Постанова

від 17.08.2015 по справі 909/711/14

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" серпня 2015 р. Справа №909/711/14

Львівський апеляційний господарський суд, в складі колегії:

головуючого-судді: Якімець Г.Г.,

суддів: Бойко С.М., Давид Л.Л.,

при секретарі судового засідання Кришталь М.Б.,

за участю представників:

від позивача (скаржника) - Блінова С.О.

від відповідача - Терефенко Г.В., Терефенко Р.М.

розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" в особі Качанівського газопереробного заводу, вих.№25/1417 від 21.05.2015 року

на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 05.05.2015 року (підписане 12.05.2015 року), головуючий суддя Скапровська І.М., судді: Грица Ю.І., Неверовська Л.М.

у справі № 909/711/14

за позовом Публічного акціонерного товариства "Укрнафта", м. Київ в особі Качанівського газопереробного заводу, с. Мала Павлівка Охтирського району Сумської області

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрнафтогазмонтаж", м. Івано-Франківськ

про стягнення 1 222 278,83 грн. - збитків та 139 256,42 грн. - штрафу

в с т а н о в и в :

Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 05.05.2015 року по справі №909/711/14 позов Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" в особі Качанівського газопереробного заводу задоволено частково: присуджено до стягнення на користь останнього з Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрнафтогазмонтаж" 70704,45 грн. - пені. В задоволенні решти позовних вимог (щодо стягнення 1 222 278,83 грн. - збитків та 68 551,97 грн. - штрафу) відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позовної вимоги щодо стягнення з відповідача збитків, суд першої інстанції зазначив, що різниця між сплаченим авансом та фактично виконаними роботами і закупленими товаро-матеріальними цінностями, не є збитками в розумінні ст.22 ЦК України. Разом з тим, суд дійшов висновку, що договір №9/1-Р від 24.01.2012 року є чинним, оскільки останнім не передбачено права замовника на односторонню відмову від договору. Щодо вимоги про стягнення штрафу, місцевий господарський суд, дійшовши висновку, що передбачена п.14.8 Договору неустойка по своїй правовій природі є пенею, а не штрафом, задоволив вказану вимогу частково, з урахуванням, положень п.6 ст.232 ГК України.

Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, Публічне акціонерне товариство "Укрнафта" в особі Качанівського газопереробного заводу подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 05.05.2015 року по справі №909/711/14 в частині відмови у задоволенні позову та прийняти нове рішення, яким позов задоволити та стягнути з відповідача на користь позивача 1 222 278,83 грн. - збитків, в іншій частині просить оскаржуване рішення залишити без змін. Зокрема, зазначає, що право замовника на відмову від договору в односторонньому порядку передбачене п.п.3.6 та 4.1.6 укладеного між сторонами договору підряду. Відтак, на думку скаржника, повідомлення №25/1766 від 20.06.2014 року свідчить про розірвання договору в односторонньому порядку. Разом з тим, апелянт вважає обґрунтованою вимогу про стягнення збитків, оскільки договір є розірваним, останній просить стягнути з відповідача збитки в розмірі 1 222 278,83 грн., що становлять частину сплаченого позивачем відповідачу авансу (різницю між сплаченим авансом та фактично виконаними роботами і закупленими товаро-матеріальними цінностями). Крім того, зазначає, що суд першої інстанції дійшовши висновку, що вказана сума не є збитками, повинен самостійно визначити правову природу заявленої до стягнення суми та застосувати відповідні норми права.

17.08.2015 року від відповідача до суду повторно поступило клопотання про призначення судової економічної та будівельно-технічної експертизи (вх.№01-05/3676/15). Слід зазначити, що ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 06.07.2015 року суд відмовив відповідачу у задоволенні аналогічного клопотання, зазначивши, що судом першої інстанції здійснено всіх заходів для забезпечення належного проведення судової будівельно-технічної експертизи, однак, у зв'язку з неподанням сторонами необхідних для експертного дослідження матеріалів, а також не оплатою відповідачем витрат по експертизі, проведення такої не відбулось. Разом з тим, в судовому засіданні представники сторін пояснили, що матеріалів, необхідних для проведення експертизи ні у позивача ні у відповідача немає. Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що клопотання відповідача про призначення експертизи задоволенню не підлягає.

Представник позивача (скаржника) в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав, просив задоволити в повному обсязі: скасувати рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 05.05.2015 року по справі №909/711/14 в частині відмови у задоволенні позову та прийняти нове рішення, яким позов задоволити та стягнути з відповідача на користь позивача 1 222 278,83 грн. - збитків, в іншій частині просив оскаржуване рішення залишити без змін.

Представники відповідачів в судовому засіданні проти вимог апеляційної скарги заперечили, просили оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, з підстав, наведених у відзиві на апеляційну скаргу (вх.№01-04/3763/15 від 15.06.2015 року). Зокрема, вказували, що порушення строків виконання підрядних робіт сталося з вини замовника, який неодноразово порушував умови договору щодо строків передачі будівельного майданчика, порядку розрахунків між сторонами та порядку розірвання договору. Крім того, заперечували заявлену до стягнення суму штрафу, у зв'язку із неправильністю його нарахування.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши доводи апеляційної скарги та дослідивши наявні докази по справі, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного:

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, 24.01.2012 року між Публічним акціонерним товариством «Укрнафта» (в тексті договору - замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрнафтогазмонтаж» (в тексті договору - підрядник) укладено договір №9/1-Р підряду на виконання робіт по об'єкту: «Будівництво (розширення) товарного парку під скраплений газ на Глинсько-Розбишівському ЦПГ» Качанівського ГПЗ обсягом 8000 мі. І черга».

Відповідно до п.1.1 Договору підрядник в межах твердої договірної ціни зобов'язався на свій ризик власними та/або залученими силами та засобами виконати відповідно до проектно-кошторисної документації будівельно-монтажні роботи, передбачені договором та додатками до нього, виконати роботи в установлений строк на об'єкті: «Будівництво (розширення) товарного парку під скраплений газ на Глинсько-Розбишівському ЦПГ» Качанівського ГПЗ обсягом 8000 мі. І черга». (Проведення земляних робіт, монтаж підземних комунікацій, монтаж ємностей, будівництво під'їзних доріг), а замовник зобов'язався надати підряднику будівельний майданчик, затверджену та погоджену в установленому законодавством України порядку проектно (проектно-кошторисну) документацію, оплачувати вартість виконуваних робіт в порядку та строки, передбачені умовами договору і прийняти виконані роботи по об'єкту.

Згідно з п.2.1 Договору ціна робіт відповідно до кошторису (кошторисної документації) (додаток №2 до Договору) становить 12 395 827 грн., крім того ПДВ 2 479 165,40 грн. Загальна ціна робіт по договору становить 14 874 992,40 грн., в т.ч. матеріали поставки замовника - 7 131 882,92 грн.

У пунктах 3.1, 3.3 Договору сторони погодили, що датою початку виконання робіт є отримання від замовника: проектно-кошторисної документації, отримання авансу, передачі будівельного майданчику, дозволу на будівництво об'єкта та підписаного договору разом з додатками. Термін виконання робіт - до 01.07.2012 року.

Роботи по договору вважаються виконаними підрядником в разі підписання сторонами акту закінчених робіт в порядку та строки, визначені нормами чинного законодавства України (п.3.4 Договору).

Відповідно до п.3.6 Договору при несвоєчасному, з вини підрядника, початку виконання робіт, їх відставанні від строків за календарним графіком, замовник письмово попереджає підрядника про такий факт. Якщо в місячний строк не буде забезпечено суттєвих змін, замовник може розірвати договір і вимагати від підрядника відшкодування збитків.

У п.11.2 Договору сторони передбачили, що для закупівлі будівельних матеріалів замовник після затвердження договору в ПАТ «Укрнафта» перерахує підряднику аванс в розмірі 25% від вартості матеріальних ресурсів підрядника (протокол №13 від 03.11.2011 року засідання комітету з конкурсних торгів ПАТ «Укрнафта»), що складає 329 735,17 грн. з ПДВ.

Пунктом 14.8 Договору передбачено, що у разі порушення підрядником строків виконання робіт, чи неякісного їх виконання, а також невчасної здачі виконаних робіт з вини підрядника, він сплачує штраф в розмірі 0,01% від вартості несвоєчасно виконаних робіт, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується штраф, за кожний день такого прострочення.

Згідно п.18.1 Договору останній набирає сили з дати його підписання сторонами та затвердження головою правління ПАТ «Укрнафта» і діє до повного виконання сторонами взятих на себе договірних зобов'язань.

Публічне акціонерне товариство "Укрнафта" в особі Качанівського газопереробного заводу звернулось до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрнафтогазмонтаж" про стягнення 1 222 278,83 грн. - збитків та 139 256,42 грн. - штрафу. При цьому позивач посилається на розірвання договору підряду №9/1 від 24.01.2012 року в односторонньому порядку, що підтверджується листом замовника №25/1766 від 20.06.2014 року, у зв'язку з чим просить стягнути з відповідача збитки, що становлять різницю між сплаченим авансом та фактично виконаними роботами і закупленими товаро-матеріальними цінностями , оскільки, з сплаченого авансу в сумі 3 947 155,06 грн., відповідач виконав роботи на суму 2 724 876,23 грн. Разом з тим, позивач просить стягнути з відповідача штраф, передбачений п.14.8 Договору, у зв'язку з порушенням строків виконання підрядником робіт по договору.

Частиною 1 статті 224 Господарського кодексу України визначено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Згідно із ст.22 Цивільного кодексу України під збитками розуміються: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Підставами для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків необхідною є наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, що полягає у порушенні зобов'язання (невиконання або виконання його з порушенням умов), та завдання у зв'язку з цим збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

Як зазначалось вище, відповідно до п.3.6 Договору при несвоєчасному, з вини підрядника, початку виконання робіт, їх відставанні від строків за календарним графіком, замовник письмово попереджає підрядника про такий факт. Якщо в місячний строк не буде забезпечено суттєвих змін, замовник може розірвати договір і вимагати від підрядника відшкодування збитків.

Подаючи позов про стягнення збитків, ПАТ «Укрнафта» посилалось на розірвання договору підряду в односторонньому порядку (повідомивши про таке розірвання відповідача листом №25/1766 від 20.06.2014 року).

В даному випадку колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що у договорі сторони передбачили лише можливість розірвання договору, однак не передбачили права на одностороннє його розірвання.

Зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом (ч.1 ст.651 ЦК України).

Разом з тим, у пунктах 17.1, 17.2 договору №9/1-Р від 24.01.2012 року сторони погодили, що внесення змін у договір підряду чи його розірвання допускається тільки за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Сторона, яка вважає за необхідне внести зміни у договір чи розірвати його, повинна надіслати відповідну пропозицію другій стороні. Сторона, яка одержала пропозицію про внесення змін у договір або його розірвання, у двадцятиденний строк повідомляє другу сторону про своє рішення.

З наведеного вбачається, що сторони передбачили у договорі можливість його розірвання, шляхом вчинення відповідних дій сторонами, однак не передбачили право однієї із сторін розірвати договір в односторонньому порядку.

З огляду на викладене вище, колегія суддів вважає, що договір підряду №9/1-Р від 24.01.2012 року є чинним. Доказів протилежного суду сторонами не надано.

Відтак, враховуючи, що договір не розірвано та він є чинним, вимога позивача про стягнення з відповідача збитків у вигляді частини сплаченого ним авансу є безпідставною.

Більше того, грошові кошти в розмірі 1 222 278,83 грн., які позивач просить стягнути, становлять різницю між сплаченим замовником авансом та фактично виконаними роботами і закупленими товаро-матеріальними цінностями, що не може вважатися збитками в розумінні ст.22 ЦК України, згідно з якою, збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Враховуючи наведене, беручи до уваги чинність укладеного між сторонами договору підряду та не доведеність спричинення відповідачем позивачу збитків у розумінні ст.22 Цивільного кодексу України, колегія суддів вважає правомірним висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову в частині стягнення 1 222 278,83 грн. - збитків.

Крім збитків, позивач просив суд стягнути з відповідача 139 256,42 грн. - штрафу, нарахованого у відповідності до п.14.8 Договору.

Відповідно до ч.1 ст.230 ГК України штрафними санкціями у цьому кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Разом з тим, частиною 4 ст.231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно з п.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

У пункті 14.8 Договору сторони погодили, що у разі порушення підрядником строків виконання робіт, чи неякісного їх виконання, а також невчасної здачі виконаних робіт з вини підрядника, він сплачує штраф в розмірі 0,01% від вартості несвоєчасно виконаних робіт, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується штраф, за кожний день такого прострочення.

Однак, передбачені у вказаному пункті умови суперечать правовій природі штрафу як виду неустойки, з огляду на що, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що у пю14.8 Договору сторони передбачили відповідальність у вигляді пені.

Враховуючи наведені вище положення законодавства та умови укладеного між сторонами договору, колегія суддів вважає правомірним стягнення з відповідача на користь позивача 70704,45 грн. - пені. Слід зазначити, що рішення в цій частині не оскаржується.

Статтею 32 ГПК України передбачено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно із ст.33 ГПК України, кожна з сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Враховуючи все наведене вище, колегія суддів вважає правомірним висновок місцевого господарського суду про часткове задоволення позову.

При прийнятті оскаржуваного рішення господарський суд повно і всебічно перевірив всі обставини справи, дав належну правову оцінку зібраним у справі доказам та прийняв законне і обґрунтоване рішення.

Враховуючи наведене, доводи скаржника про скасування рішення місцевого господарського суду є безпідставними.

Рішення Господарського суду Львівської області від 10.03.2015 року по справі №914/3410/14 прийняте у відповідності з вимогами діючого законодавства, а тому підстав для його скасування апеляційний господарський суд не вбачає.

Судовий збір за подання апеляційної скарги, в порядку ст.49 ГПК України, покладається на скаржника.

Керуючись ст.ст.101, 102, 103, 105 ГПК України, суд,

постановив:

Рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 05.05.2015 року по справі №909/711/14 залишити без змін, а апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" в особі Качанівського газопереробного заводу - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.

Матеріали справи №909/711/14 повернути до Господарського суду Івано-Франківської області .

Повну постанову складено 21.08.2015 року

Головуючий-суддя Якімець Г.Г.

Судді Бойко С.М.

Давид Л.Л.