Рішення

від 25.08.2015 по справі 922/2340/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" серпня 2015 р.Справа № 922/2340/14

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Суслової В.В.

при секретарі судового засідання Помпі К.І.

розглянувши справу

за позовом Нововодолазького підприємства теплових мереж, смт. Нова Водолага до Товариства з обмеженою відповідальністю "Нововодолазькі теплові мережі", смт. Нова Водолага про стягнення заборгованості в розмірі 88058,00 грн. за участю представників сторін:

позивача - не з'явився,

відповідача - не з'явився,

ВСТАНОВИВ:

Нововодолазьке підприємство теплових мереж звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Нововодолазькі теплові мережі" кошти в сумі 89178,38 грн., з яких: 87448,00 грн. заборгованість за поставлене обладнання , 1730,38 грн. 3% річних. Позивач обґрунтовує позовні вимоги неналежним виконанням відповідачем зобов'язань щодо своєчасної оплати за поставлене обладнання за Договором № 10 від 02.10.2013 року.

Ухвалою суду від 11 серпня 2015 року провадження у справі № 922/2340/14 було зупинено до вирішення пов'язаної з нею іншої справи № 922/3226/14. Також даною ухвалою суду було зобов'язано сторони повідомити господарський суд про результати розгляду справи № 922/3226/14, втім станом на 12.08.2015 року жодної інформації про результати розгляду господарським судом Харківської області справи №922/3226/14 не надходило.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 12.08.2015 року було провадження у справі № 922/2340/14 поновлено та призначено справу до розгляду в судовому засіданні на 25.08.2015 р. о 11:00 год.

Представник позивача в призначене судове засідання не з'явився, разом з тим, 25.08.2015 року через канцелярію господарського суду Харківської області надав заяву (вх. № 33789), відповідно до якої просить долучити до матеріалів справи та розглянути заяву про часткову відмову від позовних вимог. В обґрунтування вказаної заяви позивач надав банківські виписки по рахунку позивача. Так, відповідно до вказаної заяви, позивач посилаючись на повну сплату відповідачем суми основної заборгованості в розмірі 87 448,00 грн., просить суд прийняти його відмову від позову в цій частині та керуючись положеннями п.4. ч. 1 ст. 80 ГПК України припинити провадження у справі, в частині стягнення 87 448,00 грн.

Відповідно до п.4.6. Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", у випадках відмови позивача від позову (пункт 4 частини першої статті 80 ГПК) господарському суду слід керуватись частиною шостою статті 22 ГПК, тобто перевіряти, чи не суперечить ця відмова законодавству та чи не порушує вона інтереси інших осіб.

Дослідивши заяву позивача про відмову від позову в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 87 448,00 грн., з урахуванням фактичних обставин справи та вимог діючого законодавства, не знайшов підстав для відмови у її задоволенні.

Враховуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку про наявність підстав щодо прийняття відмови позивача від позову та припинення провадження по справі (ст. 80 ГПК України).

В той же час, позивач надав до суду заяву про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої останній просить суд стягнути з відповідача на свою користь суму інфляційних нарахувань в розмірі 14 840,25 грн., 3 % річних в розмірі 2425,30 грн. та сплачений судовий збір в розмірі 1827,00 грн.

Розглянувши вказану заяву, господарський суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 3.11., п. 3. 12. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК ціну позову вказує позивач.

Враховуючи, що згідно ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі, збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених ст. 5 цього кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

У будь-якому з таких випадків позивачем має бути додержано правил вчинення відповідної процесуальної дії, а недотримання ним таких правил тягне за собою процесуальні наслідки, передбачені ГПК України.

Отже, дослідивши надану позивачем заяву про збільшення позовних вимог, господарський суд зазначає, що її подано з порушеннями ст. 56, п. 2. ч. 1 ст. 57 ГПК України, а тому керуючись п. 3.11., п. 3. 12. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", ст. 22 ГПК України та положеннями п. 6 ч. 1. ст. 63 ГПК України, повертає її позивачу без розгляду.

Відповідач не скористався своїми правами, наданими йому статтею 22 Господарського процесуального кодексу України, на участь його представника в судовому засіданні, про час та місце розгляду справи відповідач був повідомлений належним чином, що підтверджується відміткою про направлення ухвали суду від 12.08.2015 р. відповідачу на його адресу, що зазначена у позовній заяві, що співпадає з адресою у витягу з ЄДР.

Так, враховуючи вищевикладені обставини, господарським судом розглядається вимога Нововодолазького підприємства теплових мереж про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Нововодолазькі теплові мережі" 3 % річних в розмірі 1730,38 грн.

Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів покладено на сторони, а також з огляду на те, сторони були попередженні про розгляд справи за наявними матеріалами у разі їх нез'явлення в засідання суду, суд згідно за статтею 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, повністю, всесторонньо, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, оцінивши надані сторонами докази та надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог учасників судового процесу, користуючись принципом об'єктивної істини, принципами добросовісності, розумності та справедливості суд встановив наступне.

02 жовтня 2013 року між Нововодолазьким підприємством теплових мереж (позивачем) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Нововодолазькі теплові мережі" (відповідачем) було укладено договір про закупівлю товарів (обладнання) № 10 (далі договір), відповідно до умов якого відповідач зобов'язався поставити позивачу, а позивач прийняти обладнання, зазначене у п.1.2 договору, та оплатити його вартість.

Відповідно до п.3.1. Договору, ціна останнього складає 87 448,00 грн.

Положеннями п.9.1. Договору, передбачено, що договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до 31.12.2013 року, а в частині розрахунків до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч.1 ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частина 2 ст.712 Цивільного кодексу України встановлює, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Пунктом 1.2. договору сторони погодили місцезнаходження, найменування (номенклатуру, асортимент), одиницю виміру, кількість, ціну за одиницю та загальну суму обладнання, що підлягає поставці за даним договором.

Відповідно до ч.1 ст.662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач належним чином виконував умови договору, а саме поставив відповідачу товар на загальну суму 87 448,00 грн., що підтверджується видатковою накладною № 1 від 08.10.2013 р., видатковою накладною № 191 від 08.10.2013 р. та довіреністю на отримання товарно - матеріальних цінностей від 07.10.2013р. № 9. (арк. с. 18 - 20).

Судом встановлено, що відповідач отримав вищенаведений товар, що підтверджується підписом уповноваженого представника відповідача.

Пунктом 4.1. Договору, передбачено, що розрахунки за продаж товарів здійснюється в безготівковому порядку - шляхом здійснення безготівкових перерахувань грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця.

Так. п.4.2. Договору, передбачено, що протягом 7 банківських днів з моменту 100% оплати замовником передбаченого договором товару постачальник зобов'язується поставити обладнання за вказаними у договорі адресами.

Судом встановлено, що поставку обумовленого договору товару, позивач здійснив без отримання від відповідача 100 % оплати.

Так, відповідно до ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Враховуючи викладені положення Закону, суд зазначає, що відповідач повинен був оплатити товар одразу ж після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього.

В той же час судом встановлено, що відповідачем було сплачено отриманий від позивача товар, проте з порушенням положень статі 692 Цивільного кодексу України, а саме, 08.10.2013 року платіжним дорученням № 356 сплачено 10 000,00 грн., 29.10.2014 року платіжним дорученням № 9 сплачено 10 000,00 грн., 04.12.2014 року платіжним дорученням № 184 сплачено 30 000,00 грн., 84.12.2014 року платіжним дорученням № 185 сплачено 36 440,00 грн., 09.12.2014 року платіжним дорученням № 187 сплачено 1 008,00 грн.

Так, з урахуванням викладеного, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 3 % річних в розмірі 1 730,38 грн.

Пунктом 1.7. Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", передбачено, якщо у договорі або законі не встановлено строку (терміну), у який повинно бути виконано грошове зобов'язання, судам необхідно виходити з приписів частини другої статті 530 ЦК України. Цією нормою передбачено, між іншим, і можливість виникнення обов'язку негайного виконання; такий обов'язок випливає, наприклад, з припису частини першої статті 692 ЦК України, якою визначено, що покупець за договором купівлі-продажу повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього; відтак якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, відповідна оплата має бути здійснена боржником негайно після такого прийняття, незалежно від того, чи пред'явив йому кредитор пов'язану з цим вимогу. При цьому передбачена законом відповідальність за невиконання грошового зобов'язання підлягає застосуванню починаючи з дня, наступного за днем прийняття товару, якщо інше не вбачається з укладеного сторонами договору. Відповідні висновки випливають зі змісту частини другої статті 530 ЦК України.

Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Аналіз зазначеної статті вказує на те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.

Позивачем, у позовній заяві здійснено розрахунок 3 % річних, який складає 1730,00 грн. за період з 08.10.2013 року по 10.06.2014 року.

Перевіривши надані позивачем нарахування 3 % річних в розмірі 1730,00 грн. суд приходить до висновку, що даний розрахунок не суперечить вимогам чинного законодавства, з урахуванням чого позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню в повному обсязі.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується ст. 49 ГПК України та постановою № 18 від 26.12.2011 р. Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції". Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно ч. 2 статті 49 Господарського процесуального кодексу України якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.

Таким чином, враховуючи обставини даної справи, господарський суд, приходить до обґрунтованого висновку, що судові витрати у даній справі слід покласти на відповідача в повному обсязі.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 11, 525, 526, 530, 611 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 32, 33, 43, 49, 75, п. 4 ст. 80, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Нововодолазькі теплові мережі" (63200, Харківська область, Нововодолазький район, смт. Нова Водолага, вул. Гагаріна, буд. 7-А, код ЄДРПОУ 38602733) на користь Нововодолазького підприємства теплових мереж (63200, Харківська область, Нововодолазький район, смт. Нова Водолага, вул. Гагаріна, буд. 7 а, код ЄДРПОУ 32404380) 3 % річних в розмірі 1730,38 грн. та судовий збір в розмірі 1827,00 грн.

Видати відповідний наказ після набрання рішенням законної сили.

В частині стягнення 87 448,00 грн. провадження у справі припинити на підставі п.4. ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Повне рішення складено 26.08.2015 р.

Суддя В.В. Суслова

справа №922/2340/14