Рішення

від 18.08.2015 по справі 906/444/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

тел. /0552/ 49-31-78

Веб сторінка : ks.arbitr.gov.ua/sud5024/

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 серпня 2015 р. Справа № 906/444/15

Господарський суд Херсонської області у складі судді Немченко Л.М. при секретарі Ковтун В.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Шериф-Новоград+" м. Новоград-Волинський Житомирської області

до фермерського господарства "Аделаїда" відокремлена садиба, с. Чулаківка Голопристанського району Херсонської області

про стягнення 102012 грн.66 коп.

за участю представників сторін:

від позивача - директор ОСОБА_1

від відповідача - не прибули

Товариство з обмеженою відповідальністю "Шериф-Новоград+" (позивач) звернулось до господарського суду Житомирської області з позовом, в якому просить стягнути з фермерського господарства "Аделаїда" відокремлена садиба в особі Житомирської філії Фермерського господарства "Аделаїда" відокремлена садиба (відповідач) заборгованість у розмірі 102012 грн.66 коп., з якої: 60471,60 грн. - сума основного боргу, 17945,62 грн. - сума пені та 16595,44 грн. - сума інфляційних нарахувань.

Ухвалою господарського суду Житомирської області від 14.05.2015р. справу №906/444/15 передано за підсудністю до господарського суду Херсонської області, оскільки встановлено що Житомирська філія не має повноважень на представництво юридичної особи в суді.

Ухвалою суду від 20.05.2015р. справу прийнято до провадження судді Нікітенка С.В. та призначено її розгляд на 18 червня 2015р.

Розпорядженням № 234 від 03.07.2015 р. керівника апарату суду у зв'язку з перебуванням на лікарняному судді Нікітенко С.В. справу призначено до повторного автоматичного розподілу. Цим розподілом справу передано до провадження судді Немченко Л.М.

Позивач заявою від 04.06.2015р. збільшив позовні вимоги і просив стягнути 66471,60 грн. - сума основного боргу, 24744,47 грн. - сума пені та 34153,99 грн. - сума інфляційних нарахувань, всього - 125370,06грн.

Заявою від 30.06.2015р. позивач уточнив позовні вимоги і просив стягнути з відповідача 60471,60 грн. - сума основного боргу, 27597,08 грн. - сума пені та 33336,01грн. - сума інфляційних нарахувань, всього - 121404,69грн.

В засідання суду 18.08.2015р. позивачем подано заяву, якою він просить стягнути з відповідача 20240грн. 95коп. пені, 60471грн. 60коп. основного боргу та 33336грн. 01коп. втрат від інфляції, всього - 114048грн. 56коп.

Оскільки вищевказана заява не суперечать законодавству, не зачіпає інтересів інших осіб і не порушує охоронюваних законом їх прав, суд прийняв до розгляду та долучив до матеріалів справи вищезазначену заяву позивача, і розцінює її як заяву про зменшення розміру позовних вимог відповідно до ст. 22 ГПК України.

З огляду на викладене, має місце нова ціна позову - 114048грн. 56коп., в межах якої вирішується спір між сторонами.

В засіданні суду 07.07.2015р. представник відповідача надав пояснення, що позивачем допущені помилки при проведенні підрахунку суми пені та індексу інфляції. Також представник пояснив, що причиною невиконання договірних зобов'язань є наявність форс-мажорних обставин, про що відповідач неодноразово повідомляв позивача. Він пояснив, що ОСОБА_2 Палатою України було видано Сертифікат (висновок) №893 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) від 13 жовтня 2014 року, в якому зазначається: "Внаслідок стихійного лиха 2014 року на площах ФГ "Аделаїда" відокремлена садиба на 16.09.2014 року були пошкоджені та загинули посіви соняшнику на площі 885,5 га (67%), що підтверджує Акт№1 від 16.09.2014. затверджений Голопристанською РДА Херсонської області. ОСОБА_2 палата України на підставі наданих документів підтверджує, що вищевказані несприятливі погодні умови, які спричинили пошкодження та загибель сільськогосподарських культур на площах ФГ "Аделаїда" відокремлена садиба станом на 16 вересня 2014 року, є форс-мажорними обставинами. Зазначений висновок представник надав на огляд, однак, не передав для залучення до матеріалів справи. Суд відклав розгляд справи та надав можливість довести наявність форс-мажорних обставин доказами в повному обсязі, а не лише висновками ОСОБА_2 України, також довести, що позивач був повідомлений про ці обставини на умовах договору.

Перед судовим засіданням 19.08.15 надійшло клопотання від відповідача про відкладення розгляду справи, оскільки представник ОСОБА_3 не може бути присутньою по причині хвороби.

Суд зазначене клопотання відхиляє, оскільки в минулому судовому засідання була інший представник ОСОБА_4, тому вона могла представляти інтереси господарства і в цьому судовому засіданні. Крім того, справа знаходиться у господарському суді з 20.05.15 і має бути розглянута в розумні строки, тому суд вважає за необхідним розглянути у цьому судовому засіданні, оскільки на це наполягав представник позивача та суду відома позиція відповідача щодо цього спору. За таких обставинах, суд відхиляє клопотання відповідача про відкладення розгляду справи.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши представника позивача, суд

в с т а н о в и в:

01 січня 2012 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Шериф-Новоград+" та фермерським господарством "Аделаїда" відокремлена садиба в особі відокремленого підрозділу Фермерського господарства "Аделаїда" відокремлена садиба Житомирська філія укладено договір про надання послуг щодо охорони об'єкту , згідно якого Позивач бере на себе зобов'язання щодо забезпечення громадського порядку, здійснення контрольно-пропускного режиму, охорони матеріальних цінностей, приміщень на об'єкті Відповідача за адресою с. Тупальці, вул. Данильченка, 2, Новоград-Волинського району, а Замовник (Відповідач) зобов'язався вчасно та в повному об'ємі у терміни та на умовах, визначених договором провести платежі за здійснені Виконавцем (Позивачем) послуги

Відповідно до вимог п. 3.2 Договору, Відповідач має сплачувати послуги Виконавця (Позивача) не пізніше 20-го поточного місяця.

На підставі акту від 28.02.2015 року звірки взаєморозрахунків між сторонами за період з 01.01.2014 по 28.02.2015 р. за Договором Позивачем було надано послуг на загальну суму 381539 грн., але Відповідачем було сплачено лише частково, у зв'язку з чим заборгованість Відповідача перед Позивачем складає 60471 грн.60 коп.

Дана сума підтверджується і актами виконаних робіт за період з 01.01.2014 по 28.02.2015р.

Згідно з додатковою угодою до Договору від 25.02.2015 року на підставі п. 7.2.1. договору про надання послуг щодо охорони об'єкту від 01.01.2012 року дія договору припиняється з 01.03.2015 року

Виходячи з вимог п. 7.3 Договору, остаточний розрахунок та задоволення взаємних вимог проводиться протягом 10 днів з моменту розірвання або закінчення дії цього договору.

Тобто враховуючи вищезазначені вимоги договору, Відповідач мав остаточно розрахуватись за надані йому послуги щодо охорони об'єкту не пізніше 10 березня 2015року, але така оплата здійснена не була.

Таким чином, станом на день розгляду справи заборгованість Відповідача перед Позивачем склала 60471грн.60 коп.

Відповідач не надав докази сплати суми боргу, що витікає із вищезгаданого договору.

Статтею 175 ГК України встановлено, що майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно із ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору чи вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом

Із огляду на викладене суд дійшов до висновку. що позовні вимоги позивача в частині стягнення суми 60471,60грн. основного боргу доведені та підлягають задоволенню

Згідно статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач нарахував інфляційні втрати за період з 01.02.14 по 01.06.15 у сумі 33336грн.01 коп.

Судом перевірена правильність нарахувань інфляційних втрат, зауважень не виникло.

Доводи відповідача щодо некоректність даних розрахунку інфляційних ним ніякими доказами не підтверджені, тому суд їх до уваги не приймає.

Суд дійшов до висновку, що позовні вимоги в цій частині позивачем доведені та підлягають задоволенню.

Крім цього, відповідно до п. 6.4 Договору при порушенні строків оплати винна сторона сплачує на користь іншої пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла у період, за який нараховується пеня, за кожен день прострочення.

Позивач нарахував пеню у сумі 20240 грн. 95 коп. за період з 20.01.14 по 30.06.15.

Відповідач направив для залучення до матеріалів справи Сертифікат (висновок) №893 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) від 13 жовтня 2014 року виданого ОСОБА_2 Палатою України, в якому зазначається: "Внаслідок стихійного лиха 2014 року на площах ФГ "Аделаїда" відокремлена садиба на 16.09.2014 року були пошкоджені та загинули посіви соняшнику на площі 885,5 га (67%), що підтверджує Акт№1 від 16.09.2014. затверджений Голопристанською РДА Херсонської області. ОСОБА_2 палата України на підставі наданих документів підтверджує, що вищевказані несприятливі погодні умови, які спричинили пошкодження та загибель сільськогосподарських культур на площах ФГ "Аделаїда" відокремлена садиба станом на 16 вересня 2014 року, є форс-мажорними обставинами.

Відповідно до ч.1 ст.617 Цивільного кодексу України говорить: "Особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили."

Частина 2 ст. 218 Господарського кодексу України містить наступне положення: "Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів."

У Договорі про надання послуг щодо охорони об'єкту від 01 січня 2012 року, що був укладений між сторонами в п.6.5. зазначається: "Сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання зобов'язань за цим договором, якщо це невиконання стало наслідком обставин непереборної сили, що виникли після укладення договору в результаті подій надзвичайного характеру, яким Сторона не могла запобігти доступними способами."

У п.6.6. Договору зазначається, що достатнім доказом дій форс-мажорних обставин є підтверджувальний документ, виданий ОСОБА_2 палатою України, або іншої уповноваженої на те організації.

Також в п. 6.5. договору зазначається, що сторона, яка посилається на обставини непереборної сили зобов'язана інформувати іншу сторону про настання подібних обставин у письмовій формі з надання доказів, що підтверджують, не пізніше 48 годин з моменту, коли їй стало відомо про настання відповідних подій.

Відповідач у відзиві зазначив, що він неодноразово повідомляв ТОВ "Шериф-Новоград+" про наявність форс-мажорних обставин і Сертифікату (висновку) ОСОБА_2 палати України. У зв'язку з цим ФГ "Аделаїда" пропонувало ТОВ "Шериф-Новоград+" укласти Мирову угоду по справі № 906/444/15. Однак, ТОВ "Шериф-Новоград+" не надало відповіді на пропозицію укласти таку угоду.

Між тим, доказів направлення інформації та Сертифікату (висновку) ОСОБА_2 палати України у відповідності до п.6.5 договору відповідач до матеріалів справи не надав.

За таких обставинах, суд прийшов до висновку, що п. 6.5 договору про звільнення від відповідальності відповідача за невиконання свої договірних зобов'язань не може бути застосований.

Разом з тим, суд приймає до уваги факти, викладені у Сертифікаті (висновок) №893 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) від 13 жовтня 2014 року виданого ОСОБА_2 Палатою України , в якому зазначається, що внаслідок стихійного лиха 2014 року на площах ФГ "Аделаїда" відокремлена садиба на 16.09.2014 року були пошкоджені та загинули посіви соняшнику на площі 885,5 га (67%).

На вимогу суду відповідач направив дані про обсяги земельних ділянок, які використовує відповідач в своїй господарській діяльності для проведення аналізу втрати врожаю із засіяних площ господарством в 2014 році.

Згідно довідки № 274 від 11.03.15, виданої Брониківською селищною радою господарство орендує земельні паї на площі 458,1192 га в с. Кропниця, згідно довідки №200 від 12.03.15, виданої Кам'яномайданської сільської ради Новгрод-Волинської ради господарство орендує 604,7328 га та невитребуваних земельних паїв 233,1884 га, згідно довідки № 94 від 12.03.15 Лебедівської сільської ради господарство орендує 1063,8 га, згідно довідки №49 від 16.03.15 Несолонської сільської ради господарство орендує 1451,7 га земель, згідно довідки № 02-14/88 від 13.03.15 Садівської сільської ради господарство орендує 1243,81 га землі, згідно довідки № 65 від 13.03.15 Тупальської сільської ради господарство орендує 1005,0534 га, згідно довідки № 02-22/187 від 12.03.15 Чулаківської сільської ради господарство орендує 985,86 га земельної ділянки.

Таким чином, суд прийшов до висновку, що втрати врожаю соняшнику на площі 885,5 га (67%) не є дуже значною з урахуванням загальної кількості орендованих земельних ділянок.

Відповідно до ст. 333 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно з п. 3 ст. 83 ГПК України господарський суд при прийнятті рішення має право зменшити у виняткових випадках розмір неустойки (пеня, штраф), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Суд прийняв до уваги, що позивачем пеня нарахована з порушенням правил ст.232 ГПК України за період більше ніж 6 місяців, за позовними вимогами позивач просить стягнути 60471 грн. 01 коп. основного боргу, 33336 грн.01 коп. інфляційних втрат, що складає більше 50% від суми основного боргу, прийшов до висновку про зменшення нарахованої пені, оскільки у сукупності з інфляційними втратами нарахування перевищують суму основаного боргу та є надмірно великими.

З урахуванням наданих повноважень вищенаведеними нормами, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог про стягнення пені у сумі 6746 грн.

Що витрат зі сплати судового збору, то суд виходить з наступного.

Позивачем було сплачено 19.03.2015р. 2040,25грн. судового збору та 467,15грн. 05.06.2015р., всього - 2507,40грн.

Суд розглядав справу в межах суми 114048грн. 56коп., оскільки позивач зменшив розмір позовних вимог.

Згідно з ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сума судового збору повертається в разі зменшення розміру позовних вимог.

З огляду на викладене, позивачу підлягає поверненню з держбюджету 226,43грн. судового збору.

Витрати зі сплати судового збору в розмірі 2280грн. 97коп. відшкодовуються позивачу за рахунок відповідача відповідно до ст. 49 ГПК України, оскільки згідно з пунктом 3.17.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки.

Керуючись ст.ст.44, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з фермерського господарства "Аделаїда" відокремлена садиба, (с.Чулаківка Голопристанського району Херсонської області вул. Дорожна 1а, код ЄДРПОУ 14136795) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Шериф-Новоград+" (м. Новоград-Волинський Житомирської області вул. Герцена 8, код ЄДРПОУ 37529328) - 60471грн. 60коп. основного боргу, 33336грн. 01коп. втрат від інфляції, 6746 грн. пені та 2280грн. 97коп. витрат зі сплати судового збору.

3. В решті позову відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

5. Повернути з державного бюджету України товариству з обмеженою відповідальністю "Шериф-Новоград+" (м. Новоград-Волинський Житомирської області вул. Герцена 8, код ЄДРПОУ 37529328) 226грн. 43коп. судового збору, сплаченого платіжним дорученням від № 17 від 19.03.2015р., оригінал якого знаходиться в матеріалах справи № 906/444/15.

Повне рішення складено 21.08.2015р.

Суддя Л.М. Немченко