Постанова

від 24.09.2015 по справі 916/2295/15

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" вересня 2015 р.Справа № 916/2295/15 Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Петрова М.С.

суддів: Разюк Г.П., Колоколова С.І.

при секретарі судового засідання: Полінецькій В.С

за участю представників сторін:

від позивача: Шкуренко Л.В., довіреність № б/н від 01.01.2013р.

від відповідача: Максименко О.А., довіреність № ЮС-44 від 08.07.2014р.;

Яцевич О.С., довіреність № Д/ЮС-61 від 15.08.2013р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Українське Дунайське пароплавство"

на рішення господарського суду Одеської області від 20.08.2015р.

по справі № 916/2295/15

за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Мономах"

до Приватного акціонерного товариства "Українське Дунайське пароплавство"

про стягнення 1737279,27 грн. основного боргу, 1501643,42 грн. інфляційних, 464154,39 грн. 3% річних, судові витрати у розмірі 73080 грн. судового збору та 100000 бонусу та витрат на оплату послуг адвоката.

В С Т А Н О В И В :

04.06.15 р. Приватне акціонерне товариство „Страхова компанія „Мономах" (далі по тексту ПрАТ «СК «Мономах»), звернулося до господарського суду Одеської області з позовом до Приватного акціонерного товариства „Українське Дунайське пароплавство" (далі по тексту ПрАТ «УДП») про стягнення 1737279,27 грн. основного боргу, 1496999,08 грн. інфляційних втрат, 450303,75 грн. 3% річних, судових витрат у розмірі 73080 грн. судового збору, 100000 грн. бонусу та витрат на оплату послуг адвоката.

В ході розгляду спору по суті Позивач заявами вх. № 2-3719/15 від 07.07.2015, вх. № 18489/15 від 20.07.2015, вх. № 2-4151/15 від 28.07.2015, вх. № 2-4309 від 06.08.2015, вх. № 2-4514/15 від 17.08.2015, вх. № 2-4625/15 від 20.08.2015 неодноразово уточнював свої позовні вимоги в частині стягнення інфляційних втрат та 3% річних, не змінюючи при цьому предмету та підстав позову.

Згідно із остаточними позовними вимогами ПрАТ «СК «Мономах» просило стягнути з відповідача 1737279,27 грн. залишку несплаченої страхової премії за договором страхування № 07.0042 від 16.02.09 р., 1501643,42 грн. інфляційних втрат, 464154,39 грн. 3% річних за прострочення оплати страхової премії, судові витрати у розмірі 73080 грн. судового збору, 100000 грн. бонусу та витрат на оплату послуг адвоката.

В ході розгляду спору по суті Відповідач звернувся з клопотанням про повернення позовної заяви без розгляду з посиланням на п.6.ч.1 ст.63 ГПК України в зв'язку з ненаданням позивачем до копії позовної заяви всіх додатків та доказів їх направлення відповідачу.

Вказане клопотання судом 1 інстанції розглянуто та правомірно відхилено, оскільки повернення позовної заяви з передбачених ст.63 ГПК України підстав після порушення провадження у справі не допускається. Крім того, позивачем до позовної заяви в якості доказу направлення позовної заяви відповідачу було надано фіскальний чек від 21.05.2015 року, та опис вкладення в конверт цінного листу з повідомленням відповідно до ст.56 ГПК України. Також суд 1 інстанції правильно зазначив, що відповідач не був позбавлений права ознайомитись з матеріалами справи відповідно до ст.22 ГПК України.

Відповідач 14.08.2015 звернувся з клопотанням про зобов'язання позивача надати документальне підтвердження факту знаходження суден відповідача в дії страхового покриття за весь період страхування згідно договору з доданням усіх належних документів щодо перестрахування відповідальності в ВСАС "Інгострах", а також доказів надання відповідачу оригінального сертифікату страхування по кожному судну.

Вказане клопотання судом 1 інстанції розглянуто та правомірно відхилено, оскільки дослідження вказаних обставин виходить за межи питань, що підлягають з'ясуванню під час розгляду справи виходячи зі змісту заявлених вимог.

Відповідач 20.08.2015 року в судовому засіданні звернувся з клопотанням про залучення в якості третьої особи яка не заявляє самостійних вимог ВСАС "Інгострах", м. Москва. Також просив витребувати документально підтверджені пояснення стосовно періоду дії страхових полісів за договором № 07.0042 від 16.02.2009. Підставою для залучення третьої особи по справі відповідач вважає наявність посилань на ВСАС "Інгострах" в тексті договору, певні відмітки у страхових сертифікатах, присутність вказаного суб'єкту у взаємовідносинах між сторонами та інші вказані у клопотання обставини.

Вказане клопотання судом 1 інстанції розглянуто й також правомірно відхилено в зв'язку з безпідставністю, оскільки ВСАС "Інгострах" не є стороною по спірному договору, договором не передбачено будь якого впливу на його права й обов'язки та відповідачем всупереч вимогам ст.33 ГПК України не доведено зворотного, предметом спору є виконання відповідачем його зобов'язань за договором страхування від 16.02.2009 перед позивачем щодо сплати страхової премії. При цьому суд 1 інстанції не виключив можливості наявності будь-яких угод між позивачем та ВСАС "Інгострах", в тому числі і спрямованих на вчинення певних дій стосовно відповідача, проте такі угоди та зобов'язання за ними не є предметом судового розгляду по цій справі.

Рішенням господарського суду Одеської області від 20.08.15 р. (суддя Волков Р.В.) позов ПрАТ „СК „Мономах" задоволено частково, з ПрАТ «УДП» на користь позивача стягнуто 1737279,27 грн. основного боргу, 1282270,14 грн. інфляційних, 176497,80 грн. 3% річних, 63073,80 грн. витрат зі сплати судового збору, 22648,91 грн. витрат на оплату послуг адвоката. В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

Задовольняючи позовні вимоги ПрАТ „СК „Мономах" щодо стягнення з відповідача страхової премії у сумі 1737279,27 грн. суд 1 інстанції виходив з наявності між сторонами правовідносин за договором страхування № 07.0042 від 16.02.09 р. та залишку несплаченої відповідачем страхової премії у вказаній сумі.

Позовні вимоги ПрАТ „СК „Мономах" щодо стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3% річних місцевим господарським судом задоволені частково за період прострочення сплати основного боргу з 04.06.12 р. по 20.08.15 р., з огляду на часткове пропущення позивачем строку позовної давності щодо вказаних позовних вимог.

Судові витрати позивача по сплаті послуг адвоката стягнуті з відповідача у сумі 22648,91 грн. з посиланням на доведеність сплати позивачем лише вказаної суми.

Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, ПрАТ «УДП» через господарський суд Одеської області звернулося до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Одеської області від 20.08.15 р. та відмовити у позові, оскільки вказане рішення суду 1 інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування апеляційної скарги ПрАТ «УДП» посилається на те, що оскаржене рішення суду 1 інстанції підлягає скасуванню з огляду на допущені позивачем порушення під час оформлення та подачі позовної заяви, не отримання від позивача частини додатків до позовної заяви, повернення суддею Панченко О.Л. позовної заяви ухвалою від 25.05.2015 в зв'язку з не надсиланням позивачем позовних матеріалів відповідачу, безпідставне застосування позивачем скороченої назви відповідача в позовній заяві, датування позовної заяви заднім числом, невірне зазначення адреси відповідача; наявність між сторонами договору № 07.0042/053 від 16.02.2009 р., тоді як позивач посилається на договір № 07.0042 від 16.02.2009; незалучення судом 1 інстанції для участі у справі в якості 3 особи на стороні позивача ОСАО «Ингосстрах»; пропуск строку позовної давності; відсутність дії сертифікатів за весь час строку дії договору; вважає що договір між сторонами скоріш за все втратив силу з низки причин; безпідставність посилань на акт звірки між сторонами від 01.11.2013, угоду № 07.0042-01 від 07.09.2012 про припинення зобов'язання заліком в зв'язку з відсутністю його у відповідача та знаходженням у той час керівника відповідача у відрядженні; недоведеність судових витрат у вигляді оплати послуг адвоката.

Позивач у запереченнях на апеляційну скаргу просив залишити її без задоволення, а рішення місцевого господарського суду без змін, вважаючи його обґрунтованим та таким, що відповідає наявним матеріалам справи і чинному законодавству.

Дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення представників сторін, перевіривши правильність юридичної оцінки судом першої інстанції встановлених фактичних обставин справи і застосування норм матеріального та процесуального права, судова колегія приходить до наступного.

Як вбачається із позовної заяви ПрАТ «СК «Мономах», 16.02.2009 року сторонами по справі було укладено договір страхування №"07.0042".

Сторонами цього договору також були підписані додаток до договору страхування № 1, адендум № 1 від 30.04.2009 року, адендум № 2 від 20.08.2009 року, адендум № 3 від 20.08.2009 року, адендум № 4 від 01.10.2009 року, адендум № 5 від 25.01.2010 року.

Однак, в наданих позивачем ксерокопії договору надруковано номер договору „07.0042" та міститься рукописна дописка, а саме - „/053 ОС" (т.1 а.с.133). В ксерокопіях додатку № 1 до договору (т.1 а.с.135) та у адендумах (т.1 а.с.137-139) така дописка відсутня.

В екземплярах відповідача рукописна дописка до номеру договору „/053 ОС" міститься у самому договорі (т.1 а.с.65) та у адендумах (т.1 а.с.69-73), проте відсутня у Додатку № 1 до договору (т.1 а.с.67)

В решті, вищевказані екземпляри договору, Додатку № 1 та адендумів є тотожними у позивача та відповідача. Вищевказані документи не містять вказівки на те, ким та коли були здійснені ці приписки, а тому внесення таких змін не може розглядатися як вчинення узгоджених сторонами дій щодо внесення змін до договірної документації.

Доказів наявності інших договірних відносин між сторонами у період підписання договору від 16.02.2009 суду 1 інстанції не надано, а отже їх наявність не доведена належними доказами.

Таким чином, суд 1 інстанції дійшов правильного висновку, що незалежно від наявності чи відсутності рукописної дописки у номері договору „/053 ОС", йдеться про один і той самий договір. Вказану обставину суд 1 інстанції правомірно врахував при наявності в наданих сторонами документах посилань на вказані номери договору.

За таких обставин, вказаний вище договір страхування від 16.02.2009 р. свідчить про наявність у його сторін господарських зобов'язань відповідно до ст.175 ГПК України.

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до п.1.1 договору, його предметом є страхування майнових інтересів відповідача, пов'язаних з його обов'язком в порядку, встановленим цивільним законодавством України, та/або нормами міжнародного права, відшкодувати шкоду, заподіяну ним третім особам в результаті настання страхового випадку, передбаченого договором, або обов'язком понести додаткові витрати які виникли в процесі експлуатації застрахованих суден, які перелічені в правилах страхування і договорі.

Стаття 979 Цивільного кодексу України визначає, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Відповідно до п. 1 ч.1 ст. 989 ЦК України, страхувальник зобов'язаний своєчасно вносити страхові платежі (внески, премії) у розмірі, встановленому договором. Аналогічна норма міститься у ст. 21 Закону України "Про страхування".

Пунктом 1.2 договору на відповідача покладений обов'язок сплатити страхову премію в розмірі і строк, які передбачені договором.

Такий розмір і строк сплати передбаченій пунктом 6.1 договору, а саме - чотирма платежами по 1640000 грн. до 20.03.2009, 20.06.2009, 20.09.2009, 20.12.2009 кожний.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічна норма міститься і в ст.193 ГК України, яка регламентує, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 525 Цивільного Кодексу України забороняє односторонню відмову від зобов'язання або зміну його умов не, якщо інше не встановлено договором або законом.

В порушення наведених вище норм закону, а також умов договору, відповідач свої зобов'язання щодо оплати виконав частково.

В якості доказів часткової оплати позивач вказує на здійснення відповідачем платежів протягом 2009 року на загальну суму 746686,47 грн. (07.05.2009 на суму 126075,95 грн., 02.06.2009 на суму 124610,52 грн., 04.08.2009 на суму 126000 грн., 13.08.2009 на суму 145000 грн., 18.08.2009 на суму 55000 грн., 07.09.2009 на суму 100000 грн., 09.10.2009 на суму 70000 грн.), згідно оборотної відомості (т.1 а.с.140 зворотна сторона). Відповідач заперечень щодо розміру вказаних платежів та строку їх здійснення не надав, доказів здійснення додатково будь-яких платежів суду 1 інстанції не представив. Не надано відповідачем і доказів, які б звільняли його від виконання умов договору щодо повної оплати страхової премії.

Крім того, зменшення заборгованості відбувалось шляхом укладення між сторонами адендумів до договору страхування.

Так, відповідно до адендуму № 2 від 20.08.2009, 3-й та 4-й платежі страхової премії за згодою сторін зменшені на 75053,69 грн. та складають 1565046,31 грн. кожний.

Адендумом № 3 від 20.08.2009 сторони встановили, що 3-й та 4-й платежі страхової премії за згодою сторін зменшені на 126075,95 грн. та складають 1438970,36 грн. кожний.

Адендумом № 4 від 01.10.2009 сторони встановили, що 3-й платіж страхової премії зменшується на 36928,67 грн., 4-й платежі страхової премії зменшується на 57357,30 грн.

Адендумом № 5 від 25.01.2010, в зв'язку з частковим виведенням деяких суден зі складу застрахованих, сторони констатували заборгованість відповідача зі сплати страхової премії у розмірі 2938887,18 грн.

Як вбачається з наявних матеріалів справи зменшення розміру зобов'язань внаслідок підписання вказаних адендумів відповідачем не заперечується.

Внаслідок вказаних дій заборгованість відповідача по сплаті страхової премії склала 2938887,18 грн. Доказів зменшення вказаної суми внаслідок оплати або будь-яких інших дій сторін, відповідачем суду не представлено.

Крім того, вказаний розмір заборгованості визнаний сторонами у тексті адендуму № 5 від 25.01.2010 року.

Суд 1 інстанції правомірно не прийняв до уваги посилання відповідача на те, що договір між сторонами скоріш за все втратив силу з низки причин, оскільки відповідно до ст.33 Господарського процесуального Кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Згідно зі ст.32 Господарського процесуального Кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Посилання відповідача на те, що можливо договір втратив силу внаслідок несплати відповідачем своєчасно страхових внесків, суд вважає припущенням, яке відповідач не підтверджує наданими доказами.

В наявних матеріалах справи відсутні докази дострокового припинення дії договору страхування та невиконання позивачем умов договору.

З наявного між сторонами листування та інших документів також не вбачається жодного факту звернення відповідача до позивача з приводу неналежного виконання останнім умов договору.

Згідно із позовною заявою ПрАТ «СК «Мономах» останній посилається на угоду № 07.0042-01 від 07.09.2012 року (т.1 а.с.151 зворотна сторона) про припинення зобов'язання заліком, згідно з якою підтверджений залік зустрічних вимог позивача та відповідача у розмірі 1201607,91 грн. та встановлено заборгованість у розмірі 1737279,27 грн.

Відповідач вищезазначену угоду не визнає, однак суд 1 інстанції дійшов правильного висновку, що незалежно від факту наявності угоди № 07.0042-01 від 07.09.2009 року про припинення зобов'язання заліком при визначенні заборгованості відповідача вона не має значення, оскільки позивач не включав до позовних вимог суми, які він вважав погашеними шляхом заліку зустрічних однорідних вимог.

Крім того, суд 1 інстанції правильно зазначив, що відповідно до ст.204 Цивільного кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Вимоги про недійсність вказаної угоди не заявлялись ні у позовній заяві, ні шляхом подання зустрічного позову.

Як зазначалося вище, пунктом 6.1 договору страхування встановлено розмір і строк сплати договору, а саме - чотирма платежами по 1640000 грн. до 20.03.2009, 20.06.2009, 20.09.2009, 20.12.2009 кожний.

З врахуванням вказаних строків оплати, відповідач вважає, що позивач, звертаючись із даним позовом пропустив строк позовної давності, а тому ПрАТ «УДП» у відзиві на позовну заяву заявив про застосування строків позовної давності (т.1 а.с.55).

При цьому відповідач вказує на закінчення строків позовної давності відносно чотирьох платежів за договором 20.03.2012, 20.06.2012, 20.09.2012 та 20.12.2012 відповідно, і пропуск позивачем строку позовної давності без поважних причин та посилається на те, що такі обставини є підставою для відмови у позові.

Відповідно до ст.256 цивільного Кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Ст.257 Цивільного Кодексу України встановлює загальний строк позовної давності тривалістю у три роки.

Згідно з п.1 ст.261 Цивільного Кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. При цьому п.4 вказаної статті прямо зазначає, що за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Відповідно до п.1 ст.260 Цивільного Кодексу України, позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими ст.ст.253-255 цього Кодексу.

Наслідки спливу позовної давності встановлені ст.267 Цивільного Кодексу України. Так, пункт 2 вказаної статті зазначає, що заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності, пункт 3 вказує, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення, а п.4 чітко зазначає, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Разом з цим, ст.264 Цивільного Кодексу України містить певні підстави для переривання перебігу позовної давності.

Так, п.1 вказаної статті встановлює, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.

При цьому, відповідно до п.3 вказаної статті, після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Правила переривання перебігу позовної давності, вказані у ст.264 Цивільного кодексу України, застосовуються господарським судом незалежно від наявності чи відсутності відповідного клопотання сторін у справі, якщо в останній є докази, що підтверджують факт такого переривання.

Відповідно до Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів", у дослідженні обставин, пов'язаних із вчиненням зобов'язаною особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку (частина перша статті 264 ЦК України), господарському суду необхідно у кожному випадку встановлювати, коли конкретно вчинені боржником відповідні дії, маючи на увазі, що переривання перебігу позовної давності може мати місце лише в межах строку давності, а не після його спливу.

При цьому, до дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, можуть, з урахуванням конкретних обставин справи, належати, в тому числі:

- письмове прохання відстрочити сплату боргу;

- підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звірки взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір;

- письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу;

- часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій.

Вчинення боржником дій з виконання зобов'язання вважається таким, що перериває перебіг позовної давності, лише за умови, коли такі дії здійснено уповноваженою на це особою, яка представляє боржника у відносинах з кредитором у силу закону, на підставі установчих документів або довіреності.

З врахуванням наявних матеріалів справи, а саме листування між сторонами та вчинення певних дій, суд 1 інстанції дійшов правильного висновку, що позивачем не пропущений строк позовної давності стосовно вимог про стягнення основного боргу, з огляду на наступне.

Так, суд 1 інстанції послався на факт здійснення відповідачем часткової оплати протягом 2009 року на загальну суму 746686,47 грн., який відповідачем не заперечується. Вказана сума зарахована в оплату першого платежу, строк сплати по якому встановлений сторонами до 20.03.2009 року. Вказані дії у розумінні ст.264 Цивільного Кодексу України є діями, що свідчать про визнання відповідачем свого боргу та тягнуть за собою переривання перебігу позовної давності.

Крім того, суд 1 інстанції послався на лист в. о. голови правління-президента відповідача № ОС-09/69 від 18.03.2010 (т.1 а.с.147), в якому йдеться про визнання заборгованості по договору № 07.0042/053-ОС від 16.02.2009 та викладені пропозиції щодо її погашення.; лист в. о. голови правління відповідача № ГС 09/27 від 22.05.2012 (т.1 а.с.148), де також йдеться про наявність та розмір заборгованості за договором № 07.0042 від 16.02.2009 з пропозиціями щодо порядку її погашення; та дійшов правомірного висновку, що вказані листи також є діями, що свідчать про визнання відповідачем свого боргу та тягнуть за собою переривання перебігу позовної давності.

Так, за останнім листом, на який послався суд 1 інстанції № ГС 09/27 від 22.05.2012 (т.1 а.с.148) строк позовної давності перервався 22.05.2012 р. та його обчислення почалося заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується. Таким чином, строк позовної давності з врахуванням вказаного листа, щодо заявлених позивачем вимог про стягнення основного боргу закінчується 22.05.15 р.

При цьому суд 1 інстанції також прийняв до уваги як доказ переривання строку позовної давності й акт звірки взаємних розрахунків від 01.11.2013 (т.1 а.с.19), з урахуванням того що таке переривання відбувалось ще до його підписання шляхом вчинення сторонами інших дій, про які йшлося вище.

За таких обставин, з врахуванням акту звірки взаємних розрахунків від 01.11.2013 р. (т.1 а.с.19), в якому сторони підтвердили заборгованість у сумі 1737279,27 грн., строк позовної давності перервався 01.11.13 р. і закінчується 01.11.16 р., тобто позивач звернувся із позовними вимогами про стягнення основного боргу в межах строку позовної давності.

Як вбачається із наявних матеріалів справи, Відповідач не визнає акт звірки взаємних розрахунків від 01.11.2013 посилаючись на зазначення в акті договору № 07.0042 а не № 07.0042/053 ОС, підписання акту поза межами строку позовної давності, підписання акту поза межами строку дії договору, помилку у назві відповідача в тексті акту звірки, неможливість підтвердження актом обставин які повинні бути підтверджені лише первинними документами.

Однак, вказані доводи відповідача є необґрунтованими виходячи з наступного. Підписання акту звірки від 01.11.2013 відбулось в межах строку позовної давності з урахуванням переривання перебігу позовної давності вищевказаними листами відповідача з подальшим початком перебігу позовної давності заново відповідно до вимог ст. 264 Цивільного Кодексу України, про що йшлося вище. Підписання акту звірки поза межами строку дії договору не заборонено діючим законодавством. Помилка в назві відповідача, а саме - зазначення ОАО "УДП" замість ЧАО "Украинское Дунайское пароходство", як зазначив суд 1 інстанції дійсно має місце, але це носить суто технічний характер, оскільки акт звірки містить окрім підписів головних бухгалтерів ще й підписи керівників позивача та відповідача, скріплений печатками сторін, та має вірні назви та реквізити сторін в інших частинах акту. Щодо неможливості підтвердження актом обставин які повинні бути підтверджені лише первинними документами, суд вважає таке твердження відповідача вірним, разом з цим акт є лише одним з доказів по справі і в першу чергу сприймається судом як доказ вчинення відповідачем дій щодо визнання боргу. В матеріалах справи крім вказаного акту звірки достатньо доказів, які свідчать про наявність основного боргу відповідача, який останнім всупереч вимогам ст.33 ГПК України не спростовано відповідними доказами.

Вказані обставини є достатніми для висновку про відсутність пропуску позивачем строку позовної давності щодо основного боргу, а тому суд 1 інстанції правомірно задовольнив позовні вимоги ПрАТ «СК «Мономах» щодо стягнення з відповідача основного боргу у сумі 1737279,27 грн., який як зазначалося вище був визнаний ним в акті звірки взаєморозрахунків від 01.11.13 р. (т.1 а.с.19).

Щодо вимог позивача про стягнення інфляційних та 3% річних, то визнання боржником основного боргу, в тому числі і його сплата, саме по собі не є доказом визнання ним також і додаткових вимог кредитора (зокрема, неустойки, процентів за користування коштами), а так само й вимог щодо відшкодування збитків і, відтак, не може вважатися перериванням перебігу позовної давності за зазначеними вимогами. Така правова позиція підтримана вищевказаною Постановою Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів".

Доказів визнання відповідачем вимог щодо стягнення інфляційних та 3% річних суду не представлено. В зв'язку з цим та відповідно із ч.2 ст.625 ЦК України вимоги позивача в цій частині підлягають задоволенню частково в розмірі 1282270,14 грн. інфляційних втрат та 176497,80 грн. 3% річних з урахуванням зазначеної на конверті дати відправки позовної заяви (т.1 а.с.30) 04.06.2015, 3-річного строку позовної давності та заявленого позивачем періоду для стягнення.

Так, вимоги щодо стягнення інфляційних втрат підлягають задоволенню за період з червня 2012 року по липень 2015 року включно. Станом на момент прийняття рішення (20.08.2015) індекс інфляції за серпень 2015 року не міг бути врахований, оскільки він публікується Державною службою статистики до 10-го числа місяця, що настає за звітним. Період для стягнення 3% річних з урахуванням вищевикладених обставин становить з 04.06.2012 по 20.08.2015.

В решті заявленого періоду вимоги про стягнення інфляційних та 3% річних хоча і розраховані арифметично вірно, але задоволенню не підлягають в зв'язку з пропуском строку позовної давності.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно зі ст.44 Господарського процесуального Кодексу України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту є гонорар. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

До матеріалів справи наданий Договір (Угода про надання правової допомоги) від 01.01.2013 року, підписаний між позивачем як замовником та адвокатом Шкуренко Людмилою Валентинівною як виконавцем (т.1 а.с.99).

Предметом вказаного договору згідно п. 1.1 є правова допомога, що надається Виконавцем на території України за дорученням Замовника.

До матеріалів справи наданий Акт приймання-передачі виконаних послуг до Договору про надання правової допомоги, згідно до якого за період з 19.03.2015 по 20.08.2015 адвокат Шкуренко Л.В. надала Замовнику послуги з правової допомоги в Господарському суді Одеської області по справі № 916/2295/15-г вартістю 26241,60 грн.

Згідно розрахункових квитанцій позивачем було сплачено адвокату 26242 грн.

Доказів сплати адвокату інших сум в рамках надання останнім правової допомоги по цій справі, в тому числі бонусу у розмірі 100000 грн., суду не представлено.

Відповідно до п.6.3. постанови Пленум Вищого господарського суду України від 21.02.2013р. №7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК.

Згідно п.6.5. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013р. №7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" розподіл сум інших, крім судового збору, судових витрат здійснюється за загальними правилами частини п'ятої статті 49 ГПК України, тобто при задоволенні позову вони покладаються на відповідача, при відмові в позові - на позивача, а при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. За тими ж правилами здійснюється й розподіл сум цих витрат у розгляді господарським судом апеляційних і касаційних скарг.

За таких обставин, суд 1 інстанції правомірно визначив та стягнув з відповідача на користь позивача 63 073,80 грн. витрат зі сплати судового збору та 22 648,91 грн. витрат на оплату послуг адвоката.

Враховуючи вищенаведене, апеляційна скарга ПрАТ «УДП» підлягає залишенню без задоволення, а рішення господарського суду Одеської області від 20.08.15 р. - без змін.

Згідно із ст.ст.44,49 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101-105 ГПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Українське Дунайське пароплавство" залишити без задоволення, рішення господарського суду Одеської області від 20.08.15 р. - без змін.

Постанова в порядку ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено в касаційному порядку.

Повний текст постанови складено 25.09.2015 р.

Головуючий суддя Петров М.С.

Суддя Разюк Г.П.

Суддя Колоколов С.І.