Постанова

від 01.10.2009 по справі 13/113-09-3381

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

13/113-09-3381

 ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В АІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"01" жовтня 2009 р. Справа № 13/113-09-3381

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Михайлова М.В.,

суддів Тофана В.М., Журавльова О.О.

При секретарі Павленко Н.А.

за участю представників сторін:

від позивача: не з`явився, повідомлений належним чином;

від відповідача: Кочмар  В.В.,  за  довіреністю; Бахчиванжи І.В., за  довіреністю;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Малого приватного підприємства "Екофільтр"

на рішення господарського суду Одеської області від 05 серпня 2009 року

у справі № 13/113-09-3381

за позовом Малого приватного підприємства "Екофільтр", м. Київ, вул. Ніколаєва, 3, оф.8

до Комунального підприємства "Добробут - 3", Одеська обл., Білгород –Дністровський р-н, с. Миколаївка, вул. Перемоги, 2а

про: стягнення 19 113,98  грн.,-

                                                          ВСТАНОВИВ:  

Мале приватне підприємство "Екофільтр" звернулось до господарського суду Одеської області з позовом та уточненням до нього до Комунального підприємства "Добробут - 3", в якому просить стягнути з відповідача збитки у сумі 19 113,98 грн.

Відповідач позов не визнав на підставах, викладених у відзиві на позов.

Рішенням господарського суду Одеської області від 05 серпня 2009 року у справі №13/113-09-3381 (суддя Панченко О.Л.) в позові відмовлено.

Не погоджуючись з ухваленим рішенням суду першої інстанції, Мале приватне підприємство "Екофільтр" подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Одеської області від 05 серпня 2009 року у справі №13/113-09-3381 частково і прийняти нове рішення.

Свої вимоги скаржник мотивує тим, що суд не повністю з'ясував обставини, що мають значення для справи та порушив норми матеріального та процесуального права.

Відповідач не скористався своїм правом надання відзиву на апеляційну скаргу позивача, але його представники в судовому засіданні апеляційної інстанції позов і апеляційну скаргу вважають необґрунтованими.

Сторони, згідно приписів ст. 98 ГПК України, були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду апеляційної скарги,  а матеріали справи дають можливість розглянути справу у відсутності представника позивача а тим паче, що в ухвалі суду апеляційної інстанції від 02.09.2009 року про прийняття апеляційної скарги до провадження  було зазначено, що незабезпечення сторонами в судове засідання своїх представників не буде перешкоджати розгляду апеляційної скарги.

Більш того, 28.09.2009 року за вх. № 1988 через канцелярію суду від позивача надійшло клопотання про розгляд апеляційної скарги без представника Малого приватного підприємства "Екофільтр", яке судовою колегією було задоволено.

Відповідно до ст.85 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Дослідивши  доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи та обставини, на які посилається скаржник, а також перевіривши додержання та правомірність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, заслухавши представників відповідача, апеляційний господарський суд дійшов до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та було правильно встановлено судом першої інстанції, відповідно до договору по наданню послуг по водопостачанню від 30.07.2007 року комунальне підприємство "Добробут - 3"  зобов'язалося надавати позивачу послуги по постачанню питної води, якість якої відповідає вимогам Держстандарту України та Міністерства охорони здоров'я України з відхиленням від стандарту в межах встановленого ліміту, а мале приватне підприємство "Екофільтр"  –вчасно вносити сплату за надані послуги.

Відповідно до п. 6.2 зазначеного договору він може бути розірваний достроково в разі згоди сторін, порушення позивачем умов даного договору, відсутності у позивача водоміру, вчинення позивачем будь-яких несанкціонованих дій на відрізку між водоміром і водопровідною мережею відповідача, неконтрольованого відбору води з водопроводу відповідача.

Посилаючись на порушення відповідачем умов п. 6.2 договору по наданню послуг по водопостачанню від 30.07.2007р. в частині одностороннього припинення постачання питної води на базу відпочинку „Райдуга”, позивач просив стягнути з відповідача збитки в сумі 19 113,98 грн.

Сторона, яка порушила господарські  відносини, не виконало або неналежне виконало господарські зобов'язання, повинна відшкодувати збиток, другій стороні (ст. ст. 623,624 ЦК України ст.ст. 224,225 ГК України).

Частиною 1 ст.6 ЦК України передбачено, що  захист цивільних прав здійснюється зокрема шляхом стягнення з особи, яка порушила право, завданих збитків.

Відповідно до ст.22 Цивільного кодексу України, під збитками розуміють втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

Відповідно до ст. 224 Господарського кодексу України, під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Притягнення до цивільно-правової відповідальності можливе лише при наявності наступних умов: протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи;

- шкідливого результату такої поведінки (шкоди);

- причинного зв'язку між протиправною поведінкою і шкодою;

-          вини особи, яка заподіяла шкоду.

Тобто, для стягнення збитків позивач повинен довести факт заподіяння шкоди, розмір завданих збитків, причинно-наслідковий зв'язок між заподіяною шкодою і зазначеними збитками.

Обов'язок доказати наявність збитків, їх розмір, а також підтвердження їх, документально покладається на кредитора, відповідно до ст.623 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 614 Цивільного кодексу України боржник відшкодовує кредиторові збитки, завдані в разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань лише за наявності вини.

Враховуючи наведене, розмір шкоди –це один з обов'язкових елементів правопорушення, при наявності якого виникають підстави для покладання на винну особу відповідальності у вигляді відшкодування майнової шкоди.

При цьому, стягненню підлягає не будь-яка шкода, а тільки та, яка об'єктивно пов'язана з протиправною поведінкою винної особи (реальні збитки та упущена вигода).

Відповідно до ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі  яких господарський   суд   у  визначеному  законом  порядку  встановлює наявність  чи  відсутність  обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших  осіб,  які  беруть участь  в  судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення  представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна  довести  ті  обставини,  на  які  вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Докази    подаються    сторонами    та    іншими   учасниками судового процесу.

Тобто кожна сторона повинна самостійно визначити предмет доказування, тобто коло фактів матеріально-правового характеру, необхідних для доказування обставин у підтвердження позовних вимог.

Відповідно до ст. 34 ГПК України, господарський   суд  приймає  тільки  ті докази,  які  мають значення для справи.

Обставини справи, які  відповідно  до  законодавства  повинні бути  підтверджені  певними  засобами  доказування,   не    можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до приписів ст. 22 ГПК України сторони повинні добросовісно користуватися наданими їм правами у процесі доказування, а отже самостійно визначати та подавати докази для обґрунтування своїх вимог та заперечень.

Згідно вимог ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші  особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що після припинення постачання питної води на базу відпочинку „Райдуга” відповідачем, позивачем було укладено договір з іншим контрагентом –КП „БДВК” на водопостачання питної води на базу відпочинку „Райдуга”. При цьому, позивачем згідно з Тимчасовою методикою визначення розміру шкоди (збитків), заподіяних порушенням господарських договорів, було розраховано суму збитків, яка складається з різниці між фактичною вартістю послуг по наданню питної води КП „БДВК” і відповідачем та дорівнює 746,48 грн. Зазначені позивачем збитки у розмірі 746,48 грн. стягненню не підлягають, тому що вони не доведені та не підтверджені матеріалами справи.

Крім того, позивач посилався на те, що ним був здійснений авансовий платіж комунальному підприємству "Добробут - 3" за воду в сумі 1900,80 грн. Однак, як було встановлено судом першої інстанції,  в наданій позивачем до суду квитанції до прибуткового касового ордера № 1114 не зазначено, що це був  авансовий платіж, доказів здійснення авансового платежу за воду в сумі 1 900,80 грн. позивачем до суду не надано, у зв'язку з чим суд першої інстанції зробив правильний висновок, що відсутні підстави для задоволення позовних вимог в цій частині.

Позивач в обґрунтування позовних вимог також посилався на те, що за період пошуку іншого постачальника питної води необхідно було утримувати на базі відпочинку „Райдуга” обслуговуючий персонал (харчування) та виплачувати працівникам заробітну плату. Відповідно до наказів та кошторисів, які є в матеріалах справи, позивачем було розраховано суму збитків по заробітній платі працівників бази відпочинку „Райдуга” за 13 днів, тобто за період пошуку іншого постачальника питної води, яка складає 4 116,70 грн., а також суму затрат на утримання (харчування) працівників бази відпочинку „Райдуга”, яка складає 12 350,00 грн.

Однак, як правильно встановлено судом першої інстанції, позивачем не доведено, що зазначені збитки об'єктивно пов'язані з протиправною поведінкою відповідача, тому стягненню не підлягають.

Відповідно до вимог частини 1 ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Аналізуючи висновки, зроблені місцевим господарським судом при ухваленні рішення, колегія суддів дійшла до висновків про те, що висновки суду першої інстанції повністю відповідають обставинам справи, а в процесі розгляду справи позивачем не було доведено належним чином своєї правової позиції та не було надано документальних доказів, які б підтвердили позовні вимоги позивача у будь якій частині.

Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного суду України, що викладені в п.1 Постанови від 29.12.1976 року № 11 "Про судове рішення", рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повністю відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.

Враховуючи вищевикладене, колегія  суддів  вважає,  що господарським судом Одеської області було повністю, об'єктивно та всебічно досліджено матеріали справи та винесено мотивоване рішення без порушення норм матеріального або процесуального права,  повно  з'ясовані  обставини  справи.

З  урахуванням  наведеного  колегія  суддів  вважає, що  апеляційна  скарга  не підлягає  задоволенню, а  рішення господарського  суду  слід  залишити  без  змін.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103-105 ГПК України, апеляційний господарський суд, -

                                              ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Малого приватного підприємства "Екофільтр", м. Київ, на рішення господарського суду Одеської області від 05 серпня 2009 року у справі № 13/113-09-3381  залишити без задоволення, рішення  господарського  суду  –без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.   

           Головуючий суддя:                                                                               М.В. Михайлов

           Суддя:                                                                                                В.М. Тофан

           Суддя:                                                                                     О.О. Журавльов