Рішення

від 17.08.2015 по справі 916/1710/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"17" серпня 2015 р. Справа № 916/1710/15

Господарський суд Одеської області у складі:

судді В.С. Петрова

при секретарі Н.В. Комендатенко

за участю представників:

від позивача - ОСОБА_1,

від відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю „БеттаВ» про стягнення 200373,91 грн., -

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2015 р. фізична особа - підприємець ОСОБА_3 звернувся до господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „БеттаВ» про стягнення 200373,91 грн. втраченої вигоди, посилаючись на наступне.

09 липня 2008 р. Приватним підприємцем ОСОБА_3 (орендодавцем) та Товариством обмеженою відповідальністю „БеттаВ» як орендарем був укладений договір оренди нерухомого майна за адресою: м. Хмельницький, проспект Миру, 92 Б, який був нотаріально посвідчений. Згідно умов договору він діє з моменту підписання та нотаріального посвідчення протягом 10 років.

Пунктом договору 3.1. передбачалась орендна ставка в розмірі 5 Євро 1 метр квадратний. 01 серпня 2008 р. за взаємною згодою сторін були внесені в письмовому вигляді нотаріальне доповнення до договору оренди, згідно яких була збільшена орендна плата, яка становила 10 Євро за 1 метр квадратний.

Як зазначає позивач, 04.06.2009 р. він звернувся до господарського суду із позовом до ТОВ „БеттаВ» про стягнення заборгованості по орендній платі за спірним договором оренди у сумі 10560 Євро, що на той момент дорівнювало 109672, 98 грн. (по курсу НБУ 10,2148 грн. = 1 Євро). Судовий розгляд вказаного спору тривав з 04.06.2009 р. по 27.06.2013 р. і за цей період курс євро мав невеличкі коливання, що значно не впливало на дохід позивача.

Так, постановою Одеського апеляційного господарського суду від 27.06.2013 р. у справі № 11-28/111-09-3362 вимоги позивача по стягненню заборгованості по орендній платі в сумі 109672,98 грн. були задоволені. Оскільки ТОВ „БеттаВ» добровільно не відшкодувало заборгованість за постановою суду позивач 16.10.2013 р. звернувся з наказом про примусове виконання до другого Приморського відділу виконавчої служби Одеського міського управління юстиції. За наслідками виконання Другим Приморським відділом виконавчої служби Одеського міського управління юстиції постанови суду в примусовому порядку було стягнуто з ТОВ „БеттаВ» 109672, 98 грн. і 13.02.2015 р. перераховано на рахунок позивача.

Відтак, позивач стверджує, що зобов'язання за договором оренди були в Євро і ТОВ „БеттаВ» їх своєчасно не виконало, хоча позивач розраховував саме на цю валюту, так як його зобов'язання перед банком в іноземній валюті, а курс Євро на момент перерахунку на рахунок позивача значно виріс і дорівнював вже не 10,2148 грн., а 29,360503 грн. Таким чином, за ствердженнями позивача, саме з вини ТОВ „БеттаВ» , яке своєчасно не виконало свої зобов'язання та постанову суду, позивачу були завдані збитки у вигляді втраченої вигоди, розмір якої позивач просить суд стягнути з відповідача.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 24.04.2015 р. (суддя Никифорчук М.І.) позовну заяву ФОП ОСОБА_3 прийнято до розгляду та порушено провадження у справі № 916/1710/15, при цьому розгляд справи призначено в засіданні суду.

08.06.2015 р. до господарського суду Одеської області надійшла від ТОВ "Бетта" зустрічна позовна заява до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про визнання недійсним додаткового договору до договору оренди від 09.07.2008 р., укладеного між фізичної особою-підприємцем ОСОБА_3 та ТОВ "Бетта", яким сторони внесли зміни до п. 3.1 договору оренди від 09.07.2008 р., виклавши його у наступній редакції: "Розмір плати за користування об'єктом найму становить 75,80 грн. за 1 кв.м площі будівлі об'єкту найму, що складає еквівалент 10 євро по курсу НБУ на день підписання договору".

З огляду на перебування судді Никифорчука М.І. у відпустці з 03.06.2015 р. згідно розпорядження керівника апарату суду № 684 від 09.06.2015 р. було проведено повторний автоматичний розподіл справи № 916/1710/15 для розгляду зустрічної позовної заяви, за результатами якого вказану справу передано на розгляд судді господарського суду Одеської області Петрову В.С.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 10.06.2015 р. справу № 916/1710/15 прийнято до провадження судді господарського ОСОБА_4 та розгляд справи призначено в засіданні суду. 08.06.2015 року ТОВ „БеттаВ» звернулось до господарського суду з апеляційною скаргою на ухвалу господарського суду Одеської області від 24.04.2015 року.

Також ухвалою господарського суду Одеської області від 10.06.2015 р. у справі № 916/1710/15 апеляційну скаргу ТОВ „БеттаВ» на ухвалу господарського суду Одеської області від 24.04.2015 року про порушення провадження у справі повернуто.

08.06.2015 року ТОВ „БеттаВ» звернулось до господарського суду з зустрічним позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про визнання недійсним додаткового договору до договору оренди.

Так ухвалою господарського суду Одеської області від 10.06.2015 р. у справі № 916/1710/15 зустрічний позов ТОВ „БеттаВ» до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про визнання недійсним додаткового договору до договору оренди повернуто без розгляду.

Відповідач відзив на позов не надав, проте представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти позовних вимог та просив суд відмовити в їх задоволенні.

У зв'язку з вказаним справу розглянуто за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши та дослідивши всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд дійшов наступних висновків.

09 липня 2008 року між фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3 (наймодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю „БеттаВ» (наймач) було укладено договір, відповідно до п. 1.1 якого позивач як наймодавець передає, а відповідач як наймач приймає в строкове платне користування автосервіс та вулканізацію площею 528,0 кв.м, що розташовані за адресою: м. Хмельницький, проспект Миру, буд. 92Б (об'єкт найму).

Згідно п. 1.2 вказаного договору наймодавець передає наймачу об'єкт для використання під офіс, автосервіс, вулканізацію, демонстраційний майданчик.

Пунктом 2.1 цього договору встановлено, що передача об'єкта найму від наймодавця наймачу здійснюється на підставі акта прийому-передачі. Наймодавець передає наймачу об'єкт найму протягом 3-х календарних днів з моменту підписання договору та його нотаріального посвідчення в порядку і на умовах, визначених даним договором. Об'єкт вважається переданим з моменту підписання акту прийому-передачі, в якому відображається стан об'єкту найму (п. 2.2 договору).

Згідно п. 3.1 договору розмір плати за користування об'єктом найму становить 37,90 грн. за 1 кв.м площі будівлі об'єкту найму, що складає еквівалент 5 євро по курсу НБУ на день підписання договору. У подальшому оплата проводиться в гривні по курсу НБУ на день оплати із розрахунку 5 євро за 1 кв.м площі будівлі об'єкту найму; загальна площа будівлі - 528,0 кв.м.

Відповідно до п. 3.2 договору плата за користування об'єктом перераховується на розрахунковий рахунок наймодавця щомісячно не пізніше 1-го числа поточного місяця.

Згідно п. 3.6 договору наймач має право на дострокове внесення платежів за ним.

Відповідно до п. 7.1 договору останній діє з моменту підписання сторонами та нотаріального посвідчення протягом 10 років. Обчислення строку договору оренди починається з моменту підписання акту приймання -передачі.

01.08.2008 р. між фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3 (наймодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю „БеттаВ» (наймач) укладено додатковий договір до договору оренди від 09.07.2008 року, яким сторони внесли зміни до п. 3.1 вказаного договору, виклавши його в наступній редакції: „Розмір плати за користування об'єктом найму становить 75,80 грн. за 1 кв.м площі будівлі об'єкту найму, що складає еквівалент 10 євро по курсу НБУ на день підписання договору. У подальшому оплата проводиться в гривні по курсу НБУ на день оплати із розрахунку 10 євро за 1 кв.м площі будівлі об'єкту найму. Для розрахунку плати враховується загальна площа будівлі - 528,0 кв.мВ» .

Так, відповідно до ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч. 6 ст. 283 Господарського кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ст. 793 Цивільного кодексу України договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) укладається у письмовій формі. Договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) строком на три роки і більше підлягає нотаріальному посвідченню.

Відповідно до ст. 794 Цивільного кодексу України (в редакції, чинній на момент укладання спірного договору)договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини), укладений на строк не менше ніж на три роки, підлягає державній реєстрації.

Як встановлено судами, договір від 09.07.2008 р. та додатковий договір до нього від 01.08.2008 р. були нотаріально посвідчені приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу.

Як випливає з матеріалів справи, у червні 2009 року фізична особа-підприємець ОСОБА_3 звернувся до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бетта" про визнання дійсними нотаріально посвідченого договору оренди нерухомого майна від 09.07.2008 р. і додаткового договору до нього, нотаріально посвідченого 01.08.2008 р., та про стягнення з ТОВ "Бетта" заборгованості по орендній платі за травень і червень 2009 року в сумі 109 672,98 грн. та пені в розмірі 1170,23 грн.

Рішенням господарського суду Одеської області від 22.01.2013 р. у справі № 11-28/111-09-3362 відмовлено в задоволенні позову ФОП ОСОБА_3, також відмовлено в задоволенні зустрічного позову ТОВ „БеттаВ» ТОВ "Бетта" до Фізичної особи-підприємець ОСОБА_3 про визнання недійсним договору оренди та стягнення 413521,63 грн.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 27.06.2013 р. у справі № 11-28/111-09-3362 вказане рішення господарського суду Одеської області від 22.01.2013 р. скасовано частково, а саме: позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 задоволено частково та з ТОВ "Бетта" на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 стягнуто заборгованість з орендної плати в сумі 109 672,98 грн., пеню в сумі 1170,23 грн., витрати по сплаті державного мита в сумі 1108,43 грн. та 312,50 грн. витрат на ІТЗ судового процесу; у решті позовних вимог фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 відмовлено, також відмовлено в задоволенні зустрічного позову ТОВ "Бетта".

На виконання вказаної постанови ОАГС господарським судом Одеської області був виданий наказ про її примусове виконання щодо стягнення з ТОВ "Бетта" на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 заборгованості з орендної плати в сумі 109 672,98 грн., пені в сумі 1170,23 грн., витрат по сплаті державного мита в сумі 1108,43 грн. та 312,50 грн. витрат на ІТЗ судового процесу. Дублікат вказаного наказу суду від 09.10.2013 р. надано позивачем до суду, що свідчить про набрання вказаної постанови чинності, а відтак встановлені цією постановою суду факти не підлягають доведенню знову.

Згідно ч. 2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Так, в подальшому згідно постанов Другого Приморського ВДВС Одеського міського управління юстиції від 18.10.2013 р. та від 29.01.2015 р. відкривалось виконавче провадження з примусового виконання вищевказаної постанови суду. Наразі за наслідками виконання Другим Приморським відділом виконавчої служби Одеського міського управління юстиції постанови суду в примусовому порядку (ВП № 46212030) з ТОВ „БеттаВ» були стягнуті кошти у розмірі 111566,61 грн., у зв'язку чим вказане виконавче провадження було закінчено, про що Другим Приморськими ВДВС Одеського міського управління юстиції винесена постанова від 29.01.2015 р. постанова про закінчення виконавчого провадження на підставі п. 8 ч. 1 ст. 49 Закону України „Про виконавче провадженняВ» .

Сплата відповідачем коштів на виконання постанови ОАГС в ході виконавчого провадження також підтверджується самим відповідачем в клопотанні про залучення доказів по справі (а.с. 103-104).

Однак, фактично стягнуті Другим Приморськими ВДВС Одеського міського управління юстиції в межах виконавчого провадження ВП № 46212030 на виконання постановою ОАГС кошти в загальній сумі 111566,61 грн. були зараховані на рахунок позивача та фактично отримання останнім тільки 13.02.2015 р., що підтверджується випискою філії АТ „УкрексімбанкВ» у м. Хмельницькому по рахунку позивача за період з 01.02.2015 р. по 28.02.2015 р.

Разом з тим позивач стверджує, що оскільки зобов'язання за договором оренди були в євро і ТОВ „БеттаВ» їх своєчасно не виконало, позивачу були завдані збитки у вигляді втраченої вигоди, адже позивач розраховував саме на отримання коштів в розмірі по курсу євро, так як його зобов'язання перед банком в іноземній валюті, а курс євро на момент перерахунку коштів на рахунок позивача значно виріс і дорівнював вже не 10,2148 грн., а 29,360503 грн. Таким чином, за ствердженнями позивача, розмір втраченої вигоди розраховано позивачем як різницю між сумою коштів, які позивач мав отримати при своєчасній виплаті (10560 Євро х 10,2148 грн. = 109672,98 грн.) та фактичною сумою заборгованості на момент сплати 13.02.2015 р. (10560 Євро х 29,360503 грн. = 310046,91 грн.), що складає 200373,91 грн. (310046,91 грн. - 109672,98 грн.). На підтвердження курсу євро на день отримання коштів позивачем надано довідку Управління НБУ у Хмельницькій області від 24.03.2015 р. № 05-23/718. Щодо суми боргу в розмірі 10560 євро, то вказана сума складала орендну плату за травень і червень 2009 року, по 5280 євро (528,0 кв.м х 10 євро) за кожен місяць, як визначено договором оренди із змінами від 01.08.2008 р.

Згідно з частиною 2 статті 524 Цивільного кодексу України сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.

Відповідно до постанов Верховного Суду України від 04.07.2011 р. у справі N 3-62гс11 та від 26.12.2011 р. у справі N 3-141гс11, положення чинного законодавства хоч і визначають національну валюту України як єдиний законний платіжний засіб на території України, однак не містять заборони на вираження у договорі грошових зобов'язань в іноземній валюті, визначення грошового еквівалента зобов'язання в іноземній валюті, а також на здійснення перерахунку грошового зобов'язання у випадку зміни курсу національної валюти України по відношенню до іноземної валюти.

Поряд з цим, слід зазначити, що відповідно до ст. 6, 627 вказаного Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).

Частинами 1, 2 ст. 632 вказаного Кодексу передбачено, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

Між тим в п. 3.1 договору оренди від 09.07.2008 р. сторони визначили показники, які зумовлюють розмір орендної плати. Відповідно до частини 2 статті 533 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу , якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Однак, на момент фактичного перерахування відповідачем стягнутої за судовим рішенням заборгованості по орендній платі за травень і червень 2009 року сума оренди 10560 євро дорівнювала вже 310046,91 грн. (10560 Євро х 29,360503 грн.), а не 109672,98 грн. У зв'язку з цим суд погоджується з доводами позивача про понесення ним збитків у вигляді втраченої вигоди в результаті неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором оренди від 09.07.2008 р.

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, у вигляді відшкодування збитків (п. 4 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України).

Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Частиною 2 статті 217 Господарського кодексу України передбачено застосування у сфері господарювання наступних видів господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Відповідно до частини 1 статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Статтею 224 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до ч. 1 ст. 225 вказаного Кодексу до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Обов'язковими умовами покладення відповідальності на винну сторону є наявність збитків, протиправність дій цієї особи, причинного зв'язку між діями особи та збитками, які складають об'єктивну сторону правопорушення, та вини особи, внаслідок дій якої спричинено збитки.

Отже, при вирішенні спорів про відшкодування збитків господарському суду слід встановлювати факт заподіяння збитків відповідачем, наявність його вини та причинно-наслідкового зв'язку між неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю відповідача та заподіяними збитками, а також доведеність розміру збитків.

Разом з цим, на позивача покладається обов'язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяними збитками. При цьому важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдано особі, - наслідком такої протиправної поведінки.

Відшкодуванню підлягають збитки, що стали безпосереднім, і що особливо важливо, невідворотним наслідком порушення боржником зобов'язання чи завдання шкоди. Такі збитки є прямими. Щодо упущеної вигоди необхідно зазначити, що особа, яка має на меті відшкодувати збитки у вигляді упущеної (втраченої) вигоди, повинна довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б нею одержані, якщо б її право не було порушено іншою особою, тобто у разі належного виконання зобов'язання іншою особою і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила її можливості отримати прибуток. При визначенні реальності неодержаних доходів мають враховуватися заходи, вжиті особою для їх одержання. У вигляді втраченої вигоди відшкодовуються тільки ті збитки, які б могли бути реально отримані.

Наразі протиправність поведінки відповідача щодо несвоєчасної сплати орендної плати по договору оренди за травень і червень 2009 року підтверджена постановою ОАГС від 27.06.2013 р. До того ж упущена відповідачем вигода не є абстрактною, оскільки у разі своєчасного виконання відповідачем зобов'язань та сплати стягнутої судом суми заборгованості в гривневому еквіваленті, то вона б була еквівалента сумі боргу в євро, але відповідач не сплачував вказану орендну плату протягом майже 5 років. Отже, вказане свідчить, що понесені позивачем збитки у вигляді упущеної вигоди пов'язані саме з неправомірними діями відповідача.

Таким чином, позивачем доведено наявності елементів визначених наведеними нормами матеріального права для застосування відповідальності у вигляді стягнення з відповідача збитків у вигляді упущеної вигоди.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Вказані положення ЦК кореспондуються з положеннями ст. 20 ГК України.

Оцінюючи надані докази в сукупності, господарський суд вважає, що позовні вимоги фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 цілком обґрунтовані, відповідають фактичним обставинам справи та вимогам чинного законодавства, у зв'язку з чим підлягають задоволенню.

У зв'язку з тим, що спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, та рішення відбулось на користь позивача, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору, понесені позивачем при подачі позову, слід віднести за рахунок відповідача.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України,

суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю „БеттаВ» про стягнення 200373,91 грн. задовольнити.

2. СТЯГНУТИ з Товариства з обмеженою відповідальністю „БеттаВ» (65062, м. Одеса, вул. Педагогічна, буд. 25/48; код ЄДРПОУ 32184130) на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 (29000, АДРЕСА_1; ідент.код НОМЕР_1) втрачену вигоду в сумі 200373/двісті тисяч триста сімдесят три/грн. 91 коп., витрати по сплаті судового збору в сумі 4007/чотири тисячі сім/грн. 48 коп.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного господарського суду, яка подається через місцевий господарський суд протягом 10-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо не буде подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 21 серпня 2015 р.

Суддя В.С. Петров