Ухвала

від 18.01.2007 по справі 17/50  

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

17/50  

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

Господарський суд Чернігівської області

14000 м. Чернігів, проспект Миру 20                                                  Тел. 7-38-36, факс 7-44-62

УХВАЛА

"18" січня 2007 р.                                                  Справа № 17/50

Позивач: ФГ "Аграрник", вул. Чернігівська 3а/38,Бахмач,Бахмацький район, Чернігівська область,16500

Відповідач: Бахмацька міжрайонна державна податкова інспекція, вул. Чернігівська 2А,Бахмач,Бахмацький район, Чернігівська область,16500

Предмет спору: про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення

                                                                                           Суддя                Кушнір І.В.

          ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН:

Від позивача: не з'явився.  

Від відповідача: Дорошенко Р.В. –головний держподатінспектор, дов.№788/10/10-011 від 12.05.2006р.

СУТЬ СПОРУ:

Господарським судом Чернігівської області відкрито провадження у справі №17/50 за позовом ФГ “Аграрник” про визнання нечинним податкового повідомлення - рішення Бахмацької міжрайонної державної податкової інспекції №0000622310/0 від 21.12.2006р., яким Фермерському господарству “Аграрник” зменшено суму бюджетного відшкодування по податку на додану вартість на загальну суму 20374,10 грн. та визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 10187,05 грн. штрафних (фінансових) санкцій, прийнятого на підставі акту перевірки №447-23-32889131/1969 від 12.12.06р.

В проведеному попередньому судовому засіданні з'ясовано, що представник Відповідача заявив, що адміністративний позов не визнає в повному обсязі, проте письмового  заперечення не надав.

В ході попереднього судового засідання судом з'ясовано.

1.          питання про склад осіб,  які братимуть  участь  у справі

2.   пояснення сторін щодо фактів,  які  необхідно  встановити для вирішення спору та якими доказами  сторони  можуть  обґрунтовувати свої доводи чи заперечення.

З акту перевірки вбачається, що підставою винесення спірного рішення стало виявлене перевіркою порушення Позивачем п.п.7.7.1, 7.7.2. п.7.7 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” від 03.04.97р. №168/97-ВР (далі –Закон №168) та п.5.12.2. Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, в результаті чого ФГ “Аграрник” завищено заявлену до відшкодування з бюджету на розрахунковий рахунок у травні 2006 року суму ПДВ на 20374,10 грн.

Згідно п.п.7.7.1, 7.7.2. п.7.7 ст.7 Закону №168:

«7.7.1. Сума податку,  що підлягає сплаті  (перерахуванню)  до бюджету або бюджетному відшкодуванню,  визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання  звітного  податкового  періоду  та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

              При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом  7.7.1  цього  пункту,  така сума підлягає сплаті (перерахуванню)  до  бюджету  у строки,  встановлені  законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту,  така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за  попередні податкові  періоди  (у  тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

7.7.2. Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту,  має  від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається  до  складу податкового кредиту наступного податкового періоду.»

Відповідно до п.5.12.2. Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого Наказом ДПА України від 30.05.1997р. N166 (у редакції наказу від 15.06.2005р. N213), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30 червня 2005 р. за N 702/10982:

«Бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг).»

Як вбачається зі сторінок 14-15 акту перевірки, перевіркою встановлено, що згідно даних податкової декларації з податку на додану вартість за травень 2006 року та додатку №3 до даної декларації «Розрахунок суми бюджетного відшкодування»- сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку, складає 86268,00 грн. Проте, згідно даних перевірки сума податку, фактично сплаченого отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді (тобто квітні 2006 року) складає 65893,90 грн., а отже і сума бюджетного відшкодування за травень 2006 року мала складати 65893,90 грн.

Разом з тим, з акту перевірки не вбачається, яким чином перевіряючий встановив дану суму податку, фактично сплаченого отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді (тобто квітні 2006 року).

Як зазначено в позові, Відповідач обґрунтовував це тим, що рядок 4 додатку №3 не може бути більшим рядка 2 даного додатку, тобто сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню не може бути більшою частини податкового кредиту попереднього періоду, зазначеній в рядку 17 декларації.   

Проте, обґрунтування такої позиції також відсутнє в акті перевірки. Крім того, згідно сторінки 7 акту перевірки податковий кредит у квітні 2006 року складав 66920 грн., а не 65893,90 грн. Причини розбіжності в акті також не наведені.

З урахуванням викладеного суд доходить висновку, що з`ясування питання, яким чином перевіркою була встановлена сума податку, фактично сплаченого отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді (тобто квітні 2006 року), в розмірі  65893,90 грн.  має суттєве значення для вирішення спору, а отже від Відповідача підлягає витребуванню нормативно-правове обґрунтування з повним розрахунком встановлення даної суми, з урахуванням доводів Позивача.

Також, зі спірного податкового повідомлення-рішення вбачається, що ним було зменшено у картці особового рахунку платника податків заявлена та невідшкодована сума бюджетного відшкодування в розмірі 20374,10 грн. В наступному реченні вже зазначено, що на момент перевірки ФГ «Аграрник»заявлені суми ПДВ за травень 2006 року в розмірі 86268 грн. відшкодовані. Зобов`язання Позивача сплатити дану суму спірне рішення не містить.    

Крім того, як зазначено вище, згідно абз.«б»п.п.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається  до  складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Тобто, навіть і за умови перевищення заявленої у травні суми бюджетного відшкодування над сумою податку, фактично сплаченого отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді (тобто квітні 2006 року), на вищевказану суму 20374,10 грн., дана сума не зникає та не знімається з податкового обліку Відповідача (в тому числі і з карток особового рахунку Позивача, яка ведеться у податковому органі), а підлягає бюджетному відшкодуванню в послідуючих звітних періодах у разі проведення розрахунків  за товари (послуги) в частині від'ємного значення податку.

Даний висновок підтверджується і думкою, викладеною в Листі Державної податкової адміністрації України 28.11.2005  N 14110/5/16-1116 «На виконання доручення КМУ від 31.10.2005 р. N55131/1/1-05р.», підписаному Заступником Голови ДПА України Г.М.Оперенко.

Таким чином, незрозумілим є нормативні та фактичні підстави зменшення у картці особового рахунку платника податків заявлена суми бюджетного відшкодування в розмірі 20374,10 грн.

Також, спірним податковим повідомленням-рішенням Позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 10187,05 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

          Проте, зі спірного рішення не вбачається, на підставі яких статей та якого Закону Позивачу були нараховані дані штрафні санкції.

          В спірному рішенні мається лише посилання на абз.2 п.8 Інструкції про порядок застосування штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби, затвердженої Наказом Державної податкової адміністрації України від 17.03.2001р. N110, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 23 березня 2001р. за N268/5459, проте відсутнє належне нормативно-правове обґрунтування з посиланням на відповідні Закони України, яке дозволяє органам державної податкової служби власними Інструкціями встановлювати розмір та підстави застосування штрафних санкцій за порушення податкового законодавства.

Крім того, ухвалою про відкриття провадження у адміністративній справі від 04.01.07р. від Відповідача витребовувалися докази дотримання порядку та підстав проведення позапланової перевірки.

Представником Відповідача надані наказ начальника Бахмацької МДПІ №255 та направлення №160, датовані 07.12.06р., тобто суду надані витребувані докази щодо дотримання порядку проведення позапланової перевірки.

З даних документів вбачається, що позапланова перевірка проводилася на підставі п.8 ст.11-1 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" від  4 грудня 1990 року N509-XII (далі Закон №509)

Даним пунктом передбачено, що позаплановою виїзною перевіркою вважається перевірка,  яка не передбачена  в  планах роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з таких обставин –у разі, коли вищестоящий орган державної податкової служби в порядку контролю за достовірністю висновків нижчестоящого органу державної податкової служби здійснив перевірку   документів обов'язкової звітності платника податків або висновків акта перевірки, складеного нижчестоящим контролюючим органом, та виявив їх  невідповідність вимогам законів,  що призвело до ненадходження до  бюджетів  сум  податків  та  зборів  (обов'язкових  платежів). Позапланова  виїзна  перевірка  в  цьому випадку може ініціюватися вищестоящим органом державної податкової служби лише у тому  разі, коли  стосовно  посадових  або службових осіб нижчестоящого органу державної податкової служби, які проводили планову або позапланову виїзну перевірку зазначеного платника податків, розпочато службове розслідування або порушено кримінальну справу.

Проте, Відповідачем не надано доказів наявності всіх передбачених вищевказаним пунктом підстав проведення позапланової перевірки.

Крім того, враховуючи, що за результатами перевірки Позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування, а з аналізу  п.1.8 статті 1, п.п.7.4.1. п. 7.4., п.п.7.7.1, п.7.7. статті 7 Закону №168 вбачається прямий взаємозв'язок між сплатою, надходженням до бюджету податку на додану вартість та відшкодуванням такого податку, суд доходить висновку про необхідність дослідження питання зарахування сум ПДВ з усіх операцій Позивача, включених ним до податкового кредиту, та на підставі  яких виникло бюджетне відшкодування за травень 2006 року до Державного бюджету, що є підставою можливості його наступного відшкодування з бюджету.

Відповідно до ч.ч.4,5 ст.11 вищевказаного Кодексу адміністративного судочинства України:

“Суд  вживає  передбачені  законом  заходи,  необхідні  для з'ясування всіх обставин у справі,  у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Суд повинен запропонувати  особам,  які  беруть  участь  у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.”

Відповідно до ч.2 ст.69 зазначеного Кодексу:

«Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати  додаткові  докази  або  витребувати додаткові докази за клопотанням осіб,  які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.»

Згідно ч.ч.4,5 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України:

«Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у  нього  документи  та матеріали,  які можуть бути використані як докази у справі. У разі невиконання цього обов'язку суд витребовує названі документи та матеріали.

Суд може збирати докази з власної ініціативи.»

Згідно ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається саме на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З урахуванням викладеного суд доходить висновку про можливість закінчення підготовчого провадження і  призначення  справи до судового розгляду, витребувавши від сторін додаткові докази, необхідні для всебічного, повного та об`єктивного розгляду справи та з`ясування вищевказаних обставин.

          Керуючись ст.ст.11, 53, 69, 71, 110, 111, 114, 120, 121 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В :

1.          Закінчити підготовче провадження.

2.          Призначити справу до судового розгляду на "01" лютого 2007 р.  12:00 .

3. Зобов'язати Позивача надати:

·          належним чином засвідчені копії податкової декларації по ПДВ за травень 2006 року з додатком №3 та податковими накладними, що підтверджують дані вищевказаної декларації;

·          належним чином засвідчені копії податкової декларації по ПДВ за квітень 2006 року

4. Зобов'язати Відповідача надати письмову інформацію з доданням відповідних доказів:

·          письмові заперечення на позов;

·          докази наявності підстави проведення позапланової перевірки, передбаченої п.8 ст.11-1 Закону України "Про державну податкову службу в Україні";

·          нормативно-правове обґрунтування з повним розрахунком встановлення даної суми, з урахуванням доводів Позивача;

·          обґрунтування нормативних та фактичних підстав зменшення у картці особового рахунку платника податків заявленої суми бюджетного відшкодування в розмірі 20374,10 грн.

·          нормативно-правове обґрунтування з посиланням на відповідні Закони України, яке дозволяє органам державної податкової служби власними Інструкціями встановлювати розмір та підстави застосування штрафних санкцій за порушення податкового законодавства;

·          рішення комісії Державної податкової інспекції у Чернігівській області про бюджетне відшкодування  за травень 2006 року та докази фактичного відшкодування;

·          докази надходження чи ненадходження (чи погашення іншим чином) від контрагентів Позивача ПДВ до бюджету з усіх операцій Позивача, включених ним до податкового кредиту, та на підставі  яких виникло бюджетне відшкодування за травень 2006 року.  

5. Зобов'язати сторони:

·          Забезпечити явку представників.

Суддя                                                                                                                                     І.В. Кушнір