Рішення

від 11.08.2015 по справі 910/12477/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.08.2015Справа №910/12477/15 За позовом Приватного видавничого підприємства "ЦЕНТР ЄВРОПИ"

До Публічного акціонерного товариства "ДАТ "Чорноморнафтогаз"

Про стягнення 66 863,75 грн.

Суддя Прокопенко Л.В.

Представники:

від позивача Скачков М.С. - представник

від відповідача Сидорчук Р.Д. - представник

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне видавниче підприємство "ЦЕНТР ЄВРОПИ" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства "ДАТ "Чорноморнафтогаз" про стягнення 66 863,75 грн.

Ухвалою суду від 15.05.2015 за зазначеною вище позовною заявою порушено провадження у справі № 910/12477/15 та призначено розгляд справи на 29.05.2015.

Ухвалою від 29.05.2015 розгляд справи відкладено на 15.07.2015.

15.07.2015 відділом діловодства суду від представника відповідача отримано відзив на позовну заяву.

15.07.2015 розгляд справи не відбувся, у зв'язку із перебуванням судді Прокопенко Л.В. на лікарняному.

Ухвалою суду від 20.07.2015 відкладено розгляд справи на 11.08.2015.

В судове засідання 11.08.2015 представник позивача з'явився, надав суду додаткові документи по справі та заяву, відповідно до якої просив суд стягнути судові витрати.

В судове засідання 11.08.2015 представник відповідача з'явився, надав суду усні пояснення по справі.

В судовому засіданні 11.08.2015 оголошено вступну та резолютивну частини рішення

Розглянувши документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення проти позову, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:

23.04.2013 між позивачем та відповідачем було укладено договір поставки № 477 відповідно до умов якого Поставщик (позивач) зобов'язався передати у визначений строк у власність Покупця (відповідач) товар згідно Специфікації (Додаток 1 до Договору), а Покупець зобов'язався прийняти і оплатити його на умовах, визначених даним Договором.

Відповідно до 4.2. Договору, оплата здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на р/р Поставщика протягом 10 календарних днів, рахуючи з дня поставки товару.

Пн 7.1.1. Договору визначено, що Покупець зобов'язаний своєчасно і в повному обсязі оплатити поставлений товар, а пп. 7.4.1. Договору визначено, що Поставщик має право своєчасно і в повному обсязі отримати оплату за поставлений товар.

Позивач зазначив, що належним чином виконав зобов'язання за договором та передав відповідачу продукцію, що підтверджується накладною № 62409 від 31.05.2013 та актом прийому-передачі до договору поставки № 477 від 23.04.2013 ( копія наявна в матеріалах справи).

Позивач зазначив що відповідачем сплачено за товар частково в саме в розмірі 15 000 грн.

Позивач направив на адресу відповідача претензію № 01-10/14-001 від 01.10.2014 з вимогою погасити заборгованість.

Позивач зазначив, що 04.11.2014 було повторно направлено на адресу відповідача претензію № 04-11/14-001, позивачем було отримано відповідь від позивача листом № 20-1137 від 08.12.2014, відповідно до якого зазначено про відмову виконанні зобов'язань за договором.

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представника позивача, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Внаслідок укладення договору між сторонами згідно ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), виникли цивільні права та обов'язки.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст. 173 ГК України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 ЦК України).

Частиною 1 ст. 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Відповідно до частини сьомої зазначеної статті не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Умови зазначеного договору свідчать про те, що за своєю правовою природою він є договором поставки.

Таким чином, станом на день розгляду справи сума основної заборгованості, що підлягає до стягнення, становить 50 750 грн.

Крім стягнення основної заборгованості позивач відповідно до позовної заяви просить стягнути 2 747,51 грн. -3 % річних, 12 636,75 грн. - інфляційні збитки, 1 650,00 грн. оплати послуг адвоката, витрати пов'язані із розглядом справи в розмірі 1 749,21 грн.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом

З огляду на те, що матеріалами справи підтверджується прострочення відповідачем виконання зобов'язання перед позивачем за договором, суд перевіривши розрахунок позивача, дійшов висновку про обґрунтованість стягнення з відповідача 2 747,51грн. -3% річних та інфляційних збитків - 12636,75 грн.

Позивач також просить стягнути з відповідача витрати за послуги адвоката в розмірі 1 650,00 грн.

Відповідно до абз. 3 пункту 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 14.12.2007 № 01-8/973 "Про деякі питання практики застосування у вирішенні спорів окремих норм процесуального права" у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна надавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

Враховуючи вищевказане, суд вважає, що заява позивача про стягнення з відповідача витрат, пов'язаних з оплатою послуг адвоката з надання правової допомоги підлягає задоволенню в розмірі 1 650,00 грн.

Суд задовольняє вимогу позивача прос стягнення втрат пов'язаних з розглядом справи в розмірі 1 749,21 грн.

Згідно з ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Відповідно до п. 7 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 9 від 17.10.2012 " Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України". Господарський суд на підставі статті 121 ГПК України має право за заявою сторони, державного виконавця, прокурора або за власною ініціативою у виняткових випадках залежно від обставин справи відстрочити, розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови (далі - рішення), змінити спосіб та порядок їх виконання. Оскільки згадана стаття не обмежує відповідне право господарського суду певним строком, воно може бути реалізоване у будь-який час після набрання рішенням законної сили і до його фактичного повного виконання, в межах строку пред'явлення наказу до виконання. Також не обмежується право заявника на повторне звернення з відповідною заявою, якщо вона вже розглядалася судом. Застосовуючи заходи, передбачені статтею 121 ГПК України, господарські суди повинні мати на увазі таке.

Відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом. Наприклад, відстрочка може надаватись за рішенням, у якому господарським судом визначено певний строк звільнення приміщення, повернення майна тощо.

. Розстрочка означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частки також повинні визначатись господарським судом. При цьому слід мати на увазі, що розстрочка можлива при виконанні рішення, яке стосується предметів, що діляться (гроші, майно, не визначене індивідуальними ознаками; декілька індивідуально визначених речей тощо).

Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК України, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

За таких обставин, суд прийшов до висновку, що зазначені обставини відповідачем у відзиві та економічна ситуація в країни, призводить до утруднення виконання рішення суду, враховуючи вище зазначене суд відмовляє в задоволенні відстрочки виконання рішення суду та приходить до висновку про необхідність, розстрочити виконання рішення суду на 6 місяців.

Керуючись ст. ст. 33, 49, 82-85, 121 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "ДАТ "Чорноморнафтогаз" (01030 м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 26 офіс 505, код ЄДРПОУ 00153117) на користь Приватного видавничого підприємства "ЦЕНТР ЄВРОПИ" (79000, м. Львів, вул. Костюшко, 18/307, код ЄДРПОУ 20792204) основну заборгованість в розмірі 50 750 (п'ятдесят тисяч сімсот п'ятдесят) грн., інфляційні втрати в розмірі 12 636 (дванадцять тисяч шістсот тридцять шість) грн. 75 коп., 3% річних в розмірі 2 747 (дві тисячі сімсот сорок сім) грн. 51 коп., оплату за послуги адвоката в розмірі 1 650 (одна тисяча шістсот п'ятдесят) грн., витрати повязані із розглядом справи в розмірі 1 749 (одну тисячу сімсот сорок дев'ять) грн. 21 коп. судовий збір в розмірі 1 827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. розстрочивши виконання рішення наступним чином: до 11.09.2015 - 11 360,47 грн., до 11.10.2015 - 12 000 грн., до 11.11.2015 - 12 000 грн., до 11.12.2015 - 12 000 грн., 11.01.2015 - 12 000 грн., 11.02.2016 -12 000 грн.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 17.08.2015.

Суддя Л.В. Прокопенко