Рішення

від 25.08.2015 по справі 903/725/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

19 серпня 2015 р. Справа № 903/725/15

за позовом: прокурора міста Луцька в інтересах держави та територіальної громади міста Луцька в особі державного комунального підприємства В«ЛУЦЬКТЕПЛОВ» , м. Луцьк

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю В«ВолиньметбудВ» , м. Луцьк

про стягнення 61717,30 грн.

Суддя Вороняк А. С.

при секретарі судового засідання Чорному С.О.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність №118/08 від 15.01.2015р.;

від відповідача: н/з.

В судовому засіданні прийняла участь прокурор - Тарасюк Т.В., службове посвідчення №022411 від 04.11.2013р.

Відповідно до ст.20 Господарського процесуального кодексу України(далі - ГПК України) роз'яснено право відводу судді. Відводу судді не заявлено. На підставі ст.22, 29 ГПК України роз'яснено процесуальні права та обов'язки прокурора та сторін.

Клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу не поступало.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Суть спору: прокурор міста Луцька в інтересах держави та територіальної громади міста Луцька в особі державного комунального підприємства В«ЛУЦЬКТЕПЛОВ» звернувся до господарського суду з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю В«ВолиньметбудВ» про стягнення 65295,46 грн., з них 52407,02 основна заборгованість, що виникла у зв'язку з невиконанням відповідачем умов договору №1-173 від 14.02.2014р. купівлі-продажу (постачання) теплової енергії в частині розрахунку за теплопостачання, 12450,73 грн. - інфляційні втрати, 437,71 грн. - 3% річних та судових витрат по справі.

Позов мотивував тим, що ТОВ В«ВолиньметбудВ» не виконує взятих на себе зобов'язань, які визначені договором №1-173 від 14.02.2014р. купівлі-продажу(постачання) теплової енергії, укладеним між ДКП В«ЛУЦЬКТЕПЛОВ» та ТОВ В«ВолиньметбудВ» в частині оплати за надані послуги по теплопостачанню, у зв'язку з чим утворилася заборгованість на суму 52407,02 грн..

Ухвалою господарського суду Волинської області від 30.06.2015р. було порушено провадження у справі, а справу призначено до розгляду на 05.08.2015р. та зобов'язано прокурора та сторони надати суду ряд документів, необхідних для об'єктивного розгляду справи по суті.

Ухвалою господарського суду від 05.08.2015р. розгляд спору відкладено на 19.08.2015р. через неподання прокурором, позивачем та відповідачем всіх витребуваних ухвалою суду від 30.06.2015р. доказів, необхідність з'ясування всіх істотних обставин справи, повторного витребування доказів та наданням нових доказів.

11.08.2015р. через канцелярію суду від прокуратури надійшли додаткові пояснення по справі.

17.08.2015р. через канцелярію суду від представника позивача надійшло клопотання (вх.№01-65/245/15) про зменшення позовних вимог, в якому зазначено, що позивачем проведено перерахунок 3% річних та інфляційних втрат, просять стягнути з відповідача заборгованість в сумі 61717,30 грн., 52407,02 грн. - основна заборгованість, 8911,95 грн. - інфляційні втрати, 398,33 грн. - 3% річних.

У судовому засіданні 19.08.2015р. суд розглянувши клопотання представника позивача (вх.№01-65/245/15 від 17.08.2015р.) про зменшення розміру позовних вимог, вважає за необхідне в порядку ст.22 ГПК України прийняти дане зменшення до розгляду, а розгляд справи вирішувати з врахуванням вищезазначеного зменшення позивача та нової ціни позову.

У судовому засіданні 19.08.2014р. прокурор та представник позивача позов підтримали, вимоги просила задовольнити з врахуванням зменшення позовних вимог.

Відповідач вимог ухвал суду від 30.06.2015р. та від 05.08.2015р. не виконав, компетентного представника в судове засідання 19.08.2015р. не направив, витребуваних ухвалами суду документів не надав, ухвала господарського суду від 05.08.2015р. повернулася суду із позначкою В«за закінченням терміну зберіганняВ» . Дана ухвала була надіслана відповідачу на адресу зазначену позовній заяві та відомостях з інтернет-сайту ДП В«Інформаційно-ресурсний центрВ» щодо ТОВ В«ВолиньметбудВ» (які надані відповідачем 04.08.2015р.) а саме: 43016, Волинська область, м.Луцьк, вул. Ковельська, 3.

В разі якщо ухвалу у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду(пп.3.9.1. п.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р.).

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог ст.87 ГПК України.

На підставі викладеного суд вважає, що вжив усіх необхідних заходів для повідомлення відповідача про час слухання справи та з урахуванням вимог ст.69 ГПК України справу розглянуто за наявними матеріалами відповідно до ст.75 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора та представника позивача, господарський суд, -

встановив:

14.02.2014р. між державним комунальним підприємством „ЛуцьктеплоВ» (далі - Теплопостачальна організація) та товариством з обмеженою відповідальністю В«ВолиньметбудВ» (далі - споживач) було укладено договір №1-173 купівлі-продажу (постачання) теплової енергії з додатком №1 (далі - Договір)(а.с.8-10).

Згідно п.1.1 Договору Теплопостачальна організація відпускає теплову енергію у вигляді гарячої води (далі - теплову енергію) Споживачу, який зобов'язаний оплатити прийняту теплову енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію системи теплоспоживання (тепловикористального обладнання).

Згідно п.1.2 Договору теплова енергія використовується Споживачем через тепловикористальні установки для підтримання належного температурного режиму (обігрівання) належних йому приміщень (централізованого опалення).

Згідно п.2.2.13 Договору Споживач зобов'язується своєчасно здійснювати оплату теплової енергії. В разі несвоєчасної оплати сплачувати на вимогу Теплопостачальної організації штрафні санкції.

Згідно п.3.3 Договору споживач зобов'язується щомісячно сплачувати за теплову енергію в наступному порядку:

- передоплату - до 01 числа розрахункового місяця(в розмірі середньомісячного нарахування, на підставі виставленого рахунку, який отримується Споживачем до 20 числа місяця, що передує розрахунковому в приміщені Теплопостачальної організації. Нез'явлення Споживача до встановленої дати у Теплопостачальну організацію для отримання рахунку не є підставою для відмови від здійснення передоплати.

- остаточний розрахунок - до 01 числа місяця наступного за розрахунковим, на підставі рахунку, який отримується Споживачем до 20 числа розрахункового місяця в приміщені Теплопостачальної організації. Нез'явлення Споживача до встановленої дати у Теплопостачальну організацію для отримання рахунку не є підставою для відмови від оплати за теплову енергію.

Згідно п.6.1 Договору останній набирає чинності з 11.02.2014р. з врахуванням ч.3 с.631 Цивільного кодексу України і діє безстроково.

На виконання умов Договору позивач за період листопад 2014р. - квітень 2015р. передав відповідачу теплову енергію на загальну суму 62407,02 грн., що підтверджується копіями рахунків на оплату теплової енергії №1197 від 27.11.2014р., №208 від 25.12.2014р., №330 від 27.01.201р., №805 від 25.02.2015р., №700 від 25.03.2015р., №198 від 27.04.2015р..(а.с.11-16).

Вартість отриманої відповідачем теплової енергії оплачено частково - на загальну суму 10000 грн., що підтверджується копіями банківських виписок від 13.01.2015р. на суму 5000 грн.(а.с.30) та від 12.03.2015р. на суму 5000 грн.(а.с.31).

Отже, заборгованість відповідача на час розгляду справи складає 52407,02 грн.(62407,02 - 10000).

Доказів, які б спростовували цю заборгованість або доказів її оплати відповідач суду не подав.

Згідно ст.173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) та ст.509 Цивільного кодексу України(далі - ЦК України), зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ст.193 ГК України, статей 526, 527, 530 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено законом або договором, не випливає із суті зобов'язання. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст.599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно ч.1 ст.275 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Згідно ст.24 Закону України "Про теплопостачання", одним із основних обов'язків споживача теплової енергії є додержання вимог договору та нормативно-правових актів. Споживач теплової енергії несе відповідальність за порушення умов договору з теплопостачальною організацією, відповідних нормативно-правових актів та виконання приписів органів, уповноважених здійснювати державний нагляд за режимами споживання теплової енергії згідно із законом.

В даному випадку, відносини між сторонами носять договірний характер, укладений між останніми Договір №1-173 від 14.02.2014р. предметом судових розглядів не виступав, недійсним судом не визнавався, розірваний сторонами не був.

З огляду на викладене, враховуючи укладення між сторонами Договору та не проведення при цьому відповідачем оплати за отриману теплову енергію в період листопад 2014р. - квітень 2015р., суд прийшов до висновку про підставність пред'явленого позову в частині стягнення суми основної заборгованості у розмірі 52407,02 грн..

Щодо стягнення з відповідача загальної суми інфляційних втрат в розмірі 8911,95 грн. нарахованих за період прострочення оплати з 01.01.2015р. по 31.01.2015р. на суму заборгованості 3719,20 грн., за період прострочення оплати з 01.02.2015р. по 28.02.2015р. на суму заборгованості 13977,64 грн., за період прострочення оплати з 01.03.2015р. по 31.03.2015р. на суму заборгованості 22505,07 грн., за період прострочення оплати з 01.04.2015р. по 30.04.2015р. на суму заборгованості 34042,52 грн., за період прострочення оплати з 01.05.2015р. по 31.05.2015р. на суму заборгованості 39060,91 грн. та загальної суми 3% річних в розмірі 398,33 грн. нарахованих за період прострочення оплати з 02.12.2014р. по 31.12.2014р. на суму заборгованості 8719,20 грн., за період прострочення оплати з 05.01.2015р. по 12.01.2015р. на суму заборгованості 18977,64 грн., за період прострочення оплати з 14.01.2015р. по 30.01.2015р. на суму заборгованості 13977,64 грн., за період прострочення оплати з 03.02.2015р. по 27.02.2015р. на суму заборгованості 27505,07 грн., за період прострочення оплати з 03.03.2015р. по 11.03.2015р. на суму заборгованості 39042,52 грн., за період прострочення оплати з 13.03.2015р. по 31.03.2015р. на суму заборгованості 34042,52 грн., за період прострочення оплати з 01.04.2015р. по 30.04.2015р. на суму заборгованості 39060,91 грн., за період прострочення оплати з 05.05.2015р. по 29.05.2015р. на суму заборгованості 52407,02 грн., суд зазначає наступне.

Згідно ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Суд перевіривши методику та правильність розрахунків 3% річних нарахованих та інфляційних втрат, погоджується з ними та вважає, що останні підставні та підлягають до задоволення.

При цьому судом було застосовано розрахунки, здійснені за допомогою встановленої в господарському суді системи інформаційно-правового забезпечення "Ліга Закон".

Пояснення представника відповідача, які викладені в клопотанні №б/н від 04.08.2015р., що представництво інтересів позивача в даному випадку прокурором м.Луцька є передчасним та необґрунтованим не приймаються судом з наступним обґрунтуванням.

Згідно ст.2 ГПК України прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Згідно з Рішенням Конституційного суду України від 08.04.1999 № 3-рп/99 по справі про офіційне тлумачення положень ст. 2 ГПК України під поняттям орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції в спірних відносинах, треба розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом представлені повноваження органу.

Прокурор або його заступник самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, в чому полягає порушення інтересів держави чи в чому існує загроза інтересам держави, і ця заява є підставою для порушення справи в господарському суді.

Під поняттям «орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах», потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

Під представництвом прокуратурою України інтересів держави в господарському суді, слід розуміти правовідносини, в яких прокурор, реалізуючи визначені Конституцією України та законами України повноваження, вчиняє в суді процесуальні дії з метою захисту інтересів держави.

Вказані дії включають подання прокурором до господарського суду позовної заяви, його участь у розгляді справи за позовною заявою, а також у розгляді судом будь-якої іншої справи за ініціативою прокурора чи за визначенням суду, якщо це необхідно для захисту інтересів держави.

Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскарженим.

Згідно ст.121 Конституції України та ст.36-1 Закону України «Про прокуратуру» на прокуратуру покладено функції представництва інтересів держави в суді.

Згідно ч.5 ст.36-1 вказаного Закону прокурор самостійно визначає підстави представництва у судах, форму його здійснення і може здійснювати представництво у будь-якій стадії судочинства.

Згідно ч.2 ст.36-1 Закону України «Про прокуратуру» підставою для представництва у суді інтересів держави є наявність економічних порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою. Підставою представництва у суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або державою.

Таким чином, за оцінкою суду, засновником (власником) підприємства є Луцька міська рада. Майно підприємства належить до комунальної власності територіальної громади м. Луцька і закріплюється за підприємством на праві господарського відання.

Згідно ч.1 ст.10 Закону "Про місцеве самоврядування в Україні", сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Аналогічна правова позиція з приводу того, що прокурор самостійно визначає підстави для представництва у судах, форму його здійснення, викладена у Постанові Вищого господарського суду України від 13.11 2012р. №5023/3607/12.

В силу ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. При цьому вимоги, що пред'являються до доказів, визначені ст.34 ГПК України, відповідно до якої, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Беручи до уваги підписання сторонами Договору, отримання відповідачем на його виконання послуг по постачанню теплової енергії, не проведення при цьому повного розрахунку за них, господарський суд, оцінюючи подані позивачем докази за своїм переконанням, що ґрунтується на всебічному й об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, дійшов до висновку про підставність та обґрунтованість пред'явленого позивачем до відповідача позову, вважає за необхідне позовні вимоги задовольнити та стягнути з відповідача на користь позивача 61717,30 грн., з них 52407,02 грн. - основна заборгованість, 8911,95 грн. - інфляційні втрати, 398,33 грн. - 3 % річних.

Оскільки справу до розгляду в суді доведено з вини відповідача, то судовий збір згідно ст.49 ГПК України в розмірі 1827 грн. слід покласти на нього.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст.32, 33, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

вирішив:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю В«ВолиньметбудВ» (43016, Волинська область, м.Луцьк, вул. Ковельська, 3, код ЄДРПОУ 34928486) на користь державного комунального підприємства В«ЛУЦЬКТЕПЛОВ» (43007, Волинська область, м. Луцьк, вул. Гулака-Артемовського, 20, код ЄДРПОУ 30391925) 61717,30 (шістдесят одну тисячу сімсот сімнадцять гривень тридцять копійок) грн., з них 52407,02 грн. - основна заборгованість, 8911,95 грн. - інфляційні втрати, 398,33 грн. - 3 % річних.

3.Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю В«ВолиньметбудВ» (43016, Волинська область, м.Луцьк, вул. Ковельська, 3, код ЄДРПОУ 34928486) судовий збір в розмірі 1827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім гривень) грн. в дохід Державного бюджету (отримувач коштів - УДКСУ у м. Луцьку Волинської області, код отримувача 38009628, банк отримувача - ГУДКСУ у Волинської області, код банку отримувача МФО 803014, рахунок отримувача 31219206783002, код класифікації доходів бюджету - 22030001, код ЄДРПОУ суду - 03499885, призначення платежу судовий збір, за позовом прокурора міста Луцька в інтересах держави та територіальної громади міста Луцька в особі державного комунального підприємства В«ЛУЦЬКТЕПЛОВ» до товариства з обмеженою відповідальністю В«ВолиньметбудВ» ).

Повний текст рішення складено

25.08.2015

Суддя А. С. Вороняк