Постанова

від 19.08.2015 по справі 904/4484/15

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.08.2015 року Справа № 904/4484/15

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Березкіної О.В. ( доповідач)

Суддів: Дарміна М.О., Джихур О.В.

При секретарі Мацекос І.М.

Зміна складу судової колегії відбулася на підставі розпорядження голови суду Євстигнеєва О.С. від 19.08.2015 року.

Представники сторін:

від позивача: Непорада А.Г. представник, довіреність № 1 від 21.05.15;

від відповідача: Іщенко Ю.С. представник, довіреність № 2007 від 04.11.14;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу міського комунального підприємства «Дніпропетровські міські теплові мережі»

на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 7 липня 2015 року у справі № 904/4484/15

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «РЕЗОНАНС ГРУП», м. Дніпропетровськ

до міського комунального підприємства « Дніпропетровські міські теплові мережі», м. Дніпропетровськ

про стягнення 59 042,28 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 7 липня 2015 року (суддя Соловйова А.Є.) позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «РЕЗОНАНС ГРУП» задоволені частково.

Суд стягнув з міського комунального підприємства « Дніпропетровські міські теплові мережі» на користь товариства з обмеженою відповідальністю «РЕЗОНАНС ГРУП» неустойку у розмірі 58 147,70 грн.

В іншій частині позовних вимог - відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду, відповідач - міське комунальне підприємство « Дніпропетровські міські теплові мережі» звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив рішення суду скасувати, та ухвалити нове рішення про відмову у позові в повному обсязі.

В обґрунтування своєї скарги відповідач посилається на те, що суд першої інстанції не врахував здійснення відповідачем фактичних дій щодо звільнення орендованого приміщення, що свідчить про вжиття ним всіх заходів для повернення об'єкту оренди, що виключає можливість застосування до нього відповідальності у вигляді неустойки.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 27 липня 2015 року апеляційна скарга була прийнята до розгляду, розгляд справи було призначено у судовому засіданні на 19 серпня 2015 року колегією суддів у складі головуючого судді Березкіної О.В. (доповідача), суддів Дарміна М.О., Чус О.В.

Розпорядженням голови суду Євстигнеєва О.С.. від 19.08.15р. змінено склад колегії суддів, у зв»язку з відпусткою судді Чус О.В. - члена постійно діючої колегії суддів, згідно з рішенням зборів суддів Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 28.04.2015р. №1. Розгляд справи визначено колегією суддів у складі головуючого судді Березкіної О.В. (доповідача), суддів Дарміна М.О., Джихур О.В.

19.08.15р. відбулось судове засідання. В судовому засіданні представник апелянта підтримав доводи апеляційної скарги, просив рішення суду скасувати та відмовити у позові.

Представник позивача заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив рішення суду залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши відповідність оскаржуваного рішення нормам діючого законодавства, Дніпропетровський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до статті 759 ЦК України, за договором найму ( оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Як вбачається з матеріалів справи, 06.12.2012 між товариством обмеженою відповідальністю "РЕЗОНАНС ГРУП" (далі-Орендодавець) та міським комунальним підприємством "Дніпропетровські міські теплові мережі" (далі-Суборендар) був підписаний Договір №2-43 суборенди нежитлового приміщення (далі-Договір), відповідно до пункту 1.1 якого Орендодавець передає, а Суборендар приймає у тимчасове платне користування нежитлове приміщення (кімнати) №20, площею 109,7 кв.м., №22, площею 1,6 кв.м., №23, площею 2,0 кв.м., №24, площею 4,1 кв.м., загальною площею 117,4 кв.м., які розташовані не 1-му поверсі, що знаходиться за адресою: м. Дніпропетровськ, пр. Пушкіна, 55, плату за користування яким Суборендар здійснює у строки та в порядку, що передбачені Договором.

Відповідно до пункту 2.1 Договору, орендодавець зобов'язаний, зокрема, надати у користування об'єкт оренди (приміщення) у стані, придатному для використання за цільовим призначенням та за Актом прийому-передачі, який є невід'ємною частиною Договору та здійснити передачу об'єкту оренди (приміщень) Орендарю не пізніше 06.12.2012.

Згідно з пунктом 3.2 Договору, розмір щомісячної орендної плати за користування приміщенням об'єкта суборенди, загальною площею 117,4 кв.м., яку Суборендар сплачує Орендодавцю, становить 1 341,87 грн.

Пунктом 10.1 Договору передбачено, що він набуває чинності з моменту його підписання сторонами та припиняє свою дію 31.12.2013.

Після закінчення строку суборенди чи припинення Договору об'єкт суборенди повертається Орендодавцю у триденний строк за Актом прийому-передачі, який є невід'ємною частиною Договору. З моменту повернення Суборендарем Орендодавцю об'єкту суборенди, Договір припиняється (п. 4.3 Договору).

Звертаючись до комунального підприємства «Дніпропетровські міські теплові мережі» із позовом про стягнення 59 042,28 грн., позивач посилався на те, що після припинення дії Договору № 2-43 суборенди нежитлового приміщення від 06.12.2012, Відповідачем не повернуто за актом приймання-передачі орендоване приміщення, що згідно статті 785 Цивільного кодексу України тягне за собою нарахування та стягнення з останнього неустойки в розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Задовольняючи позовні вимоги в сумі 58 147,70 грн., суд першої інстанції виходив з того, що Відповідач вимоги Договору в частині повернення орендованого майна за Актом прийому-передачі не виконав, що є підставою для стягнення передбаченої законом неустойки, але у розмірі 58 147,70 грн., а не 59 042,28 грн., як просить Позивач, оскільки період з 05.08.2013 по 25.05.2015 становить 21 місяць та 20 днів, а не 22 місяці, у зв'язку з чим розрахунок необхідно здійснювати виходячи з фактичної тривалості.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції.

Стаття 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Судом встановлено, що за Актом №1 прийому-передачі нежитлового приміщення в оренду від 06.12.2012, Орендодавець передав, а Суборендар прийняв зазначені в пункту 1.1 Договору нежитлові приміщення (а.с. 13).

В подальшому, 02.07.2013 Позивач звернувся до Відповідача з листом №53 від 27.06.2013 в якому повідомив останнього про розірвання Договору та просив Відповідача звільнити орендовані приміщення від обладнання останнього (а.с. 14).

Відповідно до п.10.2 Договору, кожна із сторін Договору може відмовитися від нього в будь-який час, письмово попередивши про це другу сторону за 30 календарних днів. У цьому разі Договір припиняється зі спливом вказаного строку.

Відповідно до пункту 2.4 Договору, суборендар зобов'язаний, зокрема, у триденний строк з дня закінчення строку суборенди чи припинення Договору повернути Орендодавцю об'єкт оренди у тому стані, в якому він його одержав, з урахуванням нормального зносу.

Відповідно до ч.1 ст. 785 ЦК України, у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач, у порушення умов договору та вимог законодавства, орендоване приміщення за актом прийому-передачі не повернув, доказів того, що він вживав заходи для передачі приміщення за актом прийому-передачі відповідач також не надав.

Крім того, орендар на підтвердження виконання зобов'язання за договором оренди (найму) не скористався і своїм правом в судовому порядку вимагати прийняття від нього орендодавцем майна, яке було предметом договору, та документального оформлення такого прийняття згідно з частиною першою статті 545, частиною другою статті 795 ЦК України.

Згідно ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України, якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Оскільки відповідач отримав лист №53 від 27.06.2013 про розірвання Договору та звільнення орендованих приміщень від обладнання останнього 2 липня 2013 року, але не повернув об'єкт оренди за Актом прийому-передачі, то відповідно до вимог пунктів 2.4, 4.3, 10.2 Договору, суд першої інстанції обґрунтовано стягнув неустойку у розмірі 58 147,70 грн. за період з 05.08.2013 року по 25.05.2015 року.

Доводи відповідача про фактичне виконання ними дій, які свідчать про звільнення орендованого приміщення, є безпідставними, оскільки умовами Договору та діючим законодавством передбачено повернення орендованого майна саме за відповідним актом приймання-передачі, доказів складення якого сторонами суду не надано.

Відсутність обладнання Відповідача в орендованих приміщеннях не свідчить про належне повернення Орендарем об'єкту оренди Орендодавцю, оскільки наявність чи відсутність будь-якого обладнання Орендодавця не вказує на оформлене належним чином повернення такого об'єкту.

Інші доводи апеляційної скарги є безпідставними і висновків суду першої інстанції вони не спростовують.

Таким чином, розглядаючи справу, господарський суд першої інстанції всебічно, повно і об'єктивно з'ясував всі обставини справи, дав їм належну правову оцінку, у тому числі і доводам відповідача, правильно застосував норми матеріального і процесуального права, що у відповідності до ст.103 ГПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу міського комунального підприємства «Дніпропетровські міські теплові мережі» - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 7 липня 2015 року у справі № 904/4484/15 - залишити без змін .

Постанова набирає чинності з дня її оголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України через Дніпропетровський апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дати її прийняття.

Головуючий суддя О.В. Березкіна

Суддя М.О.Дармін

Суддя О.В.Джихур

25.08.15