Рішення

від 19.08.2015 по справі 522/7466/14-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Номер провадження: 22-ц/785/7583/15

Головуючий у першій інстанції Ільченко Н. А.

Доповідач Сватаненко В. І.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 серпня 2015 року

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі: головуючого - Сватаненка В.І.

суддів - Артеменка І.А., Суворова В.О.,

за участю секретаря - Павлючук Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі цивільну справу за апеляційною скаргою Державного підприємства «Чорноморсько-Азовське виробничо-експлуатаційне управління морських шляхів» на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 24 квітня 2015 року у цивільній справі за позовом Державного підприємства «Чорноморсько-Азовське виробничо-експлуатаційне управління морських шляхів» до ОСОБА_3 - «Про стягнення шкоди, заподіяної підприємству у зв'язку з оплатою працівникові часу вимушеного прогулу», -

ВСТАНОВИЛА:

12.08.2014 року ДП «Чорноморсько-Азовське виробничо-експлуатаційне управління морських шляхів» звернулись до суду із зазначеним позовом, по якому просили стягнути з відповідача шкоду у розмірі 130884,60 грн., заподіяної позивачу, у зв'язку з оплатою працівникові часу вимушеного прогулу за рішенням суду, з яких: 95306,64 грн. - сума середньої заробітної плати з урахуванням обов'язкових податків та внесків перерахованої ОСОБА_4 та 35577,96 грн. - єдиний соціальний внесок, перерахований до Пенсійного фонду України, а також позивач просить стягнути з відповідача витрати по оплаті судового збору у розмірі 1308,85 грн.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач посилався на те, що відповідач будучи Т.В.О. начальника ДП «Чоразморшлях» здійснив незаконне звільнення з роботи ОСОБА_4, якого за рішенням Іллічівського міського суду Одеської області від 08.08.2012 поновлено на роботі, визнано наказ про звільнення з роботи незаконним, стягнуто середній заробіток за час вимушеного прогулу. Зазначене рішення було скасовано рішенням апеляційного суду Одеської області від 16.10.2012 року та відмовлено у задоволенні позову про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 06.02.2013 року рішення апеляційного суду Одеської області в частині позовних вимог щодо поновлення ОСОБА_4 скасовано, рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 08.08.2012 року в цій частині залишено в силі, в решті - направлено на новий розгляд.

Ухвалою Іллічівського міського суду Одеської області від 12.06.2013 року було закрито провадження по справі за позовом ОСОБА_4 до ДП «Чорноморсько-Азовське виробничо-експлуатаційне управління морських шляхів» у зв'язку із затвердженням мирової угоди, згідно якої відповідач здійснює на користь ОСОБА_4 виплату середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу у розмірі 95306,64 грн., які були нараховані на рахунок ОСОБА_4 до 16.12.2013 року.

Представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, та просив суд задовольнити позовну заяву.

Представник відповідача позов не визнав, проти його задоволення заперечував, просив відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 24.04.2015 року у задоволенні позову ДП «Чорноморсько-Азовське виробничо-експлуатаційне управління морських шляхів» відмовлено.

12.05.2015 року ДП «Чорноморсько-Азовське виробничо-експлуатаційне управління морських шляхів» подали апеляційну скаргу на вказане рішення суду, по якій просять рішення районного суду скасувати, ухвалити у справі нове рішення про задоволення позовних вимог, посилаючись на порушення районним судом норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково.

Відповідно п. 3 ч. 1 ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право скасувати або змінити рішення суду.

Статтею 303 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржуване рішення відповідає частково.

Відповідно до вимог ст. 214 ЦПК України, під час ухвалення судового рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини справи, якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо); 3) які правовідносини випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правових відносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; 7) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову; 8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Суд першої інстанції відмовляючи Державному підприємству «Чорноморсько-Азовське виробничо-експлуатаційне управління морських шляхів» у задоволенні позову, виходив із доведеності вини відповідача в спричиненні матеріальної шкоди підприємству незаконним звільненням працівника, однак вважав що у позивача відсутні повноваження на звернення до суду з таким позовом, який може бути поданий вишестоящим органом або прокурором.

З таким висновком районного суду колегія суддів погоджується частково.

З матеріалів справи вбачається, що згідно наказу Міністерства інфраструктури України від 07.10.2011 року № 170-О ОСОБА_3 було призначено з 11.10.2011 року в.о.начальника ДП «Чоразморшлях», а наказом № 135/к від 11.10.20111 року в.о. начальника ДП «Чоразморшлях» С.Б.Малявина - ОСОБА_3 прийнято на роботу в.о. начальника управляння з 11.10.2011 року ( а.с. 13, 17). Наказом Міністерства інфраструктури України № 237-О від 29.12.2011 року призначено начальником ДП «Чоразморшлях» з 29.12.2011. року ( а.с. 19).

У подальшому наказом № 118/к від 09.07.2012 року т.в.о.начальника ДП «Чоразморшлях» Ткаченко О.М., ОСОБА_3 було звільнено з посади начальника ДП «Чоразморшлях» згідно п.6 ст. 40 КЗпП України у зв'язку з достроковим розірванням укладеного з ним контракту. ( а.с.14). Згідно наказу № 154-О від 06.08.2012 року Міністерства інфраструктури України ОСОБА_3 було звільнено із займаної посади з 07.07.2012 року за угодою сторін у зв'язку з достроковим розірванням укладеного з ним контракту ( а.с.18).

Судом, також, встановлено, що відповідач, будучи Т.В.О. начальника ДП «Чоразморшлях», здійснив незаконне звільнення з роботи ОСОБА_4, якого за рішенням Іллічівського міського суду Одеської області від 08.08.2012 поновлено на роботі, визнано наказ про звільнення з роботи незаконним, стягнуто середній заробіток за час вимушеного прогулу. Дане рішення було скасовано рішенням апеляційного суду Одеської області від 16.10.2012 року та відмовлено у задоволенні позову про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 06.02.2013 року рішення апеляційного суду Одеської області в частині позовних вимог щодо поновлення ОСОБА_4 скасовано, а рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 08.08.2012 року в цій частині залишено в силі, в решті - направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою Іллічівського міського суду Одеської області від 12.06.2013 року було провадження по справі за позовом ОСОБА_4 до ДП «Чоразморшлях» закрито у зв'язку із затвердженням мирової угоди, згідно якої відповідач здійснює на користь ОСОБА_4 виплату середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу у розмірі 95306,64 грн. з урахуванням податків та внесків, які були нараховані на рахунок ОСОБА_4 шістьма перерахуваннями з липня до грудня 2013 року. Також, позивач перерахував до Пенсійного фонду України єдиний соціальний внесок у сумі 35577,96 грн.

Відповідно до вимог п.8 ч.1 ст.134, 237 КЗпП України службова особа, винна в незаконному звільненні або переведенні працівника на іншу роботу, зобов'язана покрити шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації у зв'язку з оплатою працівникові часу вимушеного прогулу. Такий обов'язок покладається, якщо звільнення здійснено з порушенням закону.

Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, які наведені в Постанові № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» в п.33 - повна матеріальна відповідальність винних у незаконному звільненні працівників, службових осіб, обов'язок покрити шкоду, заподіяну підприємству у зв'язку з оплатою працівникам часу вимушеного прогулу настає у випадках будь-якого порушення закону, а не лише явного.

Дійшовши до правильного висновку щодо наявності підстав для стягнення з відповідача матеріальної шкоди в повному розмірі за наведених обставин, суд першої інстанції помилково вважав, посилаючись на вимоги ч.4 ст. 136 КЗпП України, що у даному випадку право на подачу таких позовних вимог має не позивач, а Міністерство інфраструктури України.

З таким висновком колегія суддів не погоджується, оскільки зазначений закон застосовується відносно керівників підприємства, які працюють на такій посаді. У даній же справі відповідач функції керівника підприємства не виконує, так як був звільнений із посади керівника з 06.08.2012 року, а отже ДП «Чоразморшлях» наділено повноваженнями звернутися з позовом про стягнення шкоди з відповідача з підстав, передбачених ст.ст. 134 ч.1, 237 ч.1 п.8 КЗпП України.

Що стосується розміру шкоди, яка підлягає стягненню, то колегія суддів виходить із наступного.

Згідно мирової угоди, визнаної судом, ДП «Чоразморшлях» нарахували для виплати незаконно звільненому ОСОБА_4 95306,70 грн., з урахуванням податків та внесків, які були виплачені працівникові у період з 18.07.2013 року по 13.12.3013 року, після утримання необхідних платежів та внесків, в сумі 78094,20 грн. (а.с.8).

Отже, фактичний розмір шкоди, визначений мировою угодою, яка визнана судом, складає 95306,70 грн., тому в цьому розмірі підлягає стягненню з відповідача. Підстав для зменшення даної суми стягнення в порядку ст. 137 КЗпП України колегія суддів не вбачає.

Одночасно із нарахуванням коштів для виплати ОСОБА_4, ДП «Чоразморшлях» перерахований до Пенсійного фонду України єдиний соціальний внесок в розмірі 35577,96 грн.

Стосовно вимог про стягнення цього сплаченого єдиного соціального внеску, то колегія суддів вважає, що дані вимоги не ґрунтуються на вимогах ст. 237 КЗпП України, які встановлюють межі матеріальної відповідальності особи, яка видала незаконний наказ про звільнення.

Тому, позов в зазначеній частині задоволенню не підлягає, оскільки вимоги позивача виходять за межі стягнутого на користь ОСОБА_4 середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Одночасно, колегія суддів вважає, що відсутні підстави для стягнення витрат за сплату позивачем судового збору, оскільки відповідач є інвалідом 2-ї групи, тому відповідно до положень п.9 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» він звільнений від сплати судового збору.

Отже, відповідно до вимог п.п.3,4 ч.1 ст. 309 ЦПК України з підстав невідповідності висновків суду обставинам справи, порушення або неправильного застосування норм матеріального і процесуального права судове рішення слід скасувати та ухвалити нове рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307 ч.1 п.2, 309, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу Державного підприємства «Чорноморсько-Азовське виробничо-експлуатаційне управління морських шляхів» - задовольнити частково.

Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 24 квітня 2015 року - скасувати.

Позов Державного підприємства «Чорноморсько-Азовське виробничо-експлуатаційне управління морських шляхів» - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 ( ІПН НОМЕР_1) на користь Державного підприємства «Чорноморсько-Азовське виробничо-експлуатаційне управління морських шляхів» ( код ЄДРПОУ 01125637, р/р 26007101354951 в АТ «ОТП БАНК», МФО 300528), майнову шкоду, завдану незаконним звільненням працівника, в сумі 95306,64 грн.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20 днів з дня набрання законної сили.

Судді апеляційного суду

Одеської області В.І. Сватаненко

І.А. Артеменко

В.О.Суворов

19.08.2015 року м. Одеса