Рішення

від 17.08.2015 по справі 334/12103/14-ц

ЛЕНІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЗАПОРІЖЖЯ

Дата документу 17.08.2015

Справа № 334/12103/14-ц

Провадження № 2/334/547/15

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 серпня 2015 року Ленінський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді Турбіної Т.Ф., при секретарі Нестеренко Ю.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Запоріжжі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: ОСОБА_3, про усунення перешкод у користування земельною ділянкою

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2014 року позивач звернувся до суду з даним позовом, уточнивши позовні вимоги 23.03.2015р., в обґрунтування позову вказує, що йому на праві власності належить кватира №3 в будинку №10 по вул. Сакко і Ванцетті в м. Запоріжжі. Крім того, він є власником земельної ділянки площею 0,0753, яка розташована у м. Запоріжжі по вул. Сакко і Ванцетті, 10 та складається з 0,0500 га для будівництва і обслуговування частини житлового будинку та господарських будівель і 0,0253 га для ведення особистого підсобного господарства. По сусідству мешкає відповідач, який у 1994 році купив квартиру №2 в даному будинку, а починаючи з весни 2005 року самовільно здійснив реконструкцію квартири №2, а саме: збудував житлову прибудову літ. А1-2 з підвалом «пд», частина якого знаходиться на земельній ділянці, що належить на праві приватної власності позивачу, збудував другий поверх житлового будинку літ. А1-2 з балконом, опори якого знаходяться на земельній ділянці позивача, а також на земельній ділянці позивача збудував двометровий цегляний паркан.

Рішенням апеляційного суду Запорізької області по справі №22- ц/778/3135/14 від 18.09.2014р. за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи: Ленінська районна адміністрація м. Запоріжжя, ОСОБА_3, про знесення самовільної будівлі, скасування розпорядження, позов задоволено, розпорядження голови Ленінської районної адміністрації від 14 вересня 2005 року №2076 «Про оформлення документів на частину житлового будинку, житлову прибудову по вул. Сакко і Ванцетті, 10, кв. 2» визнано незаконним та скасовано, зобов'язано ОСОБА_2 знести збудовану житлову прибудову літ. А-1,2 з підвалом пд. І другий поверх літ. А-1, 2 квартири АДРЕСА_1 і Ванцетті у м. Запоріжжі та привести зазначений житловий будинок у стан, що передував початку будівельних робіт.

Відповідач також самовільно здійснив будівництво паркану на земельній ділянці позивача. Так, 31 травня 2007 року комісією, створеною Ленінською районною адміністрацією, була обстежена земельна ділянка №10 по вул. Сакко і Ванцетті в м. Запоріжжі. За результатами обстеження було встановлено, що конфігурація межі земельної ділянки, яка належить ОСОБА_1 змінена з боку кв. №2 (а саме перенесена в бік земельної ділянки, яка належить гр. ОСОБА_1А.). Про знесення зазначеного паркану було заявлено позивачем у позовній заяві від 19.12.2014р. Згідно уточненої позовної заяви позивач вказує, що на його земельній ділянці кадастровий номер 2310100000:04:030:0161 також знаходиться паркан, збудований відповідачем, для відмежування своєї земельної ділянки від вулиці, а саме, частина паркану №19 згідно технічної документації. Будівництво паркану відповідач здійснив самовільно, чим порушив законні права та інтереси позивача. Посилаючись на положення ст.ст. 152, 158, 212 ЗК України, ст. 391 ЦК України, позивач просить усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою, кадастровий номер 2310100000:04:030:0161, розташованою за адресою м. Запоріжжі по вул. Сакко і Ванцетті, 10, зобов'язати відповідача знести частину паркану №19 довжиною 3,84 м згідно висновку експертизи, встановленого ним на зазначеній земельній ділянці. Також просить вирішити питання про стягнення судових витрат.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав і просив задовольнити у повному обсязі з підстав, наведених в уточненій позовній заяві.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечував, вказуючи, що паркан між земельними ділянками позивача та відповідача був збудований позивачем, що було встановлено при розгляді зазначеної у позові цивільної справи, позивачем не надано жодних доказів на підтвердження того, що паркан зведено на його земельній ділянці відповідачем і що йому здійснюються перешкоди у користуванні земельною ділянкою. Одночасно заявив про застосування позовної давності до заявлених позовних вимог.

Заслухавши учасників процесу, дослідивши та оцінивши надані докази, суд дійшов до наступного висновку.

Відповідно до положень норм ст.ст. 16, 386, 391 ЦК України власник вправі звернутися до суду з вимогою про захист порушеного права в тім числі має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном будь-яким способом, що є адекватним змісту порушеного права, який ураховує характер порушення та дає можливість захистити порушене право.

За змістом ч.ч. 2, 3 ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач також може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав, відшкодування заподіяних збитків.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 на праві власності належить квартира АДРЕСА_2 i Ванцетті у м. Запоріжжі на підставі рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 03.04.2003р. (а.с.5).

Квартира АДРЕСА_1 i Ванцетті у м. Запоріжжі відповідно до договору купівлі-продажу №1638 від 11.06.2002р. належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_2 і ОСОБА_3, по ? частині кожному, що вбачається з технічної документації та не заперечується представником відповідача ОСОБА_2 При цьому суду не надано сторонами жодного документу на підтвердження того, яка земельна ділянка закріплена за квартирою №2 домоволодіння, в якому розмірі.

Як встановлено рішенням апеляційного суду Запорізької області по справі №22- ц/778/3135/14 від 18.09.2014р., рішенням виконкому Запорізької міської ради від 24.09.1998р. був затверджений розмір земельної ділянки будинку №10 по вул. Сакко i Ванцетті у м. Запоріжжі - 0,2168 га, з яких 0,1000 га для будівництва та обслуговування будинку та господарських будівель та 0,1168 га для ведення особистого пiдсобногo господарства.

Згідно зазначеного рішення виконкому Запорізької міської ради частина земельної ділянки була надана у приватну власність матері відповідача ОСОБА_4, яка у 1998 році отримала державний акт на право власності на земельну ділянку №439 на 0,0753 га, з яких 0,050 га - для будівництва та обслуговування частини будинку та господарських будівель та 0,0253 га - для ведення особистого підсобного господарства.

Рiшенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 23.03.2005р. по справі №2-1854/05 за ОСОБА_1 в порядку спадкування визнане право власності на земельні ділянки площею 0,050 га - для будівництва та обслуговування частини будинку та господарських будівель та площею 0,0253 га - для ведення особистого підсобного господарства. Право власності на земельні ділянки посвідчено Державними актами про право власності на землю серії ЗП №0864447 від 23.05.2005р. та серії ЗП №0864448 від 23.05.2005р. відповідно. (а.с.6-7).

Між сторонами виник спір щодо самовільної реконструкції квартири №2, самовільно збудованих ОСОБА_2 приміщень на частині земельної ділянки, яка належить ОСОБА_1 (самовільно здійснені: житлова прибудова літ. А1-2 з підвалом «пд», частина якого знаходиться на земельній ділянці, що належить на праві приватної власності позивачу, другий поверх житлового будинку літ. А1-2 з балконом, опори якого знаходяться на земельній ділянці позивача, а також на земельній ділянці позивача збудував двометровий цегляний паркан на розмежування земельних ділянок).

Рішенням апеляційного суду Запорізької області по справі №22- ц/778/3135/14 від 18.09.2014р. за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи: Ленінська районна адміністрація м. Запоріжжя, ОСОБА_3, про знесення самовільної будівлі, скасування розпорядження, позов задоволено, розпорядження голови Ленінської районної адміністрації від 14 вересня 2005 року №2076 «Про оформлення документів на частину житлового будинку, житлову прибудову по вул. Сакко і Ванцетті, 10, кв. 2» визнано незаконним та скасовано, зобов'язано ОСОБА_2 знести збудовану житлову прибудову літ. А-1,2 з підвалом пд. І другий поверх літ. А-1, 2 квартири АДРЕСА_1 і Ванцетті у м. Запоріжжі та привести зазначений житловий будинок у стан, що передував початку будівельних робіт (а.с.8-10).

Ухвалою вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 02.03.2015р. відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2 на зазначене рішення апеляційного суду, виконання рішення апеляційного суду зупинено (а.с.56).

Також судом встановлено, що при розгляді справи за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визначення ідеальних часток та порядок користування земельною ділянкою та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про знесення незаконної будівлі саме ОСОБА_2 звертався із заявою про забезпечення позову шляхом заборони ОСОБА_1 до вирішення спору по суті проводити будь-які будівельні роботи на спірній земельній ділянці, тому що ним зведено кам'яний паркан на межі, яка була задоволена ухвалою суду від 11.02.2008р.

Як стверджує представник позивача, у цій справі йшлося про паркан №9, який був встановлений між земельними ділянками сторін у справі, а не про частину паркану, який встановлений відповідачем у даній справі для відмежування земельної ділянки позивача від вулиці, з приводу якого наразі виник спір.

Так, згідно позовної заяви, між сторонами виник спір щодо користування земельною ділянкою площею 0,0500 га, кадастровий номер 2310100000:04:030:0161, право власності позивача на яку підтверджується Державним актом про право власності на землю серії ЗП №0864447 від 23.05.2005р. (а.с.7).

Комісією Ленінської районної адміністрації 31.05.2007р. за результатами обстеження земельної ділянки №10 по вул. Сакко i Ванцетті у м. Запоріжжі було встановлено, що конфігурація межі земельної ділянки, яка належить ОСОБА_1, змінена з боку квартири №2 (а саме, перенесена в бік земельної ділянки, яка належить ОСОБА_1А.).

Відтак, з матеріалів справи вбачається, що паркан №9 встановлений не на лінії розмежування земельних ділянок сторін, а в межах площі земельної ділянки, що визначена Державним актом серії ЗП №0864447 від 25.05.2005р., і належить позивачу.

Це підтверджується висновком судової будівельно-технічної експертизи №1235 від 18.03.2010р., яка проводилася у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи: Ленінська районна адміністрація м. Запоріжжя, ОСОБА_3, про знесення самовільної будівлі, скасування розпорядження (а.с.11-15).

В обґрунтування позову позивач вказує, що частина паркану №19, яка встановлена від межі земельної ділянки позивача (кадастровий номер 2310100000:04:030:0161) до фактичного розташування паркану №9, і яка відмежовує частину земельної ділянки позивача від вулиці, перешкоджає йому у користуванні його земельною ділянкою (кадастровий номер 2310100000:04:030:0161).

Позивач не пояснив суду з посиланням на докази, коли саме був збудований паркан №19 і його спірна частина.

Згідно даних технічного паспорта БТІ, паркан №19 відображено при реєстрації поточних змін 25.03.2008р. (а.с.72), наявність вказаного паркану №19 підтверджується даними технічного паспорта станом на 07.04.2009р., на 12.12.2012р.

Згідно висновку експерта №2112 від 12.08.2015р., дослідивши абрис земельної ділянки, на якому відображені межі земельної ділянки площею 0,0500 га, кадастровий номер 2310100000:04:030:0161, із зазначенням місце розташування паркану №19, експерт встановив, що довжина паркану №19 від межі земельної ділянки (кадастровий номер 2310100000:04:030:0161), точка №4, до фактично встановленого паркану літ. №9 становить 3,84 м. (а.с.92-95).

В обґрунтування позову позивач вказує, що частина паркану №19, яка встановлена від межі земельної ділянки позивача (кадастровий номер 2310100000:04:030:0161) до фактичного розташування паркану №9, і яка відмежовує частину земельної ділянки позивача від вулиці, перешкоджає йому у користуванні його земельною ділянкою (кадастровий номер 2310100000:04:030:0161).

Позивачем не надано беззаперечних доказів, що саме ОСОБА_2 збудував спірну частину паркану №19, що позивачу таким чином створені перешкоди у користуванні земельною ділянкою (кадастровий номер 2310100000:04:030:0161).

При цьому суд враховує, що триває судовий розгляд справи щодо вирішення спору між сторонами щодо знесення самовільних будівель, здійснених ОСОБА_2 на земельній ділянці позивача (кадастровий номер 2310100000:04:030:0161) , а саме, житлової прибудови літ. А1-2 з підвалом «пд», частина якого знаходиться на земельній ділянці, що належить на праві приватної власності позивачу, другого поверху житлового будинку літ. А1-2 з балконом, опори якого знаходяться на земельній ділянці позивача, а також двометрового цегляного паркану на цій земельній ділянці знаходиться на розгляді (літ. №9).

Про розташування зазначених будівель на земельній ділянці позивача (кадастровий номер 2310100000:04:030:0161) йдеться у наданому позивачем у якості доказу висновку судової будівельно-технічної експертизи №1235 від 18.03.2010р., яка проводилася у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи: Ленінська районна адміністрація м. Запоріжжя, ОСОБА_3, про знесення самовільної будівлі, скасування розпорядження.

Таким чином, позивачем не доведено відповідно до вимог ч. 3 ст. 10 ЦПК ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог, у зв'язку з чим у задоволенні позову слід відмовити.

Щодо заяви представника відповідача про застосування до заявленого позову строків позовної давності, то вона задоволенню не підлягає, оскільки суд на підставі наданих сторонами доказів дійшов висновку про недоведеність позовних вимог, крім того, позовна давність до вимог про усунення перешкод у здійсненні права користування майном не застосовується, оскільки порушення триває у часі, а якщо на момент подання позову воно припинилося, то відсутні підстави для його задоволення.

Керуючись ст.ст. 10, 60, 212, 213, 214, 215, 218 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: ОСОБА_3, про усунення перешкод у користування земельною ділянкою - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Запорізької області шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги протягом десяти днів після проголошення рішення суду. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: Турбіна Т. Ф.