Постанова

від 17.08.2015 по справі 904/3449/15

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.08.2015 року Справа № 904/3449/15

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Березкіної О.В. ( доповідач)

Суддів: Дарміна М.О., Крутовських В.І.

При секретарі Мацекос І.М.

Зміна складу судової колегії відбулася на підставі розпорядження секретаря судової палати Кузнецової І.Л. від 17.08.2015 року.

Представники сторін:

від позивача: Маглиш Л.С., довіреність № 01/04-2015 від 01.04.15, представник;

представник відповідача у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Інтерпайп Новомосковський трубний завод»

на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 17 червня 2015 року у справі № 904/3449/15

за позовом Приватного підприємства «Крона-сервіс», м. Дніпродзержинськ Дніпропетровської області

до Публічного акціонерного товариства «Інтерпайп Новомосковський трубний завод», м. Новомосковськ Дніпропетровської області

про стягнення 33 902,30 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 17 червня 2015 року (суддя Загинайко Т.В.) позовні вимоги Приватного підприємства «Крона-сервіс» задоволені частково.

Суд стягнув з Публічного акціонерного товариства "Інтерпайп Новомосковський трубний завод" на користь Приватного підприємства "Крона-сервіс" 21 263 грн. 28 коп. - заборгованості, 3 973 грн. 70 коп. - пені, 8 165 грн. 08 коп. - інфляційних нарахувань, 458 грн. 41 коп. - річних та 1 827 грн. 00 коп. - витрат по сплаті судового збору.

В іншій частині позовних вимог - відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду, відповідач - Публічне акціонерне товариство « Інтерпайп Новомосковський трубний завод» звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив рішення суду в частині стягнення інфляційних та 3% річних скасувати, та відмовити у позові в цій частині.

В обґрунтування своєї скарги відповідач посилається на те, що суд першої інстанції в порушення вимог ст.235 ГК України застосував до спірних правовідносин положення ст. 625 ЦК України, хоча означене не передбачено умовами укладеного договору.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 30 липня 2015 року апеляційна скарга була прийнята до розгляду, розгляд справи було призначено у судовому засіданні на 17 серпня 2015 року колегією суддів у складі головуючого судді Березкіної О.В., суддів Дарміна М.О., Чус О.В.

На підставі розпорядження секретаря судової палати Кузнецової І.Л. від 17.08.2015р., у зв»язку з відпусткою судді Чус О.В. - члена постійно діючої колегії суддів, згідно з рішенням зборів суддів Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 28.04.2015р. №1, відбулася зміна складу судової колегії на головуючого суддю Березкіну О.В., суддів Дарміна М.О., Крутовських В.І.

17 серпня 2015р. відбулось судове засідання.

Відповідач, який був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, не з'явився, заяви або клопотання про перенесення або відкладення розгляду справи суду не надав.

Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідно до абзацу 1 п. 3.9.2. Постанови Пленуму, у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Отже, з аналізу вищенаведених норм випливає, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

На думку колегії суддів, неявка у судове засідання представників відповідача не перешкоджає розгляду справи, оскільки у справі достатньо матеріалів для розгляду апеляційної скарги.

Представник позивача в судовому засіданні заперечував проти апеляційної скарги, просив рішення суду залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, перевіривши відповідність оскаржуваного рішення нормам діючого законодавства, Дніпропетровський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що 23.07.2014р. між відповідачем - Публічним акціонерним товариством "Інтерпайп Новомосковський трубний завод", як замовником, та позивачем - Приватним підприємством "Крона-сервіс", як підрядником, було укладено Договір підряду №501/14 (надалі - Договір підряду), відповідно до пункту 1.1 якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, підрядник бере на себе зобов'язання своїми силами і засобами виконати роботи з ремонту ливневих водостоків з покрівлі виробничих будівель замовника, а замовник зобов'язується прийняти виконані підрядником роботи та сплатити їх вартість.

Вартість робіт визначена на підставі кошторисної документації та зазначена в протоколі узгодження договірної ціни, оформленого у вигляді Додатка № 1, який складає невід'ємну частину цього договору; загальна сума договору на момент його укладення становить 121 941 грн. 19 коп., у тому числі сума ПДВ (20%) - 20 323 грн. 53 коп. (пункт 2.1 Договору підряду).

У пункті 4.3 Договору підряду сторони домовилися, що підрядник виконує роботи поетапно; кожний етап прирівнюється до виконання підрядником робіт на одному об'єкті.

Згідно з пунктом 4.4 Договору підряду приймання-передача виконаного етапу робіт здійснюється після його завершення та оформлюється двостороннім актом; датою виконання робіт вважається дата підписання сторонами підсумкового акту приймання-передачі виконаних робіт.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання Договору підряду позивачем було виконано роботи на загальну суму 121 827 грн. 42 коп., що підтверджується актами приймання виконаних будівельних робіт: - від 01.09.2014р. №1/501 на суму 21 721 грн. 99 коп.; - від 02.09.2014р. №2/502 на суму 24 186 грн. 96 коп.; - від 03.09.2014р. №5/501 на суму 10 595 грн. 89 коп.; - від 01.10.2014р. №3/501 на суму 21 263 грн. 28 коп.; - від 02.10.2014р. №4/501 на суму 44 059 грн. 30 коп.

Звертаючись із позовом до Публічного акціонерного товариства «Інтерпайп Новомосковський трубний завод» ( з урахуванням заяви вх. №38761/15 від 17.06.2015р.) про стягнення 33 902 грн. 30 коп., з яких 21 263 грн. 28 коп. - заборгованість за Договором підряду від 23.07.2014р. №501/14, 461 грн. 94 коп. - 3% річних, 8 165 грн. 08 коп. - інфляційних нарахувань та 4 012 грн. 80 коп. - пені, позивач посилався на невиконання відповідачем умов договору підряду в частині оплати за виконані роботи.

Задовольняючи позовні вимоги частково на суму 21 263 грн. 28 коп. - заборгованості, 3 973 грн. 70 коп. - пені, 8 165 грн. 08 коп. - інфляційних нарахувань, 458 грн. 41 коп. - річних, господарський суд першої інстанції виходив з того, що позивачем було виконано роботи на загальну суму 121 827 грн. 42 коп., що підтверджується актами приймання виконаних будівельних робіт: - від 01.09.2014р. №1/501 на суму 21 721 грн. 99 коп.; - від 02.09.2014р. №2/502 на суму 24 186 грн. 96 коп.; - від 03.09.2014р. №5/501 на суму 10 595 грн. 89 коп.; - від 01.10.2014р. №3/501 на суму 21 263 грн. 28 коп.; - від 02.10.2014р. №4/501 на суму 44 059 грн. 30 коп., проте відповідач, у порушення умов договору, частково погасив заборгованість у сумі 100 564 грн. 14 коп., не сплативши суму боргу у розмірі 21 263 грн. 28 коп.

Оскільки відповідач прострочив виконання зобов'язань за договором, суд стягнув також інфляційні нарахування, 3% річних та пеню, яка передбачена умовами договору.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції.

Відповідно до пункту 2.2 Договору підряду розрахунки за цим договором замовник здійснює поетапно у національній валюті безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на рахунок підрядника протягом 60-ти календарних днів від дати підписання сторонами акту приймання-передачі виконаного етапу робіт на підставі рахунку, пред'явленого підрядником до сплати.

Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, відповідач повинен був оплатити надані послуги за актом від 01.09.2014р. №1/501 на суму 21 721 грн. 99 коп. до 31.10.2014р. (включно), за актом від 02.09.2014р. №2/502 на суму 24 186 грн. 96 коп. до 01.11.2014р. (включно), за актом від 03.09.2014р. №5/501 на суму 10 595 грн. 89 коп. до 02.11.2014р. (включно), за актом від 01.10.2014р. №3/501 на суму 21 263 грн. 28 коп. до 30.11.2014р.(включно) та за актом від 02.10.2014р. №4/501 на суму 44 059 грн. 30 коп. до 01.12.2014р. (включно).

Судом встановлено, що відповідачем до звернення позивача з позовом до суду було частково погашено заборгованість у сумі 100 564 грн. 14 коп., що підтверджується банківською випискою по рахунку позивача за 26.11.2014р. (а.с. 18).

Таким чином, суд першої інстанції обґрунтовано стягнув залишкову суму основного боргу у розмірі 21 263 грн. 28 коп.

Згідно статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до вимог договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частинами 1 та 2 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору; не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань; кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу; порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно із частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

У пункті 7.3 Договору підряду сторони домовилися, що за порушення строків оплати виконаних підрядником робіт замовник сплачує на користь підрядника пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла в період, за який нараховується пеня, від несплаченою суми за кожний день прострочення.

Отже, господарський суд першої інстанції також обґрунтовано перерахував та стягнув пеню у сумі 3 973 грн. 70 коп. (з 01.11.2014р. по 25.11.2014р.).

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд першої інстанції також обґрунтовано дійшов до висновку про стягнення інфляційних нарахувань та 3% річних, перерахувавши їх з дотриманням пункту 3.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 „Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань".

Відповідно до п. 3.2 означеної постанови, " розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Таким чином, суд першої інстанції обґрунтовано визначив інфляційні нарахування у сумі 8 165 грн. 08 коп. (січень 2015р. - травень 2015р.), а річні у сумі - 458 грн. 41 коп. (з 01.11.2014р. по 16.06.2015р.).

Доводи апелянта про безпідставне стягнення інфляційних та 3 % річних, оскільки це не передбачено умовами договору є неспроможними, оскільки вони не є санкціями , а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Таким чином, розглядаючи справу, господарський суд першої інстанції всебічно, повно і об'єктивно з'ясував всі обставини справи, дав їм належну правову оцінку, у тому числі і доводам позивача, правильно застосував норми матеріального і процесуального права, що у відповідності до ст.103 ГПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Інтерпайп Новомосковський трубний завод» - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 17 червня 2015 року у справі № 904/3449/15 - залишити без змін .

Постанова набирає чинності з дня її оголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України через Дніпропетровський апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дати її прийняття.

Головуючий суддя О.В. Березкіна

Суддя М.О.Дармін

Суддя В.І. Крутовських

25.08.15