Постанова

від 19.08.2015 по справі 904/1901/15

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.08.2015 року Справа № 904/1901/15

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Чимбар Л.В. (доповідач),

суддів: Антонік С.Г., Чоха Л.В.,

при секретарі судового засідання Мудрак О.М.

за участю представників сторін:

від позивача: Хандога В.В., довіреність №б/н від 27.01.15, представник;

представники відповідача -1,2 не з'явились, про час і місце судового засідання повідомлені належним чином.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "ТОКУМИ" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 25.05.2015 року у справі № 904/1901/15

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "МТК-ГРУП", м. Дніпропетровськ

до Відповідача-1: товариства з обмеженою відповідальністю "ТОКУМИ", м. Харків

Відповідача-2: товариства з обмеженою відповідальністю "ПРІМОРІС", м. Дніпропетровськ

про стягнення 110 865,87 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 25.05.2015р. у справі №904/1901/15 (суддя Соловйова А.Є.) позов задоволено. Стягнуто солідарно з товариства з обмеженою відповідальністю "ТОКУМИ" та товариства з обмеженою відповідальністю "ТД "ПРІМОРІС" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "МТК-ГРУП" 2 000,00грн. - основного боргу.

Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "ТОКУМИ" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "МТК-ГРУП" 62 500,00 грн. - основного боргу, 13 297,44 грн. - пені, 1 140,58 грн. - 3% річних, 31 927,85 - інфляційних втрат, 1 108,66 грн. - судового збору.

Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "ТД "ПРІМОРІС" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "МТК-ГРУП 1 108,66 грн. - судового збору.

Не погодившись з даним рішенням, ТОВ "ТОКУМИ" звернулося до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення скасувати частково і прийняти нове рішення, яким зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Посилається на відсутність вини товариства у затримані оплати за поставлений товар через невиконання банківською установою своїх обов'язків і фактичного привласнення банком грошових коштів підприємства, відсутності значних збитків позивача внаслідок порушення зобов'язання відповідачем-1 питання щодо застосування до боржника штрафних санкцій підлягало більш детальному розгляду судом.

Позивач у своєму відзиві зазначив, що рішення суду необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

У судове засідання, призначене для розгляду апеляційної скарги, представники відповідачів - 1, 2 не з'явились, від відповідача-1 на адресу суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. Враховуючи те, що коло представників у судовому засіданні не обмежено та те, що залучені до справи докази дозволяють визначитися відносно законності оскаржуваного рішення, колегія суддів дійшла до висновку про можливість розгляду справи у відсутності представників відповідачів - 1, 2, яких належним чином повідомлено про час та місце розгляду справи.

В судовому засіданні 19.08.2015р. оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі, Дніпропетровський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного:

Як встановлено господарським судом та вбачається з матеріалів справи, 26.09.2014 між товариством з обмеженою відповідальністю "МТК-ГРУП" (далі-Продавець) та товариством з обмеженою відповідальністю "ТОКУМИ" (далі-Покупець) був підписаний Договір поставки №926 (далі-Договір), відповідно до пункту 1.1 якого Продавець зобов'язується продати (передати у власність Покупця) товар, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити цей товар на умовах та у строки, передбачені Договором.

Пунктом 1.2 Договору передбачено, що найменування, кількість, відпускна ціна, умови оплати, а також строки поставки товару зазначаються в узгоджених сторонами Заявках.

Відповідно до пункту 2.1 Договору, ціна одиниці виміру товару та загальна вартість кожної партії товару визначаються сторонами в господарських накладних та рахунках, а також в Специфікаціях до Договору.

Згідно з пунктом 2.2 Договору, його загальна вартість не обмежена та визначається шляхом додавання загальної вартості кожної партії товару за всіма Заявками до Договору.

На підставі погоджених сторонами Заявок, Продавець формує та передає Покупцю рахунок на оплату для кожної конкретної поставки товару (п. 2.4 Договору).

Відповідно до пункту 2.4 Договору, у випадку згоди з цінами та асортиментом товару, Покупець здійснює оплату у відповідності зі вказаними в Специфікації умовами шляхом перерахування Покупцем грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника, який визначений в Договорі.

Пунктом 6.1 Договору передбачено, що він вступає в силу з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками сторін та діє до 31.12.2014.

Згідно зі Специфікацією №4 від 17.11.2014 Сторони погодили поставку товару на загальну суму 95 514,00 грн., з умовами оплати за товар: відстрочка платежу 10 календарних днів після поставки (а.с. 12).

На виконання умов укладеного між сторонами договору позивач поставив відповідачу-1 товар на суму 95514,00грн., що підтверджується відповідними видатковими накладними (а.с.13-14).

В порушення прийнятих на себе зобов'язань відповідач в обумовлені договором строкиза поставлений товар не розрахувався, що і стало підставою для звернення позивача з позовом до суду.

Під час розгляду справи судом першої інстанції відповідач-1 частково розрахувався , у зв'язку з чим сума боргу, з урахуванням заяви про зменшення суми позовних вимог, становить 64500,00грн.

Окрім стягнення суми основного боргу позивач звернувся з вимогами про стягнення (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог) пені в сумі 13297,44грн., 3% річних в сумі 1140,58грн., інфляційних втрат в сумі 31927,85грн.

Відповідно до приписів ст. 526 ЦК України та ст. 193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та закону, а одностороння відмова від виконання своїх зобов'язань неприпустима.

За умовами ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

26.09.2014 між товариством з обмеженою відповідальністю "ТД "ПРІМОРІС" (далі-Поручитель) та товариством з обмеженою відповідальністю "МТК-ГРУП" (далі-Кредитор) був підписаний Договір поруки №3 (далі-Договір поруки), відповідно до пункту 1.1 якого Поручитель поручається перед Кредитором за виконання товариством з обмеженою відповідальністю "ТОКУМИ" (далі-Боржник) обов'язків останнього за Договором поставки №926 від 26.09.2014, укладеного між Кредитором і Боржником (далі-Основний договір).

Відповідно до п. 2.1 Договору поруки, Поручитель зобов'язаний у разі порушення Боржником його зобов'язань за Основним договором, на письмову вимогу Кредитора виконати обов'язок Боржника в обсязі та на умовах, передбачених даним Договором.

Пунктом 2.2 Договору поруки, сторони встановили, що розмір відповідальності Поручителя за порушення Боржником зобов'язання за Основним договором становить 2 000,00 грн.

Згідно з пунктом 2.3 Договору поруки, за порушення Боржником його зобов'язань за Основним договором Боржник і Поручитель відповідають перед Кредитором як солідарні боржники. При цьому, обсяг відповідальності Поручителя не може перевищувати розміру, встановленого у п. 2.2 Договору.

На письмову вимогу Кредитора Поручитель протягом п'яти банківських днів зобов'язаний погасити заборгованість Боржника за Основним договором з урахуванням положень п. 2.2 Договору поруки. Погашення заборгованості здійснюється шляхом перерахування Поручителем коштів на розрахунковий рахунок Кредитора (п. 2.4 Договору поруки).

Відповідно до пункту 4.1 Договору поруки, він набуває чинності з моменту його підписання та скріплення печатками сторін і діє до моменту припинення поруки на підставах, визначених ст. 559 Цивільного кодексу України.

23.01.2015 Позивач направив на адресу Відповідача-2 вимогу №18 від 20.01.2015 (а.с. 19), в якій пропонував останньому, як поручителю за Відповідача-1, в строк протягом 5 банківських днів сплатити суму поруки в розмірі 2 000,00 грн.

Відповідно до ст. 554 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

За ч.1 ст.543 Цивільного кодексу України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Станом на час прийняття судом першої інстанції оскаржуваного рішення факт наявності боргу за договором у відповідача перед позивачем належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, тому позовні вимоги в частині стягнення солідарно з відповідачів - 1, 2 основного боргу у розмірі 2000,00грн. та з відповідача-1 основного боргу в сумі 62500,00грн., судовою колегією визнаються обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем було надано розрахунки інфляційних втрат в сумі 31927,85грн. та 3% річних в сумі 1140,58грн., які перевірено колегією суддів та визнано такими, що обґрунтовано задоволені господарським судом.

Згідно ч.2 ст.343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Згідно із частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Позивачем була нарахована та заявлена до стягнення пеня в сумі 13297,44грн.

В зв'язку зі встановленими обставинами, відповідно до вище наведених вимог норм права, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку щодо необхідності стягнення з відповідача-1 на користь позивача пені в сумі 13297,44грн. за порушення зобов'язання по несвоєчасній оплаті товару.

Колегія суддів вважає необґрунтованими доводи апеляційної скарги про скасування нарахованих до сплати штрафних санкцій з посиланням на відсутність вини товариства у затримані оплати за поставлений товар через невиконання банківською установою своїх обов'язків і фактичного привласнення банком грошових коштів підприємства, відсутності значних збитків позивача внаслідок порушення зобов'язання відповідачем-1, виходячи з наступного.

У відповідності до ст. 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Приписами ч.3 ст.551 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Пункт 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України надає право суду у виняткових випадках зменшувати розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Зі змісту зазначеної норми вбачається, що зменшення розміру заявленої до стягнення пені та штрафу є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Відповідно до підпункту 3.17.4. постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. (із змін. і доп.) "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції " вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Ані під час розгляду справи судом першої інстанції, ані під час апеляційного перегляду справи, відповідачем - 1 не надано відповідні докази, які б свідчили про винятковість обставин невиконання грошового зобов'язання, наявність скрутного майнового стану, а тому колегія суддів не вбачає підстав для зменшення розгляду пені.

Інші доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу, оскільки не впливають на вирішення справи по суті.

Враховуючи викладене, підстав для скасування чи зміни рішення суду відповідно до ст.104 Господарського процесуального кодексу України не вбачається.

Керуючись ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "ТОКУМИ" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 25.05.2015 року у справі № 904/1901/15залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 20 днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий Л.О. Чимбар

Суддя Л.В. Чоха

Суддя С.Г. Антонік

Постанова виготовлена в повному обсязі 25.08.2015року.