Ухвала

від 19.08.2015 по справі 815/4147/14

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 серпня 2015 р.м.ОдесаСправа № 815/4147/14

Категорія: 6.1 Головуючий в 1 інстанції: Марин П. П.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду, у складі:

головуючого судді - Запорожана Д.В.,

судді - Коваля М.П.,

судді - Шеметенко Л.П.

при секретарі: Топор О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 2 грудня 2014 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю техно-торгової фірми «РІГОНДА» ЛТД до Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Одеській області, за участю прокуратури Одеської області про скасування рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю техно-торгова фірма «РІГОНДА» ЛТД звернулося до суду з позовом до Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Одеській області, за участю прокуратури Одеської області про скасування припису від 23 червня 2014 року, наказу від 9 липня 2014 року № 82СК та постанови від 8 липня 2014 року № 200/174-п (з урахуванням змін позовних вимог).

Свої позовні вимоги ТОВ техно-торгова фірма «РІГОНДА» обґрунтувало незаконністю спірних рішень.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 2 грудня 2014 року вищенаведений позов було задоволено. Скасовано спірні рішення.

В апеляційній скарзі Департамент ДАБІ в Одеській області просить скасувати вищенаведену постанову, як таку, що прийнята з помилковим застосуванням норм матеріального та процесуального права і прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову у повному обсязі. Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що відповідач все ж мав право проводити позапланову перевірку позивача та застосовувати до нього спірні заходи впливу.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Приймаючи оскаржену постанову суд першої інстанції виходив з обґрунтованості даного позову та наявності підстав для його задоволення.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

З матеріалів справи вбачається, що позивач у 2010 році придбав у ВАТ «ТІ ЕЛ СІ СЕРВІС» нежитлову будівлю, яка розташована за адресою м. Одеса, пров. Моторний, 12/1, право власності на яку було зареєстровано належним чином (договір купівлі-продажу).

Тобто, об'єкт на час наведеного продажу не був самочинним будівництвом, земельна ділянка для його будівництва була виділена в порядку передбаченому діючим законодавством.

В 2011 році ним (позивачем) було зареєстровано право власності на вищенаведений об'єкт нерухомості /т. 1, а.с. 72-73/.

Право користування земельною ділянкою під зазначеною нерухомістю перейшло до позивача від вищенаведеного продавця (договір купівлі-продажу, норми діючого законодавства).

В 2013 році позивачем було здійснено реконструкцію вищенаведеної нерухомості без зміни зовнішніх геометричних розмірів її фундаменту у плані.

Відповідачем було зареєстровано Декларацію позивача від 2 вересня 2013 року № ОД143132450753 про готовність вищенаведеної реконструйованої нерухомості до експлуатації /т. 1, а.с. 35-38/.

19 листопада 2013 року позивачем було зареєстровано право власності на вищенаведену нерухомість, у тому числі на підставі вищенаведеної зареєстрованої Декларації /т. 1, а.с. 9-11/.

На підставі вимоги Прокуратури Одеської області відповідачем було видано наказ від 1 квітня 2014 року № 41 «ОД» та на направлення на проведення позапланової перевірки від 30 травня 2014 року № 1480 позивача.

На підставі вищенаведеного направлення відповідачем було проведено перевірку зазначеної нерухомості позивача, результати якої відображені в акті і протоколі від 23 червня 2014 року (п. 6 ч. 2 ст. 2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності»).

У вищенаведених акті і протоколі здійснено висновок про те, що позивач зазначив недостовірні дані у вищенаведеній Декларації, а саме земельна ділянка для будівництва не виділялася та особа відповідальна за виконання будівельних - директор ТОВ «Інтострой» Саутенков М.Д. будь-якого відношення до будівництва не мав. У зв'язку з чим перевіряючи дійшли висновку, вищенаведена нерухомість позивача є самочинним будівництвом.

Будь-яких інших правових чи фактичних обставин перевіркою встановлено не було.

На підставі вищенаведених документів відповідачем було видано позивачу: припис від 23 червня 2014 року про усунення вищенаведених порушень шляхом зупинення експлуатації «самочинного будівництва», наказ від 9 липня 2014 року № 82 СК «Про скасування реєстрації Декларації від 2 вересня 2013 року № ОД143132450753» і постанову від 8 липня 2014 року № 200/174-п про накладення на позивача 109620 гривень штрафних санкцій.

Відповідно до ч.ч. 1. 2 ст. 376 ЦК України, житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Таким чином, обов'язковою ознакою самочинного будівництва є відсутність права власності на нього.

Наявність у позивача права власності на вищенаведену нерухомість виключає можливість її віднесення до категорії самочинного будівництва.

З матеріалів справи (Декларація, проект тощо) вбачається, що позивач здійснив реконструкцію вищенаведеної нерухомості без зміни зовнішніх геометричних розмірів її фундаменту у плані.

Протилежного факту перевіркою встановлено не було, доказів такого матеріали справи не містять.

Пунктом 4 Порядку виконання будівельних робіт, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 р. № 466, передбачено, що реконструкція, реставрація або капітальний ремонт об'єктів будівництва без зміни зовнішніх геометричних розмірів їх фундаментів у плані, а також реконструкція або капітальний ремонт автомобільних доріг, залізничних колій, ліній електропередачі, зв'язку, трубопроводів, інших лінійних комунікацій у межах земель їх розміщення може проводитися за відсутності документа, що засвідчує право власності чи користування земельною ділянкою.

Отже, для здійснення вищенаведеної реконструкції позивачу не було потрібно якесь додаткове виділення земельної ділянки.

Тобто, обставини не виділення земельної ділянки для реконструкції саме позивачу жодним чином не можуть слугувати підставою для висновку про самочинність зазначеної нерухомості або про внесення ним (позивачем) неправдивих відомостей до Декларації.

Окрім того, Вищий адміністративний суд України, у рішенні від 5 лютого 2014 року (справа № К/800/30607/13) з посиланням на практику Верховного суду України, виклав правову позицію, відповідно до якої Декларації про готовність об'єкта до експлуатації є ненормативними правовими актами одноразового застосування, вичерпують свою дію фактом їхнього використання, а тому не можуть бути скасовані органом державної влади після їх виконання.

З урахуванням того, що вищенаведена Декларація вичерпала свою дію при реєстрації права власності позивача на зазначену нерухомість у відповідача не було будь-яких прав на скасування її реєстрації.

Окрім того, Вищий адміністративний суд України, у рішенні від 24 червня 2014 року (справа № К/800/18943/14), наголосив на тому, що Порядок здійснення державного архітектурно-будівельного контролю обмежує термін перевірки достовірності даних наведених у Декларації, строком у три місяці (п. 7).

Пунктом 7 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженого постановою КМ України від 23 травня 2011 року N 553, передбачено, що підставою для проведення позапланової перевірки є необхідність проведення перевірки достовірності даних, наведених у повідомленні та декларації про початок виконання підготовчих робіт, повідомленні та декларації про початок виконання будівельних робіт, декларації про готовність об'єкта до експлуатації, протягом трьох місяців з дня подання зазначених документів .

З матеріалів справи вбачається, що у листі прокуратури, який став підставою перевірки, йдеться саме про недостовірність даних наведених у Декларації.

Відповідачем проводилася перевірка саме достовірності наведених даних у зареєстрованій Декларації.

З урахуванням того, що Декларація була зареєстрована 2 вересня 2013 року, а перевірка проведена лише 23 червня 2014 року (тобто через 7 місяців після закінчення строку /2 листопада 2014 року/ на її проведення) висновки викладені у документах складених за її наслідками та рішеннях є неправомірними.

Пунктом 6 ч. 2 ст. 2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» передбачено, що суб'єкти містобудування, які є замовниками будівництва об'єктів, або ті, що виконують функції замовника і підрядника одночасно, несуть відповідальність у вигляді штрафу за експлуатацію або використання об'єктів будівництва, не прийнятих в експлуатацію, а також наведення недостовірних даних у декларації про готовність об'єкта до експлуатації чи акті готовності об'єкта до експлуатації об'єктів III категорії складності - у розмірі дев'яноста мінімальних заробітних плат.

Згідно з положеннями частини 2 статті 39-1 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» у разі виявлення інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю факту подання недостовірних даних, наведених у зареєстрованій декларації, які є підставою вважати об'єкт самочинним будівництвом, зокрема якщо він збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належно затвердженого проекту або будівельного паспорта, реєстрація такої декларації підлягає скасуванню інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Частиною 1 ст. 38 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» передбачено, що у разі виявлення факту самочинного будівництва об'єкта, перебудова якого з метою усунення істотного відхилення від проекту або усунення порушень законних прав та інтересів інших осіб, істотного порушення будівельних норм є неможливою, посадова особа органу державного архітектурно-будівельного контролю видає особі, яка здійснила (здійснює) таке будівництво, припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил з визначенням строку для добровільного виконання припису.

Таким чином, усі санкції відповідача (припис, скасування Декларації і штраф) можуть бути застосовані до суб'єктів містобудівної діяльності виключно у разі документації доказів правопорушення у законний спосіб (порядок проведення перевірки), а також реальної наявності порушень норм діючого законодавства, чого у спірних правовідносинах не мається.

Тобто, спірні рішення є протиправними.

Отже, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про обґрунтованість даного позову та наявність підстав для його задоволення.

Частиною 1 ст. 200 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарги, колегія суддів, вважає не суттєвими та такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Одеській області - залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 2 грудня 2014 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю техно-торгової фірми «РІГОНДА» ЛТД до Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Одеській області, за участю прокуратури Одеської області про скасування припису від 23 червня 2014 року, наказу від 9 липня 2014 року № 82СК та постанови від 8 липня 2014 року № 200/174-п - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання судового рішення в повному обсязі.

Ухвала у повному обсязі виготовлена 21 серпня 2015 року.

Головуючий /Д.В. Запорожан/

Судді /М.П. Коваль/

/Л.П. Шеметенко/