Рішення

від 20.07.2015 по справі 910/6704/15-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.07.2015Справа №910/6704/15-г

За позовомПублічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» ДоЖитлово-будівельного кооперативу «Хімік-20» Простягнення 51 267,80 грн. Суддя Спичак О.М.

Представники сторін:

від позивача: Маляр Н.В. - дов. № 6910 від 30.06.2015 року;

від відповідача: Сергієнко С.В. - дов. № б/н від 03.04.2015 р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Київводоканал» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Житлово-будівельного кооперативу «Хімік - 20» про стягнення 51 267,80 грн. заборгованості за договором № 01928/4-02 на послуги водопостачання та водовідведення від 25.02.2003 року, з яких: заборгованість за надані послуги з водопостачання та водовідведення в розмірі - 40 084,29 грн., інфляційні втрати у розмірі 5 178,23 грн., 3% річних у розмірі 1 686,03 грн., пеня у розмірі 310,80 грн. та штраф у розмірі 4 008,43 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.03.2015 року порушено провадження у справі № 910/6704/15-г призначено до розгляду у судовому засіданні на 15.04.2015 року.

Розгляд даної справи, призначений у судовому засіданні 15.04.2015 року не відбувся з технічних причин.

Ухвалою суду від 15.04.2015 року розгляд справи призначено в судовому засіданні 18.05.2015 року, зобов'язано учасників провадження у даній справі виконати вимоги ухвали суду в невиконаній частині.

18.05.2015 року через загальний відділ діловодства Господарського суду міста Києва відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому Житлово-будівельний кооператив «Хімік-20» заперечив проти позову.

У даному судовому засіданні представник позивача підтримав позов.

Представник відповідача заперечив проти позову.

Також, представники сторін заявили клопотання про продовження строку розгляду спору у даній справі на п'ятнадцять днів, яке судом розглянуто та задоволено.

В судовому засіданні на підставі ст. 77 ГПК України оголошено перерву до 27.05.2015 року.

Згідно повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, проведеного 28.05.2015 року на підставі розпорядження керівника апарату Господарського суду міста Києва від 28.05.2015 року №04-23/560, справу №910/6704/15-г передано на розгляд судді Спичаку О.М.

Ухвалою суду від 02.06.2015 р. справа № 910/6704/15-г прийнята до свого провадження суддею Спичаком О.М., розгляд справи призначено на 24.06.2015 р.

У судовому засіданні 24.06.2015 р. представник позивача надав усні пояснення по справі.

Представник відповідача 24.06.2015 року через канцелярію суду подав клопотання про долучення доказів до матеріалів справи, яке судом розглянуто та задоволено, а в судовому засіданні заявив усне клопотання про оголошення перерви у даному судовому засіданні.

Представник позивача у судовому засіданні 24.06.2015 р. не навів заперечень стосовно заявленого клопотання представника відповідача та залишив його вирішення на розсуд суду.

Судом клопотання представника відповідача було розглянуто та задоволено, у зв'язку з чим на підставі статті 77 ГПК України оголошено перерву у судовому засіданні до 13.07.2015 р.

Представник позивача у судовому засіданні 13.07.2015 р. надав усні пояснення по справі, відповідно до яких позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача надав усні пояснення по справі, в яких проти задоволення позовних вимог заперечив у повному обсязі.

У судовому засіданні 13.07.2015 р. на підставі статті 77 ГПК України оголошено перерву до 20.07.2015 р.

Представник позивача через канцелярію суд подав письмові пояснення по справі, а у судовому засіданні 20.07.2015 р. надав усні пояснення по справі, відповідно до яких позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача у даному судовому засіданні надав усні пояснення по справі, в яких проти задоволення позовних вимог заперечив у повному обсязі.

В судовому засіданні 20.07.2015 року на підставі ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

25.02.2003 р. між Відкритим акціонерним товариством «Акціонерна компанія «Водоканал», правонаступником якого є Публічне акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» (надалі - постачальник) та Житлово-будівельним кооперативом «Хімік-20» (надалі - абонент) було укладено договір на водопостачання та водовідведення № 01928/4-02 (надалі - «договір»).

Умовами п. 1. договору встановлено, що за цим договором постачальник зобов'язується надавати абоненту послуги з постачання питної води та водовідведення, а абонент зобов'язується здійснювати своєчасну оплату наданих йому постачальником послуг на умовах цього договору та Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах та селищах України, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України № 65 від 01.07.1994 р. зареєстрованих в Міністерстві юстиції 22.07.1994 р. за №165/374 (в подальшому Правила користування), які втратили чинність 18.10.2008 р. у зв'язку з набуттям чинності Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України від 27.06.2008 № 190 (надалі Правила № 190).

Пунктами 3.1, 3.7 Правил № 190 передбачено, що розрахунки за спожиту питну воду та скид стічних вод здійснюється на основі показів засобів обліку. Розрахунки за спожиту питну воду та скид стічних вод здійснюються усіма споживачами щомісячно відповідно до умов договору.

Згідно із п. 3.1 договору, кількість води, що подається постачальником та використовується абонентом, визначається за показниками водо лічильників, зареєстрованих постачальником. Зняття показників водо лічильників здійснюється, як правило, щомісячно представником постачальника спільно з представником абонента. Для абонентів із стабільним об'ємом водоспоживання (або незначним коливанням), зняття показників може здійснюватися один раз на квартал.

Умовами п. 3.3 договору, кількість стічних вод, які надходять у каналізацію, визначаються за кількістю води, що надходить із комунального водопроводу та інших джерел водопостачання, згідно показниками водо лічильника та інших способів визначення об'ємів стоків, що потрапляють у міську каналізацію у відповідності з п. 21.2. Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення у містах і селищах України.

Відповідно до п.п. 3.4, 3.5 договору абонент розраховується за надані послуги у порядку, встановленому органами виконавчої влади у п'ятиденний термін з дня представлення постачальником платіжних документів до банківської установи. Постачальник інформує абонента про розмір діючих тарифів у платіжних документах, що направляються щомісячно до банківської установи абонента; у разі незгоди щодо кількості або вартості отриманих послуг абонент зобов'язаний у 5-ти денний термін з дня представлення постачальником платіжних документів до банківської установи, направити повноважного представника з обгрунтовуючими документами для проведення звірки розрахунків та підписання відповідного акта в цей же термін. При невиконанні цієї умови дані постачальника вважаються прийнятими абонентом.

Згідно з п. 3.6 договору, постачальник виставляє платіжну вимогу за надані послуги згідно цього договору. Оплата проводиться шляхом зарахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника. Оплата проводиться шляхом передачі векселя та іншими способами не забороненими чинними нормативними актами.

Перелік лічильників води по яким було здійснено фіксацію спожитих послуг з водопостачання та водовідведення в періоді з 01.01.2012 р. по 30.06.2014 р., а також акти про зняття показників з приладів обліку, платіжні вимоги-доручення на оплату послуг з водопостачання, залучені до матеріалів справи.

За даними позивача заборгованість відповідача за договором № 01928/4-02 від 25.02.2003 р. становить суму в розмірі 40 084,42 грн., яка виникла за спожиті з 01.01.2012 р. по 30.06.2014 р. послуги з постачання води та приймання стічних вод.

З доданого до позовної заяви розгорнутого розрахунку позовних вимог вбачається, що спірна заборгованість за спожиті послуги з водопостачання та водовідведення за період з 01.01.2012 р. по 30.06.2014 р. у розмірі 40 084,42 грн. обліковується позивачем за кодами 2-10 (холодна питна вода) та 2-50010 (питна вода на підігрів).

При цьому, позивач зазначає про те, що на виконання умов договору він надав відповідачу послуги з водопостачання та водовідведення у спірний період на загальну суму 84 456,48 грн., а саме:

за кодом 2-10 у період з 01.01.2012 р. по 30.06.2014 р. на суму 152 346,12 грн., з яких сплачено 126 031,88 грн. (-136,92 грн. перерахунки ), а розмір заборгованості становить 26 177,32 грн.;

за кодом 2-50010 у період з 01.01.2012 р. по 30.06.2014 р. на суму 82 161,30 грн., з яких сплачено 69 600,04 грн. (1 645,71 грн. перерахунки), а розмір заборгованості становить 13 906,97 грн.

Враховуючи вищезазначене, позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з відповідача заборгованості за поставку питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі в розмірі 40 084,29 грн., 5 178,23 грн. інфляційних нарахувань, 1 686,23 грн. трьох відсотків річних, 310,82 грн. пені та 4 008,43 грн. штрафу.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив з огляду на наступне.

Позивачем заявлено до стягнення заборгованість по кодам 2-10 та 2-50010 за період з січня 2012 р. по червень 2014 р. включно. Зважаючи на те, що позивач звернувся до суду 17.03.2015 р., то позовна давність з урахуванням статті 257 Цивільного кодексу України обчислюється з березня 2012 р. по червень 2014 р. включно. Враховуючи зазначене, всі вимоги щодо стягнення заборгованості які виходять за межі цього періоду задоволенню не підлягають, у зв'язку з пропуском строків позовної давності.

Також відповідач заперечив проти позовних вимог в частині надання послуг з гарячого водопостачання (код 2-50010) з огляду на те, що відповідно до п. 3.13 Правил № 190 розрахунки з виробником на основі укладених договорів за весь обсяг питної води, яка відпущена з системи водопостачання і використана на потреби гарячого водопостачання та інші потреби, здійснюють суб'єкти господарювання, у яких теплові пункти (котельні) перебувають на балансі або яким вони передані в управління, повне господарське відання, користування, концесію.

Разом з тим, на балансі у відповідача теплові пункти не перебувають, а тепловий пункт, що обслуговує ЖБК «Хімік-20» знаходиться на балансі ПАТ «Київенерго». Таким чином, підстави для здійснення розрахунків за воду, яка використана на потреби гарячого водопостачання, у відповідача відсутні.

Ще однією підставою для відмови позивачу в задоволенні позовних вимог відповідач вважає відсутність в матеріалах справи доказів, які б підтверджували направлення позивачем платіжних документів до банківської установи. У зв'язку з тим, що підставою для здійснення відповідачем розрахунків є сам факт направлення позивачем платіжних документів до банківської установи (чого останнім зроблено не було), то права постачальника на час подання позову порушено не було, у зв'язку з чим підстави для стягнення заборгованості відстуні.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Дослідивши зміст укладеного між сторонами договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором про надання послуг.

Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до статті 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки, та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 16 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» встановлено, що порядок надання житлово-комунальних послуг, їх якісні та кількісні показники мають відповідати умовам договору та вимогам законодавства.

Постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 N 630 затверджено Правила надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, які регулюють відносини між суб'єктом господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальних послуг, і фізичною та юридичною особою, яка отримує або має намір отримувати послуги з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення.

У Правилах надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення визначено, що централізоване водовідведення - послуга, спрямована на задоволення потреб споживача у відведенні стічних вод, яка надається виконавцем з використанням внутрішньобудинкових централізованих систем водовідведення; централізоване постачання холодної та гарячої води - послуга, спрямована на задоволення потреб споживача у холодній та гарячій воді, яка надається виконавцем з використанням внутрішньобудинкових систем холодного та гарячого водопостачання.

Закон України «Про питну воду та питне водопостачання» визначає правові, економічні та організаційні засади функціонування системи питного водопостачання, спрямовані на гарантоване забезпечення населення якісною та безпечною для здоров'я людини питною водою.

В статті 1 цього Закону визначено, що централізоване питне водопостачання - господарська діяльність із забезпечення споживачів питною водою за допомогою комплексу об'єктів, споруд, розподільних водопровідних мереж, пов'язаних єдиним технологічним процесом виробництва та транспортування питної води.

Відповідно до статті 19 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання» послуги з питного водопостачання надаються споживачам підприємством питного водопостачання на підставі договору з: підприємствами, установами, організаціями, що безпосередньо користуються централізованим питним водопостачанням; підприємствами, установами або організаціями, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких перебуває житловий фонд і до обов'язків яких належить надання споживачам послуг з питного водопостачання та водовідведення; об'єднаннями співвласників багатоквартирних будинків, житлово-будівельними кооперативами та іншими об'єднаннями власників житла, яким передано право управління багатоквартирними будинками та забезпечення надання послуг з водопостачання та водовідведення на підставі укладених ними договорів; власниками будинків, що перебувають у приватній власності.

Договір про надання послуг з питного водопостачання укладається безпосередньо між підприємством питного водопостачання або уповноваженою ним юридичною чи фізичною особою і споживачем, визначеним у частині першій цієї статті.

Тобто стаття 19 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання» передбачає надання послуг з питного водопостачання на підставі договору з підприємством питного водопостачання.

Згідно з пунктом 3.7 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008 року № 190 (далі - Правила), розрахунки за спожиту питну воду та скид стічних вод здійснюються усіма споживачами щомісячно відповідно до умов договору.

Публічне акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Київводоканал» є підприємством питного водопостачання, яке надає послуги з централізованого питного водопостачання (згідно із Законом - це господарська діяльність із забезпечення споживачів питною водою за допомогою комплексу об'єктів, споруд, розподільних водопровідних мереж, пов'язаних єдиним технологічним процесом виробництва та транспортування питної води) та водовідведення (згідно із Законом - це господарська діяльність із відведення та очищення комунальних та інших стічних вод за допомогою комплексу об'єктів, споруд, колекторів, трубопроводів, пов'язаних єдиним технологічним процесом). При цьому, вода питна - вода, яка за органолептичними властивостями, хімічним і мікробіологічним складом та радіологічними показниками відповідає державним стандартам та санітарному законодавству. На сьогоднішній день в Україні вимоги до якості питної води встановлені Державними санітарними нормами та правилами «Гігієнічні вимоги до води питної, призначеної для споживання людиною» (ДСанПіН 2.2.4-171-10), затвердженими наказом Міністерства охорони здоров'я України від 12.05.2010 № 400.

Відповідно до пункту 2.1 розділу 2 вказаних ДСанПіН 2.2.4-171-10, вода питна, призначена для споживання людиною (питна вода), - вода, склад якої за органолептичними, фізико-хімічними, мікробіологічними, паразитологічними та радіаційними показниками відповідає вимогам державних стандартів та санітарного законодавства (з водопроводу - водопровідна, фасована, з бюветів, пунктів розливу, шахтних колодязів та каптажів джерел), призначена для забезпечення фізіологічних, санітарно-гігієнічних, побутових та господарських потреб населення, а також для виробництва продукції, що потребує використання питної води.

Таким чином, відповідач є споживачем послуг з постачання питної води, якість якої відповідає зазначеним ДСанПіН 2.2.4-171-10, та водовідведення (згідно із Законом - це юридична або фізична особа, яка використовує питну воду для забезпечення фізіологічних, санітарно-гігієнічних, побутових та господарських потреб).

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У відповідності до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до пункту 3.1 Правил встановлено, що розрахунки за спожиту питну воду та скид стічних вод здійснюються на основі показів засобів обліку.

Згідно з п.3.13 Правил користування системами централізованого комунального водопо стачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Мініс терства з питань житлово-комунального господарства України № 190 від 27.06.2008 р., суб'єкти господарювання, у яких теплові пункти перебувають на балансі або яким вони передані в управління, повне господарське відання, користування, здійснюють розрахунки з виробником на основі укладених договорів за весь обсяг питної води, яка відпущена з систем водопостачання і використана на потреби гарячого водопостачання та інші потреби, а також розраховуються за власний обсяг водовідведення.

Обсяг питної води, поданої до теплових пунктів, фіксується засобами обліку, які встановлені на межі балансової належності. Обсяг гарячого водопостачання, переданий споживачам виконавцем послуг з постачання гарячої води, ураховується в загальному обсязі стічних вод споживачів і оплачується ним за договором з виробником на підставі показів засобів обліку або в порядку, обумовленому договором.

Тобто, змістом наведеного пункту Правил №190, визначено, що розрахунок за спожиту гарячу воду повинен проводитися з балансоутримувачем бойлеру.

З наявної в матеріалах справи довідки Структурного відокремленого підрозділу «Київські теплові мережі» Публічного акціонерного товариства «Київенерго» щодо балансової належності теплового пункту, який обслуговує ЖБК «Хімік-20» за адресою: вул. Драгоманова, 20 В вбачається, що теплопостачання та гаряче водопостачання житлового будинку № 20а на вул.. Драгоманова та житлового будинку № 13а на вул.. Ахматової здійснюється від ЦТПВ на вул.. Драгоманова, 20в. ЦТП на вул. Драгоманова, 20в перебуває у володінні та користуванні (на балансі) ПАТ «Київенерго» та в експлуатації СВП «Київські теплові мережі».

З огляду на те, що теплові пункти не знаходяться на балансі відповідача, у останнього відсутній обов'язок сплачувати вартість води, що йде на підігрів.

Отже, приймаючи до уваги наведене, суд визнає недоведеним факт наявності у відповідача боргу у розмірі 8 482,68 грн., що обліковується за кодом 2-50010 (постачання питної води, що використовується для підігріву), у зв'язку з чим суд відмовляє в задоволенні позовної вимоги в даній частині.

Що стосується заборгованості відповідача, яка обліковується за кодом 2-10 на суму 26 177,32 грн., щодо надання послуг з холодного водопостачання та водовідведення, а також за кодом 2-50010 (водовідведення гарячої води), то суд вважає позовні вимоги в цій частині доведеними частково.

Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з п. 3.4. договору, абонент розраховується за надані послуги у порядку, встановленому органами виконавчої влади у п'ятиденний термін з дня представлення постачальником платіжних документів до банківської установи. Постачальник інформує абонента про розмір діючих тарифів у платіжних документах, що направляються щомісячно до банківської установи абонента.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України, п.п. 12.3, 12.7, 12.9 Правил, враховуючи приписи п. 3.4 договору, звернення позивача з платіжними документами до банківської установи є підставою для здійснення відповідачем розрахунків за надані послуги.

Відповідно до п. 2.2. п.п. «д» договору, при зміні банківських та казначейських реквізитів абонент повідомляє про це постачальника у семиденний термін.

Таким чином, постачальник може виконати свій обов'язок з надсилання дебетово-інформаційних повідомлень, тільки після виконання абонентом свого зобов'язання надати оновлені реквізити.

На запит постачальника, абонентом оновлену інформацію стосовно банківських реквізитів не надано. Банківські реквізити оновлені тільки в березі 2015 р. на підставі листа абонента від 26.03.2015 р. № 5885/0/13/24-15.

У зв'язку з невиконанням абонентом свого обов'язку щодо оновлення банківських реквізитів, то у позивача була відсутня можливість виконати обов'язок по надсиланню дебетово-інформаційних повідомлень.

Разом з тим, в матеріалах справи наявна претензія ПАТ «АК «Київводоканал» № 23 від 24.01.2013 р. про сплату боргу за надані послуги з водопостачання та водовідведення, яку було вручено Голові правління ЖБК «Хімік-20» Резніченко Л.Г. 18.02.2013 р.

У зв'язку з тим, що позивачем на адресу відповідача було направлено претензію про сплату заборгованості, то суд приходить до висновку про обізнаність відповідача про наявність заборгованості з січня 2012 р. по січень 2013 р. включно (показники обсягів використаної води за січень 2013 р. були зняті 16.01.2013 р.), у зв'язку з чим в силу вимог п. 3.4. договору останній мав її погасити до 23.02.2013 р.

З огляду на те, що судом було встановлено про обґрунтованість вимог позивача щодо стягнення заборгованості за період з січня 2012 р. по січень 2013 р., господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу підлягають задоволенню частково в сумі 13 584,72 грн. (9 228,17 грн. по холодному водопостачанню та водовідведенню та 4 356,55 грн. з відведення гарячої води).

Позивач за прострочення строків сплати за поставлений товар, керуючись пунктами 4.1 та 4.2 договору, нарахував та просить стягнути з відповідача 310,82 грн. пені та 4 008,43 грн. штрафу.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно зі ст. ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобов'язань.

Відповідно до частин 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до частин 2 статті 549 Цивільного кодексу України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Згідно частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 4.1 договору встановлено, що за безпідставну відмову від оплати наданих послуг абонент сплачує штраф у розмірі 10 відсотків від несплаченої суми.

З огляду на те, що судом встановлено прострочення відповідачем виконання зобов'язань з оплати наданих послуг на суму 13 584,72 грн., то судом було здійснено власний розрахунок штрафу у відповідності до якого з відповідача на користь позивача підлягає до стягненню штраф у розмірі 1 358,47 грн.

У задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені суд відмовляє з огляду на те, що позивачем здійснено нарахування пені на суму заборгованість, яка судом не була включена до складу заборгованості, яка підлягає до стягненню з відповідача на користь позивача.

Також у зв'язку з простроченням виконання зобов'язань з оплати за надані послуги за договором, позивач просить стягнути з відповідача 5 178,23 грн. інфляційних нарахувань та 1 686,03 грн. 3% річних.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши перерахунок інфляційних нарахувань та 3% річних на прострочену заборгованість за період надання послуг з січня 2012 р. по січень 2013 р., з урахуванням умов договору, прострочення відповідачем сплати грошового зобов'язання та порядку розрахунків погодженого сторонами, господарський суд дійшов до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення інфляційних нарахувань та 3% річних підлягають задоволенню частково, а саме інфляційні втрати у сумі 929,17 грн. та 3% річних у сумі 481,23 грн.

Відповідачем було заявлено про застосування наслідків спливу строків позовної давності відносно вимог про стягнення заборгованості та штрафних санкцій.

Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України визначено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 257 Цивільного кодексу України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно статті 261 Цивільного кодексу України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (п. 1), за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. (п. 5).

Статтею 267 Цивільного кодексу України визначено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення (п.3), сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (п.4).

Разом з тим, умовами статті 264 Цивільного кодексу України встановлено, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.

Пунктом 4.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 29.05.2013 р. № 10 «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» передбачено, що у дослідженні обставин, пов'язаних із вчиненням зобов'язаною особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку (частина перша статті 264 ЦК України), господарському суду необхідно у кожному випадку встановлювати, коли конкретно вчинені боржником відповідні дії, маючи на увазі, що переривання перебігу позовної давності може мати місце лише в межах строку давності, а не після його спливу.

До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, можуть, з урахуванням конкретних обставин справи, належати: визнання пред'явленої претензії; зміна договору, з якої вбачається, що боржник визнає існування боргу, а так само прохання боржника про таку зміну договору;письмове прохання відстрочити сплату боргу; підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звірки взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір; письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу; часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій. При цьому якщо виконання зобов'язання передбачалося частинами або у вигляді періодичних платежів і боржник вчинив дії, що свідчать про визнання лише певної частини (чи періодичного платежу), то такі дії не можуть бути підставою для переривання перебігу позовної давності стосовно інших (невизнаних) частин платежу.

Вчинення боржником дій з виконання зобов'язання вважається таким, що перериває перебіг позовної давності, лише за умови, коли такі дії здійснено уповноваженою на це особою, яка представляє боржника у відносинах з кредитором у силу закону, на підставі установчих документів або довіреності.

З наявних в матеріалах справи документів вбачається, що відповідачем періодично здійснювалась часткова оплата наданих послуг позивачу. Зазначені дії судом розцінюються як дії, що свідчать про визнання боржником свого боргу, у зв'язку з чим перебіг строку позовної давності було перервано.

Враховуючи що строк позовної давності було перервано, враховуючи строки загальної позовної давності, суд приходить до висновку про нарахування позивачем заборгованості, трьох відсотків, інфляції та штрафу в межах строків позовної давності.

Крім того, застосування строку позовної давності щодо стягнення штрафу відповідачем не заявлялося.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись, ст.ст. 32, 33, 49, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Житлово-будівельного кооперативу «Хімік-20» (місцезнаходження : 02068, м. Київ, вул. Драгоманова, 20-А, вул. Ахматової, 13-А, код ЄДРПОУ 22934625) на користь Публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» (місцезнаходження : 01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, 1-А, код ЄДРПОУ 03327664) 13 584 (тринадцять тисяч п'ятсот вісімдесят чотири) грн. 72 коп. основного боргу, 929 (дев'ятсот двадцять дев'ять) грн. 17 коп. інфляційних нарахувань, 481 (чотириста вісімдесят одну) грн. 23 коп. 3% річних, 1 358 (одну тисячу триста п'ятдесят вісім) грн. 47 коп. штрафу та 582 (п'ятсот вісімдесят дві) грн. 78 коп. судового збору.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено

27.07.2015 р.

Суддя Спичак О.М.