Постанова

від 19.08.2015 по справі 927/455/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" серпня 2015 р. Справа№ 927/455/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Ропій Л.М.

суддів: Калатай Н.Ф.

Рябухи В.І.

за участю представників сторін:

від позивача: Стрілатов К.Г. - представник, дов. б/н від 02.03.2015;

від відповідача: Конопля Ю.М. - представник, дов. б/н від 07.01.2014;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Приватного підприємства "Смолянка-Агро"

на рішення Господарського суду Чернігівської області від 16.04.2015

у справі № 927/455/15 (суддя Моцьор В.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Умань-Рось"

до Приватного підприємства "Смолянка-Агро"

про стягнення 324 779,97 грн.

На підставі ст.ст. 69, 77, 99 ГПК України у судовому засіданні 17.06.2015 оголошено перерву в розгляді апеляційної скарги у справі № 927/455/15 до 19.08.2015; ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 17.06.2015 строк розгляду апеляційної скарги у справі № 927/455/15 продовжено.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 16.04.2015 у справі № 927/455/15 позов задоволено повністю; з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 229 292,64 грн. заборгованості, 76 125,15 грн. інфляційних нарахувань, 19 362,18 грн. 3% річних, 6 495,60 грн. судового збору.

Рішення мотивовано тим, що за своєю правовою природою відносини, які виникли між сторонами, є відносинами з купівлі-продажу; матеріалами справи підтверджено факт наявності заборгованості відповідача перед позивачем по оплаті вартості проданого товару в сумі 229 292,64 грн. та прострочення відповідачем взятих на себе зобов'язань щодо оплати товару; перевіривши, також суд дійшов висновку про правомірність позовних вимог щодо стягнення інфляційних нарахувань та 3% річних у заявлених розмірах.

В апеляційній скарзі відповідач просить рішення Господарського суду Чернігівської області від 16.04.2015 у справі № 927/455/15 скасувати з підстав неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеності обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, невідповідності висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, порушення норм матеріального права і прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Підстави апеляційної скарги обґрунтовуються наступними доводами.

Як зазначає скаржник, оскаржуване рішення прийняте без врахування того, що відповідно до договору доручення, укладеного 18.05.2012 між відповідачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Украгрозерноторг", відповідач зобов'язався прийняти від позивача та передати ТОВ "Украгрозерноторг" гербіциди та агрохімікати, а ТОВ "Украгрозерноторг" зобов'язалось прийняти та оплатити позивачу товар на загальну суму 229 291,64 грн. і 22.05.2012, без укладання письмового договору, позивачем через відповідача було передано ТОВ "Украгрозерноторг" товар, однак, останнє розрахунки з позивачем не провело.

Скаржник стверджує, що висновок суду стосовно законності усної форми договору, укладеного між позивачем та відповідачем, суперечить п.1 ч.1 ст.208 ЦК України, відповідно до якого правочини між юридичними особами належить вчиняти у письмовій формі, чого не було дотримано.

На думку скаржника, судом безпідставно не застосовано ст.530 ЦК України і зроблено необґрунтований висновок стосовно періоду заборгованості: з 23.05.2012 по 16.03.2015 та стягнення за цей період інфляційних нарахувань і 3% річних.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач заперечує проти доводів скарги, посилаючись, зокрема, на те, що правовідносини купівлі-продажу виникли безпосередньо між позивачем та відповідачем і не було домовленості щодо дії відповідача на підставі довіреності від імені іншої особи, що підтверджується складеними сторонами документами; оскільки спірні правовідносини є правовідносинами купівлі-продажу, то строк оплати товару визначається не загальною нормою ст. 530 ЦК України, а спеціальною нормою ст.692 ЦК України, із врахуванням якої право вимоги оплати товару виникає з моменту поставки товару, при цьому пред'явлення додаткових вимог до покупця не вимагається.

Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, заслухавши представників сторін, враховуючи доводи відзиву на апеляційну скаргу, колегія суддів встановила наступне.

Відповідно до видаткової накладної № 00074 від 22.05.2012 позивач, за цією видатковою накладною постачальник, передав, а відповідач, за видатковою накладною одержувач, через свого представника, діючого на підставі довіреності № 54 від 22.05.2012, одержав товар в асортименті на загальну суму 229 292,64 грн.

Зазначений товар був доставлений автомобілем згідно із товарно-транспортною накладною № 0164 від 22.05.2012 та одержаний відповідачем без зауважень.

Про вказані події свідчать відповідні відмітки, скріплені підписами та відбитками печатки на видатковій накладній № 00074 та товарно-транспортній накладній № 0164.

Також до матеріалів справи надано копію довіреності від 22.05.2012 № 54 та податкової накладної від 22.05.2012 № 10.

Як зазначають сторони, до постачання товару між ними не був підписаний договір у формі єдиного документу.

Разом із тим слід вказати про наступне.

Відповідно до ч.ч.1, 8 ст.181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами; допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальної вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів; якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України.

Згідно із ч.1 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялись сторони.

Отже, підписавши видаткову накладну № 00074, виписавши довіреність № 54, підписавши відмітки про відпущення та про одержання товару в товарно-транспортній накладній, позивачем та відповідачем укладено договір купівлі-продажу 22.05.2012, при цьому позивачем цей договір виконано, оскільки товар передано відповідачу, а останнім договір купівлі-продажу виконано частково, адже товар прийнято, проте його оплату не було здійснено.

В ч.1 ст.193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язань - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

В ч.1 ст.692 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

У матеріалах справи відсутні докази того, що позивачем та відповідачем погоджено умову про відстрочення оплати товару, отже обов'язок відповідача оплатити товар настав безпосередньо після його одержання.

Як вказано в п.1.7 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" від 17.12.2013 № 14, із змінами і доповненнями, внесеними постановою пленуму Вищого господарського суду України від 10.07.2014 № 6, якщо у договорі або законі не встановлено строку (терміну), у який повинно бути виконано грошове зобов'язання, судам необхідно виходити з приписів частини другої статті 530 ЦК України; цією нормою передбачено, між іншим, і можливість виникнення обов'язку негайного виконання; такий обов'язок випливає, наприклад, з припису частини першої статті 692 ЦК України, якою визначено, що покупець за договором купівлі-продажу повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього; відтак якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, відповідна оплата має бути здійснена боржником негайно після такого прийняття, незалежно від того, чи пред'явив йому кредитор пов'язану з цим вимогу; при цьому передбачена законом відповідальність за невиконання грошового зобов'язання підлягає застосуванню починаючи з дня, наступного за днем прийняття товару, якщо інше не вбачається з укладеного сторонами договору; відповідні висновки випливають зі змісту частини другої статті 530 ЦК України.

В ч.1 ст.216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд апеляційної інстанції, перевіривши розрахунок позивача інфляційних нарахувань та 3% річних, погоджується із судом першої інстанції, що розрахунок є правильним.

Доводи апеляційної скарги є такими, що не ґрунтуються на нормах законодавства та матеріалах справи, враховуючи викладене та наступні обставини.

Відповідачем до матеріалів справи надано копії договору доручення від 18.05.2012, укладеного відповідачем із ТОВ "Украгрозерноторг", видані останнім довіреності від 18.05.2012 та довіреності від 22.05.2012 № 32, накладної № 28 від 22.05.2012 про передачу відповідачем ТОВ "Украгрозерноторг" товару на загальну суму 229 292,64 грн.

Як встановлено частиною 1 ст.1000 ЦК України, за договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії; правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки довірителя.

Однак, як вбачається із видаткової накладної № 00074, довіреності № 54 від 22.05.2012, товарно-транспортної накладної № 0164 від 22.05.2012, відповідачем укладено договір купівлі-продажу, шляхом підписання вищезгаданих документів, від свого імені, також саме відповідачем одержано товар, про що свідчать відповідні відмітки із підписом у зазначених накладних.

Та обставина, що у подальшому, згідно із накладною № 28 від 22.05.2012, відповідачем передано товар представнику ТОВ "Украгрозерноторг", не звільняє відповідача від виконання свого зобов'язання перед позивачем щодо своєчасної оплати одержаного товару.

Твердження скаржника про порушення судом першої інстанції норм матеріального права не знайшли свого підтвердження у матеріалах справи.

Згідно із ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач матеріалами справи не довів того, що між ним та позивачем досягнута домовленість про інший строк розрахунків ніж передбачено частиною 1 ст.692 ЦК України.

Оскільки зміст договору купівлі-продажу зафіксований у видатковій накладній, товарно-транспортній накладній, довіреності представника відповідача, то відповідно до ч.1 ст.207 ЦК України цей правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав, встановлених нормами законодавства та відповідно до матеріалів справи, для задоволення апеляційної скарги та скасування або зміни рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення Господарського суду Чернігівської області від 16.04.2015 у справі № 927/455/15 залишити без змін, апеляційну скаргу Приватного підприємства "Смолянка-Агро" залишити без задоволення.

2. Справу № 927/455/15 повернути до Господарського суду Чернігівської області.

Повний текст постанови складено 20.08.2015.

Головуючий суддя Л.М. Ропій

Судді Н.Ф. Калатай

В.І. Рябуха