Постанова

від 19.08.2015 по справі 813/2644/15

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 серпня 2015 року Справа № 813/2644/15

11 год. 43 хв. Зал судових засідань № 7

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Карп'як О.О. ,

при секретарі судового засідання Дорош Х.Р.,

за участю представників сторін:

від позивача - Якимів О.М.

від відповідача - Карпин Я.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Тропік" до Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова ГУ ДФС у Львівській області про скасування податкових повідомлень - рішень, -

в с т а н о в и в :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Тропік" звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова ГУ ДФС у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 05.05.2015 року №0000041501/6366, від 05.05.2015 року №0000051501/6367, від 05.05.2015 року №0000061501/6368.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення прийняті з порушенням норм законодавства, оскільки правильність сплати податку на додану вартість підтверджується усіма необхідними первинними документами, а висновки відповідача стосовно не підтвердження реальності здійснення господарських відносин з контрагентом ПП «ПСВ Фрут» та стосовно безтоварності господарських операцій з фізичними особами (не ідентифікованими) є необґрунтованими та не підтвердженими доказами. На підтвердження розміру податкового кредиту з податку на додану вартість позивачем під час проведення перевірки були надані всі первинні документи, які відповідачем не були взяті до уваги. Висновки податкового органу ґрунтуються лише на припущеннях та не мають законодавчої бази. Відтак, позивач вважає оскаржувані податкові повідомлення - рішення незаконними та такими, що підлягають скасуванню.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримала з підстав, викладених в позовній заяві, просила задовольнити в повному обсязі, надала пояснення аналогічно до викладеного в позовній заяві та додаткових поясненнях.

Відповідачем подано до суду заперечення на позов, в якому проти позову заперечує, просить суд відмовити позивачу у задоволенні адміністративного позову. Свої заперечення обґрунтовує тим, що під час проведення перевірки не підтверджено реальності здійснення господарських відносин із ПП «ПСВ Фрут». Крім того, перевіркою встановлено, що господарські операції з фізичними особами (не ідентифікованими) мають безтоварний характер, при проведенні перевірки не встановлено використання даного товару в господарські діяльності підприємства. Тому просить у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Представник відповідача проти позову заперечив, надав пояснення, аналогічні викладеним у запереченні на позов, просив у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, заслухавши пояснення представників сторін, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

На підставі направлень від 23.02.2015 року №107, 108, 109 та наказу від 23.02.2015 року №113, працівниками відповідача проведена документальна позапланова виїзна перевірка правомірності формування ТзОВ «Тропік» податкового зобов'язання та податкового кредиту по уточнюючих розрахунках за період квітень - жовтень 2014 року та з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних звітних (податкових) періодів за грудень 2014 року та від'ємного значення по декларації з ПДВ за січень 2015 року, за результатами якої складено акт перевірки від 06.04.2015 року №107/15-01/20831737 (далі - акт перевірки).

Як вбачається з акта перевірки, встановлено порушення позивачем:

- на порушення п.189.1 ст.189, п.198.5 ст.198, п.44.1 ст.44, п.16.1 ст.186, п.198.1 ст.198 ПК України занижено суму податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на 39887220 грн., в т.ч. за травень 2014 року на 3487838 грн., за червень 2014 року на 3533284 грн., за липень 2014 року на 9245060 грн., за серпень 2014 року на 835743 грн., за вересень 2014 року на 4124589 грн., за жовтень 2014 року на 539651 грн., за листопад 2014 року на 2165472 грн., за грудень 2014 року на 8433483 грн.;

- на порушення п.19.1 ст.189, п.198.5 ст.198, п.44.1 ст.44, п.186.1 ст.186, п.198.1 ст.198, п. 200.4 ст.200 ПК України, завищено суму бюджетного відшкодування ПДВ у зменшення податкових зобов'язань по податку на додану вартість наступних звітних (податкових) періодів (р.23.2 декларації) за грудень 2014 року на 12800380 грн., завищено від'ємне значення різниці податкового зобов'язання та податкового кредиту (р.19 декларації) за січень 2015 року на 5391934 грн. та завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (р.24 декларації) за січень 2015 року на суму 1074245 грн.

На підставі акта перевірки податковим органом винесено податкові повідомлення - рішення від 05.05.2015 року:

- №0000041501/6366, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість по декларації 9078805000 від 20.01.2015 року за грудень 2014 року на суму 12800380 грн., штрафні санкції 3200095 грн.;

- №0000051501/6367, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 59830830 грн., в тому числі за основним платежем в розмірі 39887220 грн., за штрафними санкціями 19943610 грн.;

- №0000061501/6368, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість по декларації №9018812170 від 19.02.2015 року за січень 2015 року на суму 1074245 грн. та по декларації №9018812170 від 19.02.2015 року за січень 2015 року на суму 5391934 грн., всього на суму 6466179 грн.

В акті перевірки зазначено, що перевіркою контрольних стрічок встановлено реалізацію товарів (фруктів та овочів) по всіх відокремлених структурних підрозділах ТзОВ «Тропік» фізичним особам в значних обсягах, які фактично неможливо використовувати для власних потреб. Інформація, наведена в таблицях свідчить про використання придбаних фруктів та овочів невстановленими фізичними особами в комерційній діяльності, оскільки за одним фіскальним чеком фізична особа (невстановлена) придбавала фрукти та овочі в кількості набагато більшій, ніж можна використати їх для власних потреб (банани придбавалися в кількості від 200 ящиків до 680 ящиків середня вага кожного 18 кг., мандарини від 400 кг. до 8500 кг., лимони від 200 кг. до 1500 кг., персики від 1000 кг. до 9000 кг.) Проведеною перевіркою встановлено відвантаження продукції невстановленим особам в значній кількості через РРО за одним касовим чеком на умовах публічного договору. Такі операції ТОВ «Тропік» проводились щоденно із значно меншою націнкою, ніж для покупців - юридичних осіб, які проводять безготівкові розрахунки. Ціни реалізації продукції через РРО значно нижчі за ціни по безготівковому розрахунку, а також за ринкові ціни.

ДПІ у Личаківському районі м. Львова ГУ ДФС у Львівській області листом від 03.02.2015 року №19-09/129 отримало відповідь з Торгово - промислової палати в якій зазначено, що згідно з даними ринку сільськогосподарської продукції «Шувар», ціни на товар з врахуванням ПДВ за листопад 2014 року у Львівській області знаходились в межах: мандарини за 1 кг від 15 до 27 грн.; банани за 1 кг від 17,22 грн. до 18,33 грн., що значно вище ніж середня вартість реалізованих товарів через касовий апарат ТОВ «Тропік».

Тому податковий орган вважає, що згідно представлених до перевірки документів, підприємство проводить гуртову торгівлю, що передбачає ідентифікацію покупців. Податкові накладні на реалізацію виписані підприємством з наступним зазначенням: у рядку «покупець» - прізвище ім'я по - батькові фізичної особи, у рядку «індивідуальний податковий номер покупця» - 0 (нуль), у рядку «номер свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість» - 0 (нуль) (аркуш 43 акта).

Перевіркою встановлено, що єдиними документами, що підтверджують здійснення господарських операцій між підприємством та фізичними особами є касовий чек на відпуск товару (овочів та фруктів): у представлених до перевірки документах неможливо визначити пункт (адресу) завантаження - продаж товарів; відсутні відомості про посади та підписи посадової особи, які дозволити відпуск вказаних ТМЦ, займалися їх транспортуванням, розвантаженням, завантаженням та одержували на складі підприємством. Тому відповідач вважає, що відсутні документи, що підтверджують факт відгрузки ТМЦ не ідентифікованим фізичним особам. Тому, враховуючи те, що господарські операції з фізичними особами (не ідентифікованими) мають безтоварний характер, при проведенні перевірки не встановлено використання даного товару у господарській діяльності підприємства, тому відповідач вважає, що в порушення п.189.1 ст.189, п.198.5 ст.198 ПК України позивачем занижено податкове зобов'язання з ПДВ із собівартості товару, реалізація якого не підтверджена документально та не встановлено використання даного товару в господарській діяльності ТзОВ «Тропік».

Позивач зазначає, що вказана сума ПДВ 59 070 525 грн. є нічим іншим, як сумою ПДВ, що вже задекларована позивачем як ПДВ із обсягу реалізованого товару покупцям через застосування реєстраторів розрахункових операцій, а тому зазначення даної суми в акті перевірки є незрозумілим.

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно п.198.2.ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку.

Згідно з п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Водночас, відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 188.1 ПК України (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин), база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості (у разі здійснення контрольованих операцій - не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг. До складу договірної (контрактної) вартості не включаються суми неустойки (штрафів та/або пені), три проценти річних та інфляційні, що отримані платником податку внаслідок невиконання або неналежного виконання договірних зобов'язань.

Так, згідно зі ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Основними видами економічної діяльності ТзОВ «Тропік», згідно довідки з ЄДРПОУ, є оптова торгівля фруктами й овочами (46.31 за КВЕД), роздрібна торгівля фруктами й овочами в спеціалізованих магазинах (47.21 за КВЕД).

Одним з доводів відповідача на підтвердження факту невикористання фруктів та овочів не у господарській діяльності позивача є те, що підприємство здійснювало реалізацію фруктів та овочів через РРО фізичним особам в значних обсягах без укладання з ними письмових договорів купівлі-продажу та без ідентифікації особи. Оплата ТМЦ проводилась через РРО. А також встановлено реалізацію товарів (фруктів та овочів) ТзОВ «Тропік» фізичним особам в обсягах, які фактично неможливо використати для власних потреб.

На підставі вимог ст. 633 ЦК України, позивач здійснював продаж товару на умовах публічного договору, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів кожному, хто до неї звернеться (зокрема, роздрібна торгівля).

Згідно ч.4 ст. 633 ЦК України, підприємець не має права відмовитися від укладення публічного договору за наявності у нього можливостей надання споживачеві відповідних товарів (робіт, послуг).

Частиною 4 ст.698 ЦК України визначено умови договору, що обмежують права покупця-фізичної особи порівняно з правами, встановленими цим Кодексом та законодавством про захист прав споживачів, є нікчемними.

Відповідно до Національного стандарту України ДСТУ 4303:2004, роздрібна торгівля - це вид економічної діяльності в сфері товарообігу, що охоплює купівлю-продаж товарів кінцевому споживачу та надання йому торговельних послуг (пп. 4.4 п. 4 ДСТУ); оптова торгівля - це вид економічної діяльності в сфері товарообігу, що охоплює купівлю-продаж товарів за договорами поставки партіями для подальшого їх продажу кінцевому споживачеві через роздрібну торгівлю, для виробничого споживання та надання пов'язаних із цим послуг (пп. 4.5 п. 4 ДСТУ).

Судом беруться до уваги пояснення позивача про те, що чинним законодавством не встановлено будь-яких кількісних обмежень щодо передачі товару покупцеві та обов'язку продавця з'ясовувати ціль, мету придбання товару. Тобто, відповідно до чинного законодавства реалізація товару особі, яка не є суб'єктом підприємництва, на стандартних умовах продажу товару вважається роздрібною торгівлею незалежно від кількості проданого товару і його призначення, оскільки такий продаж здійснено на умовах публічного договору. Такі обставини відповідачем не спростовано.

Відповідач не подав суду доказів того, що по вказаних операціях реалізація товару відбувалась фізичним особам - підприємцям, або того факту, що реалізація товару відбувалась партіями для подальшого їх продажу кінцевому споживачеві через роздрібну торгівлю, для виробничого споживання та надання пов'язаних із цим послуг. Відповідачем не доведено того факту, що операції по реалізації товарів фізичним особам були оптовими.

Судом не беруться до уваги пояснення та висновки відповідача про те, що вказані операції є оптовими оскільки товар придбавався фізичними особами в значних обсягах, які фактично неможливо використати для власних потреб. Такі висновки податкового органу не підтверджені належними та допустимим доказами, не обґрунтовані нормами чинного законодавства, а є лиш виключно оціночними судженнями - висловлювання, які не містять фактичних даних.

Щодо висновків відповідача про необхідність ідентифікації та вивчення фінансової діяльності клієнта в господарських операціях позивача при продажі товару через РРО (стор. 40 акта), то такі судом не беруться до уваги, оскільки на зазначені операції, що описані в акті перевірки не поширюється вимоги Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму» від 21.12.2010р., №2808-VI. Операції з продажу товарів позивачем не підпадають під визначення фінансових операцій, що підлягають обов'язковому фінансовому моніторингу, відповідно до ст. 15 вказаного Закону, - сума продажу товару, згідно представлених до перевірки окремих фіскальних чеків не дорівнювала чи перевищувала 150 000,00 гривень.

Щодо висновків податкового органу про те, що господарські операції з реалізації товару ТзОВ «Тропік» фізичним особам не підтверджені документально через відсутність належно оформлених первинних документів, відсутність відвантаження продукції, складання первинних документів без мети настання реальних наслідків, то такі є необґрунтованими з огляду на наступне.

В силу вимог п.1 ст. З Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок.

Згідно ст.2 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування га послуг» розрахунковий документ - документ встановленої форми та змісту (касовий чек, товарний чек, тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів, купівлі-продажу іноземної валюти, надрукований у випадках, передбачених цим Законом, і зареєстрований у встановленому порядку реєстратором розрахункових операцій або заповнений вручну.

Згідно ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Фіскальний чек, роздрукований на реєстраторі розрахункових операцій є первинним та розрахунковим документом.

У наданих для перевірки фіскальних чеках чітко зазначено місця продажу товарів, що підтверджується в торгових патентах на здійснення торгівельної діяльності; вказані чеки підтверджують факт передачі ТМЦ іншій особі та факт набуття нею права власності на дані товари та місять усі необхідні реквізити, встановлені законодавством (п. 3.2 Положення про форму та зміст розрахункових документів, затвердженому Наказом ДПА від 01.12.2000р. №614) і для юридичної сили та доказовості не потрібно вказувати додаткових відомостей, зокрема, відомості про посади та підписи посадових осіб, які дозволили відпуск вказаних ТМЦ, займалися їх транспортуванням, розвантаженням, завантаженням та одержували їх на складі ТзОВ «Тропік».

Надані до перевірки фіскальні чеки повністю відповідають вимогам до первинних документів, передбачених п.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а перелік обов'язкових реквізитів, які повинен містити касовий чек на відпуск товарів, встановлений Положенням №614 Про форму та зміст розрахункових документів і є вичерпним.

Щодо висновків відповідача, про те, що операції ТзОВ «Тропік» проводились щоденно із значно меншою націнкою, ніж для покупців - юридичних осіб, які проводять безготівкові розрахунки (стор. 43 акта), слід зазначити наступне.

Як приклад ринкових цін, податковий орган вказує на ціни товарів, що продається на ринку сільськогосподарської продукції «Шувар» (м. Львів, вул. Хуторівка, 4-6) згідно листа від 03.02.2015 року №19-09/129 Торгово - промислової палати.

Однак, відповідач прирівняв ціни на ринку сільськогосподарської продукції тільки на одному з ринків м. Львова та взяв до уваги лише листопад місяць, не встановлюючи рівень звичайних цін на такі ж товари на внутрішньому ринку України, що продаються імпортерами таких товарів, а також не надав жодних доказів врахування чинників, що впливають на ціну того чи іншого товару - сезонність попиту на товар, якість товару (термін придатності), бренд та країну походження товару, тощо.

Необхідно вказати, що оподатковуваними операціями, що перевірялись є операції в період з квітня 2014 року по грудень 2014 року. Як не заперечує сам відповідач, такі операції не здійснювались виключно у м. Львів. Позивач здійснював продаж товару у м. Одесі, м. Києві, м. Хмельницькому, м. Вінниці, м. Харкові, м. Дніпропетровську, м. Рівне. Жодних даних про ціни на фрукти та овочі по даних регіонах відповідач не подав. Крім того, відповідачем зазначено в акті лише дані про двох найменування товару (банан і мандарин). Разом з тим, як вказано у акті перевірки, позивачем здійснювався продаж більше 40 найменувань різних фруктів та овочів.

Як вказує позивач, обґрунтування ціни на проданий позивачем товар базується на презумпції ринкової ціни угоди.

Відповідно до а 14.1.71 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, звичайна ціна - ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін. Це визначення не поширюється на операції, що визнаються контрольованими відповідно до статті 39 цього Кодексу.

Згідно п.п.14.1.219. п. 14.1. ст. 14 ПК України, ринкова ціна - ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати на добровільній основі, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) у порівняних економічних (комерційних) умовах.

Як вбачається із змісту ст.14, ст.39 Податкового кодексу України (на момент виникнення спірних правовідносин), презумпція ринкової ціни угоди може бути спростована виключно в окремих, визначених Податковим кодексом України випадках. До таких випадків належать: в контрольованих операціях; ціни на товар (роботи, послуги) підлягають державному регулюванню; якщо під час здійснення операції обов'язковим є проведенням оцінки; якщо товар (роботи, послуги) реалізуються шляхом проведення аукціону (публічних торгів); якщо постачання товарів (робіт, послуг) здійснюється на підставі форвардного або ф'ючерсного контракту; якщо продаж (відчуження) товарів, у тому числі майна, здійснюється у примусовому порядку згідно із законодавством.

В поясненнях позивач зазначає, що ТзОВ «Тропік» здійснювало продаж товарів, ціна на які була прилюдно оголошена через затверджені прайс-листи, на підставі яких позивач інформував всіх покупців про ціни на товари та пропонувало придбати їх на умовах публічного договору. Відповідно всі покупці могли придбати за оголошеною ціною.

Норми Закону України «Про ціни та ціноутворення» (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин), Цивільного та Господарського кодексів України надаютьсуб'єктам підприємницької діяльності гарантії і свободи при здійсненні на власний ризик господарської діяльності, в тому числі і можливість самостійно визначати вартість продукції, що передбачається до продажу, та містять заборону державним органам втручатись в підприємницьку діяльність, крім випадків, передбачених законодавчими актами.

Згідно ст.ст. 10,11 Закону України «Про ціни та ціноутворення», суб'єкти господарювання під час провадження господарської діяльності використовують: вільні ціни; державні регульовані ціни. Вільні ціни встановлюються суб'єктами господарювання самостійно за згодою сторін на всі товари, крім тих, щодо яких здійснюється державне регулювання цін.

Статтею 632 Цивільного кодексу України передбачено, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Відповідно до ст. 190 Господарського кодексу України, вільні ціни визначаються на всі види продукції (робіт, послуг), за винятком тих, на які встановлено державні ціни. Вільні ціни визначаються суб'єктами господарювання самостійно за згодою сторін.

Відповідачем не доведено факту здійснення позивачем торгівлі (оптової, роздрібної) свіжими фруктами, ягодами та овочами, що підпадали б під державне цінове регулювання.

Згідно з пп.1, 2 ст.3 Господарського кодексу як господарську діяльність у цьому кодексі розуміють діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямовану на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність).

Підприємництво - це самостійна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку (ст.42 ГК).

Наведені норми права дають підстави вважати, що у зв'язку з веденням господарської діяльності платником податку здійснюються операції, кінцевим результатом яких є отримання прибутку, але здійснюються вони на його власний ризик.

Позивач надав пояснення, що ціни на даний товар формуються як у відповідності ринковим цінам, так і у відповідності до політики господарської діяльності позивача та специфіки самого товару. Вказує, що ТзОВ «Тропік» імпортує товари із країн Африки морським транспортом, з країн Європи автомобільним транспортом. З метою придбання товару за якомога нижчою ціною ТзОВ «Тропік» закуповує значні за обсягами партії товару та транспортує їх із країн Африки, Європи. Імпортний товар підлягає швидкому псуванню та завжди потребує забезпечення товарного вигляду. При формування ціни на товар враховуються наступні фактори: ціни, що утворені «вільним ринком» в момент продажу (із врахуванням щоденного коливання); споживчий попит, що значним чином залежить від рівня доходів населення, сезонності; економічної ситуації в країні, стабільності і психологічного стану покупців, так як імпортовані фрукти є товарами, від придбання яких споживач у разі коливань економічної ситуації відмовляється в першу чергу. Товариство сплачує податок на додану вартість і митні платежі в момент оформлення вантажжно-митних декларацій авансом - до моменту реалізації товарів, що спричиняє необхідність в постійній наявності обігових коштів. Для забезпечення наявності достатнього товарного запасу Товариству необхідно своєчасно і в повному обсязі розраховуватись із іноземними постачальниками даної продукції, проводити закупівлю валютних коштів. ТзОВ «Тропік» немає власної роздрібної торгової мережі і отримує основний дохід від продажу товарів у великі торгові мережі України (гіпермаркети, супермаркети, великі мережі магазинів) у значних обсягах, шляхом безготівкового розрахунку. В ціну товару, при таких продажах додатково включаються транспортні витрати, умови договорів - відтермінування оплати, висока якість товару, тари і упакування товару, витрати по розвантаженню-навантаженню товару, витрати на маркетингові послуги, послуги передпродажної підготовки товару, витрати на заробітні плати персоналу, що обслуговує доставку, вантажні роботи, тощо. Одночасно Товариство проводить діяльність з продажу товарів за готівкові кошти через реєстратори розрахункових операцій. Для такої діяльності щоденно відбираються товари, за якими виникає ризик втрати товарного вигляду і псування (усушка, гниття), що обумовлює втрату грошових коштів підприємства. Такий вид продажу кінцевим споживачам (фізичним особам) забезпечує отримання негайного розрахунку в місці продажу товарів - магазин-складах, згідно торгових патентів про право здійснення торгівельної діяльності, мінімізує витрати на доставку товару, підготовку його до продажу, упакування, і т.д. та дає можливість повернути кошти в оборот підприємства та отримати можливість придбання нових партій товару. Таким чином, з огляду на специфіку товару та індивідуальність ведення господарської діяльності, продаж товарів позивачем через РРО за готівкові кошти здійснюється за нижчою ціною, ніж продаж товару в торгові мережі, шляхом безготівкового розрахунку. Крім того позивач вказує, що податковим органом не спростовувалось та не ставилось під сумнів, щ відповідно до журналу-ордеру по рах.361 «Розрахунки з покупцями» ТзОВ «Тропік» реалізовано товар за перевірений період у сумі 354 423 146,83грн., в тому числі ПДВ 59 070 524,47 грн., суму податку на додану вартість задекларовано, підтвердженням чого є декларації з податку на додану вартість за квітень 2014 року - січень 2015 року.

Таким чином, описані в акті перевірки операції з реалізації фізичним особам товарів є господарськими операціями, що оформлені первинними документами та є товарними, оскільки позивачем обґрунтовано економічні причини та ділову мету (зважаючи на ризики підприємницької діяльності) таких. Вказана позиція узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду України від 09.06.2015 року Справа №817/2197/13-а.

Враховуючи вищенаведене, необґрунтованими та безпідставними є висновки податкового органу про те, що господарські операції з фізичними особами (не ідентифікованими) мають безтоварний характер та при проведенні перевірки не встановлено використання даного товару у господарській діяльності позивача, що є порушенням п.189.1, ст.189, п.198.5 ст.198 ПК України.

Щодо висновків податкового органу про те, що позивачем завищено суму податкового кредиту по операціях з ПП «ПСВ Фрут» у жовтні 2014 року на суму 83254 грн. слід зазначити наступне.

Як вбачається з акта перевірки, такі висновки податкового органу ґрунтуються на тому, що до перевірки не представлено сертифікати відповідності, походження та акти/висновки відповідних компетентних органів щодо походження товару, термінів зберігання лимонів та грейпфрутів, придбаних від ПП «ПСВ Фрут». У представлених до перевірки шляхових листах не конкретизовано місце, де фрукти знаходились до моменту їх постачання.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно п. 1.1 договору поставки № 60 від 01.11.2011 року, укладеного позивачем з ПП «ПСВ Фрут» (код ЄДРПОУ 31681405), постачальник (ПП «ПСВ Фрут») зобов'язався постачати товар у власність покупця (ТзОВ «Тропік») окремими партіями, в асортименті, кількості і по цінах, визначених в накладних на кожну партію товару, які є невід'ємною частиною до даного договору, а покупець зобов'язався прийняти вказаний товар і оплатити його на умовах договору.

Відповідно до п. 3.2. договору поставки № 60 від 01.11.2011 року, дата поставки вважається дата відвантаження товару зі складу постачальника на транспортний засіб, що надається покупцем.

На підтвердження реальності вказаних операцій позивачем подано до перевірки такі документи, як договір, податкові накладні, видаткові накладні, подорожні листи на перевезення товару.

На сторінці 53 акта перевірки вказано, що оплата за придбаний товар по вказаному договору здійснена, що відображено в бухгалтерському обліку; станом на 31.10.2014 року кредиторська/дебіторська заборгованість відсутня, податкові накладні виписані ПП «ПСВ Фрут» внесені до реєстру отриманих податкових накладних за жовтень 2014 року.

Згідно ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Відповідно до п. 198.1. ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно п.198.2. ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3. ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.201.8. ПК України, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що господарська операція - це дія або подія, що викликає зміни у структурі активів і зобов'язань, власному капіталі підприємства. Із положень ч. 1, 3 ст. 9 вказаного Закону вбачається, що бухгалтерський облік полягає, зокрема, у складанні та прийнятті до обліку первинних документів, які фіксують факти здійснення господарських операцій, складенні на їх підставі зведених облікових документів, систематизація інформації первинних документів на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відтак, господарські операції повинні підтверджуватися належними первинними документами і лише ті документи, які відповідають зазначеним вище вимогам, можуть бути визнані допустимими засобами доказування відповідної господарської операції.

Відповідно до ч. 4 ст. 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності, відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Виходячи зі змісту наведеної норми, саме на податкові органи покладається обов'язок надати достатні докази на обґрунтування висновків про порушення платником податків норм податкового законодавства, на підставі яких такому платникові визначено відповідні грошові зобов'язання.

Наявні у позивача (ТзОВ "Тропік") документи, зокрема договір, податкові накладні, видаткові накладні, подорожні листи є первинними документами у розумінні ст.9 ЗУ "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні". Отже, у позивача наявні усі документи, передбачені правилами ведення податкового обліку, що підтверджує реальність здійснення господарських операцій з ПП «ПСВ Фрут», що свідчить про помилковість висновку податкового органу про не підтвердження здійснення господарських відносин із ПП «ПСВ Фрут».

Попри свій обов'язок, відповідач не довів суду неможливості здійснення ТзОВ "Тропік" господарських операцій з ПП «ПСВ Фрут».

Суд вбачає за необхідне вказати, що податковим органом не надано документальних підтверджень відсутності фактичних господарських відносин з ПП «ПСВ Фрут» та наявності факту узгодженості його дій з ПП «ПСВ Фрут» з метою незаконного отримання податкових вигод або обізнаності позивача з такими діями постачальника.

Щодо тверджень податкового органу про те, що в поданих до перевірки шляхових листах не конкретизовано місце де фрукти знаходились до моменту їх постачання, не надано документального підтвердження перевезення товарів зі складів ПП «ПСВ Фрут» на склади ТзОВ «Тропік», слід зазначити наступне.

Відповідно до умов договору поставки № 60 від 01.11.2011 року, укладеного позивачем з ПП «ПСВ Фрут», а саме:

п. 3.2 - датою поставки вважається дата відвантаження товару зі складу постачальника на транспортний засіб, наданий покупцем;

п. 3.3 - поставка здійснюється у відповідності з вимогами «Міжнародних правил тлумачення термінів «Інкотермс» в редакції 2000р.;

п. 3.3.1 - умови поставки в їх точному тлумаченні з урахуванням застережень відображаються в специфікації на кожну окрему партію товарів;

п. 3.4 - перехід права власності відбувається в момент приймання-передачі відповідної партії товару, що оформляється видатковою накладною.

Згідно оформлених видаткових накладних, у відповідності до специфікацій на партію товару, позивачем було отримано товар шляхом самовивозу позивачем із складу постачальника (м. Одеса, вул. Новомосковська дорога, буд. 21/1).

Враховуючи зазначене та, відповідно до Правил Інкотермс «Офіційні правила тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати» в редакції 2000 року, поставка товару ПП «ПСВ Фрут» позивачу здійснювалась згідно терміну (Франко-завод), згідно якого продавець вважається таким, що виконав свої обов'язки з постачання, коли надасть товар у розпорядження покупця на своєму підприємстві чи в іншому узгодженому місці.

Таким чином, враховуючи умови укладеного договору (самовивіз товару), позивачеві не надавались транспортні послуги з перевезення вантажу ПП «ПСВ ФРУТ».

На думку суду, подані позивачем подорожні листи на підтвердження здійснення самовивозу придбаного товару (том 1 а.с.86-88) є достатніми доказами на підтвердження переміщення товару від постачальника до покупця по вказаному договору та підтверджують реальність вказаної господарської операції.

Відповідач не навів жодних обставин та доказів, які б свідчили про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, незвичності цієї операції для учасників операції, збитковості спірної операції, або інших обставин, які б в окремо або сукупності могли свідчити про безтоварність (фіктивність) вчинених операцій, а також про те, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача та його контрагента були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди.

З урахуванням викладеного вище, суд дійшов висновку, що податкові повідомлення-рішення від 05.05.2015 року №0000041501/6366, від 05.05.2015 року №0000051501/6367, від 05.05.2015 року №0000061501/6368 не відповідають критеріям, визначеним ч. 3 ст. 2 КАС України, оскільки прийняті необґрунтовано, без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення. В той же час, позивач довів обґрунтованість позовних вимог належними та допустимими доказами. Виходячи з положень п. 1 ч. 2 ст. 162 КАС України, суд приходить до висновку, що вказані податкові повідомлення-рішення слід скасувати як незаконні.

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України та ч.3 ст.2 КАС України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з вимогами ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Враховуючи наведене, перевіривши обставини передбачені ч.3 ст.2 КАС України, суд прийшов до висновку про обґрунтованість та підставність позовних вимог і вважає, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Судові витрати у вигляді судового збору (487,20 грн.), відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, слід стягнути з Державного бюджету України на користь позивача.

Враховуючи вищенаведене, керуючись статтями 7-14, 18, 19, 94, 158, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

п о с т а н о в и в:

1. Адміністративний позов задоволити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення від 05.05.2015 року №0000041501/6366, від 05.05.2015 року №0000051501/6367, від 05.05.2015 року №0000061501/6368.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Тропік" 487,20 грн. сплаченого судового збору.

Постанова може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили в порядку та строки, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови виготовлений і підписаний 25.08.2015 року.

Суддя Карп'як Оксана Орестівна