Постанова

від 12.08.2015 по справі 922/3552/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" серпня 2015 р. Справа№ 922/3552/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тарасенко К.В.

суддів: Ільєнок Т.В.

Яковлєва М.Л.

за участі представників:

від позивача за первісним позовом: не з'явився

від відповідача за первісним позовом: не з'явився

від Приватного підприємства «РЕМ»: не з'явився

від Споживчого товариства «Житлово-будівельний кооператив «Авантаж»: не з'явився

від Товариства з обмеженою відповідальністю «Рексон»: не з'явився

від Товариства з обмеженою відповідальністю «У.С.К.»: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Рексон» на рішення Господарського суду Чернігівської області від 06.05.2015 року по справі № 922/3552/14 (суддя: Блохіні Ж.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Укрнафтомаш»

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «ППН-Трейд»

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача:

1) Приватне підприємство «РЕМ»

2) Споживче товариство «Житлово-будівельний кооператив «Авантаж»

про витребування майна з чужого незаконного володіння

за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору:

Товариства з обмеженою відповідальністю «Рексон»

про визнання права власності,

за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору:

Товариства з обмеженою відповідальністю «У.С.К.»

про визнання права користування

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 06.05.2015 року у справі № 922/3552/14 позовні вимоги ТОВ «Компанія Укрнафтомаш» задоволено в повному обсязі.

Витребувано з чужого незаконного володіння, а саме у Товариства з обмеженою відповідальністю «ППН-Трейд» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Укрнафтомаш» блочно-модульну установку переробки вуглеводневої сировини УПУС-40, заводський номер 08, з технічними характеристиками згідно паспорта виробника.

У позові третьої особи з самостійними вимогами на предмет спору - Товариства з обмеженою відповідальністю «Рексон» про визнання права власності на блочно-модульну установку переробки вуглеводневої сировини (УПУС-40) відмовити повністю.

У позові третьої особи з самостійними вимогами на предмет спору - Товариства з обмеженою відповідальністю «У.С.К.» про визнання права користування блочно-модульною установкою переробки вуглеводневої сировини (УПУС-40) відмовити повністю.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, ТОВ «Рексон» звернулося до Київського апеляційного Господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Чернігівської області від 06.05.2015 року по справі № 922/3552/14 та прийняти нове рішення по справі, яким в задоволенні позовних вимог ТОВ «Компанія Укрнафтомаш» відмовити в повному обсязі, а також визначити право власності на блочно - модульну установку переробки вуглеводневої сировини УПУС-40, заводський номер 08 за ТОВ «Рексон».

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду не ґрунтується на доказах, які знаходяться в матеріалах справи, чим порушені норми процесуального права, внаслідок чого допущено порушення Конституції України, норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору.

04.06.2015 на адресу Київського апеляційного господарського суду надійшов додаток до апеляції, в яком апелянт підтримав вимоги викладені в апеляційній скарзі.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 09.06.2015 апеляційну скаргу прийнято до провадження, розгляд справи призначено на 01.07.2015.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 01.07.2015 розгляд справи відкладено на 15.07.2015 у зв'язку з неявкою представників учасників судового процесу.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 15.07.2015 розгляд справи відкладено на 12.08.2015 у зв'язку з неявкою представників учасників судового процесу, а також у зв'язку з поданим Товариством з обмеженою відповідальністю «Рексон» клопотанням про відкладення розгляду справи.

11.08.2015 від представника апелянта через відділ діловодства Київського апеляційного господарського суду надійшла телеграма, в якій Товариство з обмеженою відповідальністю «Рексон» просило розглянути справу без участі представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Рексон».

Розпорядженням Секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 12.08.2015 у зв'язку з перебуванням суддів: Іоннікової І.А. та Тищенко А.І. у відпустці, для розгляду справи визначено колегію суддів у складі головуючого судді: Тарасенко К.В., суддів: Ільєнок Т.В., Яковлєва М.Л.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 12.08.2015 справу було прийнято до провадження колегією суддів у складі головуючого судді: Тарасенко К.В., суддів: Ільєнок Т.В., Яковлєва М.Л.

Представники учасників судового процесу у судове засідання не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Дослідивши матеріали справи та подане апелянтом клопотання про розгляд справи без участі представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Рексон», колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за наявними матеріалами та без участі представників учасників судового процесу.

Дослідивши доводи апеляційної скарги та додатку до неї, перевіривши матеріали справи та проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Київський апеляційний господарський суд встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія Укрнафтомаш», як вбачається з його Статуту, є юридичною особою; єдиним учасником товариства є Астаф'єв Андрій Адольфович; серед видів діяльності товариства є виробництво інших машин і устаткування спеціального та загального призначення, виробництво продуктів нафтоперероблення, ремонт і технічне обслуговування машин і устаткування промислового призначення, установлення і монтаж машин і устаткування.

Виробництво блочно-модульних установок переробки вуглеводневої сировини здійснювалось позивачем на підставі Технічних умов ТУ У 29.2-31587557-001-2002 від 18.12.2002р. та отриманих у Територіальному управлінні Держгірпромнагляду по Харківській області дозволу на виконання робіт підвищеної небезпеки № 498.11.63 - 29.56.1 від 12.07.2011р., який діє до 12.07.2016 року, та дозволу № 570.13.63 від 21.08.2013р. Згідно Паспорту (інструкції з експлуатації) блочно-модульної установки переробки вуглеводневої сировини УПУС-40 установка має заводський номер 08.

Відповідно наявної в матеріалах справи калькуляції вартості виробництва продукції № КА-3 від 28.12.2011 загальна собівартість спірної установки УПУС-40 складає 1 749 267,56 грн. Придбання позивачем матеріалів та устаткування для будівництва спірної установки згідно зазначеної калькуляції підтверджується видатковими накладними, які містяться в матеріалах справи.

Пунктом 21 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 року №4 «Про деякі питання практики призначення судової експертизи» роз'яснено, що висновок експертизи, яку було проведено в межах провадження з іншої справи, в тому числі цивільної, кримінальної, адміністративної, оцінюється господарським судом у вирішенні господарського спору на загальних підставах як доказ зі справи, за умови, що цей висновок містить відповіді на питання, які виникають у такому спорі, і поданий до господарського суду в належним чином засвідченій копії.

Висновком № 733 судової економічної експертизи по кримінальному провадженню № 12013260020000352 Полтавського відділення Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. засл. проф. М.С. Бокаріуса від 02.09.2014р., на який посилається позивач, підтверджено оприбуткування спірної установки в бухгалтерському обліку ТОВ «Компанія Укрнафтомаш» по рахунку 26 «Готова продукція» за 1 півріччя 2014 року вартістю 1 749 267,00 грн. Дані калькуляції розрахунку вартості виробництва блочно-модульної установки переробки вуглеводневої сировини «УПУС-40», заводський номер 08, а саме, в частині матеріальних витрат, документально підтверджуються первинними документами на закупівлю матеріалів ТОВ «Компанія «Укрнафтомаш». Також підтверджена даним висновком фактична вартість матеріальних витрат ТОВ «Компанія «Укрнафтомаш» у складі собівартості блочно-модульної установки переробки вуглеводневої сировини «УПУС-40», заводський номер 08, яка становить 993 902,02 грн. та загальна собівартість установки, яка становить 1 749 267,00 грн., що в повному обсязі відображено в бухгалтерському обліку виробника продукції - ТОВ «Компанія Укрнафтомаш».

Як вбачається з листа позивача №1 від 15.09.2014 року, який міститься в матеріалах справи, за увесь час діяльності позивача з 2010 року ним було виготовлено вісімнадцять установок з переробки вуглеводневої сировини (УПУС). При цьому, шістнадцять з них, були експортовані з України, що підтверджується вантажними митними деклараціями, доданими до матеріалів справи, а установка модифікації УПУС-40 вироблена тільки одна і має заводський номер 08.

За твердженням позивача, між ним та відповідачем була досягнута домовленість про здійснення господарської діяльності, пов'язаної з переробкою вуглеводневої сировини на території Чернігівської області за допомогою установки - УПУС-40 заводський номер 08. Проте дана обставина, на яку посилається позивач, не підтверджена належними і допустимими доказами.

За твердженнями позивача, з цією метою засновник позивача і його директор Астаф'єв Андрій Адольфович придбав за 10 000,00 грн. 33% корпоративних прав у вигляді частки у статутному капіталі ТОВ «ППН-Трейд», що у грошовій сумі складає 4 256 680,00 грн. на підставі договору купівлі-продажу (відступлення) частки від 06.02.2012р. та акту приймання-передачі частки від 06.02.2012р.

На підставі договору перевезення вантажу б/н від 10.10.2011р., укладеного між позивачем та ФОП Газізовим Ф.В. та акту № 5/12 від 30.12.2011р. до цього договору, перевізник виконав роботи по наданню послуг з перевезення вантажу: спірна установка була перевезена до м. Варви Чернігівської області, що також підтверджується листом перевізника ФОП Газізова Ф.В. від 03.01.2012р. з вимогою здійснити оплату наданих ним послуг з перевезення вантажу в сумі 27000 грн.

Колегія суддів не приймає доводи апелянта, що зазначений договір перевезення та акт № 5/12 є неналежними доказами у справі, оскільки відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним, а оскільки апелянтом не надано доказів визнання договору перевезення вантажу б/н від 10.10.2011 недійсним, фіктивним або нікчемним, у колегії суддів відсутні підстави не приймати зазначені докази.

Згідно укладеного між позивачем та відповідачем договору на монтаж та установку обладнання (УПУС-40) установка з переробки вуглеводневої сировини в смт. Варва, Чернігівської області № 1-2012 від 21.01.2012р., який є за своєю суттю договором підряду, позивач здійснив монтаж та установку обладнання УПУС-40, про що свідчать акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0000001 від 11.10.2012р. на суму 38760,00 грн., № ОУ-0000002 від 23.10.2012р. на суму 46560,00 грн. та № ОУ-0000003 від 29.10.2012р. на суму 41010,00 грн.; наказ позивача № 5-к від 27.01.2012 року про направлення у відрядження до ТОВ «ППН-Трейд», смт. Варва, Чернігівської області для виконання монтажних робіт строком на 20 діб з 27.01.2012р. по 15.02.2012 року працівників позивача.

Враховуючи вищевикладені досліджені докази у їх сукупності, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про доведеність твердження позивача про перевезення та монтаж ним спірної установки УПУС-40 у смт. Варва Чернігівської області на замовлення відповідача - ТОВ «ППН-Трейд».

Як свідчить протокол загальних зборів учасників ТОВ «ППН-Трейд» № 07-07/14 від 07.07.2014 року Астаф'єв А.А. був виключений зі складу ТОВ «ППН-Трейд» на підставі ст. 64 Закону України «Про господарські товариства».

Відповідно до ст. 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема, із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно ч. 1 ст. 331 Цивільного кодексу України право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі.

Виходячи з вищевикладеного, позивач довів належними засобами доказування що саме він є виробником спірної установки УПУС-40, заводський номер 08, а відтак позивач набув право власності на створену ним річ.

Договірні відносини між позивачем та відповідачем з приводу відчуження спірної установки УПУС-40, заводський номер 08, на користь відповідача чи передачі на неї права користування відсутні. Відповідач не надав належних доказів на спростування даних обставин.

За таких обставин позивач не може скористатися своїми правами як власника, передбаченими ст.ст. 317, 320 Цивільного кодексу України, оскільки установка перебуває без відповідної правової підстави на території відповідача за адресою Чернігівська область, смт. Варва, на земельній ділянці, кадастровий номер якої 7421155100:07:000:0148.

Статтею 387 Цивільного кодексу України встановлено, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Відповідно до ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про:

1) повернення виконаного за недійсним правочином;

2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння;

3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні;

4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

З наведеного вбачається, що вимоги позивача про витребування спірної установки з чужого незаконного володіння відповідача є обґрунтованими та такими, що підтверджені матеріалами справи, а тому підлягають задоволенню.

Вирішуючи спір в частині позовних вимог третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги на предмет спору - ТОВ «Рексон» про визнання права власності на блочно-модульну установку переробки вуглеводневої сировини (УПУС-40) та ТОВ «У.С.К.» про визнання права користування на блочно-модульну установку переробки вуглеводневої сировини (УПУС-40) на підставі договору оренди установки від 13.02.2014 року, що укладений між ТОВ «Рексон» та ТОВ «У.С.К.», колегія суддів зазначає наступне.

За твердженням Товариства з обмеженою відповідальністю «Рексон», воно є власником спірної установки на підставі укладеного договору поставки № 13-02/14 від 13.02.2014 року між ним та споживчим товариством «Житлово-будівельний кооператив «Авантаж».

За умовами вказаного договору СТ «ЖБК «Авантаж» здійснило постачання блочно-модульної установки переробки вуглеводневої сировини УПУС-40 ТОВ «Рексон», про що свідчить видаткова накладна № 021701 від 17.02.2014 року на суму 320 000,00 грн. Цього ж дня ТОВ «Рексон» здійснило оприбуткування установки у бухгалтерському обліку.

Товариство з обмеженою відповідальністю «У.С.К» вважає себе правомірним користувачем спірної установки на підставі Договору оренди установки, укладеного 13.02.2014 року з Товариством з обмеженою відповідальністю «Рексон» та Акту приймання - передачі від 18.02.2014 року до вказаного договору.

Крім того, як стверджує ТОВ «У.С.К.» у період з 30.12.2011 року по 11.02.2014 року було власником спірної установки. Так, на підставі договору поставки № 1 від 30.12.2011 року, укладеним з ПП «Рем» (накладна № 4 від 30.12.2011 року на суму 320 000,00 грн.), ТОВ «У.С.К.» набуло право власності на спірну установку. В подальшому, як стверджує у позовній заяві ТОВ «У.С.К.», право власності на спірну установку набуло споживче товариство «Житлово-будівельний кооператив «Авантаж» згідно з умовами договору застави рухомого майна від 20.12.2012 року (акт приймання-передачі заставного майна у власність заставодержателя від 12.02.2014 року).

У своїх твердженнях треті особи посилаються на укладений між ПП «Рем» та ТОВ «Компанія Укрнафтомаш» договір підряду на виготовлення продукції з матеріалів замовника від 05.12.2011р.

Проте, як вбачається з висновку експерта Чернігівського відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз № 2518-2520/14-24 від 03.09.2014р., який був наданий позивачем до матеріалів справи, за результатами проведення судово-почеркознавчої експертизи підпис від імені Астаф'єва А.А. в графі «За подрядчика Руководитель» в договорі підряду на виготовлення продукції із матеріалів замовника від 05.12.2011р. ймовірно виконаний не Астаф'євим А.А., а іншою особою.

Суд також зазначає, що договір підряду на виготовлення продукції з матеріалів замовника від 05.12.2011р. передбачає, що матеріали та комплектуючі вироби на виготовлення установки УПУС - 40 мали бути надані ПП «Рем». Проте первинні документи на придбання матеріалів та комплектуючих виробів, які містяться в матеріалах справи, свідчать, що вони придбавалися позивачем у інших осіб. Дана обставина підтверджується також висновком судової економічної експертизи, у якому зазначено, що загальна вартість витрат тільки на матеріали становить 993 902,02 грн., а загальна собівартість установки - 1 749 267,00 грн., що значно перевищує суму у 320 000,00 грн., за яку здійснювалася передача третіми особами права власності на установку УПУС - 40 один одному.

В матеріалах справи відсутні докази виготовлення Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія Укрнафтомаш» іншої установки переробки вуглеводневої сировини УПУС-40, яка перебуває на території України, крім установки з заводським номером 08, яка була доставлена та змонтована ТОВ «Компанія Укрнафтомаш» у м. Варва Чернігівської області та визнана речовим доказом у кримінальному провадженні № 12013260020000352 за постановою від 08.07.2014 р. начальника відділу СУ УМВС України в Чернігівській області.

Дослідивши матеріали справи та наявні в матеріалах справи докази у їх сукупності, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги третіх осіб є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Згідно ст.3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями.

Відповідно до ст. 42 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Положеннями ст. 79 Господарського кодексу України встановлено, що господарськими товариствами визнаються підприємства або інші суб'єкти господарювання, створені юридичними особами та/або громадянами шляхом об'єднання їх майна і участі в підприємницькій діяльності товариства з метою одержання прибутку. У випадках, передбачених цим Кодексом, господарське товариство може діяти у складі одного учасника.

Таким чином, діяльність усіх осіб, що здійснюють підприємницьку діяльність має бути спрямована на отримання прибутку.

З наданих третіми особами договорів вбачається, що відчуження права власності на спірну установку здійснювалося ними один одному за однією і тією ж вартістю 320 000,00 грн. Належних доказів відплатності за вказаними правочинами третіми особами не надано.

Як вбачається з наданих третіми особами доказів, у жодному з оформлених договорів та первинних документів на відчуження установки та позовних заяв третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги на предмет спору, відсутні індивідуальні ознаки речі - установки з переробки вуглеводневої сировини, що вирізняють її з-поміж інших однорідних речей, індивідуалізуючи її.

Відтак, обґрунтованим є висновок суду першої інстанції, що треті особи з самостійними вимогами на предмет спору не довели належними засобами доказування факту набуття права власності та права користування на певне майно - саме установку переробки вуглеводневої сировини УПУС-40 з заводським номером 08, про витребування якої з чужого незаконного володіння - з володіння Товариства з обмеженою відповідальністю «ППН-Трейд» подано позов Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія Укрнафтомаш».

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, а господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Заперечення скаржника, викладені у апеляційній скарзі, не приймається колегією суддів до уваги, оскільки не підтверджуються матеріалами справи та не спростовують висновків суду першої інстанції.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає рішення суду першої інстанції по даній справі обґрунтованим та таким, що відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, підстав для його скасування чи зміни не вбачається, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Рексон» є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Рексон» залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Чернігівської області від 06.05.2015 року по справі № 922/3552/14 залишити без змін.

2. Матеріали справи № 922/3552/14 повернути до Господарського суду Чернігівської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.

Головуючий суддя К.В. Тарасенко

Судді Т.В. Ільєнок

М.Л. Яковлєв