Рішення

від 18.06.2012 по справі 5019/793/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"18" червня 2012 р. Справа № 5019/793/12

Господарський суд Рівненської області у складі головуючого судді Трускавецького В.П.

при секретарі судового засідання Бояр В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Приватного підприємства (далі ПП) «РіелТранс», м. Львів

до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю (далі ТзОВ) «Моквинська паперова фабрика», с. Моквин Рівненської області

про стягнення коштів на суму 3634,35 грн.

за участю представників:

від позивача - не з'явився;

від відповідача - не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ПП «РіелТранс»звернулося до Господарського суду Рівненської області з позовом до ТзОВ «Моквинська паперова фабрика»про стягнення коштів на суму 3634,35 грн., з яких 3500 грн. основного боргу за договором перевезення, 100,50 грн. інфляційних втрат, 33,85 грн. трьох процентів річних. Також позивач просить стягнути з відповідача на його користь судові витрати (сплачений судовий збір у розмірі 1609,50 грн. та 2000 грн. витрат, сплачених на правову допомогу адвоката).

Суддею Павлюк І.Ю. ухвалою господарського суду від 17 травня 2012 року у цій справі порушено справу та прийнято позовну заяву до розгляду, справу призначено до розгляду у судовому засіданні на 06.06.2012р.

Розпорядження в.о. керівника апарату суду від 05 червня 2012 року № 144/2012 у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності судді Павлюк І.Ю. та на підставі пунктів 3.1.12 -3.1.13 Положення про автоматизовану систему документообігу суду призначений повторний автоматичний розподіл справи № 5019/793/12, відповідно до якого ця справа передана на розгляд судді Трускавецькому В.П.

Після внесення змін у склад суду розгляд справи розпочато заново.

05 червня 2012 року господарському суду надійшла заява від 30.05.2012р. (а.с.а.с.26-28, 40) з додатками від представника позивача (вхідний номер канцелярії суду 5248/12) про зменшення позовних вимог. До вищезгаданої заяви як додатки було додано копію заяви про зменшення позовних вимог, розрахунок позовних вимог та копію довіреності.

Відповідно до ч.4 ст.22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Відповідно до цієї заяви позивач просить стягнути з відповідача кошти на суму 3596,18 грн., з яких 3500 грн. основного боргу за договором перевезення, 39,50 грн. інфляційних втрат, 56,68 грн. три проценти річних.

У судовому засіданні 06.06.2012р. судом оглянуто, подані представником позивача для огляду суду, на виконання ухвали господарського суду від 17.05.2012р. оригінали доданих до позовної заяви документів, а саме: договору-замовлення № 5/12 від 5.12.2011р., Акту № ОУ - 00094 здачі прийняття робіт (надання послуг), банківської виписки по рахунках за період з 02.02.2012р. по 02.02.2012р.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві, та наполягав на їх задоволенні.

Ухвалою господарського суду від 06 червня 2012 року у цій справі розгляд справи було відкладено на 18 червня 2012 року з підстав, наведених в ухвалі суду.

15 червня 2012 року господарському суду від представника позивача надійшло клопотання від 11.06.2012р. з додатками (вхідний номер канцелярії суду 5701/12) про долучення до матеріалів справи документів та клопотання від 11.06.2012р. (вхідний номер канцелярії суду 5700/12) про розгляд справи за його відсутності.

Учасники судового процесу належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, про що свідчать повідомлення про вручення поштового відправлення (рекомендованої кореспонденції -листів, якими надіслано копії ухвал господарського суду), які є в матеріалах справи.

Враховуючи ті обставини, що учасники судового процесу про розгляд справи у судовому засіданні були повідомлені належним чином; у попередньому судовому засіданні представник позивача дав усні пояснення, навів свої доводи і міркування з питань, які виникли у ході судового процесу; розгляд справи у судовому засіданні відкладався; в учасників судового процесу було достатньо часу, щоб здійснити усі дії (подати докази, клопотання тощо), які вони вважали за необхідне щодо предмету цього спору; явка учасників судового процесу у засідання господарського суду обов'язковою не визнавалась; заяв (клопотань) про відкладення розгляду справи суду не поступало; у матеріалах справи наявні відомості та документи, необхідні для розгляду спору, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представників сторін за наявними в ній матеріалами відповідно до статті 75 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

05 грудня 2011 року між ПП «РіелТранс»(Перевізник) та ТзОВ «Моквинська паперова фабрика»був укладений Договір-Замовлення № 512 від 5.12.2012р. (а.с.41) на перевезення вантажним транспортом (далі по тексту рішення договір).

Відповідно до умов цього договору перевізник зобов'язався здійснити перевезення вантажу із м. Семенівна (Чернігівська область) до с. Моквин (Рівненська область) в термін із 06.12.2011р. до 07.12.2011р. Вартість перевезення відповідно до умов договору становить 5500 грн. з ПДВ.

07 грудня 2011 року сторони підписали Акт № ОУ - 00094 здачі-прийняття робіт (надання послуг) (а.с.42), відповідно до якого сторони підтвердили, що позивачем були проведені такі роботи (надані такі послуги) згідно Договору-Замовлення № 5/12 від 05.12.2011р.: автоперевезення м. Семенівна -с. Моквин згідно Договору-Замовлення № 5/12 від 05.12.2011р. - 1 послуга - 4583,33 грн. без ПДВ. Загальна вартість робіт (послуг) з ПДВ складає 5500,00 грн. Сторони претензій одна до одної не мають.

Відповідно до умов договору умови розрахунку - 5 банківських днів по оригіналах документів. 7 грудня 2011 року сторонами у справі був складений та підписаний Акт № ОУ - 00094 здачі-прийняття робіт (надання послуг), а отже відповідач був зобов'язаний оплатити вартість послуг з перевезення до 14 грудня 2011 року включно.

Відповідно до банківської виписки по рахунку позивача за 02.02.2012р. (а.с.43) ТзОВ «Моквинська паперова фабрика»перерахувала на банківський рахунок ПП «РіелТранс»2000,00 грн. Призначення платежу -оплата за перевезення згідно рахунку-фактури № 94 від 07.12.2011р. у тому числі ПДВ 20 процентів - 333,33 грн.

Як вбачається з матеріалів справи відповідач оплатив надані позивачем послуги лише частково на суму 2000,00 грн. і за станом на день розгляду справи у відповідача перед позивачем існує борг у розмірі 3500,00 грн. за надані позивачем послуги з автоперевезення вантажів по договору Договору-Замовлення № 5/12 від 05.12.2011р.

Доказів, які б підтверджували протилежне (спростовували наявність суми боргу) та доказів погашення заборгованості на момент прийняття рішення у справі відповідачем суду не подано.

При прийняті рішення господарський суд виходив з наступного.

Відповідно до вимог статті 909 Цивільного кодексу України, яка кореспондується із статтею 307 Господарського кодексу України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Відповідно до ч.1 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Пунктом 1 частини 2 вказаної статті визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, що і є у цьому випадку.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Згідно зі статтею 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст.526 Цивільного Кодексу зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Аналогічні положення містить ст. 193 Господарського кодексу України, де зазначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач виконав зобов'язання передбачені Договором-Замовленням, а відповідач прийняв їх, про що свідчить підписаний сторонами акт здачі-прийняття виконаних робіт.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Таким чином, оскільки відповідачем не виконано свого обов'язку в частині оплати наданих послуг у повному обсязі, вимоги позивача про стягнення з відповідача 3500,00 грн. заборгованості є обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню.

Також, позивач просить стягнути з відповідача (з врахуванням заяви про зменшення позовних вимог) 39,50 грн. інфляційних втрат, 56,68 грн. три проценти річних.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За таких обставин вимоги позивача про стягнення з відповідача 39,50 грн. інфляційних втрат, 56,68 грн. три проценти річних відповідно до правильного розрахунку, здійсненого позивачем, є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача витрат на послуги адвоката у розмірі 2000 грн. то суд відзначає наступне.

Відповідно до ст. 44 ГПК України до складу судових витрат включаються також витрати, пов'язані із оплатою послуг адвоката.

У контексті цієї норми судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавалися, а їх сплату підтверджено відповідними фінансовими документами.

Відповідно до ч. 3 ст. 48 ГПК України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України «Про адвокатуру». Дія цього Закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.

Поняття особи, яка є адвокатом, наводиться в ст. 2 Закону України «Про адвокатуру», де зазначено, що адвокатом може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту, стаж роботи за спеціальністю юриста або помічника адвоката не менше двох років, склав кваліфікаційні іспити, одержав свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю та прийняв Присягу адвоката України.

Згідно з ч.ч.2, 3 Закону України «Про адвокатуру»адвокат має право займатись адвокатською діяльністю індивідуально, відкрити своє адвокатське бюро, об'єднуватися з іншими адвокатами в колегії, адвокатські фірми, контори та інші адвокатські об'єднання, які діють відповідно до цього Закону та статутів адвокатських об'єднань. Адвокатські об'єднання діють на засадах добровільності, самоврядування, колегіальності та гласності. Реєстрація адвокатських об'єднань проводиться у порядку, визначеному законом. Адвокатські об'єднання набувають статусу юридичної особи з моменту їх державної реєстрації відповідно до закону. Дані державної реєстрації включаються до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців шляхом внесення відповідного запису в порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб.

Згідно з ч.1 ст.12 Закону України «Про адвокатуру»оплата праці адвоката здійснюється на підставі угоди між громадянином чи юридичною особою і адвокатським об'єднанням чи адвокатом .

До таких правовідносин слід також застосовувати і Правила адвокатської етики, які схвалені Вищою кваліфікаційною комісією адвокатури при Кабінеті Міністрів України протоколом N 6/V1 від 12.10.1999р., які на підставі статей 15, 16 Закону «Про адвокатуру»є нормативно-правовим актом і обов'язкові для виконання.

Пунктом 2 ст. 33 Правил встановлено принцип «розумного обґрунтування»розміру оплати юридичної допомоги. Цей принцип набуває конкретних рис через перелік певних факторів, що мають братись до уваги при визначенні розміру оплати - обсяг часу і роботи, що вимагається для адвоката, його адвокатський досвід, науково-теоретична підготовка тощо.

Витрати позивачів та відповідачів, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК України. Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні за наявності документального підтвердження витрат: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, і платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг (пункт 10 роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 04.03.1998р. N 02-5/78 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України», із змінами і доповненнями).

Як вбачається з матеріалів справи послуги адвоката (адвокатського об'єднання) (а.с.а.с.51, 52 -копія свідоцтв про державну реєстрацію юридичної особи та про реєстрацію адвокатського об'єднання) були надані у відповідності до умов договору про надання юридичних послуг від 28.02.2012р. (а.с.а.с.48-49), укладеного між позивачем та Адвокатським об'єднанням «Адвокатська фірма «Цікало, Домашовець, Оприско», яким було обумовлено надання юридичних послуг з збору інформації та документів, що стосуються справи, аналізу законодавства та судової практики по аналогічних справах, вироблення позиції у справі, підготовки процесуальних документів, подання позовної заяви; акту приймання-передачі наданих юридичних послуг від 11.04.2012р. (а.с.50), підписаного сторонами договору. Вищезгадані документи (належним чином завірені копії) були подані суду для вирішення питання розподілу господарських витрат.

На підтвердження проведеної оплати за цим договором були надані господарському суду копії платіжного доручення № 119 від 13 квітня 2012р. (а.с.15) та банківської виписки на суму 2000 грн. (а.с.47).

У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна надавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат (пункт 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 14.12.2007р. N 01-8/973 «Про деякі питання практики застосування у вирішенні спорів окремих норм процесуального права», із змінами і доповненнями).

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування названих витрат, крім державного мита, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним. За таких обставин суд з урахуванням обставин конкретної справи, зокрема, ціни позову може обмежити цей розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи (пункт 12 роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 04.03.1998р. N 02-5/78 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України», із змінами і доповненнями).

Оскільки позивач не подав доказів, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, обставини цієї справи не свідчать про її складність, ціна позову у цій справі становить 3596,18 грн., на думку суду, послуги адвоката щодо надання юридичних послуг позивачу є неспіврозмірними і такі витрати підлягають відшкодуванню частково, на суму 719,23 грн. (двадцять відсотків від задоволеної суми позову (3596,18 грн. х 20 % = 719,23 грн.).

Отже вимоги позивача про відшкодування судових витрат по оплаті послуг адвоката на 2000 грн. підлягають задоволенню частково на суму 719,23 грн.

Відповідно до ст.4 3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно із ст.34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи все вищенаведене в сукупності, положення норм ст.ст.32, 33, 34, 43 ГПК України, та оцінюючи усі докази, які містяться у матеріалах справи у сукупності, господарський суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги є обґрунтованими та законними, у зв'язку з чим підлягають задоволенню.

За частиною 1 статті 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору у спорах, що виникають при виконанні договорів, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Виходячи з викладеного та керуючись ст.ст.32-34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Моквинська паперова фабрика»(34634, Рівненська область, Рівненський район, село Моквин, вулиця Чапаєва, будинок 3, ідентифікаційний код: 00278824) на користь Приватного підприємства «РіелТранс»(79066, місто Львів, вулиця Полуботка, будинок 11/143, ідентифікаційний код: 35898327) 3596 (три тисячі п'ятсот дев'яносто шість) грн. 18 коп., з яких: 3500 грн. основного боргу, 39,50 грн. інфляційних втрат, 56,68 грн. три проценти річних, а також 1609 (одну тисячу шістсот дев'ять) грн. 50 коп. судового збору та 719 (сімсот дев'ятнадцять) грн. 23 коп. витрат на оплату послуг адвоката.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 22 червня 2012 року

Суддя Трускавецький В.П.