Постанова

від 17.08.2015 по справі 2/88

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" серпня 2015 р. Справа № 2/88

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого судді Марка Р.І

суддів Костів Т.С.

Кравчук Н.М.

при секретарі Божейко М.В.

за участю представників сторін:

від стягувача: Мазурок А.І. (довіреність №568 від 08.01.2014р.)

від боржника-1: не з"явився

від боржника-2: не з"явився

від ВДВС: не з"явився

від третьої особи: не з"явився

розглянувши матеріали апеляційної скарги Шевченківського відділу ДВС Львівського МУЮ, м. Львів, вул. Котляревського,6, вих. № В-2/18634 від 21.07.2015р. (вх. № 01-05/3436/15 від 30.07.2015р.)

на ухвалу Господарського суду Львівської області від 22.06.2015р. за скаргою Державної інноваційної фінансово-кредитної установи на дії Шевченківського відділу ДВС Львівського МУЮ

у справі № 2/88 (суддя - А.Б. Мазовіта)

стягувач: Державна інноваційна фінансово-кредитна установа, м. Київ;

боржник-1: Львівське комунальне підприємство "Львівсвітло", м. Львів;

боржник-2: Львівська міська рада, м. Львів;

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні боржника-1: Головне управління юстиції у Львівській області, м. Львів

в с т а н о в и в :

03.04.2015р. Державна інноваційна фінансово-кредитна установа звернулася до господарського суду Львівської області зі скаргою на дії Шевченківського відділу Державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції, м. Львів у справі №2/88.

22.06.2015р. господарським судом Львівської області винесено ухвалу, якою скаргу Державної інноваційної фінансово-кредитної установи на дії органу ДВС задоволено частково; визнано дії державного виконавця та начальника Шевченківського відділу Державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції щодо виконання рішення господарського суду Львівської області від 31.08.2010 р. у справі №2/88 незаконними; визнано недійсною постанову державного виконавця Шевченківського відділу Державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції від 27.01.2015р. про закінчення виконавчого провадження; визнано недійсною постанову начальника Шевченківського відділу Державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції від 13.03.2015р. про відмову в задоволенні скарги; в задоволенні решти вимог скарги відмовлено.

Не погодившись з ухвалою господарського суду Львівської області від 22.06.2015р. у даній справі Шевченківський відділ Державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції звернувся до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким в задоволенні скарги Державної інноваційної фінансово-кредитної установи на дії органу ДВС відмовити повністю.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення не враховано те, що представник стягувача так і не зміг повідомити, яка заборгованість була на момент пред"явлення до виконання виконавчого документу, та що включає в себе заявлена сума 278949,34 грн. Окрім того, скаржник зазначив, що державний виконавець не визначав суму заборгованості, така була зазначена стягувачем в заяві про відкриття виконавчого провадження.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 03.08.2015р. подані скаржником матеріали визнано достатніми для прийняття апеляційної скарги до провадження, розгляд справи призначено на 17.08.2015 року.

В судове засідання 17.08.2015р. з"явився представник стягувача, надав пояснення по суті спору, вважає доводи апеляційної скарги безпідставними, просив ухвалу суду першої інстанції залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Скаржник, боржники та третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні боржника-1 участі уповноважених представників у судове засідання не забезпечили, причин неявки суду не повідомили, хоча були належним чином повідомленими про час та місце розгляду справи, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення, наявними в матеріалах справи.

Відповідно до п.3.9.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що ухвалою суду про призначення справи до розгляду явку представників сторін в судове засідання не визначено обов'язковою, сторони належним чином повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги, відтак, не були позбавлені конституційного права на захист охоронюваних законом інтересів, а у справі міститься достатньо доказів для розгляду апеляційної скарги по суті, судова колегія Львівського апеляційного господарського суду вирішила апеляційну скаргу розглянути за відсутності представників скаржника, боржників та третьої особи.

Відповідно до ч. 2 ст. 85 та ч. 1 ст. 99 ГПК України у судовому засіданні 17.08.2015р. оголошено вступну та резолютивну частини постанови Львівського апеляційного господарського суду.

Розглянувши апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального законодавства, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, колегія суддів дійшла до висновку, що вимоги апеляційної скарги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Рішенням господарського суду Львівської області від 31.08.2010 р. у справі №2/88 позов задоволено повністю - стягнуто солідарно з Львівського комунального підприємства "Львівсвітло" та Львівської міської ради на користь Державної інноваційної фінансово-кредитної установи 64 590 грн. 24 коп. заборгованості зі сплати відсотків, 290 952 грн. 84 коп. пені, 17 850 грн. 00 коп. державного мита, 165 грн. 20 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу (п. 2 резолютивної частини рішення). Також стягнуто з Львівського комунального підприємства "Львівсвітло" на користь Державної інноваційної фінансово-кредитної установи 109 757 грн. 38 коп. втрат від інфляції, 42 633 грн. 67 коп. 3% річних, 7 650 грн. 00 коп. державного мита, 70 грн. 80 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу (п. 3 резолютивної частини рішення).

15.02.2011 р. на виконання рішення господарського суду Львівської області від 31.08.2010 р. видано накази.

31.07.2014р. стягувач звернувся до Шевченківського відділу Державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції з заявою про відкриття виконавчого провадження за вих. №б/4 з виконання наказу господарського суду Львівської області від 15.02.2011 р. у справі №2/88. У заяві зазначено, що наказ вже пред'являвся, як до органів виконавчої влади, так і до органів державної казначейської служби, що спричинило часткове погашення заборгованості, що підтверджується довідкою про стан погашення заборгованості, яка додається.

13.08.2014 р. державним виконавцем Шевченківського відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції винесено постанову про відкриття виконавчого провадження щодо примусового виконання наказу у справі №2/88 від 15.02.2011 р.

Як встановлено місцевим господарським судом та вбачається із матеріалів виконавчого провадження ВП №44340709, державним виконавцем виконавчі дії проводилися лише в частині стягнення 151459,28грн.

15.01.2015 р. стягувач листом повідомив державного виконавця, що заборгованість, яка підлягає до стягнення, становить 278949,34грн.

27.01.2015 р. державним виконавцем Шевченківського відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції винесено постанову про закінчення виконавчого провадження відповідно до п. 8 ч. ст. 49 Закону України "Про виконавче провадження" - розпорядженням державного виконавця від 20.01.2015 р. залишок боргу в сумі 151459,23 грн. повністю перераховано стягувачу, чим фактично виконано виконавчий документ.

Як вбачається з довідки від 20.06.2014 р., вих. №12-366, яка є додатком до заяви про відкриття виконавчого провадження, зазначено, що станом на 17.06.2014 р. загальна сума за основним боргом та відсотками за користування кредитом ЛКП "Львівсвітло" за договором №07-003/К про надання кредиту від 19.09.2007 р. складає 151459 грн. 23 коп., з них: 3407 грн. 23 коп. - прострочена заборгованість по відсоткам; 148052 грн. 00 коп. - прострочена заборгованість за основним боргом. Заборгованість зазначена без урахування штрафних санкцій за договором.

Стягувачем заявлено для виконання наказ господарського суду Львівської області від 15.02.2011 р. у справі №2/88, відповідно до якого стягнуто солідарно з Львівського комунального підприємства "Львівсвітло" та Львівської міської ради на користь Державної інноваційної фінансово-кредитної установи 64 590 грн. 24 коп. заборгованості зі сплати відсотків, 290 952 грн. 84 коп. пені, 17 850 грн. 00 коп. державного мита, 165 грн. 20 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Таким чином, місцевим загальним судом правильно визначено, що загальний склад заборгованості згідно наказу від 15.02.2011р. у справі №2/88 (відсотки, пеня та судові витрати) є відмінним від загального складу заборгованості, що відображена у довідці за вих. №12-366 від 20.06.2014 р. (відсотки та основний борг). Також у довідці зазначено, що заборгованість зазначена без урахування штрафних санкцій за договором.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 19 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення.

У заяві про відкриття виконавчого провадження стягувач вправі зазначити відомості, що ідентифікують боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення (рахунок боржника, місце роботи чи отримання ним інших доходів, місцезнаходження його майна тощо), а також шляхи отримання ним коштів, стягнутих з боржника (ч. 2 ст. 19 Закону України "Про виконавче провадження").

Відповідно до ч. 3 ст. 19 Закону України "Про виконавче провадження" у заяві про відкриття виконавчого провадження щодо виконання рішення про майнове стягнення стягувач має право просити державного виконавця накласти арешт на майно та кошти боржника та оголосити заборону на його відчуження.

Частиною 1 ст. 25 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

Якщо державний виконавець і вважав за необхідне визначити розмір заборгованості з врахуванням інформації, викладеної у довідці, то лише в частині визначення розміру боргу щодо стягнення відсотків, оскільки у довідці не відображено інформацію про стан заборгованості зі сплати пені та судових витрат, які підлягали до стягнення відповідно до наказу, що пред'явлений до виконання.

Проте, державним виконавцем під час здійснення виконавчого провадження не враховано вищевказаних відмінностей у загальному складі заборгованості, що відображена у наказі і довідці, та визначено заборгованість, яка підлягала до стягнення у розмірі, який відображений у довідці та не відповідала загальному розміру та складу заборгованості згідно наказу.

Як зазначалося вище, виконавче провадження відкривається і здійснюється лише на підставі виконавчого документу. Заява про відкриття виконавчого провадження не є виконавчим документом, а лише ініціює відкриття виконавчого провадження на підставі виконавчого документу.

Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 49 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

За аналізом вищенаведених норм чинного законодавства та з огляду на обставини встановлені в процесі розгляду скарги на дії ДВС, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що державний виконавець необґрунтовано безпідставно виніс 27.01.2015 р. постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі п. 8 ч. 1 ст. 49 Закону України "Про виконавче провадження", що призвело до неповного виконання рішення господарського суду Львівської області від 31.08.2010 р. у справі №2/88.

Необхідно також зазначити, що згідно ч. 1 ст. 50 Закону України "Про виконавче провадження" завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.

Відповідно до ст. 124 Конституції України, судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території, а ст. 8 передбачено, що Конституція України має найвищу юридичну силу, а її норми є нормами прямої дії.

Згідно ст. 4 5 ГПК України господарські суди здійснюють правосуддя шляхом прийняття обов'язкових до виконання на усій території України рішень, ухвал, постанов. Невиконання вимог рішень, ухвал, постанов господарських судів тягне відповідальність, встановлену цим Кодексом та іншими законами України.

Частиною 1 ст. 6 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 83 Закону України "Про виконавче провадження", контроль за своєчасністю, правильністю і повнотою виконання рішень державним виконавцем здійснюють начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, а також керівник вищестоящого органу державної виконавчої служби.

Згідно ч. 2 ст. 83 Закону України "Про виконавче провадження" начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, при здійсненні контролю за рішеннями, діями державного виконавця під час виконання рішень має право у разі, якщо вони суперечать вимогам закону, своєю постановою скасувати постанову або інший процесуальний документ (або їх частину), винесені у виконавчому провадженні державним виконавцем, визнати недійсним складений державним виконавцем акт, зобов'язати державного виконавця провести виконавчі дії в порядку, встановленому цим Законом.

Частиною 3 ст. 83 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або державний виконавець з власної ініціативи чи за заявою сторони виконавчого провадження може виправити допущені у процесуальних документах, винесених у виконавчому провадженні державним виконавцем, граматичні чи арифметичні помилки, про що виноситься відповідна постанова.

Отже, начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, наділений повноваженнями щодо контролю за законністю, правильністю і повнотою виконання рішень державним виконавцем, та, в разі необхідності, має можливість виправити допущені державним виконавцем недоліки чи порушення закону.

Стягувач не погодившись з підставами закінчення виконавчого провадження, звернувся із скаргою на дії державного виконавця до начальника Шевченківського відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції.

13.03.2015 р. начальником Шевченківського відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції у задоволенні скарги стягувача відмовлено, оскільки виконавчі дії проводилися в частині стягнення 151459грн. 28 коп. відповідно до поданої скаржником заяви про відкриття виконавчого провадження.

Проте, начальник Шевченківського відділу Державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції не вжив відповідних заходів, спрямованих на повне виконання рішення Господарського суду Львівської області від 31.08.2010 р. у справі №2/88.

Згідно п. 9.13 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 р. №9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів ввжає правильним висновок суду першої інстанції, що наведені стягувачем доводи щодо визнання дій державного виконавця та начальника відділу незаконними, визнання недійсними постанови від 27.01.2015 р. про закінчення виконавчого провадження та постанови від 13.03.2015 р. про відмову у задоволенні скарги стягувача, є обґрунтованими та підлягають до задоволення.

Згідно абз. 2 п. 9.13. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 р. № 9 господарський суд не вправі самостійно вчиняти ті чи інші дії, пов'язані із здійсненням виконавчого провадження, замість державного виконавця, але може зобов'язати державного виконавця здійснити передбачені законом дії, від вчинення яких той безпідставно ухиляється.

Відповідно до ч. 1 ст. 51 Закону України "Про виконавче провадження", у разі якщо постанова державного виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу визнана судом незаконною чи скасована начальником відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або керівником відповідного органу державної виконавчої служби або якщо до державного виконавця надійшло рішення суду про скасування заходів до забезпечення позову, а також у разі повернення виконавчого документа з іншого відділу державної виконавчої служби, виконавче провадження підлягає відновленню протягом трьох робочих днів з дня надходження рішення суду, виконавчого документа чи постанови керівника відповідного органу державної виконавчої служби.

Згідно ч. 3 ст. 51 Закону України "Про виконавче провадження", про відновлення виконавчого провадження державний виконавець виносить постанову, копії якої не пізніше наступного дня надсилаються до суду, який визнав незаконною постанову державного виконавця, сторонам, а також органу (посадовій особі), який видав виконавчий документ.

З наведених норм випливає, що обов'язки державного виконавця поновити виконавче провадження, вчинити всі необхідні дії для виконання рішення господарського суду Львівської області від 31.08.2010 р. у справі №2/88, надіслати копію постанови про відновлення виконавчого провадження, виникають в силу вимог Закону України "Про виконавче провадження". Таким чином, лише в разі невиконання, неналежного виконання державним виконавцем вказаних вимог у суду виникне право (в разі звернення скаржника до суду із відповідною скаргою на дії (бездіяльність) державного виконавця) зобов'язати державного виконавця здійснити передбачені законом дії.

Отже, вимоги скаржника про зобов'язання державного виконавця поновити виконавче провадження, вчинити всі необхідні дії для виконання рішення господарського суду Львівської області від 31.08.2010 р. у справі №2/88, надіслання копії постанови про відновлення виконавчого провадження, станом на даний момент є безпідставними та до задоволення не підлягають.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Згідно із ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Відповідно до ст.33 вказаного Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Скаржник не надав доказів на спростування висновків місцевого господарського суду, викладених в ухвалі господарського суду Львівської області від 22.06.2015р. за скаргою Державної інноваційної фінансово-кредитної установи на дії Шевченківського відділу ДВС Львівського МУЮ.

З огляду на все викладене вище, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає, що ухвала господарського суду Львівської області від 22.06.2015р. у даній справі відповідає матеріалам справи, ґрунтується на вимогах чинного законодавства і підстав для її скасування немає, а зазначені в апеляційній скарзі доводи скаржника не відповідають матеріалам справи, документально не обґрунтовані, а тому не визнаються такими, що можуть бути підставою згідно ст. 104 ГПК України для скасування чи зміни оскаржуваної ухвали.

Судовий збір за перегляд ухвали господарського суду Львівської області від 22.06.2015р. у даній справі в апеляційному порядку покласти на скаржника в порядку, передбаченому ст. 49 ГПК України.

На підставі наведеного та відповідно до вимог ст. ст. 99, 101, 103, 105, 106 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. В задоволенні вимог Шевченківського відділу ДВС Львівського МУЮ, м. Львів, вул. Котляревського,6, вих. № В-2/18634 від 21.07.2015р. відмовити.

2. Ухвалу господарського суду Львівської області від 22.06.2015 року у справі № 2/88 за скаргою Державної інноваційної фінансово-кредитної установи на дії Шевченківського відділу ДВС Львівського МУЮ.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Копії матеріалів даної справи повернути в місцевий господарський суд.

Повний текст постанови складено 21.08.2015 року

Головуючий-суддя Марко Р.І.

Суддя Костів Т.С.

Суддя Кравчук Н.М.