Постанова

від 13.03.2007 по справі 17/50  

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

17/50  

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

Господарський суд Чернігівської області

14000 м. Чернігів, проспект Миру 20                                        Тел. 7-38-36, факс 7-44-62

Іменем України

ПОСТАНОВА

 "13" березня 2007 р.                                                  Справа № 17/50

м. Чернігів                                                                                                 «13 »березня 2007 року

Суддя Кушнір І.В. розглянув у відкритому судовому засіданні за участю:

Секретаря судового засідання: Чепурна О.В.

Представників позивача: Федоренко Л.В. –представник, дов.№3 від 18.01.07р.;

Гапчун В.Г. –представник, дов.№4 від 18.01.07р.

Представників відповідача: Дорошенко Р.В.–головний держподатінспектор, дов.№788/10/10-011 від 12.05.2006р.

    Редько С.В. –головний держподатінспектор, дов.№152/10/10-011 від 29.01.2007р.;

   Тюшкевич О.В.–головний держподатінспектор, дов.№153/10/10-011 від 29.01.2007р.

матеріали справи №17/50

За ПОЗОВОМ: Фермерського господарства “Аграрник”

   16500, Чернігівська область, м. Бахмач, вул. Чернігівська, 3а, кв. 38                                    

ДО ВІДПОВІДАЧА: Бахмацької  міжрайонної державної податкової інспекції   

  16500, Чернігівська область, м. Бахмач, вул. Чернігівська, 2А

Про визнання нечинним податкового повідомлення –рішення

СУТЬ СПОРУ:

ФГ “Аграрник” пред`явлено позов про визнання нечинним податкового повідомлення –рішення Бахмацької міжрайонної державної податкової інспекції №0000622310/0 від 21.12.2006р., яким Фермерському господарству “Аграрник” зменшено суму бюджетного відшкодування по податку на додану вартість на загальну суму 20374,10 грн. та визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 10187,05 грн. штрафних (фінансових) санкцій, прийнятого на підставі акту перевірки №447-23-32889131/1969 від 12.12.06р., з наступних підстав.

          Законодавством не передбачено відповідність суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню до частини податкового кредиту попереднього періоду, зазначеній в рядку 17 декларації з ПДВ.

Сума податкового кредиту попереднього податкового періоду (графа 2 розрахунку) повинна включати в себе не тільки рядок 17 декларації попереднього періоду, а й рядок 23.2, тобто залишок від'ємного значення, який включається до складу податкового кредиту згідно п.п.”б” п.п.7.7.2 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість”  від 03.04.1997р. № 168/97-ВР (далі –Закон –168).

Спірне рішення суперечить п.1.8 ст.1 Закону –168 , оскільки факт надмірної сплати ПДВ мав місце, та суперечить роз'ясненням, викладеним в листі ДПА України від 28.11.05р. №14110/5/16-1116.

Відповідач позовних вимог не визнає, вважаючи прийняте рішення законним та обґрунтованим.

Заслухавши представників Позивача та Відповідача, дослідивши надані письмові докази, суд

ВСТАНОВИВ :

          20.06.2006р. Фермерським господарством „Аграрник” подано до Бахмацької міжрайонної державної податкової інспекції податкову декларацію з податку на додану вартість за травень 2006р., в якій заявлено до бюджетного відшкодування залишок від'ємного значення попереднього податкового періоду у розмірі 86268 грн.  Аналогічна сума вказана у поданому разом з декларацією розрахунку суми бюджетного відшкодування та заяви про повернення суми бюджетного відшкодування за травень 2006р.

          З 10.07.06р. по 21.07.6р. Бахмацькою МДПІ була проведена виїзна позапланова перевірка ФГ «Аграрник»з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку за травень 2006 р., за результатами якої складено акт №251-23-32889131/1155 від 25.07.2006р.

          Згідно з висновками даної перевірки ФГ „Аграрник” було підтверджено заявлено суму бюджетного відшкодування за травень 2006 року у розмірі 18116 грн. Крім того, було зазначено, що за результатами перевірки не можливо підтвердити заявлену суму бюджетного відшкодування за травень 2006 року на суму 68152 грн., що пов`язано з ненадходженням відповідей на запити щодо проведення зустрічних перевірок основних постачальників.

          02.08.2006р. Бахмацька МДПІ склала протокол засідання робочої групи з питань правомірності та своєчасності відшкодування ПДВ, відповідно до якого було прийнято рішення вважати суму до відшкодування, заявлену по ФГ „Аграрник” у розмірі 71190 грн., законною та такою, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

          23.08.2006р. та 21.09.06р. Бахмацькою МДПІ були складені висновки про суми відшкодування податку на додану вартість, відповідно до яких підлягало відшкодуванню ФГ «Аграрник»з бюджету за травень 2006 року суми податку у розмірі 71190 грн. та 10751 грн. відповідно. Згідно з відмітками відділення державного казначейства у Бахмацькому районі на висновках зазначені суми були сплачена підприємству 29.08.2006р. та 21.09.06р.

          З 07.12.06р. по 12.12.6р. Бахмацькою МДПІ була проведена повторна виїзна позапланова перевірка ФГ «Аграрник»з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку за травень 2006 р., за результатами перевірки був складений акт №447-23-32889131/1969 від 12.12.06р.

На підставі даного акту перевірки Бахмацькою МДПІ було прийняте спірне податкове повідомлення –рішення Бахмацької міжрайонної державної податкової інспекції №0000622310/0 від 21.12.2006р., яким Фермерському господарству “Аграрник” зменшено суму бюджетного відшкодування по податку на додану вартість на загальну суму 20374,10 грн. та визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 10187,05 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Вважаючи вищенаведене податкове повідомлення-рішення незаконним та необґрунтованим, ФГ “Аграрник”  звернувся з позовом про визнання його нечинним повністю.

Відповідно до ч.3 ст.2 КАС України у  справах  щодо  оскарження рішень,  дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

    1) на   підставі,   у  межах  повноважень  та  у  спосіб,  що передбачені Конституцією та законами України;

    2) з  використанням  повноваження  з   метою,   з   якою   це повноваження надано;

    3) обґрунтовано,  тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

    4) безсторонньо (неупереджено);

    5) добросовісно;

    6) розсудливо;

    7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

    8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

    9) з  урахуванням  права  особи на участь у процесі прийняття рішення;

    10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно ч.8 ст.11-1 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” від  4 грудня 1990 року N509-XII (далі Закон №509):

“Позапланова виїзна перевірка здійснюється на підставі виникнення  обставин,  викладених  у  цій  статті, за рішенням керівника податкового органу, яке оформляється наказом.”

Відповідно до п.8 ч.6 ст.11-1 Закону №509:

«Позаплановою виїзною перевіркою вважається перевірка,  яка не передбачена  в  планах роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з таких обставин –у разі, коли вищестоящий орган державної податкової служби в порядку контролю за достовірністю висновків нижчестоящого органу державної податкової служби здійснив перевірку документів обов'язкової звітності платника податків або висновків акта перевірки, складеного нижчестоящим контролюючим органом, та виявив їх  невідповідність вимогам законів,  що призвело до ненадходження до  бюджетів  сум податків  та  зборів  (обов'язкових  платежів). Позапланова виїзна перевірка в  цьому випадку може ініціюватися вищестоящим органом державної податкової служби лише у тому  разі, коли стосовно посадових або службових осіб нижчестоящого органу державної податкової служби, які проводили планову або позапланову виїзну перевірку зазначеного платника податків, розпочато службове розслідування або порушено кримінальну справу.»

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.11-2 Закону №509:

«Посадові особи  органу державної  податкової  служби  вправі приступити  до  проведення  планової  або   позапланової   виїзної перевірки  за наявності підстав для їх проведення,  визначених цим та іншими законами України,  та за умови надання платнику податків під розписку:

    1) направлення на перевірку, в якому зазначаються дата його видачі, назва органу державної податкової  служби, мета,  вид (планова або позапланова), підстави, дата  початку  та  дата закінчення перевірки, посади, звання та прізвища посадових осіб органу державної податкової служби, які проводитимуть перевірку. Направлення на перевірку є дійсним за умови  наявності  підпису керівника органу державної податкової служби, скріпленого печаткою органу державної податкової служби;

    2)  копії наказу керівника податкового органу про проведення позапланової  виїзної  перевірки,  в  якому зазначаються підстави проведення позапланової виїзної перевірки, дата її початку та дата закінчення.»

Як вбачається з матеріалів справи 19.10.2006р. ДПА в Чернігівській області був виданий наказ №335 «Про результати надання практичної допомоги Бахмацької МДПІ та ДПІ у Бобровицькому районі», відповідно до п.3 якого було зобов'язано начальника Бахмацької МДПІ організувати проведення службового розслідування, відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 13.06.2000р. №950, стосовно посадових осіб, які проводили позапланові виїзні перевірки ТОВ „Агрофірма „Шевченко” та ФГ „Аграрнік”.

          На виконання вимог п.3 вищевказаного наказу Бахмацька МДПІ видала розпорядження № 53-р від 23.10.2006р. „Про проведення службового розслідування”, згідно з п.1 якого прийняла рішення щодо проведення службового розслідування стосовно посадових осіб, які проводили позапланові виїзні перевірки ТОВ „Агрофірма „Шевченко” та ФГ „Аграрнік”, для чого була створена відповідна комісія.

          06.12.06р. ДПА В Чернігівській області виданий наказ №407  про проведення в період з 07.12.06р. по 15.12.06р. позапланової перевірки зокрема і ФГ «Аграрник» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку за травень 2006 р.

07.12.2006р. на підставі вищевказаного наказу ДПА в Чернігівській області №407 від 06.12.2006р. та власного розпорядження № 56-р від 23.10.2006р. Бахмацька МДПІ видала наказ №255 про проведення з 07.12.06р. по 12.12.2006р. позапланової виїзної документальної перевірки ФГ «Аграрник»з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку за травень 2006 р.

          Відповідно до зазначеного наказу було видано направлення №160 від 07.12.2006р., яким проведення перевірки доручено головному держподатревізору –інспектору Тюшкевич О.В.

          І наказ, і направлення мають підписи директора Позивача про їх отримання.

З урахуванням викладеного, суд не вбачає з боку Відповідача порушення підстав та порядку проведення позапланової перевірки.

З акту перевірки вбачається, що підставою винесення спірного рішення стало виявлене перевіркою порушення Позивачем п.п.7.7.1, 7.7.2. п.7.7 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” від 03.04.97р. №168/97-ВР (далі –Закон №168) та п.5.12.2. Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, в результаті чого ФГ “Аграрник” завищено заявлену до відшкодування з бюджету на розрахунковий рахунок у травні 2006 року суму ПДВ на 20374,10 грн.

Згідно п.п.7.7.1, 7.7.2. п.7.7 ст.7 Закону №168:

«7.7.1. Сума податку,  що підлягає сплаті  (перерахуванню)  до бюджету або бюджетному відшкодуванню,  визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання  звітного  податкового  періоду  та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

              При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом  7.7.1  цього  пункту,  така сума підлягає сплаті (перерахуванню)  до  бюджету  у строки,  встановлені  законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту,  така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за  попередні податкові  періоди  (у  тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

7.7.2. Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту,  має  від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається  до  складу податкового кредиту наступного податкового періоду.»

Відповідно до п.5.12.2. Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого Наказом ДПА України від 30.05.1997р. N166 (у редакції наказу від 15.06.2005р. N213), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30 червня 2005 р. за N 702/10982:

«Бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг).»

Як вбачається зі сторінок 14-15 акту перевірки, перевіркою встановлено, що згідно даних податкової декларації Позивача з податку на додану вартість за травень 2006 року та додатку №3 до даної декларації «Розрахунок суми бюджетного відшкодування»- сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку, складає 86268,00 грн. Проте, згідно даних перевірки сума податкового кредиту попереднього податкового періоду, фактично сплаченого отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді (тобто квітні 2006 року) складає 65893,90 грн., а отже і сума бюджетного відшкодування за травень 2006 року мала складати 65893,90 грн.

Разом з тим, з акту перевірки не вбачається, яким чином перевіряючий встановив дану суму податку, фактично сплаченого отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді (тобто квітні 2006 року).

Як пояснила в судовому засіданні перевіряюча Тюшкевич О.В., всього ФГ «Аграрник»сплачено постачальникам у квітні 2006 року –778189,61 грн., з них постачальникам, суми ПДВ по яких включені до податкового кредиту Декларації за квітень 2006р. сплачено грошові кошти в сумі 395363,42 грн. (сторінка 9 акту перевірки). Сума  65893,90 грн. це є ПДВ з суми 395363,42 грн. Яка частина ПДВ знаходилася в сумі 778189,61 грн., тобто загальній сумі сплаченій ФГ «Аграрник» постачальникам у квітні 2006 року, вона не перевіряла, оскільки вважає, що сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню має відповідати сумі податкового кредиту попереднього податкового періоду, фактично сплаченого отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді (тобто квітні 2006 року).

В обґрунтування своєї позиції перевіряюча посилається на ч.1 п.п.7.7.1. п.7.7. ст.7 Закону №168, згідно якого сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню)  до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного  податкового  періоду  та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду, що відповідає рядку 17 податкової декларації з ПДВ.

Крім того, перевіряюча посилалася на форму додатку №3 до податкової декларації з податку на додану вартість, а саме «Розрахунок суми бюджетного відшкодування», затвердженого Наказом ДПА України від 30.05.1997р. N166 (у редакції наказу від 15.06.2005р. N213), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30 червня 2005 р. за N 702/10982, в якому визначено що рядок 4 додатку №3 (тобто сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню) має бути в межах суми, указаної в рядку 3 додатку (а саме суми податкового кредиту попереднього податкового періоду, фактично сплаченого отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді, тобто в даному випадку в квітні 2006 року).

Проте, суд не може погодитися з даними висновками Відповідача з наступних підстав.

По-перше, згідно абзацу «а»п.п.7.7.2. п.7.7 ст.7 Закону №168 та п.5.12.2. Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого Наказом ДПА України від 30.05.1997р. N166 (у редакції наказу від 15.06.2005р. N213), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30 червня 2005 р. за N 702/10982, яким до речі і затверджена форма розрахунку, визначено, що:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг).

З даної норми жодним чином не вбачається, що сума податку, фактично сплачена отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді (якою обмежується сума бюджетного відшкодування) будь-яким чином пов`язується з періодом, коли такий сплачений податок був фактично включений до податкового кредиту.

          Таким чином, як пояснення перевіряючої, так  і рядок 4 форми додатку №3 до податкової декларації з податку на додану вартість суперечать абзацу «а»п.п.7.7.2. п.7.7 ст.7 Закону №168 та п.5.12.2. Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, а отже не можуть бути прийняті до уваги.

По-друге, посилаючись на ч.1 п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону №168, Відповідач залишає поза увагою частину 3 даного підпункту, згідно якої при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за  попередні податкові  періоди  (у  тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Таким чином, податковий кредит звітного податкового періоду складається не тільки з ПДВ з відповідних операцій звітного періоду, а і з залишку від'ємного значення попереднього періоду.

 Даний висновок підтверджується і формою податкової декларації, згідно якої сума ПДВ, яка підлягає сплаті до бюджету (в разі позитивного значення) або залишок від'ємного значення, який включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду обраховуються не в рядках 18.1, 18.2, 20, 21, які враховують лише рядок 17, на який посилається Відповідач в своїх запереченнях, а обраховуються в рядках 26, 27, які враховують рядок 23, а саме залишок від'ємного значення попереднього звітного періоду, який включається до складу податкового кредиту  поточного звітного податкового періоду.   

Як вбачається з наданих Позивачем розрахунку, платіжних доручень та виписок банку, всього ФГ «Аграрник»сплачено постачальникам у квітні 2006 року –778189,75 грн. (як і зазначено на сторінці 9 акту перевірки), з них фактично сплачена сума ПДВ у квітні складає 129493,60 грн.  

Таким чином, фактично сплачена постачальникам у квітні сума ПДВ в розмірі  129493,60 грн. значно переважала заявлену у травні 2006 року суму, що підлягала бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку, а саме 86268,00 грн.   

В свою чергу податковим органом була перевірена сплата лише тих сум ПДВ, які включені до податкового кредиту за квітень 2006р. та не взято до уваги фактичного розміру ПДВ, сплаченого позивачем постачальникам у тому ж періоді.

З урахуванням викладеного, суд вважає безпідставними викладені в акті висновки про порушення Позивачем п.п.7.7.1, 7.7.2. п.7.7 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” від 03.04.97р. №168/97-ВР (далі –Закон №168) та п.5.12.2. Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, в результаті чого ФГ “Аграрник” завищено заявлену до відшкодування з бюджету на розрахунковий рахунок у травні 2006 року суму ПДВ на 20374,10 грн.

Крім того, суд вважає за необхідне відмітити наступне.

Зі спірного податкового повідомлення-рішення вбачається, що даним рішенням було зменшено у картці особового рахунку платника податків заявлена та невідшкодована сума бюджетного відшкодування в розмірі 20374,10 грн. В наступному реченні вже зазначено, що на момент перевірки ФГ «Аграрник»заявлені суми ПДВ за травень 2006 року в розмірі 86268 грн. відшкодовані. Факт відшкодування підтверджений і в судовому засіданні.

Суд вважає, що зменшити у картці особового рахунку платника податків можна лише заявлену та невідшкодовану надмірну суму бюджетного відшкодування.

Якщо ж ця надмірна сума на даний час відшкодована, зменшення її у картці особового рахунку позбавлене смислу. В даному випадку Відповідач мав зобов`язати платника податків повернути надмірну суму бюджетного відшкодуванні в розмірі 20374,10 грн. шляхом визначення її в спірному податковому повідомленні-рішенні в якості податкового зобов`язання, а не зменшувати в особовому рахунку.

Проте, зобов`язання Позивача сплатити дану суму спірне рішення не містить, а визначено податкове зобов`язання по ПДВ 0,00 грн.    

Крім того, як зазначено вище, згідно абз.«б»п.п.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Тобто, навіть і за умови перевищення заявленої у травні суми бюджетного відшкодування над сумою податку, фактично сплаченого отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді (тобто квітні 2006 року), на вищевказану суму 20374,10 грн., дана сума не зникла б та не знялася б з податкового обліку Відповідача (в тому числі і з карток особового рахунку Позивача, яка ведеться у податковому органі), а підлягала б бюджетному відшкодуванню в послідуючих звітних періодах у разі проведення розрахунків за товари (послуги) в частині від'ємного значення податку.

Даний висновок підтверджується і думкою, викладеною в Листі Державної податкової адміністрації України 28.11.2005  N 14110/5/16-1116 «На виконання доручення КМУ від 31.10.2005 р. N55131/1/1-05р.», підписаному Заступником Голови ДПА України Г.М.Оперенко.

Таким чином, відсутні нормативні та фактичні підстави зменшення у картці особового рахунку платника податків заявлена суми бюджетного відшкодування в розмірі 20374,10 грн.

Крім того, спірним податковим повідомленням-рішенням Позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 10187,05 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

          За відсутності податкового порушення не підлягають застосуванню і штрафні (фінансові) санкції, застосовані Відповідачем

Також, суд вважає за необхідне відмітити наступне.

Зі спірного рішення не вбачається, на підставі яких статей та якого Закону Позивачу були нараховані дані штрафні санкції.

          В спірному рішенні мається лише посилання на абз.2 п.8 Інструкції про порядок застосування штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби, затвердженої Наказом Державної податкової адміністрації України від 17.03.2001р. N110, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 23 березня 2001р. за N268/5459, у разі коли за наслідками перевірки виявляється факт завищення суми бюджетного відшкодування,  заявленого в податковій декларації  про податок на додану вартість,  сума такого завищення вважається сумою податкового зобов'язання, прихованою  від оподаткування. Якщо внаслідок такого завищення отримано  бюджетне відшкодування, платник податку визнається таким, що ухиляється від оподаткування, і до нього застосовуються санкції відповідно до законодавства.

Разом з тим, підстави та розмір штрафних санкцій визначаються не Інструкціями, а Законом №2181, посилання на який в спірному рішенні відсутнє.

Як пояснили в судовому засіданні представники Відповідача, фактично штрафні санкції були нараховані на підставі п.п.17.1.3. п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.00р. №2181-ІІІ (далі Закон №2181), яким передбачено наступне:  

          «У разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму  податкового  зобов'язання  платника  податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту  4.2  статті  4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі  десяти  відсотків  від  суми  недоплати  (заниження  суми податкового   зобов'язання)   за  кожний  з  податкових  періодів, установлених  для  такого  податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи  з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та  закінчуючи  податковим  періодом,  на  який припадає отримання таким    платником    податків    податкового   повідомлення   від контролюючого  органу,  але  не  більше п'ятдесяти відсотків такої суми  та  не  менше  десяти  неоподатковуваних  мінімумів  доходів громадян  сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових  періодів,  що  минули.»

Проте, дані доводи Відповідача не можуть бути взяті до уваги з наступних підстав.

По-перше, як зазначено вище, Відповідач за результатами перевірки суму  податкового  зобов'язання  в розмірі 20374,10 грн. Фермерському господарству «Аграрник»самостійно так і не донарахував, і не визначив в якості податкового зобов`язання.

По-друге, як зазначено вище, навіть і за умови перевищення заявленої у травні суми бюджетного відшкодування над сумою податку, фактично сплаченого отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді (тобто квітні 2006 року), на вищевказану суму 20374,10 грн., дана сума не зникла б та не знялася б з податкового обліку Відповідача (в тому числі і з карток особового рахунку Позивача, яка ведеться у податковому органі), а підлягала б бюджетному відшкодуванню в послідуючих звітних періодах у разі проведення розрахунків  за товари (послуги) в частині від'ємного значення податку.

Таким чином, викладений в Інструкції висновок у разі коли за наслідками перевірки виявляється факт завищення суми бюджетного відшкодування,  заявленого в податковій декларації  про податок на додану вартість, сума такого завищення вважається сумою податкового зобов'язання, прихованою від оподаткування, а платник податку визнається таким, що ухиляється від оподаткування, і до нього застосовуються санкції відповідно до законодавства, явно не відповідає даному випадку, оскільки відсутній факт саме приховування від оподаткування податкових зобов`язань. Крім того, розширення Інструкцією підстав нарахування штрафних санкцій, визначених ст.17 Закону №2181, є безпідставним розширенням власних повноважень з боку ДПА України.

За викладених обставин, нарахування штрафних санкцій Позивачу з боку Відповідача також позбавлене як юридичних, так і фактичних підстав.    

Відповідно до пункту 1.8. статті 1 Закону №168/97-ВР бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Підпункт 7.4.1. п. 7.4. статті 7 Закону №168/97-ВР, крім інших обов'язкових підстав виникнення у платника податку права на податковий кредит з податку на додану вартість, передбачає обов'язкову наявність ще й такої підстави, як сплата платником податку у звітному періоді відповідних сум.

Згідно з п.п.7.7.1, п.7.7. Закону №168/97-ВР суми податку на додану вартість зараховуються до Державного бюджету України, а зараховані суми використовуються у першу чергу для бюджетного відшкодування податку на додану вартість згідно з цим Законом.

Тобто, законодавцем чітко передбачено, що однією з обов'язкових підстав включення сум до податкового кредиту з податку на додану вартість є сплата цих сум до Державного бюджету України.

Висновок про те, що відшкодуванню підлягають лише суми які були сплачені до бюджету випливає з самої суті поняття податку, його основної функції —формування доходів Державного бюджету України (п.19 ст.1, ст.9 Бюджетного кодексу України), а також з поняття платника податку, як особи, яка згідно Закону зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем (п.1.3 ст.1 Закону).

Тобто, як видно з системного аналізу вищевказаних норм, Законом встановлений прямий взаємозв'язок між сплатою, надходженням до бюджету податку на додану вартість та відшкодуванням такого податку. При цьому зазначені етапи нерозривно пов'язані між собою: сплата податку, а потім включення відповідних сум до податкового кредиту з податку на додану вартість та відшкодування податку на додану вартість за рахунок коштів, що були сплачені у вигляді податку.

Згідно ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається саме на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Ухвалою від 18 січня 2007 року від Відповідача витребовувалися докази надходження чи ненадходження (чи погашення іншим чином) від контрагентів Позивача ПДВ до бюджету з усіх операцій Позивача, включених ним до податкового кредиту, та на підставі  яких виникло бюджетне відшкодування за травень 2006 року, проте Відповідач до кінця судового розгляду даної справи суду таких доказів не надав.  

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що Бахмацька МДПІ не довела законності та обґрунтованості прийнятого спірного податкового повідомлення-рішення №0000622310/0 від 21.12.2006р., яким Фермерському господарству “Аграрник” (код ЄДРПОУ 32889131) зменшено суму бюджетного відшкодування по податку на додану вартість на загальну суму 20374 грн. 10 коп. та визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 10187 грн. 05 коп. штрафних (фінансових) санкцій, а тому позовні вимоги про визнання нечинним даного рішення повністю є обґрунтовані та підлягають задоволенню.

          Відповідно до ч.1 ст.94  Кодексу адміністративного судочинства України:        

“Якщо судове рішення ухвалене на користь сторони,  яка не є суб'єктом владних повноважень,  суд присуджує  всі  здійснені  нею документально підтверджені  судові  витрати  з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету,  якщо іншою  стороною був  орган  місцевого  самоврядування,  його  посадова чи службова особа).”

З урахуванням викладеного, суд вважає, що Позивачу мають бути відшкодовані понесені судові витрати по сплаті державного мита та витрат в сумі 3,40 грн.  

Керуючись ст.ст.71, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

П О С Т А Н О В И В :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати нечинним повністю податкове повідомлення –рішення Бахмацької міжрайонної державної податкової інспекції №0000622310/0 від 21.12.2006р., яким Фермерському господарству “Аграрник” (код ЄДРПОУ 32889131) зменшено суму бюджетного відшкодування по податку на додану вартість на загальну суму 20374 грн. 10 коп. та визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 10187 грн. 05 коп. штрафних (фінансових) санкцій

3. Відшкодувати з Державного бюджету (р/р31111095700002 УДК в Чернігівській області, МФО 853592, код 22825965) на користь Фермерського господарства “Аграрник” (16500, Чернігівська область, м. Бахмач, вул. Чернігівська, 3а, кв. 38, код ЄДРПОУ 32889131, р/р26008301835899 відділення Промінвестбанк м. Ніжин, МФО 353334) понесені судові витрати в розмірі 3 грн. 40 коп.

Виконавчий лист видати після набрання постановою законної сили в разі надходження заяви особи, на користь якої ухвалено судове рішення.

4. Дана Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного господарського суду в наступному порядку. Про апеляційне оскарження рішення  суду  першої  інстанції спочатку  подається  заява.  Обґрунтування  мотивів  оскарження  і вимоги до суду апеляційної інстанції  викладаються  в  апеляційній скарзі. Заява  про  апеляційне  оскарження  та  апеляційна  скарга подаються до адміністративного суду  апеляційної  інстанції  через суд  першої  інстанції,  який  ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно  надсилається  особою,  яка  її подає, до суду апеляційної інстанції. Заява  про  апеляційне  оскарження  постанови  суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення,  а в разі   складення   постанови  у  повному  обсязі  відповідно  до статті 160 цього Кодексу -  з  дня  складення  в  повному  обсязі. Апеляційна  скарга  на  постанову  суду першої інстанції подається протягом  двадцяти  днів  після  подання  заяви   про   апеляційне оскарження. Апеляційна скарга  може  бути  подана  без  попереднього подання заяви про апеляційне оскарження,  якщо скарга подається  у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

5. Дана Постанова  набирає законної сили після  закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження,  встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано  заяву  про  апеляційне  оскарження,  але апеляційна  скарга  не  була  подана  у  строк,  встановлений  цим Кодексом,  постанова або  ухвала  суду  першої  інстанції  набирає законної сили після закінчення цього строку. У  разі  подання  апеляційної скарги судове рішення,  якщо його  не  скасовано,  набирає  законної  сили   після   закінчення апеляційного розгляду справи.

6. Дана Постанова після набрання законної сили,  є обов'язковою для осіб,  які беруть  участь  у  справі,  для  їхніх правонаступників,  а також для всіх органів,  підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України. Обставини,  які  були  встановлені постановою,  що набрала законної  сили,  в  одній  адміністративній   справі не можуть оспорюватися в іншій судовій справі за участю тих самих сторін.

Постанова виготовлена в повному обсязі та підписана 16.03.07р.

Суддя                                                                                                                І.В. Кушнір