Ухвала

від 28.03.2017 по справі 813/2644/15

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

Іменем України

28.03.2017 м. Київ № К/800/16283/16

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: головуючого судді Юрченко В.П., суддів: Веденяпіна О.А., Голубєвої Г.К., секретар судового засідання - Іванов Д.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуДержавної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області на постановуЛьвівського окружного адміністративного суду від 19.08.2015 та ухвалуЛьвівського апеляційного адміністративного суду від 24.05.2016 у справі №813/2644/15 за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю Тропік доДержавної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,- ВСТАНОВИВ:

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 19.08.2015, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 24.05.2016, позов Товариства з обмеженою відповідальністю Тропік задоволено, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області №0000041501/6366 від 05.05.2015, яким зменшено суму бюджетного відшкодування ПДВ на 12800380,00 грн. та нараховано 3200095,00 грн. штрафних санкцій; №0000051501/6367 від 05.05.2015, яким збільшено суму податкового зобов'язання з ПДВ на суму 39887220,00 грн. за основним платежем та 19943610,00 грн. за штрафними санкціями; №0000061501/6368 від 05.05.2015, яким зменшено розмір від'ємного значення з ПДВ на суму 5391934,00 грн. та 1074245,00 грн.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову повністю, оскільки вважає, що постанову та ухвалу було прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

В письмовому запереченні на касаційну скаргу позивач, посилаючись на те, що вимоги касаційної скарги є необґрунтовані та не можуть бути задоволені, просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права в цій частині, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведена документальна позапланова виїзна перевірка правомірності формування ТОВ Тропік податкового зобов'язання та податкового кредиту по уточнюючих розрахунках за період квітень - жовтень 2014 року та з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних звітних (податкових) періодів за грудень 2014 року та від'ємного значення по декларації з ПДВ за січень 2015 року, за результатами якої складено акт перевірки від 06.04.2015 №107/15-01/20831737, згідно висновків якого встановлено порушення позивачем: п.189.1 ст.189, п.198.5 ст.198, п.44.1 ст.44, п.16.1 ст.186, п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим занижено суму податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на 39887220 грн.; п.19.1 ст.189, п.198.5 ст.198, п.44.1 ст.44, п.186.1 ст.186, п.198.1 ст.198, п. 200.4 ст.200 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим завищено суму бюджетного відшкодування ПДВ у зменшення податкових зобов'язань по податку на додану вартість наступних звітних (податкових) періодів (р.23.2 декларації) за грудень 2014 року на 12800380 грн., завищено від'ємне значення різниці податкового зобов'язання та податкового кредиту (р.19 декларації) за січень 2015 року на 5391934 грн. та завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (р.24 декларації) за січень 2015 року на суму 1074245 грн.

На підставі акта перевірки податковим органом винесено податкові повідомлення-рішення від 05.05.2015:

- №0000041501/6366, яким зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість по декларації 9078805000 від 20.01.2015 за грудень 2014 року на суму 12800380 грн. та застосовано штрафні санкції 3200095 грн.;

- №0000051501/6367, яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 59830830 грн., в тому числі за основним платежем в розмірі 39887220 грн., за штрафними санкціями 19943610 грн.;

- №0000061501/6368, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість по декларації №9018812170 від 19.02.2015 за січень 2015 року на суму 1074245 грн. та по декларації №9018812170 від 19.02.2015 за січень 2015 року на суму 5391934 грн., всього на суму 6466179 грн.

Визначення позивачу грошових зобов'язань обґрунтовано тим, що підприємство проводить гуртову торгівлю, що передбачає ідентифікацію покупців. Податкові накладні на реалізацію, виписані підприємством з наступним зазначенням: у рядку покупець - прізвище ім'я по - батькові фізичної особи, у рядку індивідуальний податковий номер покупця - 0 (нуль), у рядку номер свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість - 0 (нуль). Перевіркою контрольних стрічок встановлено реалізацію товарів (фруктів та овочів) по всіх відокремлених структурних підрозділах ТОВ Тропік фізичним особам в значних обсягах, які фактично неможливо використовувати для власних потреб. Інформація, наведена в таблицях свідчить про використання придбаних фруктів та овочів невстановленими фізичними особами в комерційній діяльності, оскільки за одним фіскальним чеком фізична особа (невстановлена) придбавала фрукти та овочі в кількості набагато більшій, ніж можна використати їх для власних потреб (банани придбавалися в кількості від 200 ящиків до 680 ящиків середня вага кожного 18 кг., мандарини від 400 кг. до 8500 кг., лимони від 200 кг. до 1500 кг., персики від 1000 кг. до 9000 кг.). Проведеною перевіркою встановлено відвантаження продукції невстановленим особам в значній кількості через РРО за одним касовим чеком на умовах публічного договору. Такі операції ТОВ Тропік проводились щоденно із значно меншою націнкою, ніж для покупців - юридичних осіб, які проводять безготівкові розрахунки. Ціни реалізації продукції через РРО значно нижчі за ціни по безготівковому розрахунку, а також за ринкові ціни.

Згідно відповіді з Торгово-промислової палати, за даними ринку сільськогосподарської продукції Шувар ціни на товар з врахуванням ПДВ за листопад 2014 року у Львівській області знаходились в межах: мандарини за 1 кг від 15 до 27 грн.; банани за 1 кг від 17,22 грн. до 18,33 грн., що значно вище ніж середня вартість реалізованих товарів через касовий апарат ТОВ Тропік .

Єдиними документами, що підтверджують здійснення господарських операцій між підприємством та фізичними особами є касовий чек на відпуск товару (овочів та фруктів): у представлених до перевірки документах неможливо визначити пункт (адресу) завантаження - продаж товарів; відсутні відомості про посади та підписи посадової особи, які дозволили відпуск вказаних ТМЦ, займалися їх транспортуванням, розвантаженням, завантаженням та одержували на складі підприємством. Тому, враховуючи те, що господарські операції з фізичними особами (не ідентифікованими) мають безтоварний характер, при проведенні перевірки не встановлено використання даного товару у господарській діяльності підприємства.

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що відповідач не навів жодних обставин та доказів, які б свідчили про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, незвичності цієї операції для учасників операції, збитковості спірної операції, або інших обставин, які б в окремо або сукупності могли свідчити про безтоварність (фіктивність) вчинених операцій, а також про те, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача та його контрагента були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди.

Судова колегія касаційної інстанції погоджується з позицією судів першої та апеляційної інстанцій, виходячи з наступного.

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Податкові зобов'язання з ПДВ у відповідності до пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України визначаються сальдовим методом, який передбачає необхідність врахування як надходжень сум податку разом із вартістю товарів (послуг), що поставляються платником податку, так і витрат цього платника на сплату сум ПДВ у складі ціни товарів (послуг), що придбані ним з метою використання у господарській діяльності.

Пунктом 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України встановлено, що при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Згідно п.198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку.

Згідно з п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 188.1 Податкового кодексу України (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості (у разі здійснення контрольованих операцій - не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг. До складу договірної (контрактної) вартості не включаються суми неустойки (штрафів та/або пені), три проценти річних та інфляційні, що отримані платником податку внаслідок невиконання або неналежного виконання договірних зобов'язань.

Відповідно пункту 190.1 пункту 190 Податкового кодексу України базою оподаткування для товарів, що ввозяться на митну територію України, є договірна (контрактна) вартість, але не нижче митної вартості цих товарів, визначеної відповідно до розділу III Митного кодексу України, з урахуванням мита та акцизного податку, що підлягають сплаті і включаються до ціни товарів.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що продаж фізичним особам фруктів та овочів ТОВ Тропік здійснювався на умовах публічного договору, який серед істотних умов правочинну не вимагає письмової форми. При розрахунках за отриманий товар покупцями використовувався реєстратор розрахункових операцій. У наданих для перевірки розрахункових документах (фіскальних чеках) містяться обов'язкові реквізити, які вимагаються законодавством, а також сума продажу в них не дорівнювала 150000,00 гривням та не була більшою.

При цьому, суди прийшли до правильного висновку, що вчинення правочинів купівлі-продажу товару в усній формі не суперечить приписам чинного законодавства України, яке не ставить обов'язкової вимоги щодо письмової форми такого типу правочинів (публічний договір), а їх вчинення у такій формі та таким способом відповідає нормам ст.ст.11, 202, 205, 206, 207, 509, 655, 657, 712 ЦК України.

З огляду на викладене колегія суддів касаційної інстанції також вважає за необхідне відзначити про те, що зміст господарської операції може встановлюватися з урахуванням змісту цивільно-правових чи господарсько-правових зобов'язань сторін, але не вичерпується останнім. Господарська операція може мати місце навіть за відсутності цивільно-правових чи господарсько-правових відносин між платниками податків.

З метою податкового обліку господарські операції можуть оформлюватися будь-якими первинними документами, зміст яких відповідає наведеним вимогам податкового законодавства, та складення яких відповідає законодавчо установленим вимогам щодо оформлення такої операції або звичаєвій практиці. Умовою документального підтвердження операції є можливість на підставі наявних документів зробити висновок про те, що витрати фактично понесені.

Виходячи зі специфіки купівлі-продажу як предмета господарської операції, фіскальний чек, виданий реєстратором розрахункових операцій під час продажу товару є достатнім доказом, що підтверджує факт виконання такої господарської операції.

Суди першої та апеляційної інстанцій, даючи правову оцінку обставинам у справі, дійшли правильного висновку про непідтвердження податковим органом будь-якими належними та допустимим доказами факту реалізації товару для подальшого їх продажу кінцевому споживачеві через роздрібну торгівлю, для виробничого споживання та надання пов'язаних із цим послуг. Порушення платником податку вимог податкового законодавства не може ґрунтуватися на припущеннях.

З огляду на вимоги вищенаведених норм, судами першої та апеляційної інстанцій при вирішенні даної справи було правильно взято до уваги, що податковий орган, визначаючи базу оподаткування, реалізованої позивачем в період з квітня 2014 року по грудень 2014 року продукції, взяв до уваги інформацію з листа Торгово-промислової палати від 03.02.2015 №19-09/129 про ціни на ринку сільськогосподарської продукції на одному з ринків м. Львова у листопаді місяці цього ж року, без співставлення даних щодо порівнянності економічних (комерційних) умов, таких як сезонність попиту на товар, якість товару (термін придатності), бренд та країну походження товару тощо.

Судами першої та апеляційної інстанції також встановлено, що реальність господарських операцій позивача з ПП ПСВ Фрут при виконанні договору поставки овочів та фруктів №60 від 01.11.2011, підтверджується первинними документами податкового обліку, які характерні для такого роду господарських взаємовідносин та обов'язковість ведення яких передбачена нормами законодавства України, а саме: видаткові та податкові накладні, подорожні листи на перевезення товару. При укладенні договору сторонами було досягнуто усіх істотних умов, вони спрямовані на реальне настання правових наслідків, відповідають економічному змісту та чинному законодавству. Овочі та фрукти придбавались з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності позивача для їх подальшого продажу подальшої реалізації.

Судами були досліджені всі первинні документи та встановлено дотримання позивачем спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум, віднесених до податкового кредиту на підставі виданих контрагентом податкових накладних, а також реальне виконання сторонами, укладених правочинів.

Оскільки позивач надав всі первинні документи, що стосуються господарських операцій за участю контрагента, які фактично підтверджують реальне здійснення правочинів і досягнення позивачем законної мети їх здійснення для провадження господарської статутної діяльності, направленої на отримання прибутку, відтак суди дійшли правильного висновку про правомірність формування позивачем податкового кредиту на підставі розрахунків, проведених за наслідками господарських операцій з ПП ПСВ Фрут .

Враховуючи вищенаведене та з урахуванням вимог частини 3 статті 2, частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, судова колегія касаційної інстанції погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, не спростованими доводами касаційної скарги, про те, що спірні податкові повідомлення-рішення є такими, що не ґрунтуються на нормах закону, а тому вони підлягають скасуванню.

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що суди повно встановили обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надали їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин.

Доводи касаційної скарги викладеного не спростовують, а зводяться до переоцінки обставин, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій, що у відповідності до ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України не віднесено до повноважень суду касаційної інстанції.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до скасування оскаржуваних судових рішень.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 160, 167, 220, 221, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області залишити без задоволення.

2. Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 19.08.2015 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 24.05.2016 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя В.П.Юрченко Судді О.А.Веденяпін Г.К.Голубєва