Постанова

від 19.08.2015 по справі 806/1926/15

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 серпня 2015 року м.Житомир справа № 806/1926/15

час прийняття: 11 год. 00 хв. категорія 6.3

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Черноліхова С.В.,

секретар судового засідання Господарчук І.В.,

за участю: представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Реєстраційної служби Житомирського районного управління юстиції Житомирської області про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити дії,

встановив:

ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом, у якому просив визнати протиправними та скасувати рішення Реєстраційної служби Житомирського районного управління юстиції Житомирської області № 20871517 від 23 квітня 2015 року про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав і їх обтяжень та № 21054613 від 30 квітня 2015 року про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень, а також зобов'язати відповідача зареєструвати за позивачем право власності на земельну ділянку (кадастровий номер 1822084700:01:000:0087) у розмірі 4,5298 га для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться на території Луківської сільської ради Житомирського району, на підставі заяви № 11102093 від 22 квітня 2015 року. В обгрунтування своїх вимог позивач зазначив, що успадкував право на земельну частку (пай) із земель колективної власності КСП "Лука", яке належало померлій матері на підставі сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ЖТ № 0034608. Після подання 22 квітня 2015 року відповідачеві заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на успадкований пай отримав рішення № 20871517 від 23 квітня 2015 року про зупинення розгляду його заяви у зв'язку з порушенням при її подачі вимог пункту 56 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2013 року № 868, а саме: відсутній документ про затвердження документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки. У зв'язку з неусуненням позивачем у п'ятиденний строк обставин, що були підставою для прийняття рішення про зупинення розгляду заяви, державний реєстратор 30 квітня 2015 року виніс рішення № 21054613, яким відмовив у державній реєстрації права приватної власності за ОСОБА_3 на земельну ділянку (кадастровий номер 1822084700:01:000:0087). ОСОБА_3 вказані рішення вважає протиправними, оскільки положення пункту 56 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень стосуються проведення державної реєстрації права власності з видачею свідоцтва саме на новосформовану земельну ділянку в порядку відведення земельної ділянки із земель державної та комунальної власності, тоді як зазначена земельна ділянка є часткою (паєм) із земель колективної власності КСП.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю і просив їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнав і просив у їх задоволенні відмовити. Пояснив, що 22 квітня 2015 року представник позивача за довіреністю ОСОБА_1 подав заяву про проведення державної реєстрації права приватної власності на земельну ділянку (кадастровий номер 1822084700:01:000:0087), розташованої на території Луківської сільської ради Житомирського району. Під час розгляду поданої заяви і доданих до неї документів виявлено порушення позивачем вимог пункту 56 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2013 року № 868, а саме: відсутній документ про затвердження документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки, що стало обгрунтованою підставою для прийняття Реєстраційною службою Житомирського районного управління юстиції Житомирської області рішення № 20871517 від 23 квітня 2015 року про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень і у зв'язку з неусуненням у визначений строк виявлених порушень у подальшому рішення № 21054613 від 30 квітня 2015 року про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень.

Представники третіх осіб до суду не прибули, хоча про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, а тому суд вирішив провести розгляд справи за їх відсутності на підставі наявних матеріалів справи.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Встановлено, що 22 квітня 2015 року представник позивача за довіреністю ОСОБА_1 подав заяву про проведення державної реєстрації права приватної власності на земельну ділянку (кадастровий номер 1822084700:01:000:0087), що розташована на території Луківської сільської ради Житомирського району, із переліком документів, визначеним у картці прийому заяви № 20827933 (а.с. 190).

За результатами розгляду вказаної заяви державний реєстратор Реєстраційної служби Житомирського районного управління юстиції Житомирської області ОСОБА_2 23 квітня 2015 року прийняв рішення № 20871517 (а.с. 17) про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень у зв'язку з порушенням при її подачі вимог пункту 56 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2013 року № 868, а саме: відсутній документ про затвердження документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

У зв'язку з неусуненням позивачем у п'ятиденний строк обставин, що були підставою для прийняття рішення про зупинення розгляду заяви, державний реєстратор ОСОБА_2 30 квітня 2015 року виніс рішення № 21054613 (а.с. 18), яким відмовив у державній реєстрації права приватної власності за ОСОБА_3 на земельну ділянку (кадастровий номер 1822084700:01:000:0087).

Надаючи правову оцінку спірним рішенням суд виходить з наступного.

Стаття 19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, пов'язані з державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно всіх форм власності, їх обмежень та правочинів щодо нерухомості регулює Закон України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 01 липня 2004 № 1952-IV із змінами і доповненнями (далі - Закон).

Відповідно до статті 2 Закону, державна реєстрація речових прав на нерухоме майно (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно з частиною 5 статті 3 Закону, державна реєстрація прав є публічною, проводиться органом державної реєстрації прав, який зобов'язаний надавати інформацію про зареєстровані права та їх обтяження в порядку, встановленому цим Законом. Державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в порядку черговості надходження заяв.

Відповідно до частини 1 статті 15 Закону, державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку:

1) прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви;

2) встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень;

3) прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації;

4) внесення записів до Державного реєстру прав;

5) видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону;

6) надання витягів з Державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження.

Згідно з частиною 1 статті 19 Закону, державна реєстрація прав проводиться на підставі:

1) договорів, укладених у порядку, встановленому законом;

2) свідоцтв про право власності на нерухоме майно, виданих відповідно до вимог цього Закону;

3) свідоцтв про право власності, виданих органами приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді;

4) державних актів на право власності або постійного користування на земельну ділянку у випадках, встановлених законом;

5) рішень судів, що набрали законної сили;

6) інших документів, що підтверджують виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно, поданих органу державної реєстрації прав разом із заявою.

Згідно з статтею 21 Закону, у разі якщо документи для державної реєстрації прав та їх обтяжень подано не в повному обсязі, передбаченому нормативно-правовими актами, державний реєстратор у строк, встановлений частинами п'ятою, сьомою і восьмою статті 15 цього Закону для розгляду заявлених прав, приймає рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень і письмово повідомляє про це заявника.

Якщо заявник протягом п'яти робочих днів після отримання письмового повідомлення виконав вимоги державного реєстратора, загальний строк розгляду заявленого права продовжується з урахуванням часу, що минув до його зупинення.

У разі невиконання зазначених вимог державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав та їх обтяжень.

Наведені правові норми кореспондуються із положеннями Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2013 року № 868 (далі - Порядок), який визначає процедуру проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, перелік документів, необхідних для її проведення, права та обов'язки суб'єктів у сфері державної реєстрації прав, а також процедуру взяття на облік безхазяйного нерухомого майна.

Із змісту наведених правових норм слідує, що державна реєстрація прав проводиться на підставі поданого заявником пакету документів, визначеного Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень". Якщо документи для державної реєстрації прав та їх обтяжень подано не в повному обсязі, передбаченому нормативно-правовими актами, державний реєстратор приймає рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень. У разі невиконання зазначених вимог державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав та їх обтяжень.

Як вбачається із матеріалів справи, підставою для зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку за кадастровим номером 1822084700:01:000:0087 і у подальшому відмови у такій реєстрації стали висновки відповідача про відсутність у позивача документа про затвердження документації із землеустрою щодо відведення вказаної земельної ділянки, що є порушенням пункту 56 Порядку.

Суд при цьому вважає за необхідне зазначити, що відповідно до пункту 56 Порядку, для проведення державної реєстрації права власності з видачею свідоцтва на новосформовану земельну ділянку в порядку відведення земельної ділянки із земель державної та комунальної власності заявник подає рішення органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування, який відповідно до законодавства наділений повноваженнями щодо передачі земельної ділянки у власність або користування, про затвердження документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність або про затвердження документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки (в разі підготовки лотів до проведення земельних торгів).

Зазначена правова норма стосується порядку державної реєстрації права власності на новосформовану земельну ділянку в порядку її відведення із земель державної та комунальної власності.

Встановлено, що загальними зборами співвласників земельних часток (паїв) реформованого КСП "Лука" прийнято рішення, оформлене протоколом № 3 від 01 листопада 2003 року (а.с. 20-21), про затвердження проекту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) у межах земель колективної власності реформованого КСП "Лука", розроблений ДП "Поліськгеодезкартографія".

Вказаний протокол був затверджений розпорядженням голови Житомирської районної державної адміністрації № 157 від 14 квітня 2004 року, яким також вирішено передати громадянам у власність земельні ділянки в розмірі земельної частки (паю) в фізичних гектарах для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель, переданих у колективну власність реформованого КСП "Лука" на території Луківської сільської ради, у тому числі матері позивача ОСОБА_4.

Після смерті ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом (а.с. 9) ОСОБА_3 успадкував право на земельну частку (пай) із земель, які перебували у колективній власності колективного сільськогосподарського підприємства "Лука", розміром 3,42 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), належне ОСОБА_4 на підставі сертифіката на право на земельну частку (пай) серії ЖТ № 0034608.

19 березня 2014 року двадцять четвертою сесією шостого скликання Луківської сільської ради Житомирського району Житомирської області прийнято рішення про надання згоди на виділення ОСОБА_3 земельної ділянки (земельної частки (паю)) у власність з видачею державного акта на право власності на земельну ділянку в замін сертифіката на право на земельну частку (пай) для ведення особистого селянського господарства із земель реформованого КСП "Лука", які знаходяться за межами населеного пункту площею 4,5298 га.

У подальшому головою Житомирської районної державної адміністрації винесено розпорядження № 177 від 13 травня 2014 року (а.с. 13), яким передано у власність ОСОБА_3 земельну ділянку площею 4,5298 га (№ паю 605) для ведення особистого селянського господарства взамін сертифіката ЖТ № 0034608 на право на земельну частку (пай) за рахунок земель колективної власності реформованого КСП "Лука".

Згідно з витягом з Державного земельного кадастру, зазначеній земельній ділянці присвоєно кадастровий номер 1822084700:01:000:0087.

Наведені обставини свідчать, що земельна ділянка площею 4,5298 га (№ паю 605) для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться на території Луківської сільської ради Житомирського району, була виділена із земель, які належали колективному сільському господарству "Лука".

Системний аналіз норм Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" дає підстави стверджувати, що земельні ділянки - частки (паї) не є землями державної чи комунальної власності, а перебувають лише у розпорядженні відповідних рад та адміністрацій до виділення їх власникам у натурі в порядку, визначеному законодавством.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 20 травня 2014 року по справі № К/9991/68983/12, К/9991/68691/12.

У зв'язку з тим, що земельна ділянка площею 4,5298 га для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться на території Луківської сільської ради Житомирського району, не належить до земель державної чи комунальної власності, тому при проведенні державної реєстрації права власності з видачею свідоцтва на неї не можуть бути застосовані положення пункту 56 Порядку, які стосуються саме новосформованих земельних ділянок в порядку їх відведення із земель державної та комунальної власності.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що Реєстраційна служба Житомирського районного управління юстиції Житомирської області, приймаючи рішення № 20871517 від 23 квітня 2015 року про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, та у подальшому на його основі рішення № 21054613 від 30 квітня 2015 року про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень діяла всупереч нормам чинного законодавства, а тому позовні вимоги про їх скасування суд вважає обгрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Щодо позовної вимоги про зобов'язання відповідача зареєструвати за позивачем право власності на земельну ділянку (кадастровий номер 1822084700:01:000:0087) суд зазначає наступне.

З огляду на положення КАС України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.

Отже, адміністративний суд у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, виконуючи завдання адміністративного судочинства щодо перевірки відповідності їх прийняття (вчинення), передбаченим частиною третьою статті 2 КАС України, критеріям, не втручається та не може втручатися у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

З урахуванням описаного, суд дійшов висновку про відсутність підстав для зобов'язання Реєстраційної служби Житомирського районного управління юстиції Житомирської області зареєструвати за ОСОБА_3 право власності на земельну ділянку площею 4,5298 га для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться на території Луківської сільської ради Житомирського району, на підставі його заяви № 11102093 від 22 квітня 2015 року.

Разом з цим, суд вважає, що належним способом захисту прав позивача є саме зобов'язання Реєстраційної служби Житомирського районного управління юстиції Житомирської області повторно розглянути заяву ОСОБА_3 від 22 квітня 2015 року про державну реєстрацію права власності, а тому на підставі частини 2 статті 11 КАС України вважає можливим вийти за межі позовних вимог.

Керуючись статтями 86, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України,

постановив:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати рішення Реєстраційної служби Житомирського районного управління юстиції Житомирської області № 20871517 від 23 квітня 2015 року про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень та № 21054613 від 30 квітня 2015 року про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень.

Зобов'язати Реєстраційну службу Житомирського районного управління юстиції Житомирської області повторно розглянути заяву ОСОБА_3 від 22 квітня 2015 року про державну реєстрацію права власності.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, і може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції у порядку, визначеному статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя С.В. Черноліхов

Повний текст постанови виготовлено: 25 серпня 2015 р.