Рішення

від 14.08.2012 по справі 5019/1158/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"14" серпня 2012 р. Справа № 5019/1158/12

Господарський суд Рівненської області у складі головуючого судді Трускавецького В.П.

при секретарі судового засідання Єзгор Л.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «гвнегазВ» (далі -ПАТ «Рівнегаз»), м. Рівне

до відповідача ОСОБА_1 підприємства (далі - КП) В«Варковичі комунслужбаВ» , с. Варковичі, вул. Шевченка ,15

про стягнення 48 613,34 грн.

за участю представників:

від позивача - ОСОБА_2-представник;

від відповідача -ОСОБА_3 -директор;

Представникам сторін права і обов'язки, передбачені ст.ст. 20, 22, 28 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), роз'яснено. Заяв про відвід суду не поступало. Клопотань про здійснення технічної фіксації судового процесу учасниками судового процесу заявлено не було.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У липні 2012 року ПАТ В«РівнегазВ» звернулося до Господарського суду Рівненської області з вказаним позовом, посилаючись на те, що на виконання умов договору поставки природного газу за регульованим тарифом № 25-ДП, укладеного між позивачем та КП В«Варковичі комунслужбаВ» 30 грудня 2011 року, з урахуванням додатків до цього договору № 1 - № 5, відповідачу протягом січня-квітня 2012 року був поставлений природний газ на загальну суму 310 348 грн. 43 коп. Оскільки відповідач взяте на себе за вказаним договором зобов'язання щодо оплати поставленого газу виконав лише частково, заборгувавши позивачу 48 613 грн. 34 коп., останній, посилаючись на статті 525-527, 530 Цивільного кодексу України (далі -ЦК України), просив суд стягнути з КП В«Варковичі комунслужбаВ» вищезазначену суму боргу.

Ухвалою господарського суду Рівненької області від 13 липня 2012 року порушено провадження у справі № 5019/1158/12, розгляд якої було призначено на 14 серпня 2012 року.

10 серпня 2012року на адресу господарського суду надійшов лист від представника відповідача від 09.08.2012р. № 10-1158/2-12 з додатками (вхідний номер канцелярії 8118/12). Як додатки до цього листа були дані платіжні доручення № 15 від 12.02.2012р., № 18 від 14.02.2012р., № 25 від 22.02.2012р., № 39 від 02.03.2012р., № 58 від 26.03.2012р., № 70 від 06.04.2012р., № 92 від 28.04.2012р., № U846298 від 25.07.2012р. як докази проведення відповідачем часткової оплати заборгованості. У листі позивачив зазначив зокрема, що на момент розгляду позову в суді заборгованість відповідачем частково погашена на суму 8 000,00 грн. (платіжне доручення № U846298 від 25.07.2012р.) і заборгованість відповідача перед позивачем становить 40 613,34 грн.

З огляду на викладене позивач просив в частині стягнення 8 000,00 грн. провадження у справі припинити.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві та наполягав на їх задоволенні.

У судовому засіданні відповідач не заперечив проти позовних вимог та визнав борг перед позивачем.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників сторін, присутніх у судовому засіданні, суд встановив наступне.

30 грудня 2011 року між ПАТ В«РівнегазВ» (постачальник) та КП В«Варковичі комунслужбаВ» (споживач) укладений договір на постачання природного газу за регульованим тарифом № 25-ДП, за умовами якого, з урахуванням додатків № 1 -№ 5 до цього договору, позивач зобов'язався поставити відповідачу природний газ в обсягах і порядку, передбачених цим договором для забезпечення власних потреб, а КП В«Варковичі комунслужбаВ» -оплатити вартість отриманого газу (далі - Договір, а.с.а.с 7-11).

Згідно з пунктом 5.3.3 договору споживач зобов'язаний оплачувати постачальнику вартість поставленого газу на умовах та в обсягах, визначених цим договором.

Відповідно до пункту 2.7 договору постачальник до 5-го числа, наступного за звітним місяцем, направляє споживачу два примірника акта приймання-передачі газу за звітний місяць, підписані уповноваженим представником та скріплені печаткою постачальника.

Акти приймання-передачі газу є підставою для остаточних розрахунків споживача з постачальником (пункт 2.9 договору).

Пунктом 4.6 договору встановлено, що оплата вартості послуг з постачання газу здійснюється споживачем виключно грошовими коштами шляхом 100 % попередньої оплати до 23 числа місяця, що передує місяцю поставки із розрахунку договірного обсягу постачання газу протягом періоду оплати відповідно до додатку № 2 до договору.

Цим же пунктом договору передбачено, що у випадку недоплати вартості послуг з постачання газу за розрахунковий період, споживач проводить остаточний розрахунок не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим.

Судом також встановлено, що на виконання умов вищезазначеного договору позивач протягом січня-квітня 2012 року поставив відповідачу 77.757 тис. м . куб. природного газу на загальну суму 310 348 грн. 43 коп., що підтверджується підписаними між сторонами актами прийому-передачі: від 31 січня 2012 року, від 29 лютого 2012 року, від 31 березня 2012 року, та від 30 квітня 2012 року, копії яких наявні у матеріалах даної справи (а.с.а.с. 12-13).

Про належне виконання позивачем своїх зобов'язань за цим договором щодо поставки газу також свідчить відсутність з боку КП В«Варковичі комунслужбаВ» претензій та повідомлень про порушення постачальником умов даної угоди.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч.1, ч.2 ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ч.1, ч.6 ст.265 Господарського кодексу України (далі- ГК України) за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Реалізація суб'єктами господарювання товарів негосподарюючим суб'єктам здійснюється за правилами про договори купівлі-продажу. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Відповідно до ст. 691 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу.

Згідно із ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. При цьому, покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно з ч. 1ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Тобто, підстави виникнення зобов'язань (цивільних прав та обов'язків) встановлені ст.11 ЦК України, вони виникають зокрема з договорів (що і є у цьому випадку), тобто носять диспозитивний характер. Це полягає у обов'язку сторін договору виконувати взяті на себе зобов'язання, визначені умовами цього договору.

Згідно з ч. 1, ч. 2 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Згідно з ч. 5 ст. 203 ЦК України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Факт вчинення сторонами у справі правочину (поставки газу) не заперечуються ними.

Згідно з ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно з ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно з ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно із ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1, ч. 2, ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

У той же час до початку розгляду даної справи по суті представником позивача було надано ряд платіжних доручень, що свідчать про часткову оплату теплової енергії, поставленої відповідачу за вищезазначеним договором у грудні 2011 року. Так, згідно платіжних доручень: № 15 від 12.02.2012р. на суму 30 000 грн., № 18 від 14.02.2012р. на суму 60 000 грн., № 25 від 22.02.2012р. на суму 8 396,54 грн., № 39 від 02.03.2012р. на суму 50 000 грн., № 58 від 26.03.2012р. на суму 59 101,10 грн., № 70 від 06.04.2012р. на суму 44 237,45 грн., № 92 від 28.04.2012р. на суму 10 000 грн., № U846298 від 25.07.2012р. на суму 8 000 грн., в рахунок погашення боргу відповідачем було перераховано позивачу кошти на загальну суму 269 735 грн. 09 коп. копії яких наявні у матеріалах справи.

Факт отримання вищезазначеної суми також підтверджується поясненнями представника позивача, наданими в судовому засіданні.

Оскільки на час прийняття рішення у даній справі відповідачем в рахунок погашення суми основного боргу сплачено позивачу 8 000 грн. 00 коп., даний факт підтверджується наявними у матеріалах справи належними доказами та не спростовується позивачем, суд відповідно до вищезазначеної норми дійшов висновку про необхідність припинення провадження у справі в частині позовної вимоги про стягнення з відповідача цієї суми боргу.

Відповідно до пункту 1-1 частини 1 статті 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмету спору.

За приписами пункту 4.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 17 травня 2011 року № 18 В«Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанціїВ» господарський суд припиняє провадження у справі в зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини 1 статті 80 ГПК України), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Судом встановлено, що за станом на 14 серпня 2012 року (день судового засідання) заборгованість відповідача за поставлений йому природний газ становила 40 613 грн. 34 коп., доказів, які б підтверджували протилежне, відповідачем суду не подано.

Враховуючи те, що сума основного боргу за договором № 25-ДП від 30 грудня 2011 року, яка складає 40 613 грн. 34 коп., підтверджена належними доказами, наявними у матеріалах справи, відповідачем не оспорюється, і останній на момент прийняття рішення не надав документів, які б могли свідчити про погашення вказаної заборгованості перед позивачем, суд дійшов висновку про обґрунтованість та законність вимог ПАТ В«РівнегазВ» про стягнення з КП В«Варковичі комунслужбаВ» вказаної суми, у зв'язку з чим цей позов підлягає задоволенню частково.

За частиною 1 статті 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору у спорах, що виникають при виконанні договорів, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32, 33, 43, 44, 49, 75, п.1-1 ч.1 ст.80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Припинити провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення з ОСОБА_1 підприємства В«Варковичі комунслужбаВ» 8 000,00 грн. основного боргу.

3. Стягнути з ОСОБА_1 підприємства В«Варковичі комунслужбаВ» (35612, село Варковичі, вулиця Шевченка,15, п/р 26006054700139 в КБ «Приватбанк», МФО 333391, ідентифікаційний код 32358853) на користь Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «гвнегазВ» (33027, місто Рівне, вулиця Білякова, будинок 4, п/р 26009040756001 в ПАТ КБ В«НадраВ» , м. Київ ЦЕНТР, МФО 380764, ідентифікаційний код 03366701) 40 613 (сорок тисяч шістсот тринадцять) грн. 34 коп. основного боргу, а також 1 344 (одну тисячу триста сорок чотири) грн. 64 коп. судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 17 серпня 2012 року.

Суддя Трускавецький В.В.