Постанова

від 24.09.2009 по справі 26/96-09-2107

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

26/96-09-2107

 ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В АІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"24" вересня 2009 р. Справа № 26/96-09-2107

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Михайлова М.В.,

суддів Тофана В.М., Журавльова О.О.

При секретарі Павленко Н.А.

за участю представників сторін:

від позивача: Кучеренко О.О., за довіреністю

від відповідача: Воловецька О.В., за довіреністю;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Управління капітального будівництва Одеської міської ради

на рішення господарського суду Одеської області від 05 серпня 2009 року

у справі № 26/96-09-2107

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Водолік", м. Одеса, вул. Космонавтів, 32

до Управління капітального будівництва Одеської міської ради, м. Одеса, вул. Комітетська, 10-А

про: стягнення 42 792, 66 грн.,-

                                                          ВСТАНОВИВ:  

Товариство з обмеженою відповідальністю „Водолік” звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до  Управління капітального будівництва  Одеської міської ради про стягнення  сум основного боргу в розмірі  28 860 грн., індексу  інфляції  в розмірі  12 409,80 грн. і 3% річних в розмірі  1 522,86 грн.

Заперечуючи проти позову, представник відповідача  надав відзив на позовну заяву.

Під час розгляду справи  в суді першої інстанції 17.06.2009 р. позивачем  була надана заява про збільшення розміру позовних вимог, згідно якої позивачем  нараховано відповідачеві  індекс інфляції  за період з 09.07.2007 р.  по  06.07.2009 р. в розмірі 13 362,18 грн., 3% річних  за цей же період  в  розмірі 1 729,23 грн. та пені в розмірі 12 320,62 грн. також за цей же період.

Також під час розгляду справи  29.07.2009 р.  позивачем надані додаткові пояснення, згідно яких, зокрема,  позивач уточнює період нарахування відповідачеві пені  та визначає його з 09.07.2007 р. по 09.01.2008 р., при  цьому сума пені складає 2 368,54 грн.  

Рішенням господарського суду Одеської області від  05 серпня 2009 року у справі №26/96-09-2107 (суддя Никифорчук М.І.) позов  задоволено.

Не погоджуючись з ухваленим рішенням суду першої інстанції, Управління капітального будівництва Одеської міської ради  подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Одеської області від  05 серпня 2009 року у справі №26/96-09-2107 повністю та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Водолік" до  Управління капітального будівництва  Одеської міської ради  про стягнення 42 792, 66 грн. відмовити.

Свої вимоги скаржник мотивує тим, що суд не повністю з'ясував обставини, що мають значення для справи та порушив норми матеріального та процесуального права.

Позивач не скористався своїм правом надання відзиву на апеляційну скаргу відповідача, але його представник в судовому засіданні апеляційної інстанції апеляційну скаргу вважає необґрунтованою.

Сторони, згідно приписів ст. 98 ГПК України, були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду апеляційної скарги, про що свідчать поштові повідомлення.

Відповідно до ст.85 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Дослідивши  доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи та обставини, на які посилається скаржник, а також перевіривши додержання та правомірність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, заслухавши представників сторін, апеляційний господарський суд дійшов до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та було правильно встановлено судом першої інстанції, 29.12.2006 р.  між сторонами у справі укладений договір  підряду на капітальне будівництво № 115-06  ( далі –Договір ), відповідно до п.2.1 якого підрядник (  позивач  у справі )  зобов'язується  власними  та залученими силами та засобами  у відповідності до  проектно –кошторисної документації   виконати роботи з  зовнішнього освітлення  вулиць  Бочарова, Сахарова, Висоцького, Заболотного мкр. Ш-4-1,2,3 ж/м Котовського в м. Одесі (далі - об'єкт ), здати у встановлені Договором строки об'єкт робочій комісії, а замовник                  ( відповідач у справі ) передати дозвільну документацію, а також затверджену  у встановленому порядку  проектну документацію,  прийняти  від підрядника                                        ( позивача у справі )  завершені роботи, сплатити їх  і спільно з підрядником  передати  об'єкт  експлуатуючої організації.

На виконання  умов Договору   позивачем виконані підрядні роботи на загальну суму 118 860 грн.,  що  підтверджується актом приймання - передачі виконаних підрядних робіт за ф. КБ -2 та довідкою про вартість виконаних робіт за ф. КБ-3, підписаними обома сторонами.

Відповідно до п.15.2  Договору, замовник (  відповідач ) здійснює проміжні платежі  підряднику ( позивачеві )   за виконанні роботи протягом 10 днів після  підписання довідки про вартість виконаних робіт по ф. КБ-3.

Проте,  не дивлячись  на  підписання  вказаної  довідки 29.06.2007 р. відповідач  частково в сумі 90 000 грн. сплатив  за виконанні роботи із  загальних 118 860 грн.

Таким  чином залишок  суми боргу  відповідача складає 28 860 грн.

Станом на  день складання позову відповідач вказану заборгованість не сплатив, чим порушив  вимоги ст. ст. 525, 526 УЦК України.  

Відповідно до  вимог ч.2 ст. 625 ЦК України відповідачеві  нараховано  3 %  річних від простроченої суми в розмірі 1 522,86 грн.  і індекс інфляції в розмірі 12 409,80 грн., згідно приведеного позивачем розрахунку.

Факт згоди відповідача з довідкою про вартість виконаних   позивачем підрядних робіт за червень 2007 р. ( ф. КБ-3), на думку позивача,  підтверджується  сплатою  відповідачем   коштів за виконані роботи на підставі цієї  довідки. Так,  згідно  доданого до позову реєстру  документів по рахунку ТОВ „Водолік”, відповідач сплатив позивачу:  04.07.2007 р. –60 000  грн. з призначенням  платежу „по ф. 3 за червень 07 р. за дог. № 115-06 від 29.12.06 р.” та 23.08.2007 р. –30 000 грн. з призначенням  платежу „по ф. 3 за VІ 07 р. дог 115-06 від 29.12.2006 р.

Примірник довідки, наявний у позивача та наданий суду першої інстанції містить дату підписання 29.06.2007 р., що засвідчено підписом з боку відповідача. У випадку незгоди з такою датою відповідач, при  підписанні довідки, мав змогу  виписати іншу дату  або зробити відповідні виправлення,  чого останній не зробив, а отже погодився з датою підписання „29.06.2007р.”

Крім того,  назва довідки містить  посилання  на період  виконаних   підрядних   робіт –червень 2007 року,  а зазначена дата  29.06.2007 р. є останнім робочим  днем місяця,  в якому виконані роботи.  На думку позивача  довідка   була  підписана 29.06.2007 р. з чим відповідач   був згодний та не оспорював до пред'явлення вимог.

Заперечення  відповідача, що вказана довідка  підписана особами,  які не мали повноважень на її підпис  позивачем відхилялися  з тих підстав, що  підпис представника відповідача  у  цій  довідці  засвідчений печаткою  відповідача яка має певну юридичну силу.

З приведених підстав позивач  просив позов задовольнити.

Відповідачем же зазначалося,  що  на вказаній довідці  про вартість підрядних робіт  є дата 29.06.2007 р.  При цьому відповідач зазначав, що на примірнику цієї довідки, яка є у відповідача  дата її  підписання відсутня.

Відповідач  посилається на п. 15.2 Договору,  яким визначено, що  замовник здійснює проміжні  платежі підряднику за виконані роботи протягом 10 днів після підписання довідки про  вартість виконаних підрядних робіт форми КБ-3.  Тому,  на  думку відповідача,  оскільки  вказана довідка не містить дату її підписання  то   встановити час протягом якого мало місце прострочення  виконання  грошового  зобов'язання неможливо.

З цих підстав  відповідач  вважав також безпідставним  нарахування  пені, індексу інфляції  та 3% річних і просив у позові відмовити.

Згідно вимог ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші  особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до приписів ст. 22 ГПК України сторони повинні добросовісно користуватися наданими їм правами у процесі доказування, а отже самостійно визначати та подавати докази для обґрунтування своїх вимог та заперечень.

Відповідно до вимог ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Як свідчать матеріали справи, вищевказані позивачем обставини  підтверджуються  наданими позивачем актом приймання передачі виконаних підрядних робіт за ф. КБ -2 та довідкою про вартість виконаних робіт за ф. КБ-3, підписаними обома сторонами.

Вказані акт та довідка підписані   обома сторонами у справі, засвідчені печаткою цих  підприємств та  сумніву у суду  не викликають. Крім того, судова колегія зазначає, що  сплата відповідачем 90 000 грн. боргу  за  виконані позивачем підрядні роботи по  вказаному  Договору свідчить про наявність у відповідача  боргу по  Договору, про що  також  свідчать вищеприведені акт та довідка.

До теперішнього часу відповідач отриманий товар не оплатив чим порушив  вимоги ст.ст. 525 і 526 ЦК України. Зворотнього відповідачем не доведено.

Заперечення відповідача, приведені у відзиву на позов, суд першої інстанції правильно відхилив з тих підстав, що вони суперечать  як  наявним у справі доказам –вказаними актом та довідкою.

Суд першої інстанції правильно  прийняв до уваги частково розрахунок стягнення сум за винятком  розрахунку  стягнення пені за вказаний у заяві про збільшення  позовних вимог період, оскільки він  зроблений понад строку, встановленого  для   нарахування пені згідно з п.6 ст. 232 ГК України.

Розрахунок пені,  приведений позивачем у додаткових поясненнях,  суд  першої інстанції правильно прийняв до уваги, оскільки він зроблений  в межах строку  встановленого п.6 ст.232 ГК України для нарахування пені та пред'явлений до стягнення в межах строку  встановленого ч.2 ст. 258 ЦК України для стягнення пені. Відповідно  до  ч.3  ст.267  ЦК  України „Позовна  давність  застосовується  судом  лише за  заявою  сторони  у  спорі,  зробленою  до  винесення  ним  рішення”. Але з  протоколу судового  засідання  ті  інших  матеріалів  справи  не вбачається,  що  відповідач  звертався  до  суду з  заявою  про  застосування  строку  позовної  давності  при  вирішенні  питання  про  стягування  пені. Тому  скарга  в  цієї  частині  не  заслуговує  на  увагу.     

Відповідно до вимог частини 1 ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Аналізуючи висновки, зроблені місцевим господарським судом при ухваленні рішення, колегія суддів дійшла до висновків про те, що висновки суду першої інстанції повністю відповідають обставинам справи, суд першої інстанції дав вірну оцінку наданим доказам, справа розглянута у відповідності до діючих норм матеріального та процесуального права і тому підстав для скасування рішення немає.

Таким чином судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що в процесі розгляду справи відповідачем не було доведено належним чином своєї правової позиції та не було надано документальних доказів, які б спростували позовні вимоги позивача у будь якій частині, у зв'язку з чим позовні вимоги про стягнення 42 792, 66 грн. підлягають задоволенню.

Всі  інші  зауваження,  викладені  у  апеляційній  скарзі,  колегія  суддів  не  приймає  до  уваги  з  підстав  викладених  вище.

Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного суду України, що викладені в п.1 Постанови від 29.12.1976 року № 11 "Про судове рішення", рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повністю відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.

З  урахуванням  наведеного  колегія  суддів  вважає, що  апеляційна  скарга  не підлягає  задоволенню, а  рішення господарського  суду  слід  залишити  без  змін.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103-105 ГПК України, апеляційний господарський суд, -

                                              ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Управління капітального будівництва Одеської міської ради, м. Одеса, на рішення господарського суду Одеської області від  05 серпня 2009 року у справі №26/96-09-2107 залишити без задоволення, рішення  господарського  суду  –без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.   

           Головуючий суддя:                                                                               М.В. Михайлов

           Суддя:                                                                                               В.М. Тофан

           Суддя:                                                                                     О.О. Журавльов