Постанова

від 25.11.2015 по справі 909/711/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 листопада 2015 року Справа № 909/711/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Дунаєвської Н.Г. - головуючого,

Мележик Н.І. (доповідача),

Самусенко С.С.,

розглянувши у відкритому

судовому засіданні касаційну

скаргу Публічного акціонерного товариства

"Укрнафта" в особі Качанівського

газопереробного заводу

на рішення господарського суду Івано-Франківської

області від 05.05.2015 року

та постанову Львівського апеляційного господарського

суду від 17.08.2015 року

у справі № 909/711/14

господарського суду Івано-Франківської області

за позовом Публічного акціонерного товариства

"Укрнафта" в особі Качанівського

газопереробного заводу

до Товариства з обмеженою відповідальністю

"Укрнафтогазмонтаж"

про стягнення коштів

за участю представників:

позивача - Блінової С.О.

відповідача - Терефенко Г.В., Терефенко Р.М.

В С Т А Н О В И В:

В липні 2014 року Публічне акціонерне товариство "Укрнафта" в особі Качанівського газопереробного заводу звернулось до господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрнафтогазмонтаж" про стягнення збитків у розмірі 1222278,83 грн., 139256,42 грн. штрафу, 27 230,71 грн. судового збору, що виникли внаслідок неналежного виконання відповідачем умов договору підряду, укладеного між сторонами.

Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 05.05.2015 року (судді: Скапровська І.М., Неверовська Л.М., Грица Ю.І.), залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 17.08.2015 року (судді: Якімець Г.Г., Бойко С.М., Давид Л.Л.), позов задоволено частково; стягнуто Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрнафтогазмонтаж" на користь Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" в особі Качанівського газопереробного заводу 70 704,45 грн. пені та 1 414,45 грн. судового збору; в решті позову відмовлено.

В касаційній скарзі Публічне акціонерне товариство "Укрнафта" в особі Качанівського газопереробного заводу просить скасувати рішення і постанову господарських судів попередніх інстанцій в частині відмови в позові про стягнення збитків в сумі 1 222 278,83 грн., посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права, та прийняти нове рішення про задоволення позову в цій частині. Так, скаржник зазначив про наявність у нього права на відмову від договору в односторонньому порядку, що передбачено пп. 3.6 та 4.1.6 договору підряду, а тому повідомлення № 25/1766 від 20.06.2014 року є доказом одностороннього розірвання договору. Оскільки договір є розірваним, позивач просить стягнути з відповідача збитки у заявленому розмірі, що становлять частину сплаченого позивачем відповідачу авансу (різницю між сплаченим авансом та фактично виконаними роботами і закупленими товаро-матеріальними цінностями).

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали і юридичну оцінку обставин справи, повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 24.01.2012 року між Публічним акціонерним товариством "Укрнафта" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Укрнафтогазмонтаж" укладено договір підряду № 9/1-Р, згідно якого підрядник в межах твердої договірної ціни зобов'язався на свій ризик власними та/або залученими силами та засобами виконати відповідно до проектно-кошторисної документації будівельно-монтажні роботи, передбачені договором і додатками до нього, виконати роботи в установлений строк на об'єкті: "Будівництво (розширення) товарного парку під скраплений газ на Глинсько-Розбишівському ЦПГ" Качанівського ГПЗ обсягом 8000 мі. І черга". (Проведення земляних робіт, монтаж підземних комунікацій, монтаж ємностей, будівництво під'їзних доріг), а замовник зобов'язався надати підряднику будівельний майданчик, затверджену та погоджену в установленому законодавством України порядку проектну (проектно-кошторисну) документацію, оплачувати вартість виконуваних робіт в порядку та строки, передбачені умовами договору, і прийняти виконані роботи.

Згідно п. 2.1 договору ціна робіт відповідно до кошторису (кошторисної документації - додатку № 2 до договору) становить 12 395 827 грн., крім того ПДВ 2 479 165,40 грн., загальна ціна робіт по договору становить 14 874 992,40 грн., в т.ч. матеріали поставки замовника - 7 131 882,92 грн.

У пунктах 3.1, 3.3., 3.4., 3.6. договору сторони погодили, що датою початку виконання робіт є отримання від замовника проектно-кошторисної документації, авансу, передачі будівельного майданчику, дозволу на будівництво об'єкта та підписаного разом з додатками договору. Роботи по договору вважаються виконаними підрядником в разі підписання сторонами акта закінчених робіт в порядку та строки, визначені нормами чинного законодавства України. Термін виконання робіт до 01.07.2012 року. При несвоєчасному, з вини підрядника, початку виконання робіт, їх відставанні від строків за календарним графіком, замовник письмово попереджає підрядника про такий факт. Якщо в місячний строк не буде забезпечено суттєвих змін, замовник може розірвати договір і вимагати від підрядника відшкодування збитків.

Для закупівлі будівельних матеріалів замовник після затвердження договору в ПАТ "Укрнафта" перерахує підряднику аванс в розмірі 25% від вартості матеріальних ресурсів підрядника (протокол № 13 від 03.11.2011 року засідання комітету з конкурсних торгів ПАТ "Укрнафта"), що складає 329735,17 грн. з ПДВ (п. 11.2 договору).

У разі порушення підрядником строків виконання робіт чи неякісного їх виконання, а також невчасної здачі виконаних робіт з вини підрядника, він сплачує штраф в розмірі 0,01% від вартості несвоєчасно виконаних робіт, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується штраф, за кожний день такого прострочення (п. 14.8 договору).

Згідно п. 18.1 договору останній набирає сили з дати його підписання сторонами та затвердження головою правління ПАТ "Укрнафта" і діє до повного виконання сторонами взятих на себе договірних зобов'язань.

Публічне акціонерне товариство"Укрнафта" в особі Качанівського газопереробного заводу сплатило Товариству з обмеженою відповідальністю "Укрнафтогазмонтаж" аванс в сумі 3 947 155,06 грн., а останнє, в свою чергу, виконало роботи на суму 2 724 876,23 грн.

Позивач, пославшись на лист замовника № 25/1766 від 20.06.2014 року, зазначив про розірвання договору підряду №9/1 від 24.01.2012 року в односторонньому порядку.

За вказаних обставин Публічне акціонерне товариство"Укрнафта" в особі Качанівського газопереробного заводу звернулось до суду з позовом про стягнення збитків у розмірі 1 222 278,83 грн., що становлять різницю між сплаченим авансом та фактично виконаними роботами і закупленими товаро-матеріальними цінностями, а також штраф, передбачений п. 14.8 договору, у зв'язку з порушенням строків виконання підрядником робіт в сумі 139 256,42 грн.

Вирішуючи спір, місцевий господарський суд, з позицією якого погодилась апеляційна інстанція, повно та всебічно дослідив всі суттєві обставини справи, правильно встановив відсутність підстав для задоволення позовних вимог про стягнення збитків у розмірі 1 222 278,83 грн., що становлять різницю між сплаченим авансом та фактично виконаними роботами і закупленими товаро-матеріальними цінностями, оскільки правова природа заявленого позивачем розміру грошових коштів не є збитками в розумінні статті 22 ЦК України.

При цьому, висновок судів попередніх інстанцій про не доведення позивачем обов"язку підрядника відшкодовувати вартість заявлених збитків, з огляду на встановлення судами факту чинності договору № 9/1-Р від 24.01.2012 року внаслідок відсутності права замовника на односторонню відмову від договору, грунтується на вимогах закону.

Також, встановивши, що передбачена п.14.8 договору неустойка по своїй правовій природі є пенею, а не штрафом, суди попередніх інстанцій задовольнили частково позовні вимоги в цій частині з урахуванням положень п.6 ст.232 ГК України. Проте, позовні вимоги про стягнення штрафу не є предметом оскарження в суді касаційної інстанції.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Обов'язок доказування визначається предметом спору. За загальним правилом тягар доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

Згідно статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

В силу статей 224, 225 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або встановлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною. До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включається вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;

Згідно статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної особи або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Разом з тим, за змістом вищезазначеної статті для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків необхідною є наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

Згідно пунктів 17.1, 17.2 договору № 9/1-Р від 24.01.2012 року внесення змін у договір підряду чи його розірвання допускається тільки за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Сторона, яка вважає за необхідне внести зміни у договір чи розірвати його, повинна надіслати відповідну пропозицію другій стороні. Сторона, яка одержала пропозицію про внесення змін у договір або його розірвання, у двадцятиденний строк повідомляє другу сторону про своє рішення.

Звертаючись з позовом про стягнення збитків, ПАТ "Укрнафта", повідомивши відповідача листом № 25/1766 від 20.06.2014 року про розірвання договору підряду, послалось на його розірвання в односторонньому порядку,.

Водночас, умовами договору сторонами передбачено лише можливість розірвання договору, однак не передбачено права на одностороннє його розірвання.

Разом з тим, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 651 ЦК України).

Зважаючи на викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що договір № 9/1-Р від 24.01.2012 року є чинним, в зв"язку з чим вимога позивача про стягнення з відповідача збитків у вигляді частини сплаченого ним авансу є безпідставною. При цьому, судами попередніх інстанцій також правильно зазначено, що заявлений позивачем розмір грошових коштів в сумі 1 222 278,83 грн. становить різницю між сплаченим замовником авансом та фактично виконаними роботами і закупленими товаро-матеріальними цінностями, що не може вважатися збитками в розумінні ст. 22 ЦК України, згідно з якою, збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Враховуючи, що позивачем не доведено наявності неправомірної поведінки відповідача, вини останнього у несвоєчасному виконанні підрядних робіт та безпосереднього причинного зв'язку між заподіянням позивачу збитків і правопорушенням відповідача, відсутності доказів на підтвердження факту розірвання договору підряду, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про безпідставність притягнення Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрнафтогазмонтаж" до цивільно-правової відповідальності шляхом покладення на нього обов"язку відшкодувати позивачу збитки, що становлять різницю між сплаченим авансом та фактично виконаними роботами і закупленими товаро-матеріальними цінностями, у заявленому розмірі.

Оскільки позивачем не доведено спричинення йому відповідачем збитків у розумінні статті 22 Цивільного кодексу України, висновок судів попередніх інстанцій про невиконання позивачем обов"язку, передбаченого статтею 33 Господарського процесуального кодексу України, щодо надання доказів завдання йому збитків, грунтується на вимогах закону.

Доводи касаційної скарги про обов"язок відповідача відшкодувати позивачу заявлений розмір збитків відхиляються судовою колегією, оскільки не підтверджені матеріалами справи та належними доказами в розумінні статті 34 ГПК України, зводяться до довільного тлумачення скаржником норм законодавства та не спростовують законних і обгрунтованих висновків місцевого й апеляційного господарських судів.

За таких обставин, прийняте рішення суду першої та постанова апеляційної інстанцій відповідають матеріалам справи та вимогам закону, а тому судові акти слід залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 111 5 - 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" в особі Качанівського газопереробного заводу залишити без задоволення.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 17.08.2015 року у справі № 909/711/14 залишити без змін.

Головуючий суддяН.Г. Дунаєвська СуддіН.І. Мележик С.С. Самусенко