Постанова

від 29.09.2009 по справі 10/54-09-1606

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

10/54-09-1606

 ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В АІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"29" вересня 2009 р. Справа № 10/54-09-1606

     Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді:  Шевченко В.В.

суддів: Бєляновського В.В., Мирошниченко М.А.

при секретарі судового засідання: Волощук О.О.

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився  

від відповідача: Хлєбніков М.П. –за дорученням

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Марко Фарм ЛТД”, м. Київ

на рішення господарського суду  Одеської області

від  7 серпня 2009 року                    

у справі № 10/54-09-1606                                                                                                                                                                                                                                                                                    

за позовом  Товариства з обмеженою відповідальністю „Марко Фарм ЛТД”, м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю „Фірма Полімед”, м. Одеса

про стягнення 7 789 грн. 73 коп.

       Склад колегії суддів змінений згідно розпорядження голови Одеського апеляційного господарського суду № 145 від 31.08.2009 року.

В С Т А Н О В И Л А:

   30.03.2009 р. Товариство з обмеженою відповідальністю „Марко Фарм ЛТД” (далі позивач) звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „Фірма Полімед” (далі відповідач)  про стягнення 7 789 грн. 73 коп. боргу.

   Позов мотивований тим, що відповідач не виконав свої зобов'язання за укладеним між сторонами у справі договором № 30/1 від 23.02.2007 р. щодо оплати отриманого товару, внаслідок чого має заборгованість по його оплаті, а тому повинний сплатити позивачеві не лише зазначену суму боргу, а ще й відшкодувати понесені судові витрати по справі: 102 грн. на сплату держмита та 118 грн. на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

   У відзиві на позов відповідач позовні вимоги вважав необґрунтованими та безпідставними посилаючись на те, що умовами договору від 23.02.2007 р. № 30/1, зокрема п. 2.8 передбачена можливість повернення одержаного відповідачем товару позивачеві та проведення останнім коригування зобов'язань щодо повернутого товару. Оскільки позивач не виконав свої договірні зобов'язання станом на 01.08.2008 р. та у зв'язку з закінченням строку зберігання товару продукція на суму 7885 грн. 95 коп. була списана відповідачем за актами № 3576, № 3589, № 3705, № 3726.

   Заявою № 631 від 14.07.2009 р. позивач змінив підставу заявленого позову та посилаючись на те, що продукція була ним поставлена відповідачеві не за умовами договору № 30/1 від 23.02.2007 р., а відповідно до довіреностей відповідача за видатковими накладними та просив суд задовольнити його позов у повному обсязі.  

   Рішенням господарського суду Одеської області від 07.08.2009 р. (суддя Смелянець Г.Є.) у задоволенні позову відмовлено.

   Рішення суду мотивовано тим, що оскільки під час поставки товару відповідачу, заборгованість по оплаті якого і є предметом позовних вимог, був чинним укладений між сторонами договір, предметом якого і є зобов'язання позивача щодо поставки цього товару відповідачу та зобов'язання відповідача щодо оплати цього товару, господарський  суд вважає, що з підстав, які заявлені позивачем у заяві про зміну підстав позовних вимог від 14.07.2009 р. № 631, позовні вимоги не можуть бути задоволені судом.

   В апеляційній скарзі позивач просить рішення місцевого суду скасувати, оскільки воно прийнято без достатніх на це підстав, не відповідає фактичним обставинам і матеріалам справи, ухвалено з  порушенням норм матеріального та процесуального права та прийняти нове рішення, яким задовольнити його позов у повному обсязі.

   Відзив на позов не надходив.

   Позивач був своєчасно та належним чином повідомлений про день, час і місце розгляду справи, але його представник в судове засідання не з'явився та не скористався своїм правом на участь в розгляді справи апеляційним судом.

   В судовому засіданні представник відповідача просив рішення місцевого суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

   Обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника відповідача, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

   Як вбачається з матеріалів справи і правильно встановлено судом першої інстанції 17.07.2007 р. позивач поставив відповідачу товар за видатковою накладною № 27407 на суму 528,01 грн., за видатковою накладною № 27414 на суму 470,21 грн., за видатковою накладною № 27422 на суму 151,22 грн., за видатковою накладною № 27428 на суму 498,64 грн. При цьому, товар, що поставлений позивачем за видатковими накладними № 27407 на суму 528,01 грн., № 27414 на суму 470,21 грн., № 27422 на суму 151,22 грн. одержаний представником відповідача на підставі довіреності на одержання ТМЦ від 18.07.2007 р. серії ЯНЮ № 957751, а довіреність, що підтверджує одержання відповідачем товару за видатковою накладною  № 27428 на суму 498,64 грн. в матеріалах справи –  відсутня.

   24.07.2007 р. позивач поставив відповідачу товар за видатковою накладною № 28465 на суму 669,53 грн., за видатковою накладною № 28474 на суму 772,36 грн., за видатковою накладною № 28478 на суму 1191,28 грн., за видатковою накладною № 28479 на суму 787,58 грн. Товар, що поставлений позивачем за вищевказаними видатковими накладними одержаний представником відповідача на підставі довіреності на одержання ТМЦ від 26.07.2007 р. серії ЯНЮ № 957867.

   07.08.2007 р. позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 2656,82 грн., а саме, за видатковою накладною № 30459 на суму 525,66 грн., за видатковою накладною № 30465 на суму 387,80 грн., за видатковою накладною № 30476 на суму 104,35 грн., за видатковою накладною № 30477 на суму 495,85 грн., за видатковою накладною № 30482 на суму 894,07 грн., за видатковою накладною № 30483 на суму 277,63 грн. При цьому видаткова накладна № 30482 містить виправлення щодо суми поставленого позивачем товару, а саме з суми 894,07 грн. на суму 865,53 грн.  Товар, що поставлений позивачем за вищевказаними видатковими накладними одержаний представником відповідача на підставі довіреності на одержання ТМЦ від 08.08.2007 р. серії НБВ № 923797. При цьому у довіреності зазначено загальну суму одержаного відповідачем товару в розмірі 2656,82 грн.

   14.08.2007 р. позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 265,84 грн., а саме за видатковою накладною № 31578 на суму 85,43 грн., за видатковою накладною № 31579 на суму 180,41 грн.  Товар, що поставлений позивачем за вищевказаними видатковими накладними одержаний представником відповідача на підставі довіреності на одержання ТМЦ від 15.08.2007 р.  серії НБВ № 923886.

   З урахуванням вищевикладеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов до правильного та обґрунтованого висновку про те, що за вищеназваними видатковими накладними та на підставі належним чином оформлених довіреностей відповідач отримав від позивача товарно-матеріальні цінності на загальну суму 7492,83 грн. (за відрахуванням суми товару в розмірі 498,64 грн., що поставлений позивачем за видатковою накладною  № 27428, оскільки довіреність відповідача на одержання цього товару позивачем суду не надана, а також з урахуванням суми товару, що виправлена у видатковій накладній № 30482 з суми 894,07 грн. на суму 865,53 грн.).

   Одночасно, суд першої інстанції дійшов до висновку, що зазначені поставки товару були здійснені позивачем та отримані відповідачем на виконання умов укладеного між сторонами у справі договору № 30/1 від 23.02.2007 р.    

   З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погодитись не може, оскільки вони не ґрунтуються на матеріалах справи.

   Зокрема, у всіх вищезазначених видаткових накладних прямо зазначено, що поставка товару здійснена на підставі договору № 27/1 від 16.05.2005 р., а ніяким чином ні на підставі договору № 30/1 від 23.02.2007 р., а чинним законодавством України не забороняється одночасне існування кількох договорів із ідентичними предметами між сторонами, або наявність інших видів цивільно-правових відносин між ними.

   В судовому засіданні представник відповідача поясним, що договір № 27/1 від 16.05.2005 р. є втраченим, внаслідок чого надати його суду –неможливо.  

   Так як, жодна із сторін у справі не надала суду оригінал або належним чином засвідчену копію договору № 27/1 від 16.05.2005 р. посилаючись на його втрату, то колегія суддів вважає, що взаємовідносини сторін щодо поставки та отримання товару за вищеназваними спірними видатковими накладними знаходяться поза межами дії договору № 30/1 від 23.02.2007 р. та між сторонами склалися цивільно-правові правовідносини поставки, що підтверджуються їх діями, у зв'язку з чим посилання відповідача на п.2.8 договору № 30/1 від 23.02.2007 р. та списання продукції на суму 7885 грн. 95 коп. за актами № 3576, № 3589, № 3705, № 3726, внаслідок закінчення строку зберігання товару до уваги прийнятими бути не можуть.

   Згідно ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця, а останній зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

   Як зазначалося вище відповідачем на підставі належним чином оформлених довіреностей та за видатковими накладними отримано від позивача товарно-матеріальні цінності на загальну суму 7492 грн. 83 коп.

   Доказів того, що відповідачем здійснювалась будь-яка оплата отриманого товару в матеріалах справи не міститься та їх, всупереч вимогам ст. 33 ГПК України, останнім суду не надано.

   Відповідно до вимог ст. ст. 525, 526, 530 ЦК України зобов'язання має виконуватися своєчасно, належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

   Так як, при передачі товару за довіреностями та видатковими накладними, в останніх  сторонами погоджений строк оплати отриманого товару, а саме протягом 18–33 днів та враховуючи отримання відповідачем претензії позивача № 08/05-65 від 12.05.2008 р., колегія суддів вважає, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню та з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 7492 грн. 83 коп. боргу по оплаті отриманого товару, а в решті частині позову слід відмовити, внаслідок його недоведеності належними та допустимими доказами.

   Відповідно до вимог ст. ст. 44, 49 ГПК України при частковому задоволенні позову судові витрати по справі покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

   Оскільки позовні вимоги позивача підлягають задоволенню на 96,18%, то з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 98 грн. 10 коп. понесених витрат на сплату держмита за подану позовну заяву, 113 грн. 49 коп. понесених витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 49 грн. 05 коп. понесених витрат на сплату держмита за подану апеляційну скаргу.     

   Так як, при ухваленні судового рішення місцевий суд неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи та його висновки не відповідають обставинам справи, то колегія суддів вважає за необхідне це рішення скасувати і прийняти нове рішення, яким частково задовольнити позовні вимоги позивача.

                              Керуючись ст. ст. 99, 101–105 ГПК України, колегія суддів, –

                                                       П О С Т А Н О В И Л А:

   Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Марко Фарм ЛТД”, м. Київ  –задовольнити частково.

   Рішення господарського суду Одеської області від 07.08.2009 року у справі № 10/54-09-1606 –скасувати.

   Позов задовольнити частково.

   Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Фірма Полімед”, м. Одеса на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Марко Фарм ЛТД”, м. Київ: 7492 грн. 83 коп. –боргу, 98 грн. 10 коп. –понесених витрат на сплату держмита за подану позовну заяву, 113 грн. 49 коп. –понесених витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 49 грн. 05 коп. –понесених витрат на сплату держмита за подану апеляційну скаргу, а в решті частині позову –відмовити.

   Доручити господарському суду Одеської області видати відповідний наказ.  

   Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.   

            Головуючий суддя                                                         В. В. Шевченко

            Судді                                                                               В. В. Бєляновський

                                                                                                     М. А. Мирошниченко

            Постанову підписано 30.09.2009 р.