Постанова

від 07.06.2006 по справі 2/107пн-ад

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД Луганської області 91016, м

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД Луганської

області  91016,

м.Луганськ пл.Героїв ВВВ 3а тел.55-17-32

ХОЗЯЙСТВЕННЫЙ СУД Луганской

области  91016,

г.Луганск пл.Героев ВОВ 3а тел.55-17-32

П О С Т А Н О

В А

Іменем

України

07.06.06                                                                                

Справа № 2/107пн-ад.

Судова

колегія у складі: головуючого - судді Седляр О.О., судді Яресько

Б.В., судді Калашник Т.Л.,  розглянувши

матеріали справи за позовом

Суб'єкта підприємницької діяльності -ОСОБА_1, м. Стаханов

Луганської області держави в особі Луганського обласного відділення Фонду

соціального страхування з тимчасової втрати працездатності в особі

Стаханівської міської виконавчої дирекції , м. Стаханов

до Луганського обласного відділення Фонду соціального

страхування з тимчасової втрати працездатності, м. Луганськ

про спонукання виконати певні дії                  

в присутності представників сторін:

від

позивача -ОСОБА_2, дов. від 04.04.06 № НОМЕР_1,

від

відповідача -Косогова Л.О., дов. від 21.09.05 № 07-1-3396,

відповідно

до ст. 150 КАС України у засіданні суду було оголошено перерву з 31.05.06 до

07.06.05, сторони  належним чином

повідомлені про час і місце проведення судового засідання.

          Розгляд справи відповідно до

вимог ст. 41 КАС України  здійснювався

звукозаписувальним технічним засобом фіксації судового процесу,

в с т а н о в и л а:

Суть спору: позивачем заявлені вимоги про спонукання

відповідача взяти позивача на облік до Стаханівської міської виконавчої

дирекції Фонду соціального страхування по тимчасовій втраті працездатності з

12.01.04, як страховика та зобов'язати відповідача здійснювати усі виплати

згідно Закону.

Згідно п. 6 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу

адміністративного судочинства України, який набрав законної сили  з 1 вересня 2005 року, до початку  діяльності окружного адміністративного суду

адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до

Господарського процесуального кодексу України, 

вирішуються відповідним господарським 

судом  за правилами Кодексу

адміністративного судочинства України. При цьому підсудність таких справ

визначається Господарським процесуальним кодексом України.

Тому,  та з урахуванням

рекомендацій Верховного суду України, провадження у даній справі

здійснюється  за правилами Кодексу

адміністративного судочинства України.          

Відповідач відзивом на позовну заяву від 07.04.06 № НОМЕР_2

позовні вимоги відхилив, при цьому посилаючись на те, що: позивачем у справі

двічі було порушено законодавство у сфері загальнообов'язкового державного

соціального страхування, а саме: порушено строки сплати страхових внесків та

обсяг страхових внесків, оскільки до Фонду не було надано відомостей   щодо правильності обчислення розміру

внесків, а саме відомостей щодо оподатковуваного доходу з якого позивач повинен

був перераховувати 3,4 відсотка. Крім того, посилання позивача на лист

державної податкової адміністрації України від 02.04.04 № НОМЕР_3 про

визначення доходу . одержуваного платниками фіксованого податку,

необґрунтоване, оскільки по-перше, в порушення Указу Президента України «Про

державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів

виконавчої влади» від 03.10.92 № 493-92 не є нормативно-правовим актом, а

таким, що не може бути врахований в діяльності ні органом Фонду, ні судом,

по-друге, зазначений лист було прийнято ДПА України після зняття з реєстрації в

якості страхувальника на добровільних засадах 

СПД ОСОБА_1

Сторони не досягли примирення.

Дослідивши матеріали справи, надані документи, судова колегія  прийшла до наступного:

Суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_1 є суб'єктом

підприємницької діяльності та знаходиться на фіксованому податку, що

підтверджено свідоцтвом про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця  від ІНФОРМАЦІЯ_1 серії НОМЕР_3.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що: у

відповідно до ст. 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне

страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими

народженням та похованням», вона, 12.01.04, стала на облік Стаханівської

виконавчої дирекції Луганського обласного відділення Фонду соціального

страхування з тимчасової втрати працездатності, як страхувальник на

добровільних засадах. 

Однак, листом від 10.03.04 № НОМЕР_4 вона була запрошена до

виконавчої дирекції Фонду для роз'яснення причин зняття з обліку. За її

ствердженням, працівниками відповідача їй був продиктований текст заяви щодо

повернення страхових внесків, сплачених на користь Фонду.   22.03.04 без роз'яснення причин

відповідачем,  вона була знята з обліку у

Фонді.

З роз'яснень відповідача від 16.06.04 № НОМЕР_5 на лист позивача

від 08.06.04, щодо причин зняття останнього з обліку було визначена,

неможливість посадових осіб здійснити розрахунок страхових виплат з посиланням

на консультацію у газеті «Праця та зарплата»від лютого 2004 року НОМЕР_6.

У зв'язку з тим, що ї думку позивача, відповідач неправомірно

здійснив зняття її з обліку, як страхувальника Фонду,  вона звернулась до суду з вимогою  щодо спонукання відповідача взяти її на

облік до Стаханівської міської виконавчої дирекції Фонду соціального

страхування по тимчасовій втраті працездатності з 12.01.04, як страховика та

зобов'язати відповідача здійснювати усі виплати згідно Закону.

Відповідач позовні вимоги відхилив, з підстав визначених у

відзиві.

Оцінивши доводи сторін у їх сукупності, вислухав представників

сторін та враховуючи матеріали додані до справи, судова колегія вважає позовні

вимоги такими, що не підлягають до задоволення , з огляду на наступне:

Відповідно до ст.1 Закону України від 18.01.01 № 2240-ІІІ «Про

загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою

втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та

похованням»(далі -Закон № 2240-ІІІ) загальнообов'язкове державне соціальне  страхування у зв'язку з тимчасовою втратою

працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, передбачає

матеріальне забезпечення громадян, у зв'язку з втратою заробітної плати

(доходу) внаслідок тимчасової втрати працездатності, вагітності та пологів,

догляду за малолітньою дитиною, часткову компенсацію витрат, пов'язаних з

народженням дитини, смертю застрахованої особи або членів її сім'ї, а також

надання соціальних послуг за рахунок бюджету Фонду соціального страхування з

тимчасової втрати працездатності, що формується шляхом сплати страхових внесків

власником або уповноваженим ним органом, громадянами, а також за рахунок інших

джерел, передбачених у вказаному Законі 1.

У відповідності з статтею 5 Закону № 2240-ІІІ  встановлено принцип обов'язковості і

добровільності страхування осіб, зазначених у частинах другій и третій статті 6

даного Закону.

Частиною 3 ст. 6  Закону №

2240-ІІІ встановлено, що особи, які себе забезпечують роботою самостійно (у

тому числі суб'єкти підприємницької діяльності) мають право на матеріальне

забезпечення та соціальні послуги відповідно до даного Закону за умови сплати

страхових внесків до Фонду відповідно до діючого законодавства.

Відповідно до п.3 ст. 1 Закону України «Про розмір внесків на

деякі види загальнообов'язкового державного соціального страхування»від

11.01.01 № 2213 зі змінами від 06.02.03 № 492 

(далі - Закон № 2213) передбачено, що для осіб які беруть участь у

загальнообов'язковому соціальному страхуванні на добровільних засадах, розмір

внесків становить 3,4 відсотка від суми оподатковуваного доходу (прибутку).

Пунктами 2.3, 2.3.2 Інструкції “Про порядок перерахування, обліку

та витрачання страхових коштів Фонду соціального страхування з тимчасовою втратою

працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням»від 26.06.01

№ 16 (далі -Інструкція № 16) встановлено, що особи, які забезпечують себе

роботою самостійно у разі виявлення бажання приймати участь у

загальнообов'язковому державному соціальному страхуванні на добровільних

засадах реєструються в органах Фонду у якості страхувальника.

Як вбачається з наданих матеріалів, позивача у справі, 12.01.04

було зареєстровано в органах Фонду, як страхувальника, що підтверджено

повідомленням про реєстрацію страхувальника на добровільних засадах.

Відповідно до п.4.7 Інструкції № 16 страхувальники, які беруть

участь у загальнообов'язковому державному соціальному страхуванні на

добровільних засадах, нараховують страхові внески з дня прийняття рішення про

таку участь, але не пізніше дня реєстрації в органі Фонду в розмірі,

встановленому чинним законодавством. При цьому перерахування страхових внесків

здійснюється щомісяця не пізніше 5 числа місяця, наступного за місяцем, в якому

був отриманий дохід.

У разі порушення установлено строку сплати страхових внесків за

звітний період  та несплати їх протягом

наступного звітного періоду особи зареєстровані 

в якості страхувальника на добровільних засадах знімаються з обліку як

платники страхових внесків до Фонду з першого дня, за який страхові внески не

сплачено.

Як вбачається з пояснень позивача та наданих матеріалів справи,

позивачем у справі було перераховано 06.03.04 на користь відповідача грошові

кошти у розмірі 19 грн. 60 коп., як страхові внески. Однак, відповідно до

вимог  п.13 Інструкції про оподаткування

доходів фізичних осіб від заняття підприємницькою діяльністю , яка

зареєстрована в Міністерстві юстиції України 09.06.93 № 64, загальним

оподатковуваним доходом вважається чистий дохід, тобто різниця між валовим

доходом (виручкою у грошовій натуральній формі) і документально підтвердженими

витратами безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу. Згідно довідки

Стаханівської об'єднаної державної податкової інспекції від 03.03.04, яка була

подана позивачем на момент реєстрації, не вбачається визначення

оподатковуваного доходу з якого визначається розмір 3,4 відсотка страхових

внесків.  

Відповідно до Закону № 2240-ІІІ Постановою Правління Фонду

соціального страхування з тимчасової втрати працездатності 02.06.05 № 62 було

затверджено Порядок страхування осіб на добровільних засадах  за загальнообов'язковим державним соціальним

страхуванням, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами,

зумовленими народженням та похованням                (далі -Порядок).

Пунктом 18 даного Порядку передбачено припинення участі у

загальнообов'язковому державному соціальному страхуванні з тимчасової втрати

працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням добровільно

зареєстрованою особою за власним бажанням шляхом подання до робочого органу

Фонду за місцем її реєстрації особистой заяви.

З матеріалів справи та пояснень сторін вбачається, що позивачем у

справі особисто, 18.03.06  було складено

заяву щодо зняття її з обліку Фонду, при цьому при складанні даної заяви

ніякого тиску з боку відповідача на його не здійснювалось, про також було

зазначено у відповіді відповідача на заяву від 16.06.04 № НОМЕР_5 (а.с. 12),

поясненні від 05.10.04 (а.с. 15) та поясненні працівника відповідача -ОСОБА_3

Враховуючи вищевикладене судова колегія вважає, що у задоволенні

позовних вимог слід відмовити, внаслідок не доведення позивачем суду підстав

щодо неправомірних дій з боку відповідача, з віднесенням на нього судового

збору.

На підставі п. 3 ст. 8 Декрету Кабінету Міністрів України

“Про державне мито” від 21.01.93 № 7-93, слід повернути позивачу з державного

бюджету України зайве сплачене державне мито у розмірі 81 грн. 60 коп. та

витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 118 грн.,

сплачених відповідно за платіжними квитанціями від 20.02.06.

Згідно ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України у

судовому засіданні, в  якому закінчився

розгляд справи, оголошено вступну та резолютивну частини постанови та

повідомлено представників сторін про те, що постанову у повному обсязі буде

виготовлено протягом п"ятиденного строку.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 17, 41, 87, 94, 98,

150, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України,   судова колегія

п о с т а н о в и л а:

 1. У задоволенні позову

відмовити.

 2. Судовий збір покласти на

позивача.

                3. Повернути

з держаного бюджету України на користь Суб'єкта підприємницької діяльності

ОСОБА_1, АДРЕСА_1, код НОМЕР_7 зайве сплачена держмито у сумі 81 грн. 60 коп. ,

видав довідку на повернення державного мита.

              4. Повернути з

ДП «Судовий інформаційний центр», м. Київ на користь Суб'єкта підприємницької

діяльності ОСОБА_1, АДРЕСА_1, код НОМЕР_7 витрати на інформаційно-технічне

забезпечення судового процесу у сумі 118 грн., видав платіжну квитанцію з

матеріалів справи.

Постанова  набирає законної

сили після  закінчення строку подання

заяви про апеляційне оскарження, 

встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку

заяву не було подано.

Постанову складено у повному обсязі та підписано 13.06.06 у

відповідності до вимог ст. 167 КАС України.

Про апеляційне оскарження рішення 

суду  першої  інстанції спочатку  подається 

заява.  Обґрунтування  мотивів 

оскарження  і вимоги до суду

апеляційної інстанції  викладаються  в 

апеляційній скарзі.

Заява  про  апеляційне 

оскарження  та  апеляційна 

скарга подаються до адміністративного суду  апеляційної 

інстанції  через суд  першої 

інстанції,  який  ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія

апеляційної скарги одночасно 

надсилається  особою,  яка  її

подає, до суду апеляційної інстанції.

Заява  про  апеляційне 

оскарження  постанови  суду першої інстанції подається протягом

десяти днів з дня її проголошення,  а в

разі   складення   постанови 

у  повному  обсязі 

відповідно  до статті 160 цього

Кодексу -  з  дня 

складення  в  повному 

обсязі. Апеляційна  скарга  на 

постанову  суду першої інстанції

подається протягом  двадцяти  днів 

після  подання  заяви  

про   апеляційне оскарження.

Суддя                                                                                                    

О.О. Седляр

Суддя                                                                                                     

Б.В. Яресько

           Суддя                                                                                                     

Т.Л. Калашник