Рішення

від 20.08.2015 по справі 916/2295/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"20" серпня 2015 р. Справа № 916/2295/15

Господарський суд Одеської області у складі:

головуючого - судді Волкова Р.В

при секретарі судового засідання Кришталь Д.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом Приватного акціонерного товариства „Страхова компанія „Мономах" м.Одеса

до відповідача Приватного акціонерного товариства „Українське Дунайське пароплавство" м.Ізмаїл

про стягнення 1737279,27грн. основного боргу, 1501643,42грн. інфляційних, 464154,39грн. 3% річних, судові витрати у розмірі 73080грн. судового збору та 100000грн. бонусу та витрат на оплату послуг адвоката.

,грн.

за участю:

представника позивача: Шкуренко Л.В. (за довіреністю), Бошко Ю.П. (директор).

представника відповідача: Запорожан В.В. (за довіреністю), Яцевич О.С. (за довіреністю).

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Приватне акціонерне товариство „Страхова компанія „Мономах" м.Одеса, звернувся до господарського суду з позовом до відповідача, Приватного акціонерного товариства „Українське Дунайське пароплавство" м.Ізмаїл про стягнення 1737279,27грн. основного боргу, 1496999,08грн. інфляційних, 450303,75грн. 3% річних, судових витрат у розмірі 73080грн. судового збору та 100000грн. бонусу та витрат на оплату послуг адвоката.

Позивач декілька разів уточнював свої позовні вимоги в частині стягнення інфляційних та 3% річних, не змінюючи підстави та предмет позову, заявами вх.№ 2-3719/15 від 07.07.2015, вх.№ 18489/15 від 20.07.2015, вх.№ 2-4151/15 від 28.07.2015, вх.№ 2-4309 від 06.08.2015, вх.№ 2-4514/15 від 17.08.2015, вх.№ 2-4625/15 від 20.08.2015

Остаточно позовні вимоги позивача полягають у стягненні 1737279,27грн. основного боргу, 1501643,42грн. інфляційних, 464154,39грн. 3% річних, судові витрати у розмірі 73080грн. судового збору та 100000грн. бонусу та витрат на оплату послуг адвоката.

В обґрунтування своїх вимог посилається на укладання з відповідачем 16.02.2009 року договору страхування № 07.0042, підписання між сторонами адендумів які є невід'ємною частиною договору, часткове виконання відповідачем своїх зобов'язань щодо сплати платежів, за договором, виникнення заборгованості по сплаті платежів у розмірі 1737279,27грн., нарахування інфляційних та 3% річних на суму основного боргу та на інші викладені у позовній заяві та поясненнях обставини.

Відповідач вимоги позивача не визнав та просить залишити позов без задоволення.

Посилається на допущені позивачем порушення під час оформлення та подачі позовної заяви, не отримання від позивача частини додатків до позовної заяви, повернення суддею Панченко О.Л. позовної заяви ухвалою від 25.05.2015 в зв'язку з не надсиланням позивачем позовних матеріалів відповідачу, безпідставне застосування позивачем скороченої назви відповідача в позовній заяві, датування позовної заяви заднім числом, невірне зазначення адреси відповідача, наявність між сторонами договору № 07.0042/053 від 16.02.2009 тоді як позивач посилається на договір № 07.0042 від 16.02.2009, пропуск строку позовної давності, відсутність належних доказів на підтвердження витрат на послуги адвоката, необхідність зменшення розміру судового збору, відсутність дії сертифікатів весь час строку дії договору, вважає що договір між сторонами скоріш за все втратив силу з низки причин, недоведеність судових витрат у вигляді оплати послуг адвоката, безпідставність посилань на акт звірки між сторонами від 01.11.2013, заперечує проти Угоди № 07.0042-01 від 07.09.2012 про припинення зобов'язання заліком в зв'язку з відсутністю його у відповідача та знаходженням у той час керівника відповідача у відрядженні та інші викладені у відзиві та поясненнях обставини.

Відповідач звернувся з клопотанням про повернення позовної заяви без розгляду з посиланням на п.6.ч.1 ст.63 ГПК України в зв'язку з ненаданням позивачем до копії позовної заяви всіх додатків та доказів їх направлення відповідачу.

Вказане клопотання судом розглянуто та відхилено, оскільки повернення позовної заяви з передбачених ст.63 ГПК України підстав після порушення провадження у справі не допускається. Крім того, позивачем до позовної заяви в якості доказу направлення позовної заяви відповідачу було надано фіскальний чек від 21.05.2015 року, та опис вкладення в конверт цінного листу з повідомленням відповідно до ст.56 ГПК України. Також відповідач не позбавлений права ознайомитись з матеріалами справи відповідно до ст.22 ГПК України.

Відповідач 14.08.2015 звернувся з клопотанням про зобов'язання позивача надати документальне підтвердження факту знаходження суден відповідача в дії страхового покриття за весь період страхування згідно договору з доданням усіх належних документів щодо перестрахування відповідальності в ВСАС "Інгострах", а також доказів надання відповідачу оригінального сертифікату страхування по кожному судну.

Вказане клопотання судом розглянуто та відхилено, оскільки дослідження вказаних обставин виходить за межи питань, що підлягають з'ясуванню під час розгляду справи виходячи зі змісту заявлених вимог.

Відповідач 20.08.2015 року в судовому засіданні звернувся з клопотанням про залучення в якості третьої особи яка не заявляє самостійних вимог ВСАС "Інгострах", м.Москва. Також просить витребувати в документально підтверджені пояснення стосовно періоду дії страхових полісів за договором № 07.0042 від 16.02.2009. Підставою для залучення третьої особи по справі вважає наявність посилань на ВСАС "Інгострах" в тексті договору, певні відмітки у страхових сертифікатах, присутність вказаного суб'єкту у взаємовідносинах між сторонами та інші вказані у клопотання обставини.

Вказане клопотання судом розглянуто та відхилено в зв'язку з безпідставністю. ВСАС "Інгострах" не є стороною по спірному договору, договором не передбачено будь якого впливу на його права та обов'язки, предметом спору є виконання відповідачем його зобов'язань за договором страхування від 16.02.2009 перед позивачем. Суд не виключає можливості наявності будь-яких угод між позивачем та ВСАС "Інгострах", в тому числі і спрямованих на вчинення певних дій стосовно відповідача, проте такі угоди та зобов'язання за ними не є предметом судового розгляду по цій справі. Крім того, заявлення відповідачем клопотання в судовому засіданні в останній день розгляду справи з урахуванням продовження розгляду справи за клопотанням сторони на 15 днів, робить технічно неможливим залучення буд-яких третіх осіб.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

Між позивачем та відповідачем 16.02.2009 року був підписаний договір страхування.

Сторонами також були підписані додаток до договору страхування № 1, адендум № 1 від 30.04.2009 року, адендум № 2 від 20.08.2009 року, адендум № 3 від 20.08.2009 року, адендум № 4 від 01.10.2009 року, адендум № 5 від 25.01.2010 року.

В тексті позовної заяви позивач вказуючи на договір посилався на його номер - "07.0042".

Відповідач у своїх запереченнях вказував на безпідставність посилань позивача на договір № 07.0042 від 16.02.2009 року, оскільки договір між сторонами від 16.02.2009 року має номер "07.0042/053 ОС".

Оглянувши в судовому засіданні оригінали договору, додатку № 1 до договору та 5-ти адендумів до нього суд встановив наступне.

В екземплярах позивача за надрукованим номером договору „07.0042" міститься рукописна дописка, а саме - „/053 ОС" (а.с.133). В додатку № 1 до договору (а.с.135) та у адендумах (а.с.137-139) така дописка відсутня.

В екземплярах відповідача рукописна дописка до номеру договору „/053 ОС" міститься у самому договорі (а.с.65) та у адендумах (а.с.69-73), проте відсутня у Додатку № 1 до договору (а.с.67)

В решті, вищевказані екземпляри договору, Додатку № 1 та адендумів є тотожними у позивача та відповідача. Вищевказані документи не містять вказівки на те, ким та коли були здійснені ці приписки, а тому внесення таких змін не може розглядатися як вчинення узгоджених сторонами дій щодо внесення змін до договірної документації.

Доказів наявності інших договірних відносин між сторонами у період підписання договору від 16.02.2009 суду не надано, в судовому засіданні представники сторін усно пояснили про відсутність інших договорів між сторонами з таким саме або аналогічним предметом у 2009 році.

За таких обставин, суд вважає, що незалежно від наявності чи відсутності рукописної дописки у номері договору „/053 ОС", йдеться про один і той самий договір. Вказану обставину суд враховує при наявності в наданих сторонами документах посилань на вказані номери договору.

Зазначений договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань відповідно до ст.175 Господарського Кодексу України.

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до п.1.1 договору, його предметом є страхування майнових інтересів відповідача, пов'язаних з його обов'язком в порядку, встановленим цивільним законодавством України, та/або нормами міжнародного права, відшкодувати шкоду, заподіяну ним третім особам в результаті настання страхового випадку, передбаченого договором, або обов'язком понести додаткові витрати які виникли в процесі експлуатації застрахованих суден, які перелічені в правилах страхування і договорі.

Стаття 979 Цивільного кодексу України визначає, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Відповідно до п. 1 ч.1 ст. 989 ЦК України, страхувальник зобов'язаний своєчасно вносити страхові платежі (внески, премії) у розмірі, встановленому договором. Аналогічна норма міститься у ст. 21 Закону України «Про страхування».

Пунктом 1.2 договору на відповідача покладений обов'язок сплатити страхову премію в розмірі і строк, які передбачені договором.

Такий розмір і строк сплати передбаченій пунктом 6.1 договору, а саме - чотирма платежами по 1640000грн. до 20.03.2009, 20.06.2009, 20.09.2009, 20.12.2009 кожний.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічна норма міститься і в ст.193 ГК України, яка регламентує, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 525 Цивільного Кодексу України забороняє односторонню відмову від зобов'язання або зміну його умов не, якщо інше не встановлено договором або законом.

В порушення наведених вище норм закону, а також умов договору, відповідач свої зобов'язання щодо оплати виконав частково.

В якості доказів часткової оплати позивач вказує на здійснення відповідачем платежів протягом 2009 року на загальну суму 746686,47грн. (07.05.2009 на суму 126075,95грн, 02.06.2009 на суму 124610,52грн., 04.08.2009 на суму 126000грн., 13.08.2009 на суму 145000грн., 18.08.2009 на суму 55000грн., 07.09.2009 на суму 100000грн., 09.10.2009 на суму 70000грн.), згідно оборотної відомості (а.с.140 зворотна сторона). Відповідач заперечень щодо розміру вказаних платежів та строку їх здійснення не надав, доказів здійснення додатково будь-яких платежів суду не представив.

Крім того, зменшення заборгованості відбувалось шляхом укладення між сторонами адендумів до договору страхування.

Так, відповідно до адендуму № 2 від 20.08.2009, 3-й та 4-й платежі страхової премії за згодою сторін зменшені на 75053,69грн. та складають 1565046,31грн. кожний.

Адендумом № 3 від 20.08.2009 сторони встановили, що 3-й та 4-й платежі страхової премії за згодою сторін зменшені на 126075,95грн. та складають 1438970,36грн. кожний.

Адендумом № 4 від 01.10.2009 сторони встановили, що 3-й платіж страхової премії зменшується на 36928,67грн., 4-й платежі страхової премії зменшується на 57357,30грн.

Адендумом № 5 від 25.01.2010, в зв'язку з частковим виведенням деяких суден зі складу застрахованих, сторони констатували заборгованість відповідача зі сплати страхової премії у розмірі 2938887,18грн.

Зменшення розміру зобов'язань внаслідок підписання вказаних адендумів відповідачем не заперечується.

Внаслідок вказаних дій заборгованість відповідача по сплаті страхової премії склала 2938887,18грн. Доказів зменшення вказаної суми внаслідок оплати або будь-яких інших дій сторін, відповідачем суду не представлено.

Крім того, вказаний розмір заборгованості визнаний сторонами у тексті адендуму № 5 від 25.01.2010 року.

Суд критично відноситься до посилань відповідача на те, що договір між сторонами скоріш за все втратив силу з низки причин. Відповідно до ст.33 Господарського процесуального Кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Згідно зі ст.32 Господарського процесуального Кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Посилання відповідача на те, що можливо договір втратив силу внаслідок несплати відповідачем своєчасно страхових внесків, суд вважає припущенням, яке відповідач не підтверджує наданими доказами. З наданих суду матеріалів не вбачається дострокового припинення дії договору страхування. Докази невиконання позивачем умов договору суду не представлені. З наявного між сторонами листування та інших документів також не вбачається жодного факту звернення відповідача до позивача з приводу неналежного виконання останнім умов договору.

Позивач також посилається на угоду № 07.0042-01 від 07.09.2009 року (а.с.151 зворотна сторона) про припинення зобов'язання заліком, згідно з якою підтверджений залік зустрічних вимог позивача а відповідача у розмірі 1201607,91грн. та констатована наявність заборгованості у розмірі 1737279,27грн.

Відповідач проти вказаного документа заперечує, вказуючи на відсутність у нього цієї угоди, знаходження керівника у відрядженні у м.Києві у дату підписання, неможливість встановити реальну дату підписання та з інших викладених у відзиві підстав. В судовому засіданні представник відповідача не зміг пояснити чому на угоді є підпис керівника та печатка підприємства. Позивач проти доводів відповідача заперечує, вказуючи на можливість підписання угоди не лише за місцезнаходженням відповідача, наявність листування і переговорів з цього приводу. Оригінал цього документу двічі надавався позивачем для огляду суду та представнику відповідача в судовому засіданні.

Проте, незалежно від факту наявності угоди № 07.0042-01 від 07.09.2009 року про припинення зобов'язання заліком та відношення до неї відповідача, останнім не надано доказів повного виконання своїх зобов'язань за договором в частині сплати страхової премії.

Встановлення факту дійсності цієї угоди не є предметом розгляду по цій справі. Крім того, суд дійшов до висновку, що вказана угода не впливає на з'ясування обставин, що мають значення по справі.

В доказовому плані вказана угода може бути доказом проведення взаємозаліку сторін та доказом вчинення відповідачем дій з визнання боргу.

Позивач не включав до позовних вимог суми, які він вважав погашеними шляхом заліку зустрічних однорідних вимог. Таким чином, наявність заборгованості у розмірі 1737279,27грн. жодним чином не залежить від існування або відсутності вказаної угоді між сторонами.

Фактично, надання правової оцінки цій угоді є необхідним лише під час розгляду спору стосовно сум, за якими відповідно до угоди проводився взаємозалік. Проте такі вимоги позивачем по цій справі не заявлялись.

Крім того, суд зазначає, що відповідно до ст.204 Цивільного кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Вимоги про недійсність вказаної угоди не заявлялись ні у позовній заяві, ні шляхом подання зустрічного позову.

Щодо переривання перебігу строків позовної давності, суд виходить з наявності в матеріалах справи інших доказів, яких достатньо для з'ясування цього питання.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) ст. 610 ЦК України кваліфікує як порушення зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов'язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановленої законом або договором відповідальності.

У відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.

Відповідно до вказаної правової норми та виходячи з наданого розрахунку, позивачем вірно нараховані 1501643,42грн. інфляційних та 464154,39грн. 3% річних за період з 20.03.2009 року по 20.08.2015 року, з урахуванням встановлених договором від 16.02.2009 року строків оплати (п.6.1) та з урахуванням зменшення розміру заборгованості внаслідок часткової оплати або за згодою сторін.

Відповідач у відзиві на позовну заяву заявив про застосування строків позовної давності (а.с.55).

Вказує на закінчення строків позовної давності відносно чотирьох платежів за договором 20.03.2012, 20.06.2012, 20.09.2012 та 20.12.2012 відповідно, пропуск строку позовної давності позивачем без поважних причин та посилається на те, що такі обставини є підставою для відмови у позові.

Дійсно, відповідно до ст.256 цивільного Кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Ст.257 Цивільного Кодексу України встановлює загальний строк позовної давності тривалістю у три роки.

Згідно з п.1 ст.261 Цивільного Кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. При цьому п.4 вказаної статті прямо зазначає, що за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Такий строк виконання для сплати страхової премії відповідачем встановлений сторонами у п. 6.1 договору, яким передбачена оплата чотирма платежами по 1640000грн. до 20.03.2009, 20.06.2009, 20.09.2009, 20.12.2009 кожний. Саме з цих дат слід обчислювати початок перебігу строку позовної давності по відповідних платежах.

Відповідно до п.1 ст.260 Цивільного Кодексу України, позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими ст.ст.253-255 цього Кодексу.

Наслідки спливу позовної давності встановлені ст.267 Цивільного Кодексу України. Так, пункт 2 вказаної статті зазначає, що заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності, пункт 3 вказує, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення, а п.4 чітко зазначає, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Разом з цим, ст.264 Цивільного Кодексу України містить певні підстави для переривання перебігу позовної давності.

Так, п.1 вказаної статті встановлює, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.

При цьому, відповідно до п.3 вказаної статті, після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Правила переривання перебігу позовної давності, вказані у ст.264 Цивільного кодексу України, застосовуються господарським судом незалежно від наявності чи відсутності відповідного клопотання сторін у справі, якщо в останній є докази, що підтверджують факт такого переривання.

Відповідно до Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів", у дослідженні обставин, пов'язаних із вчиненням зобов'язаною особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку (частина перша статті 264 ЦК України), господарському суду необхідно у кожному випадку встановлювати, коли конкретно вчинені боржником відповідні дії, маючи на увазі, що переривання перебігу позовної давності може мати місце лише в межах строку давності, а не після його спливу.

При цьому, до дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, можуть, з урахуванням конкретних обставин справи, належати, в тому числі:

- письмове прохання відстрочити сплату боргу;

- підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звірки взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір;

- письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу;

- часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій.

Вчинення боржником дій з виконання зобов'язання вважається таким, що перериває перебіг позовної давності, лише за умови, коли такі дії здійснено уповноваженою на це особою, яка представляє боржника у відносинах з кредитором у силу закону, на підставі установчих документів або довіреності.

З матеріалів справи вбачається наявність певного листування між сторонами та вчинення певних дій, на підставі яких суд вважає що позивачем не пропущений строк позовної давності стосовно вимог про стягнення основного боргу. Насамперед, суд приймає до уваги наступні обставини.

Факт здійснення відповідачем часткової оплати протягом 2009 року на загальну суму 746686,47грн. останнім не заперечується. Вказані суми зараховані в оплату першого платежу, строк сплати по якому встановлений сторонами до 20.03.2009 року. Вказані дії у розумінні ст.264 Цивільного Кодексу України є діями, що свідчить про визнання відповідачем свого боргу та тягнуть за собою переривання перебігу позовної давності.

Крім того, позивачем до матеріалів справи наданий лист в.о.голови правління-президента відповідача № ОС-09/69 від 18.03.2010 (а.с.147), в якому йдеться про визнання заборгованості по договору № 07.0042/053-ОС від 16.02.2009 та викладені пропозиції щодо її погашення. Також до матеріалів справи позивачем наданий лист в.о. голови правління відповідача від № ГС 09/27 від 22.05.2012 (а.с.148), де також йдеться про наявність та розмір заборгованості за договором № 07.0042 від 16.02.2009 з пропозиціями щодо порядку її погашення. Висновки суду стосовно визначення сторонами номерів договору викладені вище.

Фактично, вказані листи також є діями, що свідчать про визнання відповідачем свого боргу та тягнуть за собою переривання перебігу позовної давності.

Суд також приймає до уваги як доказ переривання строку позовної давності акт звірки взаємних розрахунків від 01.11.2013 (а.с.19), з урахуванням того що таке переривання відбувалось ще до його підписання шляхом вчинення сторонами інших дій.

Відповідач заперечує проти акту звірки взаємних розрахунків від 01.11.2013 посилаючись на зазначення в акті договору № 07.0042 а не № 07.0042/053 ОС, підписання акту поза межами строку позовної давності, підписання акту поза межами строку дії договору, помилку у назві відповідача в тексті акту звірки, неможливість підтвердження актом обставин які повинні бути підтверджені лише первинними документами.

Вказані доводи відповідача суд вважає необгрунтованими виходячи з наступного. Підписання акту звірки від 01.11.2013 відбулось в межах строку позовної давності з урахуванням переривання перебігу позовної давності вищевказаними листами відповідача з подальшим початком перебігу позовної давності заново відповідно до вимог ст. 264 Цивільного Кодексу України. Підписання акту звірки поза межами строку дії договору не заборонено діючим законодавством. Помилка в назві відповідача, а саме - зазначення ОАО "УДП" замість ЧАО "Украинское Дунайское пароходство" дійсно має місце, але на думку суду носить суто технічний характер, оскільки акт звірки містить окрім підписів головних бухгалтерів ще й підписи керівників позивача та відповідача, скріплений печатками сторін, та має вірні назви та реквізити сторін в інших частинах акту. Щодо неможливості підтвердження актом обставин які повинні бути підтверджені лише первинними документами, суд вважає таке твердження відповідача вірними, разом з цим акт є лише одним з доказів по справі і в першу чергу сприймається судом як доказ вчинення відповідачем дій щодо визнання боргу.

Вказані обставини на думку суду є достатніми, хоча й не вичерпними, для тверджень про відсутність пропуску позивачем строку позовної давності щодо основного боргу.

Щодо вимог позивача про стягнення інфляційних та 3% річних, то визнання боржником основного боргу, в тому числі і його сплата, саме по собі не є доказом визнання ним також і додаткових вимог кредитора (зокрема, неустойки, процентів за користування коштами), а так само й вимог щодо відшкодування збитків і, відтак, не може вважатися перериванням перебігу позовної давності за зазначеними вимогами. Така правова позиція підтримана вищевказаною Постановою Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів".

Доказів визнання відповідачем вимог щодо стягнення інфляційних та 3% річних суду не представлено. В зв'язку з цим вимоги позивача в цій частині підлягають задоволенню частково в розмірі 1282270,14грн. інфляційних та 176497,80грн. 3% річних з урахуванням зазначеної на конверті дати відправки позовної заяви (а.с.30) 04.06.2015, 3-річного строку позовної давності та заявленого позивачем періоду для стягнення. Так, вимоги щодо стягнення інфляційних підлягають задоволенню за період з червня 2012 року по липень 2015 року включно. Станом на момент прийняття рішення (20.08.2015) індекс інфляції за серпень 2015 року не міг бути врахований, оскільки він публікується Державною службою статистики до 10го числа місяця, що настає за звітним. Період для стягнення 3% річних з урахуванням вищевикладених обставин становить з 04.06.2012 по 20.08.2012.

В решті заявленого періоду вимоги про стягнення інфляційних та 3% річних хоча і розраховані арифметично вірно, але задоволенню не підлягають в зв'язку з пропуском строку позовної давності.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно зі ст.44 Господарського процесуального Кодексу України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до ст.30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту є гонорар. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

До матеріалів справи наданий Договір (Угода про надання правової допомоги) від 01.01.2013 року. підписаний між позивачем як замовником та адвокатом Шкуренко Людмилою Валентинівною як виконавцем (а.с.99).

Предметом вказаного договору згідно п. 1.1 є правова допомога, що надається Виконавцем на території України за дорученням Замовника.

До матеріалів справи наданий Акт приймання-передачі виконаних послуг до Договору про надання правової допомоги, згідно до якого за період з 19.03.2015 по 20.08.2015 адвокат Шкуренко Л.В. надала Замовнику послуги з правової допомоги в Господарському суді Одеської області по справі № 916/2295/15-г вартістю 26241,60грн.

Згідно розрахункових квитанцій позивачем було сплачено адвокату 26242грн.

Доказів сплати адвокату інших сум в рамках надання останнім правової допомоги по цій справі, в тому числі бонусу у розмірі 100000грн., суду не представлено.

Відповідно до п.6.3. постанови Пленум Вищого господарського суду України від 21.02.2013р. №7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК.

Згідно п.6.5. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013р. №7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" розподіл сум інших, крім судового збору, судових витрат здійснюється за загальними правилами частини п'ятої статті 49 ГПК, тобто при задоволенні позову вони покладаються на відповідача, при відмові в позові - на позивача, а при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. За тими ж правилами здійснюється й розподіл сум цих витрат у розгляді господарським судом апеляційних і касаційних скарг.

За таких обставин, стягненню з відповідача на користь позивача підлягають 63073,80грн. витрат зі сплати судового збору та 22648,91грн. витрат на оплату послуг адвоката.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 204, 256, 257, 261, 264, 267, 525, 526, 530, 611, 612, 625, 629, 989 Цивільного Кодексу України, ст. 175 Господарського Кодексу України, ст.ст.22, 33, 36, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального Кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Задовольнити частково позов Приватного акціонерного товариства „Страхова компанія „Мономах" м.Одеса про стягнення з Приватного акціонерного товариства „Українське Дунайське пароплавство" м.Ізмаїл 1737279,27грн. основного боргу, 1501643,42грн. інфляційних, 464154,39грн. 3% річних.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства „Українське Дунайське пароплавство" (68600, Одеська область, м.Ізмаїл, вул. Краснофлотська, 28, код ЄДРПОУ 01125821) на користь Приватного акціонерного товариства „Страхова компанія „Мономах" (65045, м. Одеса, вул. Троїцька,48, код ЄДРПОУ 19363702) 1737279,27грн. основного боргу, 1282270,14грн. інфляційних, 176497,80грн. 3% річних, 63073,80грн. витрат зі сплати судового збору, 22648,91грн. витрат на оплату послуг адвоката.

3. В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано до Одеського апеляційного господарського суду через Господарський суд Одеської області протягом десяти днів з моменту складення повного рішення. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 25 серпня 2015 р.

Суддя Р.В. Волков