Рішення

від 02.07.2012 по справі 5019/956/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"02" липня 2012 р. Справа № 5019/956/12

Господарський суд Рівненської області у складі головуючого судді Трускавецького В.П.

при секретарі судового засідання Бояр В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Фермерське господарство «Чемерис Клавдія Віталійовича», с. Березівка Корецького району Рівненської області

до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю (далі ТзОВ) «Лендком Симонів», с. Синів, Гощанського району Рівненської області

про стягнення 780572,35 грн.

за участю представників:

від позивача - ОСОБА_2 -голова фермерського господарства, ОСОБА_3 -

представник;

від відповідача - не з'явився.

Представникам позивача права і обов'язки, передбачені ст.ст.20, 22, 28 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України), роз'яснено. Заяв про відвід суду не поступало. Клопотань про здійснення технічної фіксації судового процесу учасниками судового процесу заявлено не було.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Фермерське господарство «Чемерис Клавдія Віталійовича»звернулося до Господарського суду Рівненської області з позовом до ТзОВ «Лендком Симонів»про стягнення коштів на суму 780 572, 35 грн. -заборгованості за надані позивачем послуги по агентському договору № 7 від 17 січня 2011 року.

02 липня 2012 року господарському суду від представника позивача надійшло клопотання від 02.07.2012р. з додатками (вхідний номер канцелярії суду 6325/12) про долучення до матеріалів справи документів. До вищезгаданої заяви як додатки було додано реєстраційні документи на підставі яких діє позивач, копії банківських виписок та виписки по рахунку як докази часткової оплати відповідачем робіт на суму 758413,20 грн.

У судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали з підстав, викладених у позовній заяві, та наполягали на їх задоволенні.

Учасники судового процесу належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, про що свідчать повідомлення про вручення поштового відправлення (рекомендованої кореспонденції -листів, якими надіслано копії ухвали господарського суду про прийняття позовної заяви до розгляду, порушення провадження у справі та призначення справи до розгляду у судовому засіданні, а.с.а.с.30, 31).

Враховуючи ті обставини, що учасники судового процесу про розгляд справи у судовому засіданні були повідомлені належним чином; в учасників судового процесу було достатньо часу, щоб здійснити усі дії (подати докази, клопотання тощо), які вони вважали за необхідне щодо предмету цього спору; явка учасників судового процесу у засідання господарського суду обов'язковою не визнавалась; заяв (клопотань) про відкладення розгляду справи суду не поступало; у матеріалах справи наявні відомості та документи, необхідні для розгляду спору, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представників відповідача.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення присутніх представників учасників судового процесу у судовому засіданні, суд встановив наступне.

17 січня 2011 року між ТзОВ «Лендком Симонів»(Довіритель) та Фермерським господарством «Чемерис Клавдія Віталійовича»(Комерційний агент) був укладений Агентський договір № 7 (далі по тексту рішення договір, а.с.а.с.9-11).

Відповідно до п.1.1 договору комерційний агент в порядку та на мовах, визначених цим договором та чинним законодавством України, за агентську винагороду зобов'язується надавати довірителю послуги із сприяння у вчиненні (укладанні та реєстрації) від імені та за рахунок довірителя наступних правочинів (надалі іменуються послуги), а саме:

- договорів оренди землі сільськогосподарського призначення,

на земельні ділянки, що розташовані в Корецькому районі (на території Головницької та Жадківської сільських рад) Рівненської області на загальну площу 2200 гектар, але не менше 1000 гектар.

Відповідно до п.1.2 договору послуги надаються комерційним агентом у сфері надання послуг у сфері сприяння у вчиненні (укладанні) від імені та за рахунок Довірителя договорів оренди землі.

Згідно з ч.1, ч.2 ст.295 Господарського кодексу України (далі ГК України) комерційне посередництво (агентська діяльність) є підприємницькою діяльністю, що полягає в наданні комерційним агентом послуг суб'єктам господарювання при здійсненні ними господарської діяльності шляхом посередництва від імені, в інтересах, під контролем і за рахунок суб'єкта, якого він представляє. Комерційним агентом може бути суб'єкт господарювання (громадянин або юридична особа), який за повноваженням, основаним на агентському договорі, здійснює комерційне посередництво.

Згідно з ст.296 ГК України агентські відносини виникають у разі: надання суб'єктом господарювання на підставі договору повноважень комерційному агентові на вчинення відповідних дій; схвалення суб'єктом господарювання, якого представляє комерційний агент, угоди, укладеної в інтересах цього суб'єкта агентом без повноваження на її укладення або з перевищенням наданого йому повноваження.

Відповідно до ст.297 ГК України за агентським договором одна сторона (комерційний агент) зобов'язується надати послуги другій стороні (суб'єкту, якого представляє агент) в укладенні угод чи сприяти їх укладенню (надання фактичних послуг) від імені цього суб'єкта і за його рахунок. Агентський договір повинен визначати сферу, характер і порядок виконання комерційним агентом посередницьких послуг, права та обов'язки сторін, умови і розмір винагороди комерційному агентові, строк дії договору, санкції у разі порушення сторонами умов договору, інші необхідні умови, визначені сторонами. Договором повинна бути передбачена умова щодо території, в межах якої комерційний агент здійснює діяльність, визначену угодою сторін. У разі якщо територію дії агента в договорі не визначено, вважається, що агент діє в межах території України. Агентський договір укладається в письмовій формі. У договорі має бути визначено форму підтвердження повноважень (представництва) комерційного агента.

Згідно з ст.301 ГК України відповідно до агентського договору комерційний агент одержує агентську винагороду за посередницькі операції, що здійснені ним в інтересах суб'єкта, якого він представляє, у розмірі, передбаченому договором. Агентська винагорода виплачується комерційному агенту після оплати третьою особою за угодою, укладеною з його посередництвом, якщо інше не передбачено договором сторін. Сторони можуть передбачити в договорі, що комерційному агенту сплачується додаткова винагорода у разі, якщо він бере на себе зобов'язання гарантувати виконання угоди, укладеної ним в інтересах суб'єкта, якого він представляє. Суб'єкт, якого представляє комерційний агент, розраховує винагороду, на яку має право комерційний агент, відповідно до розмірів і строків, передбачених договором сторін. Комерційний агент має право вимагати для розрахунку бухгалтерський витяг щодо всіх угод, за які йому належить агентська винагорода. Умови виплати винагороди комерційному агенту за угоди, укладені після закінчення договірних відносин, а також інші умови, що стосуються розрахунків сторін, визначаються договором.

Відповідно до пп.пп.2.2, 2.3, 2.4 договору за виконання своїх обов'язків за цим договором довіритель зобов'язаний сплатити комерційному агентові агентську винагороду в розмірі 1433,00 грн., в тому числі ПДВ за один гектар землі, на який укладено договір оренди. Після підписання довірителем з фізичними особами -орендарями першої частини договорів оренди землі на загальну площу не менше 500 га, довіритель сплачує комерційному агенту завдаток у розмірі 573 200, 00 грн., в тому числі ПДВ. За взаємною згодою сторін, після підписання ОСОБА_3 наданих послуг сума завдатку буде вважатись оплатою за надані послуги. Всі інші платежі за даним договором здійснюється лише на підставі акта, визначеного в п.2.1 даного договору, підписаного повноважними представниками обох сторін, шляхом перерахування коштів за поточний рахунок комерційного агента протягом п'яти банківських днів з моменту підписання акта про надані послуги.

Відповідно до п.2.1 після укладення та державної реєстрації договорів оренди землі на сформований певний масив, сторони підписують акт наданих послуг із обов'язковим зазначенням гектарів землі, на які були укладені та зареєстровані договори, та списком орендодавців. В даному акті зазначається і вартість послуг, наданих комерційним агентом.

30 грудня 2011 року між позивачем та відповідачем було укладено договір про внесення змін та доповнень до агентського договору № 7 від 17 січня 2011 року (а.с.12), відповідно до якого пункт 2.4 розділу 2 Агентського договору № 7 від 17.01.2011р. викладено у наступній редакції: «2.4. Всі інші платежі за даним договором здійснюється лише на підставі акта, визначеного в п.2.1 даного договору, підписаного повноважними представниками обох сторін, шляхом перерахування коштів на поточний рахунок комерційного агента протягом 30 календарних днів з моменту підписання акта про надані послуги.». Пункт 7.2 розділу 7 Агентського договору № 7 від 17.01.2011р. викладено у наступній редакції: «7.2. Строк цього договору починає свій перебіг у момент, визначений у п.7.1 цього договору та закінчується 31 грудня 2012 року.».

Як вбачається з матеріалів справи позивач взяті на себе зобов'язання виконав належним чином та у повному обсязі, що підтверджується актами приймання-передачі наданих послуг за агентським договором № 7 від 17 січня 2011 року, які були підписані сторонами після виконання відповідного обсягу робіт, а саме:

- від 14 червня 2011 року (а.с.13), відповідно до якого позивачем надано послуги на суму 115 213, 20 грн.;

- від 03 серпня 2011 року (а.с.14), відповідно до якого позивачем надано послуги на суму 129 399, 90 грн.;

- від 25 січня 2012 року (а.с.15), відповідно до якого позивачем надано послуги на суму 343 509, 68 грн.;

- від 25 січня 2012 року (а.с.16), відповідно до якого позивачем надано послуги на суму 166 300, 04 грн.;

- від 25 січня 2012 року (а.с.17), відповідно до якого позивачем надано послуги на суму 202 096, 56 грн.;

- від 25 січня 2012 року (а.с.18), відповідно до якого позивачем надано послуги на суму 350 935, 67 грн.;

- від 23 лютого 2012 року (а.с.19), відповідно до якого позивачем надано послуги на суму 231 520, 50 грн.

Загальна вартість наданих послуг відповідно до вищезгаданих актів приймання-передачі наданих послуг становить 1 538 985, 55 грн.

Як вбачається з матеріалів справи відповідач оплатив надані позивачем послуги лише частково на суму 758 413, 20 грн., що підтверджується банківськими виписками від 15.02.2011р., 18.02.2011р., 28.02.2011р., 04.03.2011р., 05.04.2011р., 14.06.2011р. та випискою по рахунку з 01.03.2012р. по 30.03.2012р. (копії є у матеріалах справи) і за станом на день розгляду справи у відповідача перед позивачем існує борг у розмірі 780 572, 35 грн. за надані позивачем послуги по агентському договору № 7 від 17 січня 2011 року.

Доказів, які б підтверджували протилежне (спростовували наявність суми боргу) та доказів погашення заборгованості на момент прийняття рішення у справі відповідачем суду не подано.

При прийняті рішення господарський суд виходив з наступного.

Відповідно до ч.1 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Пунктом 1 частини 2 вказаної статті визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, що і є у цьому випадку.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Згідно зі статтею 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст.526 Цивільного Кодексу зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Аналогічні положення містить ст. 193 Господарського кодексу України, де зазначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач виконав зобов'язання передбачені агентським договором № 7 від 17 січня 2011 року, а відповідач прийняв їх, про що свідчать підписані сторонами акти приймання-передачі наданих послуг.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Таким чином, оскільки відповідачем не виконано свого обов'язку в частині оплати наданих послуг у повному обсязі, вимоги позивача про стягнення з відповідача 780572,35 грн. заборгованості є обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню.

Також, позивач разом з позовною заявою подав заяву про вжиття заходів забезпечення позову, а саме: просить здійснити забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно відповідача та кошти, які знаходяться на розрахунковому рахунку відповідача та інші рахунки, які будуть у подальшому.

Забезпечення позову за своєю правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів держави, територіальних громад, юридичних або фізичних осіб.

У відповідності до ст.66 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Отже, із змісту зазначеної норми вбачається, що підставою для вжиття заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення про те, що невжиття заходів до забезпечення позову у подальшому утруднить або зробить неможливим виконання рішення господарського суду у разі задоволення заявлених вимог.

Позов відповідно до ч. 1 ст. 67 ГПК України забезпечується, зокрема, накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві.

Відповідно до абз.абз.1, 2, 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 16 «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову»умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення йому вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладання договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Заява про забезпечення позову, є обґрунтованою із зазначенням адекватного засобу забезпечення позову. При цьому, обов'язок доказування покладається на особу, яка подала заяву про забезпечення позову. Доказування повинно здійснюватися за загальними правилами відповідно до ст. 33 ГПК України, яка передбачає обов'язковість подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

У будь-якому випадку забезпечення позову щодо юридичної особи неможливе, коли воно припиняє її господарську діяльність.

Предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, що кореспондує зі способами захисту порушеного права. Предмет позову повинен мати правовий характер і випливати з певних матеріально-правових відносин.

Предметом спору у цій справі є стягнення грошових коштів.

У цьому випадку позивач не подав господарському суду належних та допустимих доказів (що у відповідача відсутні кошти на рахунках, що є підставою для накладення арешту на його грошові кошти та майно, тощо), які б з достовірністю підтверджували те, що невжиття таких заходів (накладення арешту на майно відповідача) може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду у цій справі.

Щодо вимоги позивача про накладення арешту на інші рахунки, які будуть виявлені в подальшому, то нормами ГПК України не передбачено такий захід забезпечення позову.

З огляду на викладене, у цьому випадку доводи заявника (позивача) щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням їх розумності, обґрунтованості і адекватності щодо забезпечення позову належним чином не обґрунтовано, а тому суд відмовляє у задоволенні заяви (клопотання) про вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно відповідача та кошти, які знаходяться на розрахунковому рахунку відповідача та інші рахунки, які будуть у подальшому.

Відповідно до ст.4 3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно із ст.34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи все вищенаведене в сукупності, положення норм ст.ст.32, 33, 34, 43 ГПК України, та оцінюючи усі докази, які містяться у матеріалах справи у сукупності, господарський суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги є обґрунтованими та законними, у зв'язку з чим підлягають задоволенню.

За частиною 1 статті 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору у спорах, що виникають при виконанні договорів, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Виходячи з викладеного та керуючись ст.ст.32-34, 43, 44, 49, 66, 67, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні заяви Фермерського господарства «Чемерис Клавдія Віталійовича»про вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно відповідача та кошти, які знаходяться на розрахунковому рахунку ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Лендком Симонів»та інші рахунки, які будуть у подальшому відмовити.

2. Позов задоволити повністю.

3. Стягнути з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Лендком Симонів»(35426, Рівненська область, Гощанський район, село Синів, вулиця Київська, будинок 20ж, ідентифікаційний код: 36913953) на користь Фермерського господарства «Чемерис Клавдія Віталійовича»(34734, Рівненська область, Корецький район, село Березівка, ідентифікаційний код: 35845961) 780 572 (сімсот вісімдесят тисяч п'ятсот вісімдесят дві) грн. 35 коп., 15 611 (п'ятнадцять тисяч шістсот одинадцять) грн. 45 коп. судового збору.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 05 липня 2012 року

Суддя Трускавецький В.П.