Ухвала

від 07.10.2015 по справі 334/12103/14-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Дата документу Справа №

Апеляційний суд Запорізької області

Єдиний унікальний номер 334/12103/14-ц Головуючий у 1 інстанції: Турбіна Т.Ф.

Номер провадження 22-ц/778/5561/15 Суддя-доповідач: Бабак А.М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2015 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:

Головуючого: Спас О.В.

Суддів Бабак А.М.

Кочеткової І.В.

При секретарі: Бабенко Т.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою

ОСОБА_3 на рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 17 серпня 2015 року

у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, третя особа ОСОБА_5 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою,-

ВСТАНОВИЛА:

У грудні 2014 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом, який в процесі розгляду справи уточнював до ОСОБА_4, третя особа ОСОБА_5 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою.

В обґрунтування позову позивач зазначав, що йому на праві власності належить кватира АДРЕСА_2 Крім того, він є власником земельної ділянки площею 0,0753, яка розташована у АДРЕСА_1 та складається з 0,0500 га для будівництва і обслуговування частини житлового будинку та господарських будівель і 0,0253 га для ведення особистого підсобного господарства.

По сусідству мешкає відповідач, який у 1994 році купив квартиру № 2 в даному будинку, а починаючи з весни 2005 року самовільно здійснив реконструкцію квартири № 2, збудувавши житлову прибудову літ. А1-2 з підвалом «пд», частина якого знаходиться на земельній ділянці, що належить на праві приватної власності позивачу, збудував другий поверх житлового будинку літ. А1-2 з балконом, опори якого знаходяться на земельній ділянці позивача, а також на земельній ділянці позивача збудував двометровий цегляний паркан.

Рішенням апеляційного суду Запорізької області по справі №22- ц/778/3135/14 від 18 вересня 2014 року за його позовом до ОСОБА_4, треті особи: Ленінська районна адміністрація м. Запоріжжя, ОСОБА_5 про знесення самовільної будівлі, скасування розпорядження позов задоволено, розпорядження голови Ленінської районної адміністрації від 14 вересня 2005 року №2076 «Про оформлення документів на частину житлового будинку, житлову прибудову по АДРЕСА_1» визнано незаконним та скасовано, зобов'язано ОСОБА_4 знести збудовану житлову прибудову літ. А-1,2 з підвалом пд. І другий поверх літ. А-1, 2 квартири АДРЕСА_1 та привести зазначений житловий будинок у стан, що передував початку будівельних робіт.

Відповідач також самовільно здійснив будівництво паркану на земельній ділянці позивача. Так, 31 травня 2007 року комісією, створеною Ленінською районною адміністрацією, була обстежена земельна ділянка АДРЕСА_1. За результатами обстеження встановлено, що конфігурація межі земельної ділянки, яка належить ОСОБА_3 змінена з боку кв. №2 (перенесена в бік земельної ділянки, яка належить ОСОБА_3.). На його земельній ділянці кадастровий номер НОМЕР_1 також знаходиться паркан, збудований відповідачем, для відмежування своєї земельної ділянки від вулиці, а саме, частина паркану №19 згідно технічної документації. Будівництво паркану відповідач здійснив самовільно, чим порушив його законні права та інтереси.

Посилаючись на зазначені обставини, позивач просив усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою, кадастровий номер НОМЕР_1, розташованою за адресою АДРЕСА_1, зобов'язати відповідача знести частину паркану №19 довжиною 3,84 м згідно висновку експертизи, встановленого ОСОБА_4 на зазначеній земельній ділянці. Також просив вирішити питання про стягнення судових витрат.

Рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 17 серпня 2015 року у задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням суду ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу в якій, посилаючись на те, що рішення суду є незаконним та необґрунтованим, ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають обставинам справи, оскільки суд не звернув увагу на те, що він є власником земельних ділянок по АДРЕСА_1 що підтверджено Державними актами на право власності на землю НОМЕР_2 від 23.05.2005 року та НОМЕР_3. Експертизою встановлено, що довжина паркану № 19, що знаходиться на його земельній ділянці становить 3,84 м. однак, суд зазначене не прийняв до уваги та вказані докази не оцінив. Крім того, ним надані докази - технічна документація, з якої вбачається, що саме ОСОБА_4 побудував паркан № 19 разом з прибудовою А 1-2 з підвалом та 2-й поверх житлового будинку. Просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення яким задовольнити його позов.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_3 підлягає відхиленню з наступних підстав.

Відповідно ч.1 ст. 307 ЦПК України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_3 на праві власності належить квартира АДРЕСА_2 на підставі рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 03.04.2003р. (а.с.5).

Квартира АДРЕСА_1 відповідно до договору купівлі-продажу №1638 від 11.06.2002р. належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_4 і ОСОБА_5, по ? частині кожному.

Документів, які б підтверджували розмір земельної ділянки, яка закріплена за квартирою № 2 сторонами не надано.

Рішенням виконкому Запорізької міської ради від 24.09.1998р. був затверджений розмір земельної ділянки будинку АДРЕСА_1 -0,2168 га, з яких 0,1000 га для будівництва та обслуговування будинку та господарських будівель та 0,1168 га для ведення особистого підсобного господарства.

Згідно зазначеного рішення виконкому Запорізької міської ради частина земельної ділянки була надана у приватну власність матері відповідача ОСОБА_6, яка у 1998 році отримала державний акт на право власності на земельну ділянку № 439 на 0,0753 га, з яких 0,050 га - для будівництва та обслуговування частини будинку та господарських будівель та 0,0253 га - для ведення особистого підсобного господарства.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 23.03.2005р. по справі №2-1854/05 за ОСОБА_3 в порядку спадкування визнане право власності на земельні ділянки площею 0,050 га - для будівництва та обслуговування частини будинку та господарських будівель та площею 0,0253 га - для ведення особистого підсобного господарства. Право власності на земельні ділянки посвідчено Державними актами про право власності на землю НОМЕР_2 від 23.05.2005р. та НОМЕР_3 від 23.05.2005р. відповідно, (а.с.6-7).

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив усунути перешкоди в користуванні його земельної ділянки площею 0,0500 га, кадастровий номер НОМЕР_1, право власності якого підтверджується Державним актом про право власності на землю НОМЕР_2 від 23.05.2005р., шляхом знесення паркану № 19 довжиною 3,84 м.

Вирішуючи спір у даній справі, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що позивачем не доведено, що саме ОСОБА_4 збудував частину паркану № 19 довжиною 3,84 м. і таким чином створює перешкоди позивачу у користуванні його земельною ділянкою, оскільки при вирішенні спору про визначення ідеальних часток та порядку користування земельною ділянкою за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про знесення незаконної будівлі, саме ОСОБА_4, в порядку забезпечення позову просив заборонити ОСОБА_3 до вирішення спору по суті проводити будь-які будівельні роботи на спірній земельній ділянці, оскільки ОСОБА_3 звів кам'яний паркан на межі.

Наразі триває спір між сторонами про скасування розпорядження голови Ленінської районної адміністрації від 14 вересня 2005 року № 2076 «Про оформлення документів на частину житлового будинку, житлову прибудову по АДРЕСА_1» та знесення самовільної будівлі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, оскільки ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 02.03.2015р. відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення апеляційного суду від 18.09.2014 року у справі №22-ц/778/3135/14, за яким розпорядження голови Ленінської районної адміністрації від 14 вересня 2005 року №2076 скасовано та зобов'язано ОСОБА_4 знести збудовану житлову прибудову літ. А-1,2 з підвалом пд. І другий поверх літ. А-1, 2 квартири АДРЕСА_1 і привести зазначений житловий будинок у стан, що передував початку будівельних робіт (а.с.8-10). Виконання рішення апеляційного суду зупинено (а.с. 56).

Під час розгляду цієї справи була поведена судова будівельно-технічна експертиза №1235 від 18.03.2010р., за висновком якої, паркан між квартирами № 2 і № 3 розташований на земельній ділянці кадастровий номер НОМЕР_1, що належить на праві власності ОСОБА_3 (а.с.12).

Як стверджує представник позивача, цей паркан в технічній документації значиться під № 9 і був встановлений між земельними ділянками сторін.

Однак, комісією Ленінської районної адміністрації 31.05.2007р. за результатами обстеження земельної ділянки АДРЕСА_1 було встановлено, що конфігурація межі земельної ділянки, яка належить ОСОБА_3, змінена з боку квартири №2 (а саме, перенесена в бік земельної ділянки, яка належить ОСОБА_3).

Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку, що паркан № 9 встановлений не на лінії розмежування земельних ділянок сторін, а в межах площі земельної ділянки, що визначена Державним актом НОМЕР_2 від 25.05.2005р. і належить позивачу.

Згідно висновку експерта №2112 від 12.08.2015р., дослідивши абрис земельної ділянки, на якому відображені межі земельної ділянки площею 0,0500 га, кадастровий номер НОМЕР_1, із зазначенням місце розташування паркану №19, експерт встановив, що довжина паркану №19 від межі земельної ділянки (кадастровий номер НОМЕР_1) точка №4 до фактично встановленого паркану літ. №9 становить 3,84 м. (а.с.92-95).

Однак, оскільки встановлено, що конфігурація межі земельної ділянки, яка належить ОСОБА_3, змінена та перенесена в бік земельної ділянки ОСОБА_3, позивач не довів належними доказами, які перешкоди чиняться йому у користуванні земельною ділянкою із встановленням паркану № 19, який відмежовує частину його земельної ділянки від вулиці. Крім того, належними доказами позивач не довів, коли паркан №19 збудований та чи збудований він саме відповідачем ОСОБА_4

Згідно даних технічного паспорта БТІ, паркан №19 відображено при реєстрації поточних змін 25.03.2008р. (а.с.72), наявність вказаного паркану №19 підтверджується даними технічного паспорта станом на 07.04.2009р., на 12.12.2012р.

Таким чином, судова колегія вважає, що висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову ОСОБА_3 є правильним та обґрунтованим, оскільки ним не доведені обставини, на які він посилається як на підставу своїх позовних вимог, а в силу ч.4 ст. 60 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Докази та обставини, на які посилається апелянт були предметом дослідження судом першої інстанцій. При їх дослідженні та встановленні судом були дотримані норми матеріального та процесуального права. Доводи, наведені в апеляційній скарзі, фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди апелянта з висновком суду першої інстанції з їх оцінкою.

За таких обставин, судова колегія дійшла висновку, що рішення суду є законним та обґрунтованим, ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому підстав для скасування рішення та ухвалення нового рішення колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст.307,308,313,314,315,317 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 17 серпня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: