актом перевірки встановлено порушення позивачем вимог п.198.6 ст.198, п.201.10 ст.201 Податкового Кодексу України, в результаті чого позивачем завищено суму бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку по податковій декларації з ПДВ за квітень 2012 року на 101 208 грн., завищено податковий кредит квітня 2012 року на суму 5 767 грн., що призвело до завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та суми податкового кредиту квітня 2012 року на 5 767 грн.;

- на підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0001421542 від 16.07.2012, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 101 208 грн.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції не погодився з доводами відповідача щодо наявності порушень позивачем вимог податкового законодавства, встановлених актом перевірки.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи в задоволенні позову, суд апеляційної інстанції дійшов протилежних висновків та, зокрема, зазначив, що дії позивача при укладанні договору від 31.10.2011 були спрямованими на здійснення операцій, пов'язаних з отриманням податкової вигоди, а саме, - отримання права на відшкодування ПДВ з бюджету та штучне створення умов для такої можливості.

Суд касаційної інстанції не може погодитися з висновками судів попередніх інстанцій, оскільки вважає їх передчасними, як такими, що зроблені без всебічного та об'єктивного встановлення усіх обставин справи. При цьому, колегія суддів виходить з наступного.

Пунктом 200.1 статті 200 Податкового кодексу України передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Таким чином, визначення суми бюджетного відшкодування залежить від правильності визначення платником податку сум податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість.

Згідно п.200.5 ст.200 Податкового кодексу України не мають права на отримання бюджетного відшкодування особи, які були зареєстровані як платники цього податку менш ніж за 12 календарних місяців до місяця, за наслідками якого подається заява на бюджетне відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів); мали обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів).

Згідно п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

З матеріалів справи вбачається, що сума податкового кредиту за березень 2012 року у розмірі 108 536 грн. (р.17 декларації з ПДВ за березень 2012) нарахована позивачем у зв'язку з придбанням ремонтно-будівельних робіт та матеріалів для будівництва (реконструкції) будівель з метою реконструкції нежитлових будівель, розташованих на земельній ділянці по вул. Лозівській, 130 в, м. Дергачі Харківської області, для виробництва деталей для меблів.

Витрати, пов'язані з виконанням будівельних робіт щодо об'єктів основних засобів, обліковувались позивачем на рахунку 15 «Капітальні інвестиції», а у травні 2012 року, у зв'язку з завершенням будівельних робіт та капіталізацією витрат, позивачем було збільшено первісну вартість об'єктів основних засобів на рахунку 10 «Основні засоби» на підставі актів приймання-здачі відремонтованих, реконструйованих та модернізованих об'єктів.

Згідно п. 1 Положення бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби» від 27.04.2000, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 27.04.2000р. № 92, капітальні інвестиції в необоротні матеріальні активи - витрати на будівництво, реконструкцію, модернізацію, виготовлення, придбання об'єктів матеріальних необоротних активів, що здійснюються підприємством

При цьому, судом першої інстанції встановлено та не спростовано відповідачем, що зв'язок понесених позивачем витрат з придбанням ремонтно-будівельних робіт, обладнання та матеріалів для облаштування власних приміщень підтверджується матеріалами акта перевірки.

Відповідно до ст.138 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

З огляду на вимоги названої статті процесуального закону, а також зважаючи на підстави виникнення спірних правовідносин, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що предметом доказування у даній справі, зокрема, мають бути обставини, які свідчать про наявність або відсутність у позивача права на отримання бюджетного відшкодування сум податку на додану вартість, в тому числі, з урахуванням вимог п.200.5 ст.200 Податкового кодексу України, зокрема, в частині вимог щодо обсягів оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців.

Таким чином, під час нового розгляду справи, судам слід встановити, чи дотримано позивачем вимоги п.200.5 ст.200 Податкового кодексу України при звернені до бюджетного відшкодування сум податку на додану вартість, в тому числі, з урахуванням обставин, встановлених постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 02.04.2012 у справі № 2а-7707/12/2070.

Недотримання судами першої та апеляційної інстанцій вимог названої статті призвело до неповного з'ясування обставин, які входять до предмету доказування як істотні, оскільки мають значення для правильного вирішення справи.

Враховуючи, що передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, оскаржувані судові рішення у справі підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції відповідно до ч.2 ст.227 КАС України.

Під час нового розгляду справи судам необхідно врахувати вищевикладене, всебічно і повно з'ясувати та перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, і, в залежності від встановленого, правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 160, 221, 223, 227, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Дергачівська Райагрохімія» задовольнити частково.

2. Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 29.11.2013 та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 21.01.2014 у даній справі скасувати та справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І.В. Борисенко СуддіВ.В. Кошіль О.А. Моторний