Постанова

від 19.08.2015 по справі 816/3092/15

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 серпня 2015 року м. ПолтаваСправа № 816/3092/15

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Петрової Л.М.,

за участю:

секретаря судового засідання: Лисака С.В.,

представників позивача: ОСОБА_1, ОСОБА_2,

представника відповідача Реєстраційної служби Полтавського міського управління юстиції Полтавської області: Казака М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Закритого акціонерного товариства "Цивільбуд" в особі арбітражного керуючого ліквідатора ОСОБА_2 до Реєстраційної служби Полтавського міського управління юстиції Полтавської області, Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України про визнання рішення протиправним, зобов'язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

07 серпня 2015 року Закрите акціонерне товариство "Цивільбуд" в особі арбітражного керуючого ліквідатора ОСОБА_2 звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Реєстраційної служби Полтавського міського управління юстиції Полтавської області, Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України про визнання протиправним рішення від 28 травня 2015 року про відмову у державній реєстрації права власності ЗАТ "Цивільбуд" на належне йому нерухоме майно (земельну ділянку), що знаходиться у місті Полтаві, вул. Огнівська, 4; зобов'язання здійснити державну реєстрацію права власності ЗАТ "Цивільбуд" на належне йому нерухоме майно (земельну ділянку), що знаходиться у АДРЕСА_1

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначав, що у 1995 році ним було придбано на аукціоні у виконавчого комітету Полтавської міської ради народних депутатів земельну ділянку у АДРЕСА_1, загальною площею 6000 кв.м. Вчинено сплату за умовами договору про участь у аукціоні, кошти сплачені у повному обсязі. У подальшому, як зазначив позивач, виконавчий комітет відмовився укладати письмовий договір купівлі-продажу цієї земельної ділянки з позивачем, коштів, за неї сплачених, також не повернув. Фактично, на думку позивача, земельна ділянка була передана йому. З метою звершення правочину у легальний спосіб ЗАТ "Цивільбуд" зверталося до господарського суду, рішеннями якого було визнано дійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки. У той же час у задоволенні вимоги про визнання права власності ЗАТ "Цивільбуд" на земельну ділянку господарські суди відмовили з огляду на її передчасність, так як право власності на даний об'єкт виникне лише з моменту державної реєстрації правочину. З цим рішенням господарського суду та іншими документами щодо правочину купівлі-продажу земельної ділянки позивач звернувся до органів Державної реєстраційної служби. Реєстраційна служба Полтавського міського управління юстиції направила подані документи для прийняття рішення до Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України, державний реєстратор якої відмовила у державній реєстрації права власності з огляду на те, що подане рішення суду не встановлює права власності.

Позивач наполягав на тому, що таке рішення державного реєстратора не ґрунтується на законі, оскільки згідно пункту 5 статті 19 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", державна реєстрація прав на нерухоме майно проводиться на підставі рішень судів, що набрали законної сили. Зазначена норма не містить вказівки на те, що цими рішеннями має бути обов'язкове саме визнано право власності. За таких обставин вважав відмову у державній реєстрації свого права власності протиправною та просив захистити свої порушені права шляхом зобов'язання здійснити реєстрацію.

Представники позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримали. Просили їх задовольнити.

Представник відповідача Реєстраційної служби Полтавського міського управління юстиції Полтавської області у судовому засіданні проти позову заперечував, просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

У своїх письмових запереченнях зазначав, що Реєстраційна служба Полтавського міського управління юстиції Полтавської області не приймала рішення про відмову у державній реєстрації прав ЗАТ "Цивільбуд", а тому вимоги до неї є необґрунтованими /а.с. 64-65/.

Відповідач Департамент державної реєстрації Міністерства юстиції України явку уповноваженого представника у судове засідання не забезпечив, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце проведення судового засідання /а.с. 82/.

У своїх письмових запереченнях зазначав, що рішенням Господарського суду Полтавської області від 02 грудня 2008 року у справі №16/55 право власності не визнається, а лише визнається усний договір купівлі-продажу земельної ділянки укладеним. Крім того, судовим рішенням визнано дійсним усний договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 6000 кв.м. (без зазначення кадастрового номера). У той час, заяву подано щодо права власності на земельну ділянку площею 0,2144 га, що не дає змоги встановити відповідність заявлених прав поданим документам /а.с. 58-61/.

Згідно частини четвертої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Враховуючи, що у матеріалах справи достатньо письмових доказів для вирішення справи, суд вважає за можливе проводити розгляд справи за даної явки та наявними у справі матеріалами.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши та дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що 31 жовтня 1995 року ЗАТ "Цивільбуд" уклало угоду з виконавчим комітетом Полтавської міської ради народних депутатів про умови участі у земельному аукціоні з одержання у власність земельної ділянки загальною площею 6000 кв.м. у АДРЕСА_1 /а.с. 24-25/.

01 листопада 1995 року зазначений аукціон було проведено. ЗАТ "Цивільбуд" став переможцем аукціону, про що свідчить Протокол Полтавського аукціонного центру виконавчого комітету Полтавської міської ради народних депутатів від 01 листопада 1995 року №1 /а.с. 26/.

13 грудня 1995 року виконавчий комітет Полтавської міської ради народних депутатів прийняв рішення №401 "Про надання земельної ділянки у приватну власність", про надання переможцю аукціону ЗАТ "Цивільбуд" у власність земельної ділянки, площею 6000 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 була для будівництва підземних гаражів; про надання дозволу ЗАТ "Цивільбуд" на проектування і будівництво об'єктів на придбаній земельній ділянці згідно умов аукціону /а.с. 28/.

У зв'язку з неможливістю завершити належним чином оформлення купівлі-продажу земельної ділянки ЗАТ "Цивільбуд" звернулося до Господарського суду Полтавської області із позовом до Полтавської міської ради, виконавчого комітету Полтавської міської ради про визнання дійсним договору купівлі-продажу та визнання права власності на земельну ділянку.

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 02 грудня 2008 року позовні вимоги ЗАТ "Цивільбуд" було задоволено частково, визнано дійсним усний договір купівлі-продажу земельної ділянки загальною площею 6000 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, укладений між ЗАТ "Цивільбуд" та виконавчим комітетом Полтавської міської ради народних депутатів. Відмовлено у задоволенні позовних вимог про визнання права власності на земельну ділянку загальною площею 1980 кв.м. та закрито провадження в частині позовних вимог про визнання права власності на земельну ділянку загальною площею 4010 кв.м. /а.с. 11-12/.

Господарський суд Полтавської області захистивши порушене право позивача шляхом визнання відповідного договору дійсним, відмовив у визнанні права власності позивача на зазначену земельну ділянку. Таку відмову обґрунтував тим, що права власності на земельну ділянку виникнуть після державної реєстрації відповідного правочину, а тому вимоги про визнання права власності є передчасними /а.с. 12/. Зазначене рішення суду набрало законної сили 26 березня 2009 року, на час розгляду адміністративної справи не було скасовано і є чинним /а.с. 13-17/.

21 травня 2015 року позивач звернувся до Реєстраційної служби Полтавського міського управління юстиції із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень та доданими документами про реєстрацію права власності на земельну ділянку, розташовану за адресою: АДРЕСА_1, що підтверджується карткою прийому заяви №21471215, копія якої долучена відповідачем до матеріалів справи /а.с. 130/. Керуючись наказом Міністерства юстиції України № 607/5 від 02 квітня 2013 року "Про заходи щодо взаємодії органів державної реєстрації прав та їх службових осіб", Реєстраційна служба Полтавського міського управління юстиції, прийнявши заяву, направила її разом із доданими матеріалами до Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України.

28 травня 2015 року державним реєстратором Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України Молдовановою Г.М. прийнято рішення №21654768, яким відмовлено у державній реєстрації права власності, форма власності: приватна на земельну ділянку, що розташована Полтавська область, АДРЕСА_1, кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_1, за суб'єктом: ЗАТ "Цивільбуд" /а. с.127/.

В обґрунтування підстав прийняття такого рішення державний реєстратор зазначив статтю 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та пункти 20, 28, 37 "Порядку державної реєстрації речових прав на майно та їх обтяжень": подані для проведення державної реєстрації документи не відповідають вимогам або ж не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують; рішення суду від 02 грудня 2008 року не визнає права власності на земельну ділянку за заявником, рішенням визнано дійсним усний договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 6000 кв.м. (без зазначення кадастрового номера). У той час, заяву подано щодо права власності на земельну ділянку площею 0,2144 га, що не дає змоги встановити відповідність заявлених прав поданим документам.

Позивач не погодився із прийнятим рішенням та оскаржив його до суду.

Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Надаючи правову оцінку позовним вимогам суд виходить з наступного.

Правовідносини, що виникли між сторонами регулюються Конституцією України, нормами Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень і Порядку надання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2013 року №868.

Спеціальним законом, що визначає правові, економічні, організаційні засади проведення державної реєстрації речових та інших прав, які підлягають реєстрації за цим Законом, та їх обтяжень і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою цих прав, створення умов для функціонування ринку нерухомого майна є Закон України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 01 липня 2004 року №1952-IV.

Згідно положень статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до частини першої статті 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", державна реєстрація прав є обов'язковою. Інформація про права на нерухоме майно та їх обтяження підлягає внесенню до Державного реєстру прав.

Згідно статті 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування, а саме:

1) право власності на нерухоме майно

2) право володіння; право користування (сервітут); право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис); право забудови земельної ділянки (суперфіцій); право господарського відання; право оперативного управління; право постійного користування та право оренди земельної ділянки; право користування (найму, оренди) будівлею або іншими капітальними спорудами, їх окремими частинами; іпотека; довірче управління майном;

3) інші речові права відповідно до закону;

4) податкова застава, предметом якої є нерухоме майно, та інші обтяження.

До повноважень органу державної реєстрації прав належить, зокрема: проведення державної реєстрації прав та їх обтяжень або відмова у їх реєстрації; забезпечення ведення Державного реєстру прав /пункти 1, 2 частини першої статті 8 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень"/.

Відповідно до частини другої статті 9 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями.

Статтею 15 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" визначено, що державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку:

1) прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви;

2) встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень;

3) прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації;

4) внесення записів до Державного реєстру прав;

5) видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону;

6) надання витягів з Державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження.

Вичерпний перелік підстав для відмови у державній реєстрації прав та їх обтяжень визначений статтею 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

За результатами розгляду заяви та документів, необхідних для проведення державної реєстрації прав, державний реєстратор приймає рішення про державну реєстрацію прав або рішення про відмову в такій реєстрації (пункт 20 Порядку).

Згідно з пункту 28 Порядку, державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав виключно за наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав, що визначені Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

За змістом абзацу 4 частини першої статті 24 цього ж Закону, у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують.

Державний реєстратор у оскаржуваному рішенні зазначив, що подані документи не відповідають вимогам, встановленим законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують, з огляду на те, що надане серед поданих документів рішення суду від 02 грудня 2008 року не визнає права власності на земельну ділянку за заявником, рішенням визнано дійсним усний договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 6000 кв.м. (без зазначення кадастрового номера). У той час, заяву подано щодо права власності на земельну ділянку площею 0,2144 га. У той же час, згідно підпункту 10 пункту 37 Порядку, документами, що підтверджують виникнення, перехід та припинення речових прав на нерухоме майно є рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно.

Дійсно, суд погоджується з доводами представника позивача про те, що згідно пункту 5 частини першої статті 19 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація прав проводиться, серед іншого, на підставі рішень судів, що набрали законної сили.

Разом з тим, зі змісту дослідженої у судовому засіданні копії рішення господарського суду Полтавської області від 02 грудня 2008 року у справі №16/55 вбачається, що судом право власності не визнається, а лише визнається усний договір купівлі-продажу земельної ділянки укладеним. Крім того, судовим рішенням визнано дійсним усний договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 6000 кв.м. (без зазначення кадастрового номера). У той час, заяву подано щодо права власності на земельну ділянку площею 0,2144 га, кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_1, що не дає змоги встановити відповідність заявлених прав поданим документам.

Більш того, зі змісту рішення господарського суду Полтавської області від 02 грудня 2008 року у справі №16/55 встановлено, що, крім іншого, ЗАТ "Цивільбуд" відмовився від позовних вимог у частині визнання за ним права власності на земельну ділянку площею 4020 кв.м., оскільки власником цієї земельної ділянки на даний час вже є автогаражний кооператив "Огнівка 2002" (АДРЕСА_1) /а.с. 100/.

Таким чином, суду не видається можливим встановити до якої саме земельної ділянки належить земельна ділянка площею 0,2144 га, кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_1 та її приналежність до особи позивача.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що державним реєстратором на підставі Закону та у межах повноважень, обґрунтовано прийнято рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень від 28 травня 2015 року №21654768, протиправності у його діях судом не встановлено.

Отже, позовні вимоги про визнання протиправним та скасування рішення задоволенню не підлягають.

Позовна вимога про зобов'язання здійснити державну реєстрацію права власності ЗАТ "Цивільбуд" на належне йому нерухоме майно (земельну ділянку), що знаходиться у місті Полтаві, вул. Огнівська, 4 є похідною від попередніх, відповідно, задоволенню також не підлягає.

Відповідно до частини першої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частинами першою, другою статті 71 цього Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачі як суб'єкти владних повноважень довели правомірність прийнятого рішення.

Таким чином, ЗАТ "Цивільбуд" скористалося правом на звернення до адміністративного суду і його право не може бути обмежене; заявлені позивачем вимоги розглянуті судом по суті. Проте, враховуючи відсутність протиправності у діях відповідачів, підстави для задоволення позову відсутні.

Зважаючи на викладене, позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, суд не вирішує питання про розподіл судових витрат, оскільки рішення ухвалено не на користь позивача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 10, 11, 71, 94, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову Закритого акціонерного товариства "Цивільбуд" в особі арбітражного керуючого ліквідатора ОСОБА_2 до Реєстраційної служби Полтавського міського управління юстиції Полтавської області, Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України про визнання рішення протиправним, зобов'язання вчинити дії відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним надісланням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складено 21 серпня 2015 року.

Суддя Л.М. Петрова