Рішення

від 13.08.2015 по справі 910/16416/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.08.2015Справа №910/16416/15

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фастекс логістик»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Елітфлор»

про стягнення 89 817,29 грн.

Суддя Сівакова В.В.

Представники сторін:

від позивача не з'явився

від відповідача не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фастекс логістик» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Елітфлор» про стягнення 89 817,29 грн., з яких 57 654,00 грн. основного боргу, 14 647,27 грн. пені, 16 772,05 грн. збитків від зміни індексу інфляції та 743,97 грн. - 3% річних внаслідок неналежного виконання взятих на себе останнім зобов'язань згідно договору на транспортно-експедиційні послуги № 1907/14 від 19.08.2014.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.07.2015 порушено провадження у справі № 910/16416/15 та призначено справу до розгляду на 13.08.2015.

Позивач в судове засідання 13.08.2015 не з'явився.

Від позивача 23.07.2015 на адресу суду поштою надійшли документи, а також заява в якій позивач просить суд розглядати справу без участі представника позивача за наявними в матеріалах справи документами.

Відповідач в судове засідання 13.08.2015 не з'явився, письмовий відзив на позов не подав, вимог ухвали про порушення провадження у справі від 01.07.2015 не виконав.

Однак, відповідачем 06.08.2015 до відділу діловодства суду подано клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку з тим, що директор ТОВ «Елітфлор» Стрелець С.Ю. на дату розгляду справи буде перебувати за кордоном і підприємство не має можливості виконати вимоги ухвали суду.

Суд розглянувши в судовому засіданні 13.08.2015 клопотання відповідача відмовив в його задоволенні з огляду на наступне

Як вбачається з наявного в матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення № 01030 3492491 4 відповідач отримав ухвалу про порушення провадження у справі 08.07.2015, а отже відповідач мав можливість скористатись вимогами ч. 3 ст. 28 Господарського процесуального кодексу України.

Крім цього, у відповідності до п. 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського сулу України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. Господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою , хворобою, службовим відрядженням , участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 ГПК), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні.

Відповідачем не надано належних та допустимих доказів у розумінні ст. 34 ГПК України, що підтверджують факт відсутності у відповідача, як юридичної особи, можливості направити іншого представника у судове засідання 13.08.2015 та виконати вимоги ухвали суду про порушення провадження у справі шляхом подання заперечень на позовні вимоги до відділу діловодства Господарського суду міста Києва.

Оскільки наявних в матеріалах справи документів достатньо для її розгляду, суд вважає, що неявка представників сторін не перешкоджає розгляду справи по суті.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглянута за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 13.08.2015, відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, прийнято рішення.

Розглянувши матеріали справи Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

19.08.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фастекс логістик» (експедитор) та Товариства з обмеженою відповідальністю «Елітфлор» (замовник) було укладено договір на транспортного експедиційні послуги № 1907/14 (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1. договору замовник замовляє, а експедитор надає транспортно-експедиційні послуги з міжнародних і внутрішніх перевезень вантажів автомобільним транспортом.

Спір виник внаслідок того, що позивач отримавши заявку відповідача здійснив перевезення вантажу, проте відповідач в порушення умов договору вартість наданих послуг не сплатив, у зв'язку з чим виникла заборгованість перед позивачем.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів (ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Стаття 627 Цивільного кодексу України встановлює, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 929 Цивільного кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Згідно з ст. 9 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Згідно з п. 1 ст. 930 Цивільного кодексу України договір транспортного експедирування укладається у письмовій формі.

Згідно з ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до п. 1.2. договору згідно з даним договором експедитор надає експедиційні послуги (планування перевезень на підставі планів відвантаження наданих Замовником, розробка маршрутів та розрахунок вартості перевезень, організація перевезень, фрахтування автомобілів та забезпечення їх подачі в місця завантаження). При цьому експедитор має право залучати третіх осіб - субпідрядників (перевізників, експедиторів) для виконання заявок замовника експедитор від свого імені укладає договори з такими особами і оплачує їх послуги грошовими коштами, які надійшли від замовника

Згідно з п. 2.1. договору умови перевезень та транспортно-експедиційного обслуговування регулюються Цивільним та Господарським кодексом України, Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, Статутом автомобільного транспорту України, Законом України «Про транспортно-експедиторську діяльність» Міжнародні перевезення вантажів виконуються у відповідності до умов Конвенції 1956 року про договір міжнародного перевезення вантажів по дорогах (КДЛВ), митної Конвенції про міжнародне перевезення вантажів (Конвенція МДП), Правил дорожнього перевезення небезпечних вантажів іншими нормативними актами та угодами, що регулюють правовідносини при здійсненні перевезень вантажів автомобільним транспортом та наданні транспортно-експедиційних послуг.

Згідно з п. 2.2. договору конкретні умови кожного замовлення зазначаються у заявці замовника і узгоджуються з експедитором.

Як вбачається з матеріалів справи позивача отримав від відповідача заявку № 1331 від 10.02.2015 на здійснення перевезення вантажу у міжнародному сполученні за маршрутом Дессельгем (Бельгія) - Реккем (Бельгія) - Київ. Вартість послуг склала 1700 Євро (доставка з Реккем) + 100 Євро (доставка з Дессельгем). Оплату визначено здійснити по курсу НБУ, встановленому на день вивантаження автомобіля.

Відповідачем прийнято виконання заявку відповідача та доставлено вантаж 24.02.2015, що підтверджується відміткою одержувача вантажу в графі 24 міжнародних товаротранспортних накладних типу СМR A № 000573 та А № 000574.

Отже, враховуючи умови заявки відповідач мав здійснити оплату за надані позивачем послуги з перевезення вантажу 24.02.2015.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Проте, як свідчать матеріали справи відповідач не виконав зобов'язання по сплаті наданих послуг у повному обсязі, в результаті чого виникла заборгованість, яка за розрахунками суду становить 57 528,00 грн. (1 800 Євро х 31,96 грн. (офіційний курс НБУ станом на 24.02.2015 за 1 Євро)).

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

З огляду на викладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 57 528,00 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.

В іншій частині суми основного боргу в позові слід відмовити, оскільки позивачем застосовано інший курс валюти із розрахунку 32,03 грн. за 1 Євро.

Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується те, що відповідач, в порушення умов договору, у визначені строки оплату за надані послуги не провів, а отже є таким, що прострочив виконання зобов'язання.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Сторони можуть домовитись про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків передбачених законом.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафних санкцій надано сторонам частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України.

Відповідно до п. 5.6. договору за несвоєчасну оплату наданих послуг замовник сплачує експедитору пеню, яка обчислюється від вартості неоплачених послуг у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, за кожний день затримки оплати.

Згідно з ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» встановлює, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

При укладанні договору сторони визначили відповідальність за порушення зобов'язання щодо оплати за надані послуги.

Пунктом 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

В зв'язку з тим, що взяті на себе зобов'язання по сплаті наданих послуг відповідач не виконав, він повинен сплатити позивачу, крім суми основного боргу, пеню розмір якої, за розрахунками суду становить 10 548,90 грн.

В іншій частині нарахованої пені позовні вимоги задоволенню не підлягають, оскільки розрахунок здійснений з порушенням норм чинного законодавства України. Так, позивачем здійснено нарахування пені на суму боргу, яка розрахована за невірним курсом іноземних валют, а також позивач нараховує пеню за період до 31.07.2015, тоді як позов датований 18.06.2015 та до суду надійшов 25.06.2015.

В зв'язку з тим, що відповідач припустився прострочення по сплаті наданих послуг, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути з відповідача 16 772,05 грн. збитків від зміни індексу інфляції та 743,97 грн. - 3% річних.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Суд здійснивши власний перерахунок збитків від зміни індексу інфляції та 3% річних приходить до висновку про задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача 16 735,39 грн. збитків від зміни індексу інфляції та 539,03 грн. - 3% річних.

В іншій частині нарахованих інфляційних втрат та 3% річних позовні вимоги задоволенню не підлягають, оскільки розрахунок здійснений з тими ж порушеннями що при розрахунку пені.

Згідно з ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.

Зважаючи на вищевказане, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фастекс логістик» є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягає стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 49, 82-85 ГПК України,-

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Елітфлор» (02660, м. Київ, вул. Попудренка, 52, офіс 903-А, код ЄДРПОУ 38371314) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фастекс логістик» (03110, м. Київ, вул. Васильківська, 8, офіс 4, код ЄДРПОУ 38130803) 57 528 (п'ятдесят сім тисяч п'ятсот двадцять вісім) грн. 00 коп. основного боргу, 10 548 (десять тисяч п'ятсот сорок вісім) грн. 90 коп. пені, 16 735 (шістнадцять тисяч сімсот тридцять п'ять) грн. 39 коп. збитків від зміни індексу інфляції, 539 (п'ятсот тридцять дев'ять) грн. 03 коп. - 3% річних, 1 736 (одна тисяча сімсот тридцять шість) грн. 15 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. В іншій частині в позові відмовити повністю.

Повне рішення складено 20.08.2015.

Суддя В.В. Сівакова